КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 759/9553/23 Головуючий у І інстанції Петренко Н.О.
Провадження №22-ц/824/12639/2023 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
ПОСТАНОВА
Іменем України
20 грудня 2023 рокуКиївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,
за участі секретаря Спис Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» - адвоката Остащенко Олесі Миколаївни на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 28 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
УСТАНОВИВ:
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, який обґрунтований тим, що між сторонами було укладено договір позики грошових коштів від 24 січня 2006 року, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримала в борг від ОСОБА_1 150 000,00 євро.
Відповідно до п. 2.2 договору позики термін дії даного договору може бути пролонговано відповідними угодами.
Згідно умов додаткової угоди №5 термін дії повернення грошових коштів зазначено 24 січня 2023 року.
Оскільки, відповідачка не виконує взяті на себе зобов'язання щодо повернення грошових коштів згідно договору позики від 24 січня 2006 року, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 5 895 000,00 грн.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28 червня 2023 року затверджено мирову угоду від 28 червня 2023 року, відповідно до умов якої двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 52,5 кв.м., житловою площею 30,1 кв.м. що належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серія та номер: 8-239, яке видано державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Щербиною Я.О., 16 березня 2021 року та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.03.2021 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1455007380000, передано ОСОБА_1 в рахунок погашення боргу, який існує відповідно до договору позики грошових коштів від 24 січня 2006 року відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримала в борг від ОСОБА_1 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) євро.
Не погоджуючись з даною ухвалою суду, представник ТОВ«Фінансова компанія «Гефест» - адвокат Остащенко О.М. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 28 червня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в затвердженні мирової угоди.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що сторони даної справи, де предметом позову є стягнення заборгованості за договором позики, вийшли за межі предмету спору, врегулювавши питання за рахунок спірної квартири, чим порушили права ТОВ «ФК «Гефест», яке є стягувачем у виконавчому провадженні НОМЕР_1.
10 квітня 2023 року в рамках ВП НОМЕР_1 на майно ОСОБА_2 , а саме на квартиру АДРЕСА_1 накладено арешт.
24 квітня 2023рокуописано спірну квартиру ОСОБА_2 та 10 травня 2023рокудля визначення її вартості, призначено експерта.
Представник ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» - адвокат Остащенко О.М. вважає, що спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики є штучно створеним для чинення перешкод в реалізації спірної квартири в рамках ВП НОМЕР_1 та виконання рішення суду про стягнення з останньої 1 148 032,53 грн.
Представник ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» - адвокат Остащенко О.М. в апеляційній скарзі звертає увагу на правові висновки,викладенні в постановах Верховного Суду від 10 лютого 2021 року в справі №754/5841/17, від 27 жовтня 2021 року в справі №346/6034/13, від 09 листопада в справі №759/6865/19, згідно яких приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватись учасниками цивільних відносин для уникнення боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу.
Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Сторони даної справи в судове засідання не з'явились та своїх представників для участі у судовому засіданні не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку.
Від представника ТОВ «ФК «Гефест» адвоката Остащенко О.М. до апеляційного суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника апелянта.
Сторони по справі: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 направили на адресу апеляційного суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю з'явитися до суду за станом здоров'я.
Керуючись положеннями частини 2 статті 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність перешкод для розгляду справи, оскільки сторонами по справі до вищевказаних клопотань не додано документів, підтверджуючих поважність причин своєї неявки. Крім того, сторони по справі не скористались своїм правом подати заяви про проведення розгляду справи в режимі відеоконференції.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що в травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з останньої 150 000,00 Євро.
До позову додана копія свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16 березня 2021 року, з якого вбачається, що спадщина, на яку видано заповіт складається з: квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 52,5 кв.м., житловою площею 30,1 кв.м. (а.с. 14).
До апеляційної скарги представник ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» - адвокат Остащенко О.М. долучила копії документів, з яких вбачається наступне.
13 липня 2007 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №49.32/98/07-НВз на купівлю нерухомості в розмірі 999 999,00 грн.
З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №49.32/98/П1/07-НВз від 13 грудня 2007 року, згідно яким остання зобов'язалась солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за невиконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором.
Вищевикладені обставини встановлені рішенням Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2011 року у цивільній справі № 2-88/11, яким було стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованість за кредитним договором №49.32/98/07-НВз від 13 грудня 2007 року в розмірі 1 148 032,53 грн.
На підставі вказаного вище рішення суду Печерським районним судом м. Києва 05.04.2011 року видано виконавчий лист.
12 травня 2011 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 відносно ОСОБА_4
08 вересня 2014 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі №757/22564/14 замінено стягувача ПАТ «Кредитпромбанк» на ПАТ «Дельта Банк».
22 вересня 2020 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва замінено стягувача - ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника - ТОВ «ФК «Гефест» у виконавчому провадженні, відкритому на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2011 року у цивільній справі № 2-88/11 за позовом ПАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Встановлено, що на виконанні у приватного виконавця перебуває виконавче провадження ВП НОМЕР_3 від 10 квітня 2023 року з примусового виконання виконавчого листа №2-88/11, який виданий 05 квітня 2011 року Печерським районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» заборгованість за кредитним договором №49.32/98/07-НВз від 13 грудня 2007 року 1148032,53 грн, 1700 грн у відшкодування судового збору та 120 грн у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду.
Постановою приватного виконавця у ВП НОМЕР_3 від 24 квітня 2023 року описано та накладено арешт на майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 52,5 кв.м., житловою площею 30,1 кв.м.
