Справа № 128/1539/23
РІШЕННЯ
Іменем України
(заочне)
25 грудня 2023 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді - Саєнко О.Б., при секретарі - Фольварковій Н.О.,
без участі сторін та їх представників,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниця цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про позбавлення батьківських прав», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Мурованокуриловецької селищної ради Вінницької області,-
ВСТАНОВИВ:
27.04.2023 адвокат Солоненко Б.М. в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області з вищевказаною позовною заявою, яку обґрунтував тим, що з 14 травня 2015 року ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який 21.06.2018 рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області (справа №139/1044 17) було розірвано.
Вказує, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_3 , утриманням та вихованням якого займається батько. Мати дитини - ОСОБА_2 , з березня місяця 2018 року, з дитиною не проживає, не спілкується, допомоги на утримання дитини не надає, ухиляється від участі в утриманні дитини, проживає окремо, не займається вихованням дитини, не піклується про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, тобто неналежним чином виконує свої батьківські обов'язки.
Також зазначає, що рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 05.12.2018, яке набрало законної сили, місце проживання дитини визначено з батьком - ОСОБА_1 та відповідно до рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області (виконавчий лист від 21.01.2019 року №139/829/18), мати дитини - ОСОБА_2 , зобов'язана сплачувати аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак остання рішення суду не виконує, жодної матеріальної допомоги на утримання сина не надає, аліменти не сплачує.
Вказує, що відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, наданого Вінницьким відділом державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області, заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_1 та утримання ОСОБА_3 , станом на 30.11.2022 становила 43 288 грн. 58 коп. На даний час ОСОБА_2 заборгованість по аліментах не сплатила, аліменти на дитину не сплачує, більше того, вона уникає спілкування з дитиною, не цікавиться станом здоров'я дитини, вихованням розвитком сина.
Тому просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати.
06.12.2023 позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Солоненко Б.М. до судового засідання не з'явилися, попередньо за допомогою системи «Електронний суд» представник надав клопотання, в якому просить розгляд справи проводити у його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 двічі до судового засідання не з'явилася по невідомим суду причинам, про час, дату та місце проведення судових засідань повідомлялася належним чином, в тому числі шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, в порядку ч.10 ст. 187 ЦПК України. Відзиву на позов, заперечення проти задоволення позовної заяви та (або) заяви про відкладення судового засідання -до суду відповідач не надала, у зв'язку з чим, суд вирішив провести заочний розгляд справи, про що постановив відповідну ухвалу.
Представник третьої особи - Мурованокуриловецької селищної ради Вінницької області (як орган опіки та піклування) також в судове засідання не з'явився; при цьому в матеріалах справи міститься заява селищного голови Цибульської Галини про розгляд справи без участі представника третьої особи; позовні вимоги про позбавлення батьківських прав підтримує у повному обсязі.
Виходячи з вищенаведеного, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності учасників справи та ухвали судове рішення на підставі наданих позивачем письмових доказів у справі.
Вивчивши позов, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення виходячи з такого.
Частиною 1 статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 165 СК України визначає, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
В п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Судом установлено, що в період шлюбу в сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 29.11.2017 Мурованокуриловецьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис №1, в якому батьком зазначений ОСОБА_1 , а матір'ю ОСОБА_2 (а.с.10).
Рішенням Мурованокуриловецьким районним судом Вінницької області від 05.12.2018, яке набрало законної сили 12.01.2019, зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, - задоволено та визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 (а.с.13-23).
Той факт, що ОСОБА_3 , 06.01.2016 проживає з батьком також підтверджується: копією витягу з реєстру територіальної громади (а.с.11) та копією довідки старости Рівненського старостинського округу Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області №4 від 02.01.2023 (а.с.12).
З копії довідки №87 від 12.08.2021, виданої директором навчально-виховного комплексу «Сонечко», убачається, що ОСОБА_3 , 2016 року народження відвідує вищевказаний НВК; хлопчика приводить і забирає з садочка батько ОСОБА_1 , дитини доглянута, чиста, охайна, числиться серед вихованців розумною, розвиненою дитиною (а.с.26).
