КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
представника власника майна ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 21 листопада 2023 року,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 21.11.2023 задоволено клопотання прокурора Сквирського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, яке виявлено та вилучено під час проведення обшуку 06.10.2023 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки «Айфон Xr» білого кольору; ноутбук марки «HP», с/н: 5CD5463VTY; блокнот з написом на палітурці «Wool notebook», в якому містяться аркуші паперу з наявним рукописним текстом виконаним ОСОБА_7 , із забороною використання, розпорядження, відчуження.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора, посилаючись на те, що клопотання про арешт майна розглянуто слідчим суддею більше ніж через місяць із дня його надходження, тобто з порушенням вимог ч. 6 ст. 173 КПК України.
Власник майна ОСОБА_7 та прокурор у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним ___________________________________________________________________________
Справа № 760/23789/23 Слідчий суддя - ОСОБА_9
Апеляційне провадження № 11-сс/824/7482/2023 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
чином, про поважні причини свого неприбуття не повідомили та клопотань про відкладення судового засідання не подавали.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності власника майна та прокурора, які не прибули в судове засідання.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022110000000475, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.11.2022, за підозрою ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, а також за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110-2, ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 366 КК України.
Згідно даних клопотання, досудовим розслідуванням установлено, що починаючи з 24.02.2022, ОСОБА_10 , будучи громадянином України та фактичним власником російських підприємств, перебуваючи у невстановленому місці, вирішив за допомогою офшорних Кіпрських компаній перереєструвати свої російські підприємства на підставних осіб на території рф, з метою продовження ведення бізнесу та отримання прибутку на території держави-агресора.
Так, ОСОБА_12 , розділяючи єдиний погляд із ОСОБА_10 , будучи обізнаним про настання негативних наслідків через ведення бізнесу на території держави-агресора, діючи умисно, вступивши у попередню змову з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (фінансовий директор холдингу), ОСОБА_12 (юрист холдингу) та ОСОБА_13 (комерційний директор холдингу), у невстановлений час та невстановлений спосіб здійснив перереєстрацію російських компаній на довірену особу громадянина рф - ОСОБА_14 , та продовжив ведення господарської діяльності у взаємодії з державою агресором.
Далі, ОСОБА_12 спільно із ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (фінансовий директор холдингу), ОСОБА_12 (юрист холдингу) та ОСОБА_13 (комерційний директор холдингу), у період починаючи з 14.04.2022 організував роботу російських підприємств через довірену особу ОСОБА_14 , по виготовленню заводом ООО «РОДНИК И К» горілчаної продукції, після чого за 2022 рік сплатив до бюджету рф податки на загальну суму понад 1 541 000 000 рублів, чим передав матеріальні ресурси та активи країні-агресору, достеменно розуміючи, що з цих податків формується військовий бюджет країни агресора, який використовується у збройній агресії проти України.
Крім того, з матеріалів досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_11 , виконуючи вказівки ОСОБА_15 , залучив до протиправної діяльності посадових осіб Державної податкової служби України, які за неправомірну винагороду, внесли недостовірні відомості до акта про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства від 12.01.2022 ТОВ «Глобал спірітс Європа», яке входить до горілчаного холдингу «Global» (зменшено суму зобов'язань більш ніж на 40 млн грн). Після чого, вказані грошові кошти підозрюваними ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 разом з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами було використано, з метою здійснення пособництва державі-агресору.
Так, в ході досудового розслідування встановлено, що посадові особи Державної податкової служби України підписували направлення на проведення перевірки, контролювали її хід та затверджували акт, в який внесені недостовірні відомості, безпосередньо вносили недостовірні дані до акту перевірки, а також надавали підлеглим працівникам ДПС України вказівки щодо внесення недостовірних даних до акта перевірки.
Зокрема, встановлено, що учасником вказаного злочинного механізму, який вступив в злочинну змову з ОСОБА_11 , є співробітник Державної податкової служби України - ОСОБА_7 , на час проведення перевірки - начальник управління спеціальних перевірок Департаменту податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головного управління ДПС у м. Києві. Вказана особа підписувала направлення на проведення перевірки, контролювала її хід та затвердила акт, в якій внесені недостовірні відомості.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 25.09.2023 надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно даних протоколу обшуку від 06.10.2023, цього ж дня проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Айфон Xr» білого кольору; ноутбук марки «HP», с/н: 5CD5463VTY; блокнот з написом на палітурці «Wool notebook», в якому містяться аркуші паперу з наявним рукописним текстом виконаним ОСОБА_7 .
Постановою старшого слідчого слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_16 від 06.10.2023 вищевказане майно визнано речовими доказами у цьому кримінальному провадженні.
Крім того, постановою старшого слідчого слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_16 від 15.10.2023 призначено комп'ютерно-технічну експертизу з метою встановлення видаленої інформації, яка містилася на вилучених мобільному телефоні та ноутбуці.
07.10.2023 прокурор Сквирського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва із клопотанням про накладення арешту на майно ОСОБА_7 , а саме: мобільний телефон марки «Айфон Xr» білого кольору; ноутбук марки «HP», с/н: 5CD5463VTY; блокнот з написом на палітурці «Wool notebook», в якому містяться аркуші паперу з наявним рукописним текстом виконаним ОСОБА_7 , із забороною використання, розпорядження, відчуження.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 21.11.2023 задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на майно, яке виявлено та вилучено під час проведення обшуку 06.10.2023 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки «Айфон Xr» білого кольору; ноутбук марки «HP», с/н: 5CD5463VTY; блокнот з написом на палітурці «Wool notebook», в якому містяться аркуші паперу з наявним рукописним текстом виконаним ОСОБА_7 , із забороною використання, розпорядження, відчуження.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на майно, вилучене за місцем проживання ОСОБА_7 , з тих підстав, що вказане майно у встановленому законом порядку визнане речовими доказами у межах кримінального провадження № 42022110000000475 від 30.11.2022, та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вилучене за місцем проживання ОСОБА_7 майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути приховане, пошкоджене, втрачене, знищене, відчужене чи зникнути.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вилучене за місцем проживання ОСОБА_7 майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали ретельно перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження, оскільки рішення слідчого судді ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтвердженні достатніми даними, дослідженими судом.
Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до втрати доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що клопотання прокурора про арешт майна розглянуто слідчим суддею з порушенням строку, визначеного ч. 6 ст. 173 КПК України, не є визначеними законом безумовними підставами для скасування правильної по суті ухвали слідчого судді.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 21 листопада 2023 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3