Справа № 149/4051/23
Номер рядка звіту 17
УХВАЛА
про відмову у відкритті провадження у справі
20.12.2023 м. Хмільник
Суддя Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області Павлюк О. О., вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Хмільницький відділ ДРАЦС у Хмільницькоиу районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту батьквства,
ВСТАНОВИЛА:
Заявниця звернулася з вищезазначеною заявою до суду у відповідності до ст. 315 ЦПК України в порядку окремого провадження. Заява мотивована тим, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 народились діти: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Оскільки заявник з ОСОБА_3 не перебували в зареєстрованому шлюбі, відомості про батька в актових записах про народження дітей були записані у відповідності до ч. 1 ст. 135 СК України. Із спільною заявою про визнання батьківства вони з ОСОБА_3 до органів ДРАЦС не звертались. 15.09.2023 заявник зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 . Сповіщенням сім'ї Хмільницького районного територіального центру комплектування та соціально підтримки на ім'я заявника було направлено повідомлення, що її чоловік зник безвісти 28.10.2023. З метою реалізації права дітей на знання свого батька, заявник просить встановити факт батьківства ОСОБА_3 над дітьми: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (ст. 186 ЦПК України).
Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, - закриває провадження у ній.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі N 320/948/18 (провадження N 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.
Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Частиною 1 ст. 135 СК України визначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Частною 2 ст. 128 ЦПК України визначено, що підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Пунктами 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 визнчено, що оскільки підстави для визнання батьківства за рішеннямсуду, зазначені у ст. 128 СК України, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у ст. 53 КпШС, суди, вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини. Справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 1 січня 2004 р., суд має вирішувати відповідно до норм СК , зокрема ч. 2 ст. 128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства. Справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. У таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК , приймаються до судового розгляду, якщо:- дитина народжена матір'ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім'я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (ч. 1 ст. 135 СК);- у разі смерті матері, а також за неможливості встановити місце її проживання запис про неї та про батька дитини вчинено за заявою родичів, інших осіб або уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, в якому народилася дитина (ч. 1 ст. 135 СК); - батьки дитини невідомі і запис про них у Книзі реєстрації народжень учинено за рішенням органу опіки та піклування (ч. 2 ст.135 СК ).
Оскільки в поданій заяві ОСОБА_1 ставить питання про визнання факту батьківства, а саме - походження дітей від певного чоловіка, предметом доказування у даній справі є відмінним від підтвердження факту проживання однією сім'.єю. Оскільки заявник зазначає, що ОСОБА_3 разом із нею не звертались до органів ДРАЦС із спільною заявою про визнання батьківства, відомості про батька дітей внесені до свідоцтв про народження зі слів матері, а самі її посилання на те, що ОСОБА_3 проводив час з дітьми, забезпечував їх та приймав активну участь у їх житті, суд не може розцінювати як безспірність визнання походження дітей саме від нього, суд приходить до висновку, що вказана заява не може розглядатись в порядку окремого провадження.
За змістом ст. 5 Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" особа, зникла безвісти за особливих обставин, має всі права, гарантовані Конституцією та законами України, а також має право на всебічне розслідування обставин її зникнення та встановлення її місцеперебування. Держава зобов'язана вжити всіх можливих заходів для розшуку особи, зниклої безвісти за особливих обставин.
Права та інтереси особи, зниклої безвісти за особливих обставин, а також її майно підлягають захисту до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом, або оголошення її померлою відповідно до законодавства.
Суд приймає до уваги доводи заявниці про те, що ОСОБА_3 рахується зниклим безвісти за особливих обставин, однак в розумінні приписів ЦПК України на даний час відсутні підстави вважати його таким, що не має цивільної право- та дієздатності. Відтак за встановлених вище обставин суд не може розглядати порушене заявницею питання про встановлення факту у безспірному порядку.
Ураховуючи викладене, суддя вважає, що у відкритті провадження у справі (в порядку окремого провадження) слід відмовити.
На підставі наведено та керуючись ст.ст. 186, 315, 351, 353-354 ЦПК України, суддя, -
УХВАЛИЛА:
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Хмільницький відділ ДРАЦС у Хмільницькоиу районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту батьквства.
Копію ухвали разом з позовними матеріалами надіслати заявниці. Копію заяви залишити в суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повний текст ухвали складено 26.12.2023
Суддя Павлюк О. О.