КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Головуючий у суді першої інстанції: Унятицький Д.Є.
Єдиний унікальний номер справи № 939/1917/23
Апеляційне провадження № 22-ц/824/14810/2023
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мережко М.В.,
суддів - Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
секретар - Олешко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Михайлов Сергій Вікторович, на ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 14 серпня 2023 року про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Ровеньки Луганської області. Тривалий час проживав та працював на території України, у тому числі станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року.
Паспорта громадянина України він ніколи не отримував, а мав тільки паспорт громадянина СРСР, який отримував в місті Ровеньки Луганської області, де мешкав на той час, але втратив його.
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 18 травня 2020 року встановлений той факт, що заявник постійно проживав на території України на момент набрання вироком Лутугинського районного суду Луганської області від 26 червня 1990 року та встановлено факт відбування покарання заявником в місцях позбавлення волі на території України станом на 24 серпня 1991 року.
З відповідним рішенням суду заявник 04 лютого 2021 року звернувся до Сєвєродонецького міського відділу УДМС України в Луганській області із заявою про встановлення належності до громадянства України. Але отримав лист-відмову, оскільки ним не подано разом із заявою документ, що посвідчує його особу й запропоновано звернутись до суду з метою отримання рішення про встановлення особи.
Посилаючись на викладене просив встановити юридичний факт - встановити особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Ровеньки Луганської області.
Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 14 серпня 2023 року відмолено у відкритті провадження за вказаною заявою.
Не погодившись із такою ухвалою, ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу. У апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу про відмову у відкритті провадження скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ст.ст. 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на за адресами, які були зазначені в матеріалах справи. Учасники справи про причини неявки суду не повідомили, тому відсутні підстави вважати причини їх неявки поважними.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, суд першої інстанції мотивував свою ухвалу тим, що між заявником та ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області існує спір про право, що пов'язане з отриманням ним паспорта громадянина України.
Суд апеляційної інстанції погоджується із цими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту:
1) родинних відносин між фізичними особами;
2) перебування фізичної особи на утриманні;
3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;
5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу;
6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;
7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;
8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;
9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про громадянство України" громадянами України є:
1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;
2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
Одним із документів, що підтверджує належність до громадянства України є рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року.
Відповідно до п.43, 44 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302, у разі неподання особою, яка досягла 18-річного віку, документів з фотокартками, проводиться процедура встановлення особи, за наслідками якої працівником територіального підрозділу ДМС складається висновок за встановленою МВС формою, який затверджується керівником територіального органу ДМС або його заступником.
За рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 18 травня 2020 року встановлений той факт, що заявник постійно проживав на території України на момент набрання вироком Лутугинського районного суду Луганської області від 26 червня 1990 року та встановлено факт відбування покарання заявником в місцях позбавлення волі на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Встановлення факту постійного проживання особи на території України на момент проголошення незалежності України є підставою для оформлення належності до громадянства України.
Суд також звертає увагу, що встановлення особи - це процедура, яку проводять співробітники ДМС в межах процедури видачі паспорта громадянина України та розгляду заяви про визнання особою без громадянства, за умови відсутності документів, які дозволяють впевнитися в особі заявника, та неможливості ідентифікації особи, метою якої є ототожнення особи заявника із заявленими ідентифікаційними даними та видачі документа, що посвідчує особу.
Оскільки процедура встановлення особи проводиться працівником територіального підрозділу ДМС, Сєвєродонецьким міським судом Луганської області вже прийнято рішення про встановлення факту постійного проживання заявника на території України станом на 24 серпня 1991 року, а орган міграційної служби відмовляє у встановленні належності заявника до громадянства України, то в даному випадку між заявником та ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області існує спір про право, що пов'язане з отриманням ним паспорта громадянина України.
Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкриті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.
Враховуючи викладене, оглянувши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 .
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 384 України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 14 серпня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 22 грудня 2023 року.
Головуючий:
Судді: