Справа № 346/5899/23
Провадження № 33/4808/888/23
Категорія ст.130 ч.1 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Яремин М. П.
Суддя-доповідач Васильєв
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2023 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 листопада 2023 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, а також стягнуто судовий збір в розмірі 536 грн. 80 коп.,-
ВСТАНОВИВ:
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 06.10.2023 року о 16: год. 02 хв. в с.Спас, по вул.Шевченка, Коломийського району Івано-Франківської області, керував транспортним засобом марки «Aprilia», без номерного знаку, у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законодавством порядку зі згоди водія із застосуванням приладу "Alcotest Drager 6820", результат тесту - 0,38 проміле (тест № 4951), чим порушив п. 2.9 «а» ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій вважає, що постанова суду є незаконною та при вирішенні питання про його винуватість у вчиненні правопорушення,передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП суд першої інстанції вищевказаних вимог закону не врахував, фактичних обставин справи із належною повнотою не встановив, зібраним у справі доказам належної оцінки не надав.
Суд першої інстанції не взяв до уваги, що жодних належних і допустимих доказів, які підтверджують факт керування ним 05.10.2023 року скутером «Апрілія SR50» в матеріалах справи не має.
Посилається на те, що судом першої інстанції в оскаржуваній постанові не надано жодної оцінки тому факту, що 06 жовтня 2023 року працівники поліції транспортний засіб скутер Апрілія SR 50 під його керуванням не зупиняли взагалі. Вказує на те, що за кермом скутера він не їхав, що підтверджується долученим відеозаписом. Не зважаючи на те, що він вказував, що не керував скутером, і казав поліцейським, що стоїть в лісі і нікуди не їде, працівники поліції змусили його пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестеру.
Вказує на те,що суд першої інстанції не взяв до уваги, що в матеріалах справи докази, які прямо суперечать один одному, а отже не мали братись судом до уваги, як доказ його вини.
Згідно з долученого відеозапису вбачається, що події відбуваються 06.10.2023 року о 15 год.54 хв., в той же час в протоколі вказано, що він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння 06.10.2023 року о 16 год.02 хв., що суперечить відеозапису, яким зафіксовано, як він стоїть біля службового автомобіля поліцейських і спілкується з ними. Крім того, зазначає, що на відеозаписі взагалі відсутній факт керування ним скутером.
Просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі.
В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Бежук С.М. не з'явились, хоча в установленому законом порядку були повідомлені про розгляд провадження.
При цьому, захисником адвокатом Бежук С.М. було подано клопотання про розгляд провадження за відсутності захисника та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Апеляційний суд враховує, що особа, яка притягається до відповідальності та її захисник самостійно відповідно до принципу диспозитивності, вирішують питання щодо участі в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
Разом з тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії).
Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційному порядку оскаржується рішення, яким ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення і в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у зв'язку з чим участь цієї особи в суді апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважав, що розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 може бути проведений без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову судді залишити без змін з наступних підстав.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки “право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов'язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.
Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України»)
Так, під час апеляційного розгляду справи, судом апеляційної інстанції у повному обсязі були реалізовані права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності щодо права скористуватись юридичною допомогою професійного захисника та були перевірені її доводи щодо невинуватості у вчиненні правопорушення, внаслідок чого було встановлено, що вони є безпідставними та повністю спростовуються сукупністю досліджених доказів.
Апеляційний суд вважає, що допущені судом першої інстанції порушення процесуального закону не можуть бути безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом.
Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення.
Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв'язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.
Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов'язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду.
Зокрема, підлягає обов'язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.
Так, враховуючи, що в своїх доводах ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність його вини у вчиненні правопорушення, апеляційний суд вважає за необхідне перевірити вищевказані доводи.
Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дані правопорушення та прийняте по справі рішення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративних правопорушень, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП та призначив йому справедливе та законне стягнення, яке відповідає особі правопорушника та характеру вчиненого правопорушення.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та порушенні вимог ст.2.9А Правил дорожнього руху України.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №125350 від 06.10.2023 року, водій ОСОБА_1 26.10.2023 о 16 год. 02 хв. в с. Спас, вул. Шевченка керував транспортним засобом марки «Aprilia» в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням приладу «Драгер 6820».
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою - поліцейським Коломийського РВП старший сержант поліції Стефанишин Володимир. з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП та підписаний уповноваженою особою та особою. яка притягається до адміністративного правопорушення.
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення містить дані, які свідчать про те, що ОСОБА_1 були роз'яснені його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, повідомлено про розгляд справи, про що свідчить його власноручний підпис.
В графі пояснення особи, яка притягається до відповідальності, ОСОБА_1 від пояснень відмовився.
До протоколу про адміністративне правопорушення було додано Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого ОСОБА_1 пройшов огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння за допомогою приладу "Драгер", результат огляду 0,38 проміле, з результатами огляду водій згідний, що підтверджується його власноручним підписом.(а.с. 2)
До матеріалів справи додано направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06.10.2023 року, в якому зазначено, що у ОСОБА_1 у результаті огляду, проведеного поліцейським, були виявлені ознаки сп'яніння: почервоніння обличчя,тремтіння пальців рук..
До матеріалів справи додано свідоцтво про повірку від 31.07.2023 року згідно якого газоаналізатор Alkotest 6810 № ARHE-0365 за результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ 8950:2019.
Згідно рапортів поліцейських СРПП Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області сержант поліції Стефанишин Володимир та лейтенант поліції Мусіловський Мирослав (а.с.6-7), в якому доповідають, що 06.10.2023 року близько 16 год. В с.Спас по вул. Шевченка,було зупинено транспортний засіб марки «Апріла без номерних знаків під керуванням ОСОБА_1 . У ході спілкування та встановлення особи ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів,порушення мови. Після чого ОСОБА_1 на місці зупинки було запропоновано пройти огляд на факт вживання алкогольних напоїв за допомогою приладу газоаналізатора алкотест Драгер -6820 на що останній погодився. Проба позитивна-0,38 проміле,тест № 4951.Громадянина ОСОБА_1 ознайомлено зі змістом ст.63 Конституції України та ст268 КУпАП та складено протокл про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП та винесено постанову за ст.121 ч.5 КУпАП.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує начальника Коломийського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області сержанту поліції ОСОБА_2 про свої дії під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
До матеріалів справи додано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №879132 від 06.10.2023 року , зхідно якої 06 жовтня 2023 року о 16 год 05 хв. в с .Спас по вул Шевченка керував транспортним засобом Апріла без шолома, чим порушив п.п. 2.3 г ПДР України та який не зареєстрований у встановленому законом порядку, а також на вимогу працівників поліції не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив 2.1 а ПДР України(а.с.8).
Відповідно до виписаних у ст. ст.254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Апеляційним судом не встановлено порушень вимог ст. ст.254, 255, 256 КУпАП.
Вищевказані доводи повністю спростовуються сукупністю доказів, які містяться в матеріалах провадження.
Твердження ОСОБА_1 про те, що протокол не може бути належним та допустимим доказом, є безпідставними, та таким, які не можуть бути взяті судом до уваги.
Користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.
Апеляційний суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В розумінні приписів статті 251 КУпАП, відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.
Судом апеляційної інстанції досліджено відеозаписи, які долучені працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що відеозапис є достатньо інформативним, належним та допустимим доказом, отриманим у встановленому законом порядку, дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.
Зокрема, зі змісту відеозапису вбачається, що працівниками поліції зафіксовано о факт зупинки працівниками поліції скутера марки «Aprilia SR 50 під керуванням ОСОБА_1 , який завівши двигун намагався від них втекти. Під час зупинки працівники поліції запитали водія чому він не зупинився на їхню вимогу та при зміні напрямку руху не включив сигнал повороту На відео зафіксовано повідомлення працівників поліції ОСОБА_1 про те, що він керував транспортним засобом без мотошолома, неодноразова вимога пред'явити документи та пропозиція пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння, на що останній погодився. ОСОБА_1 добровільно пройшов огляд на стан сп'яніння на місці зупинки з використанням приладу «Drager» . Результат тесту 0,38 становив проміле. З вказаним оглядом,останній погодився. На пропозицію працівників поліції проїхати в медзаклад ОСОБА_1 відмовився. На відео також зафіксовано роз'яснення працівником поліції ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено протокол за ст.130 КУпАП, оголошено його зміст, в якому він розписався, роз'яснено право щодо надання чи відмови у наданні пояснень, при цьому жодних зауважень, заперечень з приводу незгоди з результатом, чи бажанням проїхати в лікувальний заклад для проведення освідчення чи щодо не керування вказаним засобом ОСОБА_1 не висловлював, від дачі письмових пояснень він також відмовився, хоча визнавав факт вживання спиртних напоїв.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що дані відеозапису свідчать про те, що ОСОБА_1 не заперечував факту керування транспортним засобом та по завершенню огляду на стан сп'яніння, який було проведено поліцейським із застосуванням спеціального технічного засобу, повністю погодився із позитивним результатом, не бажав спростувати вказаний результат шляхом проведення відповідного огляду у медичному закладі
Апеляційний суд вважає, що зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість. повно та об'єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських, які діяли в межах своєї компетенції та виконуючи свої професійні обов'язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію» та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який надав добровільну згоду на огляд на стан алкогольного сп'яніння з допомогою газоаналізатора «Драгер», з позитивним результатом якого (0.38 проміле) добровільно погодився, про що ствердив повідомивши про це на відеозаписі.
Таким чином, оглянуті відеозаписи повністю узгоджуються із сукупністю інших доказів по справі, які підтверджують вину у вчиненні правопорушення.
Зі змісту відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 добровільно, як водій транспортного засобу, пройшов на місці відповідний огляд на стан сп'яніння, яким було встановлено, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння та погодився із позитивним результатом такого огляду.
Відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити обставини, які прямо вказують на ОСОБА_1 , як на правопорушника.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи стосовно того, що ОСОБА_1 не може бути суб'єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки відсутні докази, які підтверджують, що саме він керував транспортним засобом.
Так як на вказаному відеозаписі чітко видно, що водієм транспортного засобу «Апрілія» являвся саме ОСОБА_1 .
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018р. які свідчать про те, що вказані відеозаписи необхідно визнати як недопустимі докази.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Апеляційний суд неодноразово наголошував на тому, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Апеляційний суд вважає, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння.
Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких непоправних наслідків.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Так, відповідно до вимог ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, відмова водія транспортного засобу пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі свідчить про те, що він не бажає скористатися своїм правом на спростування отриманого результату шляхом проведення такого огляду професійним лікарем у закладі охорони здоров'я та фактично погоджується з отриманим позитивним результатом огляду на стан сп'яніння.
Відмова водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі, висловлена ним після отримання позитивного результату огляду поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу, свідчить про те, що він фактично погоджується з отриманим результатом огляду.
Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.
Суд першої інстанції, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, призначив ОСОБА_1 справедливе стягнення, яке відповідає вимогам закону.
Разом з тим, вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку для самого водія та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп'яніння пов'язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров'я громадян.
При цьому, апеляційний суд виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати його виховну дію, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами.
Застосовуючи справедливе стягнення за вчинене правопорушення, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними та за їх вчинення настають певні негативні наслідки.
Керуючись ст. 294 КУпАП ,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Кололмийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 листопада 2023 року щодо ОСОБА_1 за ст.130 ч.1 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв