Справа № 344/21739/23
Провадження № 11-сс/4808/371/23
Категорія ст.303 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2023 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_3
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
захисника-адвоката ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника адвоката ОСОБА_9 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2023 року про відмову в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_9 на повідомлення про підозру, -
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2023 року відмовлено в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_9 на повідомлення про підозру ОСОБА_8 від 05.09.2023 року, підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України у кримінальному провадженні №1203090000000142 від 09.03.2023 року.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу. Просить скасувати ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2023 року та ухвалити нову ухвалу, якою скасувати повідомлення про підозру від 05.09.2023 року ОСОБА_8 , який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, у кримінальному провадженні №1203090000000142 від 09.03.2023 року.
Вважає, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам ст. 370 КПК України.
Зокрема сторона захисту звертала увагу слідчого судді на те, що:
- повідомлення про підозру не містить часу отримання ОСОБА_10 від Чолія зеленої речовини рослинного походження, що суперечить п. 6 ч. 1 ст. 277 КПК України. Разом з тим, на спростування вказаних підстав для скасування повідомлення про підозру, сторона обвинувачення пояснила, що при складанні повідомлення про підозру станом на 05.09.2023 року ряд обставин не були відомі слідству, на даний час триває слідство, є ряд доказів, які ще не розтаємнені і планується вручення ОСОБА_8 нового повідомлення про підозру. Із змісту вказаних пояснень вбачається, що вручаючи ОСОБА_8 повідомлення про підозру, органи досудового слідства не володіли доказами на підтвердження тих обставин, про які зазначено в повідомленні про підозру, а відтак повідомлення про підозру від 05.09.2023 року складено на підставі припущень сторони обвинувачення;
- вручений стороні захисту витяг з ЄРДР не містить відомостей про внесення до нього повідомлення про підозру, як це передбачено п. 4 ст. 278 КПК України. Проте слідчий суддя взяв до уваги, в якості витягу із ЄРДР, роздруківку із інтернет ресурсу, подану слідчим в судовому засіданні.
- повідомлення про підозру не відповідає вимогам п. 5 ч. 1 ст. 277 КПК України, оскільки не містить правової кваліфікації окремо кожного кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті закону України про кримінальну відповідальність, що є грубим порушенням права на захист. Зокрема, повідомлення про підозру містить фактично чотири епізоди, при цьому жоден із епізодів не містить часу, місця, кваліфікацію дій ОСОБА_8 згідно кримінального закону.
Вважає, що зазначені обставини дають підстави вважати, що оскаржуване повідомлення про підозру, вручене ОСОБА_8 05.09.2023 року, не відповідає положенням чинного кримінального процесуального закону, а відтак підлягає скасуванню.
Підчас апеляційного розгляду:
- підозрюваний ОСОБА_8 та його захисник підтримали вимоги апеляційної скарги;
- прокурор заперечив доводи і вимоги апеляційної скарги, просив залишити ухвалу слідчого судді без змін.
Заслухавши доповідь судді, учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін з наступних підстав.
Інститут повідомлення про підозру під час досудового розслідування у кримінальному провадженні регламентовано Главою 22 КПК України, яка регулює правові підстави та порядок повідомлення конкретної особи про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, підстави для його зміни, а також вимоги до змісту та реквізитів повідомлення про підозру як процесуального документу.
Правові підстави для повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, передбачені ч.1 ст.276 КПК України, згідно з якою повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Зміст письмового повідомлення про підозру має відповідати вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 277 КПК України, а саме містити наступні відомості: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного; підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Згідно зі ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається затриманій особі в день його складання слідчим або прокурором не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
З матеріалів судового провадження вбачається, що слідчим відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023090000000142 від 09.03.2023 року за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України.
05 вересня 2023 року слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Івано-Франківській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_11 повідомлено ОСОБА_8 про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України.
Відповідно до вказаної підозри, ОСОБА_8 підозрюється у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні особливо небезпечних наркотичних засобів з метою збуту, а також незаконному збуті особливо небезпечних наркотичних засобів, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.
Зазначене повідомлення про підозру за своїм змістом повністю відповідає вимогам ст.ст. 277, 278 КК України і містить усі необхідні відомості.