Постановою приватного виконавця у ВП НОМЕР_3 від 10 травня 2023 року призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ТОВ «Бюро оцінок» для визначення вартості описаного та арештованого майна боржника, а саме: квартира АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Враховуючи, що ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 28 червня 2023 року постановлена у відсутності ТОВ «ФК «Гефест», яке не було залучене до участі в справі, отже не могло подати вказані докази до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, відтак вони приймаються апеляційним судом.
Затверджуючи мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ухвалою від 28 червня 2023 року, суд першої інстанції виходив із того, що визнання мирової угоди не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.
Перевіряючи висновки суду першої інстанції у сукупності з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд виходить із наступного.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (стаття 13 ЦК України).
Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Тлумачення положень статей 3, 13, 15, 16, 203, 215, 216 ЦК України дає підстави для висновку, що недійсність договору як приватно правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. Учасники цивільних відносин не можуть на рівні того чи іншого договору (у тому числі, й мирової угоди) здійснювати кваліфікацію певного договору як недійсного (нікчемного чи оспорюваного), визначати правові наслідки нікчемності правочину, домовлятися про застосування реституції. За домовленістю сторін можуть змінюватися тільки правові наслідки оспорюваного правочину. По своїй суті застосування конструкції недійсність акту та/або реституції не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.
Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу (ч. 2 ст. 352 ЦПК України).
Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки учасника справи (ч. 3 ст. 352 ЦПК України).
З огляду на викладене, ТОВ «ФК «Гефест», яке не брало участі у справі, має право на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції від 28 червня 2023 року, оскільки визнання судом мирової угоди між сторонами відбулося без урахування майнових інтересів товариства, як стягувача.
Зазначене підтверджується вищевикладеними обставинами справи, встановленими судом апеляційної інстанції.
Таким чином, станом на час визнання мирової угоди судом, відповідач ОСОБА_2 є боржником ТОВ «ФК «Гефест», а відтак наявні підстави для висновку про те, що мирова угода, за якою сторони дійшли згоди про передачу спірної кватири в рахунок погашення боргу, фактично є інструментом не для захисту цивільних прав та інтересів сторін, а для уникнення виконання відповідачем судового рішення про стягнення боргу за кредитним договором.
А отже, ухвала суду, якою визнано мирову угоду сторін по даній справі, стосується майнових інтересів ТОВ «ФК «Гефест» і суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для її затвердження.
Виходячи із вищевикладеного, ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 28 червня 2023 року не можна вважати законною та обґрунтованою.
Апеляційним судом під час даного апеляційного перегляду враховані правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі № 346/6034/13-ц (провадження № 61-3094св22), згідно яких на час визнання судом мирової угоди, відповідач вже був боржником особи, яка подала апеляційну скаргу, а тому мирова угода, за якою сторони дійшли згоди про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та застосування реституції, є фактично інструментарієм не для захисту цивільних прав та інтересів сторін, а для уникнення виконання судового рішення про стягнення боргу з відповідача; таким чином, ухвала суду, якою визнано мирову угоду сторін у справі, стосується майнових інтересів кредитора і обґрунтовано скасована апеляційним судом.
Подібні правові висновки викладені також в постанові Верховного Суду від 10 травня 2022 року в справі № 495/4522/20 (провадження № 61-813св22), в якій судом визнано мирову угоду при поділі майна подружжя; скасовуючи ухвалу апеляційного суду про затвердження мирової угоди та направляючи справу на розгляд апеляційного суду, Верховний Суд вказав, що не заперечує права подружжя на поділ майна, що є спільною сумісною власністю, а також права сторін у справі укласти мирову угоду, але реалізація цих прав не може здійснюватися на шкоду іншим учасникам правовідносин.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена із порушенням норм процесуального права.
Щодо вирішення питання розподілу судових витрат, про який зазначає апелянт, воно перебуває поза межами повноважень апеляційного суду, оскільки розподіл судових витрат між сторонами здійснюється у відповідності до положень статті 141 ЦПК України за результатами розгляду справи по суті.
Щодо поданої представником ТОВ «ФК Гефест» заяви про постановлення окремих ухвал відносно позивача ОСОБА_1 та представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Іщука Є.М., колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до вимог ст. 262 ЦПК України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.
Суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких належить притягнення таких осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність в діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення.
Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.
Окрема ухвала суду - це процесуальне судове рішення, якою суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону і причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Отже, підставою для постановлення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено склад правопорушення. Якщо суд не встановив такого порушення, підстав для окремої ухвали немає.
В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення (ч. 5 ст. 262 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст. 262 ЦПК України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких належить притягнення таких осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність в діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення. Суд постановляє окрему ухвалу щодо свідка, експерта чи перекладача у разі виявлення під час розгляду справи відповідно неправдивих показань, неправдивого висновку експерта чи неправильного перекладу, підробки доказів та направляє її прокурору чи органу досудового розслідування. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення. Окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання. Окрему ухвалу може бути постановлено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанції. Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується. Окрема ухвала Верховного Суду оскарженню не підлягає. Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.
Аналізуючи зміст значеної норми закону, суду не встановлено процесуального обов'язку постановляти окрему ухвалу. Постановлення окремої ухвали є правом суду у разі встановлення судом підстав для окремої ухвали.
Апелянтом у своїй заяві, на переконання суду, не наведено достатніх підстав та аргументів для постановлення окремих ухвал, та обставини, вказані представником ТОВ «ФК «Гефест» в клопотанні, не є предметом дослідження судом під час розгляду апеляційної скарги.
Керуючись ст. 367, 374, 379, 381, 382, 389 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» - адвоката Остащенко Олесі Миколаївни задовольнити.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 28 червня 2023 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складений 21 грудня 2023 року.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді: С.А. Голуб
Т.А. Слюсар