КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Головуючий у суді першої інстанції Радзівіл А.Г.
Єдиний унікальний номер справи № 361/13/18
Апеляційне провадження №22-ц/824/10489/2023
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мережко М.В.,
суддів - Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
секретар - Кролівець О.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві (в режимі відеоконференції) цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Хомік Євгенія Михайлівна, на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2018 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Райффазен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, -
ВСТАНОВИВ:
У січні 2018 року позивач АТ «Райффазен Банк Аваль» звернувся до суду із вказаним позовом.
Вимоги обгрунтовував тим, що 08 червня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого за всіма юридичними правами та обов'язками є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" та громадянином України ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/2548/81/56471, згідно умов якого банк зобов'язався надати кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом: 60 900 доларів США 00 центів строком до 08 червня 2027 року, а позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 12,500 % річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені кредитним договором.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 08 червня 2007 року між банком та громадянкою України ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого, предмет іпотеки забезпечує вимоги іпотекодержателя, що витікають з умов кредитного договору, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитного договору. За таких умов, іпотекодержатель має право у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором отримати задоволення в рахунок майна, заставленого на умовах договору іпотеки. Предметом іпотеки згідно з п. 1.2. Договору іпотеки виступає нерухоме майно, а саме: трикімнатна квартира, загальною площею - 102,5 кв. м., житловою - 48,2 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. Згідно з п. 1.5. Договору іпотеки заставна вартість предмета іпотеки, квартири, на момент укладення договору іпотеки визначена сторонами у сумі 809 000 грн. 00 коп.
Банк виконав свої зобов'язання, надавши кредитні кошти в сумі, строки та на умовах, передбачених умовами кредитного договору. У порушення умов кредитного договору позичальником, несплатою періодичних платежів на погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, на адресу іпотекодавця була направлена вимога про усунення порушення основного зобов'язання.
Всупереч вимогам кредитного договору позичальник не виконав взяті на себе договірні зобов'язання, а саме: не здійснював щомісячно погашення кредитної заборгованості згідно графіку погашення кредиту та відсотків за кредитом, в зв'язку з чим станом на 09 жовтня 2017 року заборгованість по кредиту становить 33 101,58 дол. США (в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 885 133,97 гривень), в тому числі прострочена заборгованість за кредитом 3 412,83 дол. США (в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 91 258,84 гривень).
Окрім цього, відповідачем не виконуються умови щодо сплати відсотків та станом на 09 жовтня 2017 року заборгованість по сплаті відсотків становить 24 670,86 дол. США (в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 659 697,09 гривень), в тому числі прострочена заборгованість за відсотками 24 398,79 дол. США (в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 652 421,96 гривень).
У зв'язку з вищевикладеним позивач звернувся до суду із даним позовом у якому просив у рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором № 014/2548/81/56471 від 08 червня 2007 року у сумі: 33 101 доларів США 58 центів, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає 885 133 грн. 97 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на: трикімнатну квартиру, загальною площею - 102,5 кв. м., житловою - 48,2 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, - шляхом продажу її на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб 'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, а також стягнути з відповідача 1600 грн. 00 коп. судового збору.
Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2018 року позов задоволено повністю.
В рахунок погашення заборгованості, яка виникла за Кредитним договором № 014/2548/81/56471 від 08 червня 2007 року та згідно договору іпотеки від 08 червня 2007 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2446 у сумі 33101 доларів США 58 центів, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає 885133 грн. 97 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на трикімнатну квартиру, загальною площею 102, 5 кв.м., житловою площею 48,2 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданого 26 березня 2007 року на підставі рішення виконавчого комітету Броварської міської ради від 13 березня 2007 року за № 126.
Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", встановивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації у розмірі 809000 грн. 00 коп. (вісімсот дев'ять тисяч гривень 00 коп).
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" витрати по сплаті судового збору у сумі 1600 грн. 00 коп.
Не погоджуючись із вказаним заочним рішенням суду першої інстанції, відповідачка ОСОБА_1 подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В апеляційній скарзі зазначає, що вирішення судом питання про звернення стягнення на предмет іпотеки зумовлює такі правові наслідки як реалізація майна на прилюдних торгах, звенрнення нового власника із позовом про виселення відповідача та членів сімї.
Вказує, що у спірній квартирі зареєстроване місце проживання малолітньої ОСОБА_3 . Відповідчка була позбавлена можливості надати суду відповідні докази. Проте, доводи відповідачки про порушення прав дитини при цьому були залишені поза увагою.
Звертає увагу, що матеріали справи не містять згоди власника на реалізацію майна, яким на час розгляду справи була ОСОБА_1 . Відтак, спірна квартира не могла бути реалізована примусовобез згоди власника.
На думку відповідачки, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2018 року було ухвалено за неповного з'ясування обставин, що мають істотне значення для правильного рішення справи.
До Київського апеляційного суду 10 липня 2023 року надійшов відзив АТ «Райффазен Банк Аваль» в якому позивач зазначає, що суд першої інстанції ухвалив рішення, яке ґрунтується на вимогах чинного законодавтсва та повною мірою досліджено всі обставини справи. Просить відхилити апеляційну скаргу відповідачки, а заочне рішення залишити без змін.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Хомік Є.М. підтримала доводи апеляційної скарги, вважала, що суд першої інстанції ухвалив рішення без додержання норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 14 грудня 2023 року за адресами, які були зазначені в матеріалах справи. Заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження від сторін не надходило. Заяв про причини неявки в судове засідання від сторін до апеляційного суду не надходило.Представник апелянта приймав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції у режимі відеоконференції.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, щосторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили, колегія суддів вважає, що відсутні підстави вважати причини їх неявки до суду поважними.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Як встановлено судом першої інстанції, 08 червня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого за всіма юридичними правами та обов'язками є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" та громадянином України ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 014/2548/81/56471, згідно умов якого банк надав кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 60 900 доларів США 00 центів строком на 240 місяців до 08 червня 2027 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 08 червня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київськогоміського нотаріального округу Галущенко Тетяною Андріївною, зареєстрований в реєстрі за номером 2446.
Згідно з п. 1.2. Договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: трикімнатна квартира, загальною площею - 102,5 кв. м., житловою - 48,2 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом також встановлено, що вищевказана квартира належить на праві приватної власності ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія: НОМЕР_1 , виданого 26 березня 2007 року на підставі рішення виконкому Броварської міської ради від 13 березня 2007 року за № 126, зареєстрованого в Броварському БТІ 26 березня 2007 року за реєстраційним номером 18286332 у книзі 24/8 за номером запису 9000.
Згідно з п. 1.5. Договору іпотеки заставна вартість квартири, на момент укладення цього договору визначена сторонами у сумі - 809 000 грн. 00 коп.
Судом першої інстанції встановлено, що у зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору, несплатою періодичних платежів на погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, на адресу відповідача банк направив вимогу про усунення порушення основного зобов'язання за № 114/5-104780 від 05 жовтня 2017 року, в якій просив сплатити заборгованість за кредитним договором. Також, у даній вимозі повідомлено, що у випадку несплати заборгованості за кредитним договором, Банк буде змушений вжити заходів з примусового стягнення такої заборгованості, але не обмежуючись, шляхом звернення стягненення на предмет іпотеки.
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 09 жовтня 2017 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором № 014/2548/81/56471 від 08 червня 2007 року становить 33 101,58 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 885 133,97 грн.), в тому числі прострочена заборгованість за кредитом - 3 412,83 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 91 258,84 грн.), заборгованість по сплаті відсотків - 24 670,86 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 659 697,09 грн.), прострочена заборгованість за відсотками - 24 398,79 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 652 421,96 грн.).
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За нормами статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини 1 і 2).
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, у такій самій кількості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу; якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (стаття 1050 ЦК України).
Положення статті 625 ЦК України передбачають, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.
Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Норма частини першої статті 575 ЦК України встановлює, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Стаття 589 ЦК України передбачає, що в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення на предмет застави.
Іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета іпотеки (стаття 11 Закону України "Про іпотеку").
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно із ч. 1 ст. 41 Закону України «Про іпотеку», реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України «Про іпотеку», початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.
Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" (тут і далі в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 38 Закону України "Про іпотеку" передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки.
За змістом ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Таким чином, укладений договір іпотеки містить погоджену між іпотекодавцем та іпотекодержателем у розумінні частини шостої статті 38 Закону України "Про іпотеку" ціну продажу предмета іпотеки, що за відсутності інших наданих сторонами доказів є достатнім для виконання судом вимог статті 39 Закону України "Про іпотеку" щодо встановлення початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Разом з тим, відповідно до статей 19, 57 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що неналежне виконання відповідачкою взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, а зобов'язання ОСОБА_1 забезпечено укладанням Іпотечного договору між нею та Банком, то у позивача є всі правові підстави для задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення вищевказаної заборгованості.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності дозволу органу опіки та піклування на реалізацію житлової нерухомості оцінюються колегіє суддів критично.
Так, у постанові від 26 жовтня 2021 року по справі № 755/12052/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що для судових рішень, які передбачають стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов'язань, отримання Держвиконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування на реалізацію житлової нерухомості є обов'язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу Держвиконавцю, а також суд у випадку звернення до нього учасника виконавчого провадження щодо дій Держвиконавця та/або органу опіки та піклування.
Натомість, дії виконавця не є предметом спору у даній справі. При цьому, суд звертає увагу, що станом на час апеляційного перегляду справи предмет іпотеки реалізовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,375,381 - 384 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Хомік Євгенія Михайлівна залишити без задоволення.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення виготовлено 22 грудня 2023 року.
Головуючий
Судді