Справа № 382/17/20 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/4611/2023 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ( у режимі відеоконфернції),
захисника ОСОБА_8 ( у режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Яготинського районного суду Київської області від 23 червня 2023 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Скороходів Талалаївського району Чернігівської області, українця, громадянина України, із повною середньою освітою, перебуваючого у фактичних шлюбних відносинах, непрацевлаштованого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого згідно вироку Баришівського районного суду Київської області від 12.03.2009 року за ч. 1 ст. 307 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. ст.ст.75, 76 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, згідно Баришівського районного суду Київської області від 23.12.2009 року за ч. 2 ст. 121 КК України до 8 років позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України до 9 років позбавлення волі, згідно вироку Бориспільського міського суду Київської області від 21 грудня 2019 року за ч. 2 ст. 289 КК України до чотирьох років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки; згідно вироку Баришівського районного суду Київської області від 01.07.2022 року за ч.2 ст.259,71 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі,
засуджено за ч. 1 ст.259 КК України до 4 років 4 місяців позбавлення волі. Згідно ч.4 ст. 70 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Баришівського районного суду Київської області від 01.07.2022 року, остаточно призначивши покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі. Арешт накладений відповідно до ухвали Баришівського районного суду Київської області від 17.10.2019 року скасовано. Вироком вирішено речові докази повернути власнику.
ВСТАНОВИЛА:
За вироком суду, 15 жовтня 2019 року, приблизно о 21 год. 03 хв., у ОСОБА_7 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, будучи за адресою: АДРЕСА_1 , виник умисел на вчинення злочину проти громадської безпеки, а саме він вирішив по телефону повідомити завідомо неправдиву інформацію про мінування та вибух мосту на станції метро «Гідропарк» у м. Київ.
Реалізуючи умисел, направлений на завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, діючи умисно, достовірно знаючи про те, що відомості щодо підготовки вибуху не відповідають дійсності, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, посягаючи на громадську безпеку в частині надання інформації про загрозу злочинних посягань зі свого мобільного телефону марки «SAMSUNG Galaxy J» ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 із абонентським номером НОМЕР_3 оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар», здійснив дзвінок диспетчеру спецлінії «102» Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції в Київській області та повідомив завідомо неправдиву інформацію про підготовку вибуху, а саме замінування мосту на станції метро «Гідропарк» у м. Київ, в результаті чого була поставлена під загрозу громадська безпека та здійснено відволікання від виконання своїх обов'язків орган Національної поліції.
У подальшому, під час проведення обстеження компетентними органами мосту на станції метро «Гідропарк» в м. Києві жодних вибухових пристроїв, речовин або конструктивно схожих на них предметів виявлено не було, тобто повідомлення про підготовку вибуху не підтвердилось.
Таким чином, ОСОБА_7 своїми умисними діями, що проявились у завідомо неправдивому повідомленні про знищення чи пошкодження об'єктів власності, а саме завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, який загрожує загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, тобто вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 1 ст. 259 КК України.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок в частині вирішення питання щодо долі речових доказів у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, яким на підставі ст.ст.96-1,96-2 КК України конфіскувати у власність держави засоби та знаряддя вчинення злочину - мобільний телефон «SAMSUNG Galaxy J» ІМЕІ 1: НОМЕР_1 в якому знаходиться сім-карта мобільного оператора абонента стільникового зв'язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_3 .
В обґрунтування апеляційної скарги не оспорюючи доведеність вини та призначеного судом покарання, посилається на неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування положень ст. 96-1 КК України, а саме спеціальної конфіскації у власність держави майна засобу та знаряддя неправдивого повідомлення про підготовку до вибуху.
Вважає, що у відповідності до приписів ст. 96-1 КК України (у редакції Закону від 18 лютого 2016 року) спеціальна конфіскація, за наявності підстав для цього, підлягає застосуванню до речових доказів у кримінальному провадженні щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України.
На думку апелянта, юридичною підставою для застосування судом спеціальної конфіскації є норми статей 96-1, 96-2 КК України, а не санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та вважає, що резолютивна частина вироку обов'язково має містити посилання на вказані норми кримінального закону.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу,обвинуваченого та його захисника, які не заперечували проти апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 259 КК України та правильність покарання, визначеного судом, сторонами у апеляційному порядку не оскаржується та не є предметом розгляду суду апеляційної інстанції.
З матеріалів кримінального провадження випливає, що вилучений під час особистого обшуку ОСОБА_7 мобільний телефон та сім-картка визнані речовими доказами, які були використані як знаряддя злочину.
Вироком суду речові докази у вигляді мобільного телефону та сім-карти повернуті власнику.
Відповідно до вимог ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей,цінностей та іншого майна у випадках , визначених цим Кодексом , за умови вчинення умисного кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді позбавлення волі, і застосовується на підставі обвинувального вироку суду.
Пунктом 4 ч.1 ст.96-2 КК України встановлено, що спеціальна конфіскація застосовується у разі , якщо гроші,цінності та інше майно були використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику(законному володільцю, який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
На зазначені вимоги закону України про кримінальну відповідальність суд першої уваги не звернув та повернув знаряддя вчинення кримінального правопорушення власнику, не застосувавши закон, який підлягає застосуванню, тому доводи апеляційної скарги прокурора у цій частині є слушними.
Проте, доводи прокурора про необхідність ухвалення судом апеляційної інстанції свого вироку у частині вирішення питання щодо долі речових доказів є безпідставними.
Так ст.420 КПК України передбачений вичерпний перелік випадків, за яких суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок.
До зазначеного переліку не віднесений випадок незастосування закону України про кримінальну відповідальність, який підлягає застосуванню, у частині незастосування спеціальної конфіскації знаряддя вчинення кримінального правопорушення.
Та обставина, що застосуванням спеціальної конфіскації погіршується становище обвинуваченого, не є підставою для скасування вироку суду першої інстанції у частині вирішення долі речових доказів і ухвалення у цій частині свого вироку судом апеляційної інстанції.
На підставі наведеного вирок підлягає зміні у частині вирішення питання долі речових доказів.
Керуючись ст.ст.404,405,407,419 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Яготинського районного суду Київської області від 23 червня 2023 року щодо ОСОБА_7 у частині вирішення долі речових доказів змінити.
На підставі ст.ст.96-1,96-2 КК України речові докази у вигляді мобільного телефону марки «SAMSUNG Galaxy J» ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 та сім-карти з абонентським номером НОМЕР_3 оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар», що зберігаються у кімнаті речових доказів Баришівського ВП Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області, конфіскувати.
В іншій частині вирок залишити без зміни.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, у той же строк з дня отримання її копії.
Суддя: Суддя: Суддя: