Справа № 645/2355/23
Провадження № 2-а/645/18/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Мартинової О.М.,
за участю секретаря судовий засідань - Кривченко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції інспектора, рядового поліції Яковлєва Дмитра Михайловича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -
ВСТАНОВИВ:
31.05.2023 року позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Мартовицького К.В., який діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АХ №1133058 від 30.05.2023 року, звернувся до суду з адміністративним позовом до поліцейського Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції інспектора, рядового поліції Яковлєва Дмитра Михайловича, в якому просить суд визнати дії відповідача протиправними та скасувати постанову серії ЕАС №6998732 від 16.05.2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у вигляді штрафу відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП.
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що 16.05.2023 року об 01 годині 27 хвилин відповідачем - інспектором рядовим патрульної поліції Яковлєвим Д.М. винесено постанову серії ЕАС № 6998732, у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП щодо ОСОБА_1 , а саме, що останній нібито керував автомобілем, без наявності водійського посвідчення, чим порушив вимоги пункту 2.1 ПДР. З вказаною постановою ОСОБА_1 не згоден, оскільки вона не відповідає обставинам справи та вимогам законодавства з таких підстав. Знаходячись біля свого автомобіля SKODA ОСТАVIA TOUR д.н.з. НОМЕР_1 , який був запаркований біля будинку в якому мешкає ОСОБА_1 , а саме позивач вийшов на вулицю з будинку у комендантську годину у зв'язку з тим, що спрацювала на автомобілі охоронна сигналізація. В цей час до ОСОБА_1 під'їхав автомобіль патрульної поліції, з якого вийшов інспектор рядовий патрульної поліції ОСОБА_2 і спитавши у позивача чому він знаходиться на вулиці у комендантську годину, ОСОБА_1 йому відповів що на його автомобілі спрацювала охоронна сигналізація та він вийшов перевірити чи все з автомобілем у порядку. Після чого інспектор висунув йому вимогу пред'явити документи на право власності автомобілем, а саме свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та документи які посвідчують мою особу. На вимогу інспектора Бахметьєв Є.В. пред'явив відповідні документи, але без посвідчення водія так як воно знаходилося вдома, оскільки він його не брав з собою коли виходив на вулицю до автомобіля так як я нікуди не збирався їхати у комендантську годину. Після того як інспектор вивчив усі документи ОСОБА_1 , він запитав останнього, чи має він посвідчення водія, на що ОСОБА_1 йому відповів, що так він його має, але воно зараз знаходиться вдома, так як позивач зазначав раніше, що він нікуди не збирався їхати у комендантську годину, та запропонував зачекати поки позивач його принесе, але позивачу в цьому було відмовлено. Інспектор, оглянувши паспорт ОСОБА_1 , після чого попросив його для більш ретельного огляду та в подальшому пішов до патрульного автомобіля складати постанову про адміністративне правопорушення. Представник позивача зазначає, що інспектор безпідставно склав та постановив постанову про те, що ОСОБА_1 нібито керував автомобілем, не маючи при собі посвідчення водія. ОСОБА_1 у відповідних пунктах постанови серії ЕАС №6998732 від 16.05.2023 року не мав можливості виявити незгоду з претензіями інспектора, а також заявити клопотання, так як йому було в цьому відмовлено. Таким чином, представник позивача зазначає, що інспектор порушив вимоги ст. 280 КУпАП, адже ним достеменно не встановлено, чи був ОСОБА_1 насправді винен у правопорушенні, враховуючи, що жодних доказів провини ОСОБА_1 не було виявлено і не зазначено у постанові. Незаконне рішення інспектора щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.1 ПДР, приймалося бездоказово та упереджено, без будь-яких зафіксованих доказів правопорушення. Інспектор своїми незаконними діями порушив громадянські права ОСОБА_1 , у т.ч. вимоги ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУАП, надавши позивачу на підпис постанову, без урахування заперечень останнього, та можливістю скористатися правовою допомогою, чим унеможливив використання ним законного права на захист та права на клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з необхідністю отримання правової допомоги. Після винесення постанови, інспектор сфотографував ОСОБА_1 невідомим і не відображеним жодним чином у постанові технічним засобом. Також представник позивача наголошує, що при винесенні постанови інспектором не було ознайомлено ОСОБА_1 з правами ст. 268 КУпАП, що є грубим порушенням. Окрім того, представник позивача вказує, що ОСОБА_1 не зміг підписати постанову так як на вулиці було вже темно, а на його прохання, що йому необхідно піднятися до дому за окулярами, йому було відмовлено, тому ОСОБА_1 не зміг надати необхідні пояснення. Представник також зазначає, що в примірнику-копії постанови ОСОБА_1 з невідомих йому причин, відсутні його пояснення по суті порушення. З огляду на викладене вважає, що дії працівника патрульної поліції були незаконними, непрофесійними, та упередженими, а постанова була винесена інспектором з порушеннями вимог Конституції України та КУпАП, є незаконною і має бути скасована.
Ухвалою суду від 05.06.2023 року позовну заяву залишено без руху та надано строк позивачу для усунення недоліків.
12.06.2023 року позивач усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 червня 2023 року провадження по справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 05.07.2023 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Департамент патрульної поліції, оскільки поліцейський рядовий поліції Яковлєв Д.М. перебуває у трудових відносинах з УПП в Харківській області ДПП та під час виконання своїх повноважень, у тому числі пов'язаних з розглядом справ про адміністративні правопорушення, діє від імені органів Національної поліції, тобто поліцейський виконує владні управлінські функції не у власних особистих інтересах, а діє від імені та на виконання функцій і завдань органів Національної поліції.
19.07.2023 року до суду поштовою кореспонденцією надійшов відзив від представника співвідповідача Департаменту патрульної поліції - Федюк Д., зі змісту якого вбачається, що з позовною заявою ОСОБА_1 співвідповідач не погоджується, вважає його безпідставним та необґрунтованим, виходячи з наступного. Так, представника співвідповідача зазначає, що 16.05.2023 року, о 01 годині 13 хвилин, в місті Харкові, по шосе Салтівському, поблизу будинку 258, було виявлено транспортний засіб Skoda Octavia Tour, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який здійснював рух під час дії режиму комендантської години. Вищевказаний транспортний засіб було зупинено на підставі пункту сьомого та третього частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію». Інспектор підійшов до водія, ним виявився позивач - ОСОБА_1 , представився, пояснив причину застосування превентивних поліцейських заходів, а також довів до відома позивача нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи, з повідомленням про проведення відеофіксації. У зв'язку із порушенням позивачем комендантської години, так як позивач перебував на території зі спеціальним режимом, на підставі пункту третього частини першої статті 32 Закону України «Про Національну поліцію», інспектором було висунуто вимогу до позивача про пред'явлення документів, що посвідчують його особу та відповідне право, а саме посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію на транспортний засіб, відповідно. Але позивачем було повідомлено, що він не має при собі посвідчення водія та надав паспорт громадянина України. Інспектор, встановивши, що дана подія має цілісний склад адміністративного правопорушення, у відповідності до статті 278 КУпАП, розпочав підготовку до розгляду справи. Після завершення підготовки до розгляду справи, інспектор, керуючись статями 279, 280 КУпАП, розпочав відносно позивача розгляд справи про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 126 КУпАП. Позивачеві в повному обсязі роз'ясненні його права, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП. За результатом розгляду справи, згідно з вимогами статей 251, 252, 268, 278, 279, 280 КУпАП, інспектором встановлений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП, тому була винесена постанова серії ЕАС № 6998732. При винесенні цієї постанови, поліцейський керувався положеннями ПДР та КУпАП, в постанові чітко описане правопорушення, яке було скоєне водієм, а тому він діяв в межах своїх повноважень і не порушував норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з вищевказаним, представник співвідповідача вважає, що позовна заява ОСОБА_1 щодо скасування постанови не підлягає задоволенню, оскільки постанова серії ЕАС № 6998732 винесена у відповідності до норм чинного законодавства.
Крім того, представник співвідповідача також зазначає, що твердження ОСОБА_1 , що він не керував автомобілем, а знаходився біля нього, а також те, що йому інспектор не дав можливості скористатися правовою допомогою, не заслуговує уваги, оскільки на відеозаписі, а саме на відрізку з самого початку до 06. хв 00 сек. можна чітко побачити рух транспортного засобу Skoda Octavia Tour, реєстраційний номер НОМЕР_1 ., а саме як даний транспортний засіб виконує маневр розвороту з подальшим рухом вбік поліцейських, які шли на зустріч даному транспортному засобу. Також, можливо чітко побачити, що після зупинки даного транспортного засобу з дверей водія виходить саме ОСОБА_1 , а не хтось інший. На відрізку з 01 год. 10 хв. 00 сек. до 01 год. 15 хв. 00 сек. можливо чітко побачити розгляд справи про адміністративне правопорушення передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 . Під час розгляду справи поліцейських ознайомив позивача з його правами як особи, що притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, ОСОБА_1 , по тексту позовної заяви вказує, що йому не дали можливість скористатися правовою допомогою. Але як вбачається з відеозапису, під час розгляду справи позивач не заявляв ніяких клопотань, в тому числі і клопотань про користування правовою допомогою адвоката чи іншого фахівця в галузі права. На підтвердження зазначених обставин, представник залучив до свого відзиву диск з відеозаписом, що засвідчений ЕЦП.
15.11.2023 року через «Електронний суд» від представника позивача Мартовицького К.В. надійшла відповідь на відзив, зі змісту якої вбачається, що з вимогами представника співвідповідача, викладених у відзиву на позовну заяву, стороною позивача не визнаються повністю з наступних причин: Як зазначає та стверджує відповідач, що згідно відеофайлів, наданих суду, ОСОБА_1 , після зупинки транспортного засобу, виходить з дверей водія, але якщо уважно передивитися відеофайли часу після зупинки транспортного засобу та коли до транспортного засобу підійшли працівники патрульної поліції цілком достатньо для того щоб помінятися містами особам. які знаходяться у транспортному засобі. Крім того, ОСОБА_1 весь час у період спілкування з працівниками патрульної поліції стверджував що транспортним засобом не керував, а у даному випадку диспозиція статті 126 КУпАП говорить що саме Керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством Таким чином, доводи відповідача є безпідставними, так як правова позиція останнього заснована на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства, та відеофайлів наданих суду.
14.12.2023 року через електронну пошту до канцелярії суду представником співвідповідача до матеріалів справи було долучено витяг з картки виклику по спецлінії 102.
Позивач ОСОБА_1 та його представник Мартовицький К.В. у судове засідання не з'явилися. 14.12.2023 року через «Електронний суд» від представника надійшла заяву, в якій останній просив розглянути справу за відсутності сторони позивача за наявними матеріалами у справі.
Відповідач та представник співвідповідача ДПП до судового засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися заздалегідь та належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Згідно ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
На підставі викладеного суд вирішив провести розгляд справи у письмовому провадженні відповідно до вимог ст. 205 КАС України.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази у їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Положеннями ч. 1 ст.5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно ч. 1 і 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обстави, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, винесеної інспектором Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції рядовим поліції Яковлєвим Д.М., серії ЕАС №6998732 від 16.05.2023 року, встановлено, що ОСОБА_1 , 16.05.2023 року о 01:13:15 м.Харків, Салтівське Шосе, 258 здійснював рух транспортного засобу SKODA ОСТАVIA TOUR д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому не мав при собі посвідчення водія на право керування т.з. відповідної категорії, чим порушив п.2.1 «А» ПДР України.
Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Згідно з п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 цього Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху України (далі - ПДР України), затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (із змінами та доповненнями).
Відповідно до п.1.1 ПДР України - ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно з ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.9 ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п.2.1 а,б,ґ Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року, №1306 (далі - ПДР України), водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб; чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України.
Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП настає в разі керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, та тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ч.1 ст.126 КУпАП.
Відповідно до п.10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Враховуючи вищевказані вимоги та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохін проти України» від 15.02.2013).
При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar vs. Turkey), п.282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі також Конвенція) притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції.
Згідно частини другої статті 6 Конвенції кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Стаття 6 Конвенції встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішені спору, пов'язаного з правами та обов'язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особам при обвинувачені при вчиненні кримінального правопорушення.
Разом з тим, Європейський суд з прав людини (далі також ЄСПЛ) у своїх рішеннях наголошує, що хоч і за національним законом особа притягується до адміністративної відповідальності, їй фактично пред'явлено «кримінальне обвинувачення» в його автономному розумінні ЄСПЛ, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання (зокрема, пункт 51 рішення у справі «Михайлова проти російської федерації»).
Відповідно до положень статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Конституційний Суд України в Рішенні від 8 червня 2022 року у справі № 3-20(ІІ)/2022 зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.
Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Застосовуючи практику Верховного Суду (зокрема, постанову у справі №688/788/15-к від 4 липня 2018) суд наголошує, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і вчинене саме особою стосовно якої складено протокол про правопорушення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
В свою чергу, за п.1 ст.247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.
В силу ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
В розумінні ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2,3 ст.90 КАС України).
В обґрунтування протиправності оскаржуваної постанови позивач ОСОБА_1 та його представник Мартовицький К.В. покликаються на відсутність належних доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення.