При перевірці доводів апеляційної скарги щодо оскарження повідомлення про підозру особливе значення має те, що відповідно до п.10 ч.1 ст.303 КПК України, оскарження повідомлення про підозру обмежено в часі, оскільки може відбуватися тільки після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.
Таким чином, можливість оскарження повідомлення про підозру тільки в певний період часу свідчить про те, що законодавець, надаючи таке право підозрюваному, його захиснику чи законному представнику; виходив з того, що двомісячний строк з часу повідомлення про підозру достатній для вирішення органом досудового розслідування питання про складання обвинувального акту та направлення кримінального провадження до суду.
Вказана норма закону фактично спрямована на оскарження бездіяльності органів досудового розслідування, внаслідок якої особа, яка підозрюється у вчиненні правопорушення, вимушена тривалий час перебувати у стані підозрюваного.
При цьому, у даному випадку не ставиться питання про перевірку порядку вручення повідомлення про підозру, його змісту та обґрунтованості, оскільки за таких умов право на оскарження повідомлення про підозру повинно було бути надано негайно після повідомлення про підозру, а не через певний період часу.
Перевірка судом повідомлення про підозру повинна відбуватися з врахуванням відповідних критеріїв, які застосовуються на стадії досудового розслідування і не може перетворюватись на перевірку доводів сторони захисту про невинуватість підозрюваного у вчиненні злочину.
Зокрема, Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на те, що факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування. Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр , а тому не потрібно, щоб особі, який повідомили про підозру, в кінцевому рахунку було пред'явлено обвинувачення. ( «Кавала проти Туреччини»)
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що кримінальним процесуальним законом не передбачено, які саме правові підстави дозволяють суду визнати повідомлення про підозру незаконним.
Колегія суддів вважає, що правова невизначеність щодо наявності правових підстав для визнання повідомлення про підозру незаконним свідчить про необхідність вирішення цього питання виходячи із загальних принципів верховенства права.
Колегія суддів також враховує, що визнання повідомлення про підозру незаконним також утворює певну правову невизначеність, оскільки не свідчить про необхідність закриття кримінального провадження і не перешкоджає складанню обвинувального акту та направленню кримінального провадження до суду.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, щодо не встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення та неправильності кваліфікації дій підозрюваного, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними.
Згідно з положеннями глави 24 КПК України оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності в особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Тобто, перед слідчим суддею не ставиться питання доведеності поза розумним сумнівом вини підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а лише вирішується питання щодо обґрунтованості підозри.
Крім того, при вирішенні питання про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_8 підозри, апеляційний суд враховує практику Європейського суду з прав людини.
З системного аналізу правової позиції ЄСПЛ (справа «Ферарі-Браво проти Італії») щодо наявності у кримінальному провадженні повідомлення про підозру в контексті його суті як процесуального рішення, вбачається, що момент повідомлення про підозру є початком одного з найважливіших етапів досудового розслідування, на якому орган досудового розслідування на підставі зібраних у кримінальному провадженні доказів готовий висловити припущення щодо вчинення певною особою кримінального правопорушення, з метою отримання можливості здійснення подальших слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій у кримінальному провадження, однією з головних умов для здійснення яких є наявність повідомлення особі про підозру. При цьому, згідно з вищевказаною позицією ЄСПЛ, обсяг доказів, наявних у розпорядженні органу досудового розслідування, не обов'язково повинен бути достатнім для пред'явлення конкретній особі обвинувачення у кримінальному провадженні та скерування справи до суду, оскільки можливість вирішення питання про наявність чи відсутність достатньої для цього кількості доказів і є основною метою повідомлення про підозру та вчинення подальших процесуальних дій.
Отже, надання слідчим суддею оцінки доказам, на яких ґрунтується підозра, можливе лише в межах перевірки їх достатності для повідомлення особі про підозру та не може завчасно вирішувати питання про їх допустимість та достовірність, обґрунтованість чи безпідставність в контексті вирішення питання про доведеність винуватості певної особи у вчиненні злочину та наявності в її діях ознак інкримінованого їй кримінального правопорушення, оскільки ці питання можуть бути вирішені лише під час розгляду судом кримінального провадження по суті.
Колегія суддів звертає увагу на те, що правильність кваліфікації дій особи, яка вчинила злочин залежить від встановлених фактичних обставин, які відповідно до вимог ст.92 КПК України повинні бути доведені стороною обвинувачення.
Разом з тим, такий обов'язок може бути виконаний стороною обвинувачення тільки під час розгляду кримінального провадження у суді в межах висунутого обвинувачення, а не на стадії досудового розслідування, коли здійснюється збирання доказів, їх перевірка та оцінювання з метою встановлення обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження.
Разом з тим, необхідність перевірки судом вимог щодо обґрунтованості підозри зберігається протягом усього часу проведення досудового розслідування і виникає при вирішенні питань, які стосуються застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Досудове розслідування стосовно конкретної особи проводиться саме з метою встановлення обставин, які дозволяють підтвердити або спростувати її причетність до вчиненого злочину, а тому рівень обґрунтованості підозри змінюється протягом досудового розслідування з врахуванням сукупності доказів, які отримані у встановленому законом порядку.
Колегія суддів звертає увагу на те, що кваліфікація - це встановлення та юридичне закріплення точної відповідності між ознаками вчиненого діяння й ознаками складу злочину, передбаченого законом про кримінальну відповідальність.
Відповідно до вимог ч.1 ст.11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.18 КК України суб'єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність.
Системний аналіз поняття кваліфікація злочину свідчить про те, що встановлення відповідності між ознаками вчиненого діяння й ознаками злочину має різний ступінь юридичного закріплення, який залежить від стадії, на якій знаходиться розгляд кримінального провадження.
Зокрема, кваліфікація злочину проходить ряд етапів, до яких необхідно віднести необхідність встановлення фактичних обставин вчиненого суспільно небезпечного діяння та кримінально-правової норми, яка передбачає ознаки такого діяння, юридичне закріплення правильності кваліфікації злочинних дій у відповідному кримінально-процесуальному документі.
Так, відповідно до ст.214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань до ЄРДР до яких відноситься і попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Колегія суддів вважає, що попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення під час внесення відомостей до ЄРДР повинна відповідати наявним даним, а правова кваліфікація кримінального правопорушення викладена у повідомленні про підозру, повинна узгоджуватись із сукупністю доказів, які отримані стороною обвинувачення.
Разом з тим, вищевказані обставини свідчать про те, що рівень обґрунтованості підозри не є постійним протягом часу досудового розслідування та постійно змінюється в залежності від доказів, які отримані стороною обвинувачення.
Перевірка правильності кваліфікації кримінального правопорушення шляхом оцінки наданих сторонами кримінального провадження доказів є обов'язком суду, який на підставі наданих сторонами доказів повинен встановити чи дозволяє сукупність наданих суду доказів переконати об'єктивного спостерігача, що підозрюваний обґрунтовано підозрюється саме у вчиненні кримінального правопорушення, яке передбачено законом.
При цьому, докази, на яких ґрунтується підозра, повинні бути отримані органом досудового розслідування в порядку та у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом, та містити відомості, які могли б переконати стороннього спостерігача в тому, що ця особа має відношення до вчиненого кримінального правопорушення.
Водночас, слідчий суддя повинен перевірити, чи не володіє орган досудового розслідування доказами, які спростовують уже отримані слідчим та прокурором відомості щодо можливої причетності підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, що є принциповим питанням при розгляді скарги на повідомлення про підозру в частині вирішення питання щодо обґрунтованості самої підозри.
Отже, на стадії досудового розслідування слідчий суддя, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.
Колегія суддів вважає, що слідчим суддею перевірені доводи скарги захисника підозрюваного на повідомлення про підозру в повному обсязі та обґрунтовано відмовлено в її задоволенні, оскільки вимоги скарги є безпідставними.
Колегією суддів не здобуто доказів порушення стороною обвинувачення вимог ст.ст. 276-278 КПК України під час складення та вручення повідомлення про підозру ОСОБА_8 , які б слугували підставою для його скасування.
Інші наведені у апеляційній скарзі доводи висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, перевіркою матеріалів судового провадження в апеляційному порядку колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, а тому апеляційна скарга з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_9 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2023 року про відмову в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_9 на повідомлення про підозру залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_5