Також, згідно копії довідки №2 від 06.01.2023, виданої директором ліцею с. Рівне, Мурованокуриловецької селищної ради Вінницької області, ОСОБА_3 , 2016 року народження, навчається в 1 (першому) класі ліцею с. Рівне, Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області (а.с.27) та зарекомендував себе як старанний, дисциплінований учень; має хороший розумовий розвиток; на уроках добре працює, ставить запитання про нове, незрозуміле, виявляє старанність у навчанні, працює зосереджено, виявляє самостійність у роботі, окрім того хлопчик завжди має охайний вигляд, приходить завжди в чистому одязі, забезпечений всім необхідним шкільним приладдям та речами, які необхідні для навчання в школу; батько забезпечує всім необхідним, залежно від потреб, що підтверджується копією характеристики ОСОБА_3 учня 1 класу ліцею с. Рівне (а.с.28).
06.10.2020 Мурованокуриловецьким районним судом Вінницької області видано виконавчий лист у справі №139/625/20 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини її заробітку (доходу), але не менше встановленого законодавством мінімуму, щомісячно, починаючи з 24.04.2020 до досягнення дитиною повноліття, про що свідчить копія вищевказаного виконавчого листа (а.с.32)
За даним виконавчим листом за відповідачем перед позивачем рахується заборгованість за період з 24.07.2020 по 30.11.2022 в сумі 43288,58 грн, що підтверджується копією розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по ВП №63539576, виданого державним виконавцем Вінницького відділу ДВС у Вінницькому районі Вінницької області ЦЗМУ МЮ України (м. Хмельницький) (а.с.31).
Судом також установлено, що позивач ОСОБА_1 працює у сільськогосподарському підприємстві ТОВ «МХП-Агрокряж», виробничий підрозділ с. Яришів на посаді електрогазозварювальника, де характеризується виключно із позитивної сторони та отримує відповідний дохід, про що свідчать: копія характеристики, виданої регіональним директором в/п Яришів ТОВ «МХП-Агрокряж» (а.с.24) та копією довідки про доходи №27 від 26.12.2022 (а.с.25).
Згідно з ч.ч.5, 6 ст.19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
З копії висновку виконавчого комітету Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, який є додатком до рішення виконавчого комітету селищної ради від 10.03.2023 №43, судом установлено, що виконавчий комітет Мурованокуриловецької селищної ради, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки мати на протязі останніх п'яти років не виконує свої батьківські обов'язки, передбачені статтями 150, 180 Сімейного Кодексу України (а.с.39-40).
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ст. 121 СК права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Статтею 150 СК України закріплюється обов'язок батьків виховувати свою дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття освіти, готувати до самостійного життя та поважати її.
Частиною 1 статті 151 СК України передбачено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними (ч. 1 ст.163 СК України).
Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом (ч. 1 ст. 152 СК України).
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст. 155 СК України).
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, та в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК.
Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до частини 4 статті 10, частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява №10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).
Таким чином, судом на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.
Відтак, позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Тобто, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.
Суд вважає, що при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні матір'ю обов'язків по вихованню, а також установити, що мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.
Отже, суд не вважає виправданою поведінку матері - відповідача ОСОБА_2 , яка проявляється у тому, що вона не бере участі у вихованні свого сина тривалий час, не спілкується з ним; у відповідача відсутній інтерес щодо стану здоров'я сина, його розвитку, виховання та навчання у необхідному обсязі; відповідачем не створено належних умов для проживання та розвитку сина.
Таким чином, суд погоджується з висновком виконавчого комітету Мурованокуриловецької селищної ради, як органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно її сина - ОСОБА_3 , оскільки позивачем належним чином обґрунтовано, що позбавлення батьківських прав відповідатиме саме інтересам дитини.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для того, щоб зробити обґрунтований висновок про ухилення ОСОБА_2 від виховання сина ОСОБА_3 , що свідчить про свідоме та умисне нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , у даному випадку є доцільним та необхідним, оскільки протилежне, з огляду на встановлені судом обставини, може спричинити негативні наслідки для життя та здоров'я дитини.
Відповідно до ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
З урахування того, що аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 з відповідача ОСОБА_2 відповідно до виконавчого листа, виданого 06.10.2020 Мурованокуриловецьким районним судом Вінницької області у справі №139/625/20 уже стягуються, тому суд вважає, що у даному випадку не підлягає до застосування положення ч.3 ст. 166 СК України.
Оскільки позов задоволений судом у повному обсязі, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення в рахунок повернення сплаченого ним судового збору у розмірі 1073,60 гривні.
Також, суд вважає за необхідне роз'яснити учасникам справи положення ч.ч.4,5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст.258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, Суд-
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 , - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 судовий збір в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Олена САЄНКО