Справа №755/1491/23 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/5214/2023 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргоюзахисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 08 серпня 2023 року, яким:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Окремий хутір, Мукачівського району, Закарпатської обл., громадянин України, з середньою освітою, не працюючий, не зареєстрований, проживає: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
- 27.07.2007 року Апеляційним судом м.Києва за п.п.4,9, 12, ч.2 ст.115, ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 14 років;
- 02.11.2017 року Шевченківським районним судом м.Києва за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців;
- 14.05.2020 року Печерським районним судом м.Києва за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 5 місяців,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 4 ст.187 КК України,-
ВСТАНОВИЛА:
Як встановлено судом першої інстанції,17.12.2022 приблизно о 15 год. 00 хв. ОСОБА_9 перебував за адресою: м. Київ, вул. Воскресенські Сади, поруч із зупинкою міської електрички «Троєщина-2», де побачив раніше йому невідомого, яким виявився потерпілий ОСОБА_7 , який в той час прямував на зупинку міської електрички та в цей момент у ОСОБА_9 виник умисел направлений на здійснення нападу з метою заволодіння чужим майном, обравши об'єктом свого злочинного посягання майно, що належить ОСОБА_7 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на негайне заволодіння чужим майном, ОСОБА_9 підійшов ззаду до потерпілого, раптово смикнув за капюшон куртки, в яку той був одягнутий, після чого, застосовуючи насильство, яке є небезпечним для здоров'я потерпілого наніс йому удар кулаком в обличчя, внаслідок чого ОСОБА_7 упав спиною на землю, а ОСОБА_9 сів на нього зверху, чим подолав його волю до опору, та наніс йому ще декілька ударів кулаками по обличчю.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_9 , з метою негайного заволодіння чужим майном, користуючись безпорадним станом потерпілого, почав перевіряти вміст кишень ОСОБА_7 , після чого розстібнув та дістав із правої зовнішньої кишені куртки потерпілого мобільний телефон марки «ХіаотіPocophoneFl», графітового кольору, вартістю 3230 гривень, в чохлі чорного кольору, що матеріальної цінності для потерпілого не становить, з сім-картою оператора «ВФ Україна» НОМЕР_1 , без грошових коштів на рахунку. Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_9 зліз із ОСОБА_7 , перевернувши його обличчям до низу, дістав із задньої правої кишені штанів, в які був одягнутий потерпілий, мобільний телефон марки «ХіаоmіRedmiNote 7» вартістю 6000 гривень, з сім-картами оператора «Київстар» НОМЕР_2 , без грошових коштів на рахунку та «ТриМоб» НОМЕР_3 , без грошових коштів на рахунку. Після чого, залишивши потерпілого ОСОБА_7 на землі, ОСОБА_9 склав вищевказані речі, що стали об'єктом злочинного посягання, до кишені власної куртки та покинув місце вчинення кримінального правопорушення, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на суму 9 230 гривень.
Згідно висновку експерта №042-64-2023 від 20.01.2023, дані наданої медичної документації, у потерпілого ОСОБА_7 мали місце тілесні ушкодження:
а) забійні рани - в ділянці лівого кута рота з переходом на слизову оболонку до ' рівня 5-го зуба; по краю червоної кайми нижньої губи зліва, відноситься до ЛЕГКОГО тілесного ушкодження,
б)підвивих проксимальної фаланги 1-го пальця правої кисті, відноситься до ЛЕГКОГО тілесного ушкодження,
в)синець на підборідді зліва з переходом в підщелепну ділянку; садно на фоні синця на кінчику носа, відноситься до ЛЕГКОГО тілесного ушкодження.
Вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 08 серпня 2023 року ОСОБА_9 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України та призначено йому покарання у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі із конфіскацією всього належного йому майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_10 слід рахувати з моменту взяття під варту - 28 грудня 2022 року, при цьому відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувавши йому в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 28 грудня 2022 року по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув'язнення - один день позбавлення волі.
Раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_11 , продовжено до набрання вироком законної сили.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави процесуальні витрати в розмірі 2672 грн. 00 к., за проведення експертизи № 042-04-64-2023 від 20.01.2023 року.
Вирішено питання стосовно речових доказів.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_12 подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 08серпня 2023 року призначивши обвинуваченому ОСОБА_9 покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що призначене ОСОБА_9 судом покарання є надто суворим та таким, що не відповідає особі обвинуваченого.
Звертає увагу, на те що при призначенні покарання суд першої інстанції неналежно врахував обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого.
Сторона захисту вважає, що такою обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_9 , відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття, адже ним правдиво зазначено всі обставини вчинення правопорушення, він вибачився перед потерпілим. Так само адвокат вважає за можливе врахувати ОСОБА_9 як пом'якшуючу обставину те, що злочин ним здійснено без використання умов воєнного стану.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_8 , яка підтримала свою апеляційну скаргу та просила її задовольнити, пояснення потерпілого ОСОБА_7 який заперечував проти апеляційної скарги, пояснення прокурора ОСОБА_6 , який теж заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У відповідності до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів встановила, що висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю доказів, безпосередньо досліджених у судовому засіданні, достатній аналіз яким суд першої інстанції дав у вироку, та які узгоджуються між собою і є обґрунтованим.
Визнаючи доведеним вчинення ОСОБА_9 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, судом в основу обвинувального вироку було покладено показання допитаних в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_7 свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
Крім того, вина ОСОБА_9 , підтверджується письмовими доказами: протоколом огляду місця події від 17.12.2022 з фототаблицею; протоколом пред'явлення фотознімків особи для впізнання від 22.12.2022; протоколом пред'явлення особи для впізнання від 23.12.2022; протоколом пред'явлення особи для впізнання від 23.12.2022; протоколом проведення слідчого експерименту від 26.01.2023; протоколом огляду місця події від 19.12.2022 з фототаблицею; протокол огляду предмета від 20.01.2023 з фототаблицею; протоколом тимчасового доступу до речей і документів 26.01.2023; довідкою управління оперативного-технічних заходів; висновком експерта від №369/23 від 20.01.2023; висновком експерта №042-64-2023 від 20.01.2023.
Зважаючи на обсяг та зміст вищезазначених доказів, колегія суддів вважає, що при їх дослідженні, суд першої інстанції дотримався вимог ст. 94 КПК України.
Дії ОСОБА_9 за ч. 4 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбою), в умовах воєнного стану, судом першої інстанції кваліфіковано правильно.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9 суд першої інстанції врахував тяжкість вчиненого ним злочину, який відповідно до ст.12 КК України, є особливо тяжким злочином проти власності, особу обвинуваченого, який раніше судимий та має непогашену судимість, не одружений, не має постійного місця проживання, хронічними захворюваннями не страждає; на обліку в реєстрі психіатричних та наркологічних хворих не перебуває, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує; вчинив кримінальне правопорушення в умовах воєнного стану, будучи раніше судимим за майновий злочин, що свідчить про небажання ставати на шлях виправлення, та не визнає вину у вчиненому, відсутність обставин, які пом'якшують покарання, обставину, яка обтяжує покарання - рецидив злочинів.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані врахувати ступінь тяжкості злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3 визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину й його обставин.
Отже, суд врахувавши ступінь тяжкості злочину, дані про особу винного, відсутність обставин, що пом'якшують, наявність обставини, що обтяжує покарання, та, на думку колегії суддів, обґрунтовано призначив ОСОБА_9 покарання в межах санкції ч. 4 ст. 187 КК України.
Також суд обґрунтовано призначив ОСОБА_9 додаткове покарання, передбачене ч. 4 ст. 187 КК України у виді конфіскації всього належного йому майна.
Доводи захисника про те, що обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення правдиво зазначив всі обставини вчинення правопорушення, а тому необхідно врахувати таку обставину, яка пом'якшує покарання обвинуваченого - щире каяття, є безпідставним, оскільки з оскаржуваного вироку убачається, що ОСОБА_9 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, не визнавав.
Окрім того, щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
Проте такий факт у матеріалах кримінального провадження відсутній, а та обставина, що обвинувачений правдиво розказав про обставини вчиненого ним злочину та попросив вибачення у потерпілого, на думку колегії суддів, свідчить про те, що обвинувачений під фактом беззаперечних доказів винуватості намагався уникнути відповідальності за скоєне.
Що стосується доводів захисника про можливість врахування ОСОБА_9 як обставину, що пом'якшує покарання те, що злочин ним здійснено без використання умов воєнного стану є неспроможним, позаяк вказана обставина є кваліфікуючою ознакою вчиненого обвинуваченим злочину.
Так, відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який у подальшому Указами Президента України продовжений до теперішнього часу.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство» від 03 березня 2022 року, у Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р. № 25-26, ст. 131) частину четверту статті 187 після слів «організованою групою» доповнено словами «чи в умовах воєнного або надзвичайного стану», вказаний закон опубліковано 06 березня 2022 року в газеті Верховної Ради України «Голос України» №47, та набрав чинності 07 березня 2022 року.
Отже, ч. 4 ст. 187 КК України доповнена кваліфікуючою ознакою - вчинення розбою в умовах воєнного стану.
Злочин ОСОБА_9 скоїв 17 грудня 2022 року, отже згідно із зазначеними нормативними актами на момент вчинення ОСОБА_9 злочину на території України діяв воєнний стан.
Вказана кваліфікуюча ознака пов'язана з дією на території України воєнного стану, тобто визначається за критерієм дії воєнного стану у часі, незалежно від того чи відбуваються бойові дії на тій чи іншій території України.
Оскільки, ОСОБА_9 вчинив розбій у період, коли в Україні діяв воєнний стан, то суд першої інстанції обґрунтовано кваліфікував його дії за ч. 4 ст. 187 КК України, за ознакою вчинення розбою в умовах воєнного стану.
Отже, колегія суддів, погоджуючись з висновком, викладеним у вироку, про відсутність обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, не убачає підстав для пом'якшення покарання, призначеного ОСОБА_9 вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 08 серпня 2023 року.
Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни вироку суду в частині призначеного обвинуваченому покарання, а тому апеляційна скарга захисника до задоволення не підлягає.
Керуючись ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - захисника ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 08 серпня 2023 року щодо ОСОБА_9 - без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим в той самий строк з моменту отримання судового рішення.
Судді ____________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4