Справа № 192/2470/23
Провадження № 1-в/192/254/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2023 року Солонян ський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Солоне Солонянського району Дніпропетровської області в режимі відеоконференції клопотання засудженого
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Першотравенськ Дніпропетровської області, на даний час відбуває покарання в Державній установі «Солонянська виправна колонія (№21)», засудженого вироком Новомосковського міськрайонного суду області від 16 березня 2016 року за ч. 1 ст. 115 КК України, ч. 4 ст. 70 КК України до 12 років позбавлення волі,
про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
за участю учасників провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
представника ДУ «СВК (№21)» - ОСОБА_5 ,
засудженого (в режимі відеоконференції) - ОСОБА_3 .
Початок строку: 22.07.2015 року
Кінець строку: 26.10.2026 року
ВСТАНОВИВ:
Засуджений ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про його умовно-дострокове звільнення. У судовому засіданні клопотання підтримав, просив його задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення клопотання, оскільки вважав, що засуджений не довів своє виправлення, а представник адміністрації Державної установи «Солонянська виправна колонія № 21» в судовому засіданні підтримала позицію прокурора.
Суд, вислухавши засудженого, представника адміністрації Державної установи «Солонянська виправна колонія № 21», прокурора, дослідивши матеріали справи, вивчивши матеріали особової справи засудженого вважає, що клопотання не підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до ст. 81 КК України до осіб, які відбувають покарання, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, тобто умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому суд ретельно з'ясовує ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засудженого, а також його наміри щодо прилучення до суспільно-корисної праці.
Висновок про можливість застосування умовно-дострокового звільнення засудженого повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь час відбуття покарання, в тому числі й даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому основним, вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є заохочувальною нормою кримінального та кримінально-виконавчого законодавства, оскільки має на меті стимулювання засуджених до чіткого виконання правил внутрішнього розпорядку, дотримання вимог режиму відбування покарання, прагнення до продуктивної праці, відшкодування матеріальних збитків, нанесених злочином, каяття у скоєному злочині.
Доцільність умовно-дострокового звільнення визначається тим, що засуджений за певний час перебування у місцях позбавлення волі виправився, змінив поведінку, з огляду на що відсутня необхідність повного відбування призначеного судом строку покарання.
Як встановлено в судовому засіданні, засуджений ОСОБА_3 в установах виконання покарань за останньою судимістю знаходиться з 29 липня 2015 року.
У Державній установі «Солонянська виправна колонія № 21» знаходиться з 12 травня 2016 року, на даний час відбув 3/4 строку покарання. На даний час не працевлаштований за власним бажанням. Згідно пояснень засудженого, з ним відмовляються працювати майстри, а представник СВК №21 пояснила, що за наявності в установі легких видів робіт, засуджений самостійно відмовляється працювати пояснюючи це наявністю інвалідності ІІІ групи.
Згідно характеристики засуджений ОСОБА_3 за час відбування покарання характеризувався як негативно, так і посередньо. Має 11 стягнень та жодного заохочення не має. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом. Намагається утримувати в чистоті та порядку спальне місце та приліжкову тумбочку, має охайний зовнішній вигляд. Не приділяє уваги необхідності дбайливого ставлення до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснення за ними належного догляду, використання їх тільки за призначенням. До виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться не завжди сумлінно через особисту неорганізованість. Намагається самостійно виконувати роботи з самообслуговування, достатніх навичок не має.
24 листопада 2023 року комісією установи було відмовлено ОСОБА_3 у застосуванні до нього умовно-дострокового звільнення відповідно до ст. 81 КК України, як особі, яка не стала на шлях виправлення.
Визначаючи ступінь поведінки засудженого за весь період відбування покарання, суд виходить з того, що сумлінна поведінка полягає у дотриманні правил внутрішнього розпорядку, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання.
Згідно наявних в особовій справі характеристик, засуджений за весь період відбування покарання характеризувався як негативно, так і посередньо, допустив 11 порушень режиму утримання, а періодичне вживання алкоголю не заперечував навіть під час судового засідання.
Суд зазначає, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 9 КВК України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, є обов'язком засудженого, і виконання даного обов'язку є лише одним з критеріїв, зазначених вище, які в своїй сукупності дають підстави вважати, що засуджений довів своє виправлення.
Сумлінною поведінка у засудженого повинна бути весь час відбування покарання.
Враховуючи те, що до ОСОБА_3 за весь період відбування покарання та його періодичного працевлаштування не було застосовано жодного заохочення, тому суд вважає, що засуджений не стає на шлях виправлення.
Відсутність заохочень також врахована судом, оскільки згідно п. 1 ч. 1 ст. 9 КВК України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, є обов'язком засудженого, і виконання даного обов'язку є лише одним з критеріїв, які в своїй сукупності дають підстави вважати, що засуджений довів своє виправлення.
Суд вважає, що з моменту висновку адміністрації установи виконання покарання від 24 листопада 2023 року про те, що ОСОБА_3 не довів своє виправлення, його поведінка не змінилася таким чином, щоб стати підставою для задоволення його клопотання.
З урахуванням зазначених обставин, суд не знайшов жодної підстави для висновку про те, що у поведінці засудженого відбулися позитивні зміни, а відбуття певної частини покарання не надає безумовного права на застосування до ОСОБА_3 умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Враховуючи викладене суд, оцінивши в сукупності досліджені докази вважає, що засуджений на даний час не довів сумлінною поведінкою та ставленням до праці свого виправлення.
На підставі наведеного та керуючись ст. 81 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про звільнення його від відбування покарання умовно-достроково.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Солонянський районний суд Дніпропетровської області, а засудженим - з моменту вручення йому її копії.
Суддя ОСОБА_1