КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2023 року справа № 340/8137/23
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Брегея Р.І.,
за участі секретаря судового засідання Батаєвої І.О.,
позивача ОСОБА_1 і її представника Газізової Ю.Л.,
представника відповідача Житняка Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницький (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду) в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби (далі - Управління) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду зі заявою до Управління державної міграційної служби в Кіровоградській області (далі - Управління 2) про визнання протиправним і скасувати рішення від 23 березня 2023 року, яким відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання.
Водночас просила суд зобов'язати відповідача здійснити обмін посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку з досягненням 25 років.
22 грудня 2023 року суд замінив Управління 2 правонаступником владних повноважень, яким стало Управління (а.с.180-181).
У судовому засіданні позивач і її представник підтримали вимоги заяви.
Пояснили, що Управління 2 прийняло заяву про обмін посвідки на постійне проживання, тому надалі не могло відмовити у її прийнятті.
Звертали увагу, що нормативно-правовий акт, яким керувався відповідач, забороняв відмовляти у прийнятті документів від громадянина Російської Федерації у випадку, коли є онукою громадянина України.
Управління 2 заперечило щодо задоволення позову, надавши відзив на нього (а.с.29-33).
У судовому засіданні представник пояснив, що відповідач діяв на підставі нормативно-правового акту Уряду України, який регулює спірні правовідносини на час дії воєнного стану.
Стверджував, що на час дії воєнного стану заяви громадян Російської Федерації про обмін посвідки на постійне проживання не розглядаються (не приймаються).
28 вересня 2023 року судом відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (а.с.26-27).
24 жовтня 2023 року суд прийняв ухвалу про розгляд справи у тому ж провадженні, однак з викликом сторін (а.с.88).
Суд, вислухавши пояснення сторін і дослідивши матеріали справи, зробив висновок про часткове задоволення позову з таких підстав.
Встановлені обставини і факти, що стали підставами звернення до суду.
Так, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває у громадянстві Російської Федерації (а.с.12).
11 березня 2014 року отримала посвідку на постійне проживання в Україні (а.с.160).
Досягнувши віку 25 років, 13 березня 2023 року звернулася до Управління 2 зі заявою про обмін посвідки на постійне проживання і надала відповідні документи (а.с.120-156).
Документи містили докази родинного зв'язку з громадянкою України ОСОБА_2 (а.с.141-142, 145-151, 154-156, 165-166).
Позивач приходиться онукою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Управління 2 прийняло документи і 23 березня 2023 року постановило рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання (а.с.15).
Підстава - припис підпункту 11 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання (далі - Порядок), затвердженого постановою Уряду України від 25 квітня 2018 року №321.
10 квітня 2023 року ОСОБА_1 отримала копію рішення (а.с.15).
Позов подано до суду 25 вересня 2023 року (а.с.1-7).
Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.
Перш за все, приписами підпункту 11 пункту 61 Порядку встановлено, що територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли: в інших випадках, передбачених законом.
Під поняттям «закон» треба розуміти нормативно-правовий акт, який прийнято Верховною Радою України.
Такий висновок слідує з наступного.
Так, посвідка на постійне проживання реалізує конституційне право людини - вільний вибір місця проживання (стаття 33 Конституції України).
Приписами частини 1 статті 26 Основного Закону встановлено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Позивач перебує на території України на законних підставах.
Приписами пункту 1 частини 1 статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.
Отже, обмеження конституційного права людини також встановлюється тільки законом.
Відмова у видачі (обміні) посвідки на проживання - обмеження конституційного права людини на вільний вибір місця проживання.
З 24 лютого 2022 року в Україні введено в дію воєнний стан (загальновідомий факт).
Приписами частини 2 статті 64 Конституції України встановлено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Отже, конституційні права людини (іноземця), передбачені приписами статей 26 і 33 Конституції України, в умовах воєнного стану можуть бути обмежені.
Приписами частин 1, 3 статті 12 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» встановлено, що Верховна Рада України в разі введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях працює в сесійному режимі.
Повноваження Верховної Ради України, передбачені Конституцією України, в умовах воєнного стану не можуть бути обмежені.
Таким чином і в умовах воєнного стану питання обмеження конституційних прав іноземців відноситься до виключної компетенції Верховної Ради України.
Парламент не прийняв такого закону з початку введення в дію воєнного стану.
Для законності рішення Управління 2 треба, щоб воно ґрунтувалось на нормі закону, чого не дотримано.
Відповідач прийняв рішення і на підставі приписів постанови Уряду України «Про деякі питання надання Державною міграційною службою адміністративних послуг в умовах воєнного стану» від 01 листопада 2022 року №1232 (далі - Постанова), яка набрала чинності 09 числа того ж місяця і року.
Приписами пункту 1 Постанови встановлено, що у період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення або скасування надання територіальними органами/територіальними підрозділами Державної міграційної служби адміністративних послуг громадянам Російської Федерації здійснюється з урахуванням таких особливостей:
розгляд заяв про оформлення дозволу на імміграцію, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання, поданих до набрання чинності цією постановою, зупиняється до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором;
у разі звернення громадянина Російської Федерації із заявою про оформлення дозволу на імміграцію, продовження строку перебування, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання територіальний орган/територіальний підрозділ Державної міграційної служби інформує про відмову в прийнятті документів до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором.
Отже, за логікою Уряду України, якщо звернення громадянина Російської Федерації мало місце до 09 листопада 2022 року, то його розгляд зупиняють, а якщо після, то відмовляють у прийнятті документів до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором.
Тобто Уряд України теж визнає, що обмеження конституційних права іноземців відноситься до компетенції Парламенту (очікування появи закону).
Управління 2 не могло відмовити у задоволенні заяви (розгляд по суті) на підставі приписів Постанови.
У випадку з ОСОБА_1 . Управління 2, керуючись приписами Постанови, не могло і відмовити у прийнятті документів, і зупинити їх розгляд з таких підстав.
Так, приписами пункту 2 Постанови передбачено, що зазначені у пункті 1 цієї постанови обмеження не поширюються на осіб, що мають законні підстави для оформлення дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, передбачені пунктами 4, 6 та 9 частини другої та пунктами 1, 2 та 4 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію».
Приписами пункту 4 частини 2 статті 4 Закону України «Про імміграцію» встановлено, що квота імміграції може бути встановлена для таких категорій іммігрантів: особи, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України.
Позивач приходиться онукою громадянки України.
Підсумовуючи, суд зробив висновок про протиправність і скасування рішення Управління 2 (порушення приписів пунктів 2 і 3 частини 2 статті 2 КАС України).
Захист порушеного права полягає у зобов'язанні Управління повторно розглянути звернення ОСОБА_1 з урахуванням правового висновку суду.
Отже, позов належить задовільнити частково.
Судові витрати складаються зі сплати судового збору у сумі 1073,60 грн (а.с.22).
Суд розподіляє їх відповідно до приписів статті 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Задовільнити позов частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області від 23 березня 2023 року, яким ОСОБА_1 відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання.
Зобов'язати Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про обмін посвідки на постійне проживання від 13 березня 2023 року, врахувавши правові висновки суду.
Відмовити у задоволенні позову в іншій частині вимог.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1073,60 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня його складення у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 26 грудня 2023 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І. БРЕГЕЙ