Справа № 758/7408/23
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/17756/2023
Головуючий у суді першої інстанції: Петров Д.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Гуля В.В., Шебуєвої В.А.,
при секретарі Шпирук Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2023 року про відмову в забезпеченні позову, постановлену у складі судді Петрова Д.В., у цивільній справі № 758/7408/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення процентів за користування коштами, трьох процентів річних та неустойки,-
ВСТАНОВИВ:
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення процентів за користування коштами, трьох процентів річних та неустойки. Просила стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на її користь проценти за користування позикою за період з 22 жовтня 2020 року по 22 червня 2023 року в розмірі 20 141,00 доларів США, три проценти річних за період з 22 жовтня 2020 року по 22 червня 2023 року в розмірі 4 110,00 доларі США, неустойку за прострочення зобов'язання в період з 22 червня 2022 року по 22 червня 2023 року в розмірі 187 610,00 доларів США, а всього 211 861,00 доларів США.
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення її позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та банківські вклади ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , шляхом накладення арешту ізаборони на все нерухоме майно, зареєстроване за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та шляхом заборони будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна, належного ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Зазначала, що предметом спору між позивачкою і відповідачами є невиконання останніми грошового зобов'язання. Належна до стягнення з відповідачів на користь позивача сума заборгованості є дуже великою - 7 747 460,16 грн. і невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Даних, щоб свідчили про значні офіційні доходи та статки відповідачів не існує. Тож, лише накладення арешту на все майно відповідачів, на думку заявниці, може сприяти досягненню мети цивільного судочинства у цій справі.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову. Зазначає, що враховуючи ціну позову та недобросовісні дії відповідачів, існує реальна загроза невиконання чи утрудненого виконання можливого рішення суду у випадку задоволення її позову. Вважає, що суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні заяви, посилаючись на не надання доказів співмірності заходів забезпечення позову з ціною позову, а також наявності ризиків невиконання рішення суду у разі задоволення її позову. У заяві ОСОБА_1 навела обґрунтування необхідності вжиття відповідного виду забезпечення позову.
В судове засідання сторони не з'явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, передчасною, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання можливого рішення суду в майбутньому.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, та забороною вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
За змістом ст. 149 ЦПК України підставою для забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може суттєво ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 в заяві просила забезпечити її позов шляхом накладення арешту на грошові кошти та банківські вклади ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , шляхом накладення арешту ізаборони на все нерухоме майно, зареєстроване за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та шляхом заборони будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна, належного ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Разом з тим,ОСОБА_1 не визначали на яке саме майно та грошові кошти підлягає накладенню арешт та заборона вчиняти певні дії, що унеможливлює дотримання судом вимог щодо співмірності заходів забезпечення позову.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення її позову.
Колегія суддів звертає увагу на те, що постановлення ухвали суду про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову не перешкоджає ОСОБА_1 за наявності відповідних підстав повторно звернутися до суду із заявою про забезпечення її позову.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановленої ухвали суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Подільського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2023 року - без змін.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 22 грудня 2023 року.
Суддя-доповідач
Судді