Однак, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.126 КУпАП, підтверджується доданими до матеріалів справи доказами: постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, винесеної поліцейським УПП в Харківській області ДПП інспектором, рядового поліції Яковлєва Д.М., серії ЕАС №6998732 від 16.05.2023 року, відеозаписами з нагрудних відеокамер працівників поліції, які підтверджують обставини викладені в оскаржуваній постанові.
Як вбачається з відеозапису з нагрудної камери поліцейських, а саме на відрізку з 04 хв. 35 сек. до 06. хв 00 сек. можна побачити, як працівники поліції йдуть на світло фар транспортного засобу, який рухається /що також супроводжується звуком його гальмів/ та підійшовши до нього ближче, чітко видно транспортний засіб Skoda Octavia Tour, реєстраційний номер НОМЕР_1 , червоного кольору, із-за керма автомобіля виходить позивач ОСОБА_1 .
Також, на відрізку відеозапису з нагрудної камери поліцейських, а саме на відрізку з 01 год. 10 хв. 00 сек. до 01 год. 15 хв. 00 сек. можна чітко побачити розгляд справи про адміністративне правопорушення передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 , під час якого поліцейський ознайомив ОСОБА_1 з його правами як особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
Крім того, згідно відеозапису під час розгляду справи ОСОБА_1 на вимогу працівників поліції, посвідчення водія не надав, клопотань про користування правовою допомогою адвоката чи іншого фахівця в галузі права не заявляв.
Разом з тим, з відеозапису вбачається, що відносно ОСОБА_1 також було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується постановою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 06.12.2023 року по справі №645/2112/23.
Постановою Верховного Суду від 01.11.2022 р у справі № 344/2995/15-к, суд зазначив, що не будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання його недопустимим. Натомість закон зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.
Суд враховуючи аналогію права, застосовує правову позицію викладену в постанові ВС від 11.08.2022 р у справі №446/838/21 (провадження №51-1308км22), згідно якої, оцінка сукупності доказів у кримінальному провадженні повинна надаватися з урахуванням достатності та взаємозв'язку всіх доказів. У разі неузгодженості між показаннями судам необхідно досліджувати ті докази, на яких безпосередньо зафіксована подія злочину (зокрема, на нагрудній камері працівників поліції), щоб підтвердити чи спростувати певні обставини вчинення кримінального правопорушення, які повідомляються учасниками кримінального провадження та які є достовірним джерелом доказів, що не ґрунтується на суб'єктивному сприйнятті особою певних обставин.
Тому твердження ОСОБА_1 та його представника Мартовицького К.В., що позивач не керував автомобілем, під час розгляду справи не був ознайомлений з правами, передбаченими ст.268 КУпАП та, що постанова винесена без проведення розгляду справи про адміністративне правопорушення, винесена неправомірно, не знайшли свого об'єктивного підтвердження в ході судового розгляду, не відповідають фактичним обставинам справи, спростовуються відтвореними в судовому засіданні відеозаписами з боді-камери поліцейських з місця події, які з врахуванням вищезазначеної позиції ВС є достовірним джерелом доказів, що не ґрунтується на суб'єктивному сприйнятті особою певних обставин, а тому до цих тверджень позивача та його представника суд ставиться критично і не бере їх до уваги.
Зазначені докази по справі про адміністративне правопорушення у своїй сукупності та взаємозв'язку підтверджують, що ОСОБА_1 порушив правила дорожнього руху, на вимогу поліцейських не надав посвідчення водія, що дозволяє суду дійти висновку про наявність інкримінованого адміністративного правопорушення та правомірності накладеного поліцейським стягнення.
Натомість, пояснення позивача та його представника, спрямовані на уникнення несприятливих для позивача наслідків у зв'язку із притягненням до адміністративної відповідальності, не є беззаперечним доказом неправомірності дій інспектора.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.2,5,10,19,72-78,241,241-246,286, 293 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до поліцейського Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції інспектора, рядового поліції Яковлєва Дмитра Михайловича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга на судове рішення у справі може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень:http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Поліцейський Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції інспектора, рядового поліції Яковлєв Дмитро Михайлович, місце знаходження м.Харків, вул. Шевченка, буд.315-А.
Співвідповідач - Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: 03048, м.Київ, вул. Федора Ернста, 3, адреса для листування: м.Харків, вул. Шевченка, 315-А, код ЄДРПОУ: 40108646.
Головуючий суддя: