КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 грудня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/9283/23
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )
до
відповідача -1: Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ - 20632802; адреса: вул. Соборна, 7-а, м. Кропивницький, 25006)
відповідача -2: Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ - 14099344; адреса: пл. Свободи, 5, Держпром, 3, під. 2, пов, Харків, 61000)
про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Позивачка звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.08.2023, номер справи 112850003681, щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 30.05.1983 року по 31.05.1983 року, з 09.06.1983 року по 24.02.1985 року, з 22.04.1985 року по 31.05.1990 року та призначити пенсію за віком з 22.08.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачка вказує, що маючи, на її думку, достатній страховий стаж, 22.08.2023 звернулася з відповідною заявою до Пенсійного органу для призначення пенсії за віком. Однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області № 112850003681 від 30.08.2023 їй було відмовлено у призначені пенсії. Рішення вмотивоване тим, що для призначення пенсії необхідний страховий стаж не менше 30 років, проте страховий стаж позивачки становить лише 18 років 11 місяців 05 днів. При цьому відповідачем безпідставно не враховано значні періоди трудової діяльності позивачки до страхового стажу.
Ухвалою судді від 16 листопада 2023 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 27 листопада 2023 року відкрите провадження у справі; справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач-1 подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог. При цьому зазначив, що за доданими документами позивачки, до ї страхового стажу не враховано період трудової діяльності в Республіці Монголія з 30.05.1983 по 31.05.1983, з 09.06.1983 по 24.02.1985 та з 22.04.1985 по 31.05.1990, оскільки відповідно до Угоди між Союзом Радянських Соціалістичних Республік та Монгольською Народною Республікою про співробітництво у галузі соціального забезпечення від 06.04.1981року зарахування стажу роботи на території з Договірних Сторін здійснюється відповідно до законодавства тієї з них, де саме здійснювалася робота або прирівняна до неї діяльність. Для зарахування для загального страхового стажу періоду роботи на території Монгольської Народної Республіки необхідно підтвердження стажу компетентними органами Монголії. Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області 112850003681 від 30.08.2023 року не підлягає скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_1 не можуть бути задоволені.
Відповідач-2 своїм правом на подання відзиву не скористався.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
УСТАНОВИВ:
22 серпня 2023 року позивачка звернулася до відповідача-1 із заявою про призначення їй пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності заява та додані документи розглядались ГУ ПФУ в Харківській області.
За результатами розгляду заяви позивачки, ГУ ПФУ в Харківській області винесено рішення 112850003681 від 30.08.2023 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначені пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приписами частини третьої статті 46 Конституції України визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами.
За приписами статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Розмір страхового стажу (стажу роботи) є одним із основних чинників для визначення розміру пенсійних виплат.
Відповідно до статті 24 Закону України "Про пенсійне забезпечення", страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж з 01.01.2004 обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону, за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004) - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Розмір пенсії кожної особи, обчислений за нормами Закону, є індивідуальним і залежить від набутого особою страхового стажу та отримуваної заробітної плати та обчислюється як добуток осучасненої заробітної плати на коефіцієнт страхового стажу. Для кожного пенсіонера визначається коефіцієнт страхового стажу (в залежності від кількості відпрацьованих місяців) та індивідуальний коефіцієнт заробітку, від якого залежить середньомісячний заробіток для обчислення пенсії. Величина зазначених коефіцієнтів впливає на розмір пенсійної виплати. Заробітна плата для обчислення пенсії визначається як добуток середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії на індивідуальний коефіцієнт заробітної плати. Період, за який враховується заробітна плата не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Відповідно до вимог статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 01 січня 2023 року до 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Як встановлено судом, до трудового стажу позивачки не зараховано періоди ї трудової діяльності на території країни Монголії (Монгольської Народної Республіки) з 30.05.1983 року по 31.05.1983 року, з 09.06.1983 року по 24.02.1985 року та з 22.04.1985 року по 31.05.1990 року.
Відповідач вказує, що зарахування до страхового стаж періодів роботи, набутих на території Монголії, можливе у випадку отримання від компетентних органів держави підтвердження такого стажу, тому надані позивачкою довідки № 44-12 від 06.06.1990 року, № 1118 від 04.01.1991 року та №4/2387 від 07.10.2021 року про період роботи на території Монголії з 30.05.1983 по 31.05.1983, з 09.06.1983 по 24.02.1985 та з 22.04.1985 по 31.05.1990 не можуть бути враховані для підтвердження страхового стажу.
Згідно з статтею 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року № 1906-IV, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
На момент звернення позивача до пенсійного органу із заявою щодо врахування стажу роботи, набутого на території Монголії, здійснення перерахунку розміру пенсії та на момент прийняття рішень судами попередніх інстанцій у відносинах між Україною і Монголією діяла Угода між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Монгольською Народною Республікою про співробітництво в галузі соціального забезпечення, підписана 06.04.1981 року, чинна з 28.01.1982 року.
Відповідно до ст. 1 вказаної Угоди між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Монгольською Народною Республікою "Про співпрацю в галузі соціального забезпечення", ця угода стосується всіх видів соціального забезпечення громадян, які встановлені і будуть встановлені законодавством Договірних Сторін.
Стаття 4 цієї Угоди передбачає, що при призначенні пенсії повністю зараховується трудовий стаж набутий на території обох Договірних Сторін і підтверджений компетентними органами тієї Договірної Сторони, на території якої набутий стаж. Зарахування стажу роботи на території кожної з Договірних Сторін здійснюється відповідно до законодавства тієї з них, де саме здійснювалася робота або прирівняна до неї діяльність.
Отже, законодавством передбачена можливість зарахування до страхового стажу періоду роботи на території Монголії за умови відповідного документального підтвердження.
Позивачкою до позовної заяви долучено: довідку ГП «Монголросцветмет» від 07.10.2023 за підписом замісника директора по соціальним і правовим питанням, якою підтверджується, що позивачка дійсно працювала в ГП «Монголросцветмет» з 22.04.1985 по 24.03.1987 на посаді прибиральниці контори копальні Толгойт СО «Монголсовцветмет»; з 25.03.1987 по 31.05.1990 на посаді сполосщиці 3-го розряду драги № 2 копальні Толгойт СО «Монголсонцветмет» з 31.05.1990 року та звільнена у зв'язку з закінчення строку командирування чоловіка (вказаний документ, зокрема у шапці, містить інформацію щодо змін у назві Толгойт СО «Монголсовцветмет» на ГП «Монголоросцветмет», а також містить перелік документів на підставі яких дана довідка видана, а саме: штатний розпис, табель обліку робочого часу, накази та листи на прийом, звільнення, особиста картка форми Т-2, архівні довідки працівників ГП «Монголросцветмет»; довідку Дарханськаого відділення збуту та побутового обслуговування Управління збуту та побутового обслуговування в МНР від 04.01.91 вих. № 1118, яка видана на підтвердження моєї роботи в Дарханському відділенні збуту та побутового обслуговування у період з 09.06.83 по 24.02.85 на підтвердження страхового стажу; довідку Монголсовцветмет від 29.05.1990 виданою позивачці на підтвердження того, що вона працювала в об'єднанні «Монголсовцветмет» (МНР) з 22.04.1985 року по 24.03.1987 рік прибиральницею контори копальні Толгойт лист № 13-882 від 24.04.85), з 25.03.1987 по 31.05.1990 сполосщиці драги № 2 по III розряду копальні Толгойт (лист № 13-595 від 25.03.87); довідкою Всесоюзного об'єднання «Зарубежцветмет» від 06.06.90 за вих.. № 44-12, що вона перебувала у закордонному відрядженні в МНР в якості члена сім'ї 3 30.05.1983 по 31.05.1990 та працювала на посаді прибиральниці з 22.04.1985 по 24.03.1987; сполосщиця III розряду драги № 2 копальні «Толгойт» з 25.03.1987 по 31.05.1990; копію атестату члена сім'ї від 28.05.1990 в тім, що позивачка працює в МНР з 09.06.83 по 19.01.85 та відряджена в СССР з підстав: відпустка по догляду за дитиною до 1 року. Період роботи з 09.06.83 по 19.01.85 їдальня № 6 повар Ур.
Крім того, позивачкою надана архівна довідка виконавчого комітету Світловодської міської ради від 27.09.2023 року, в якій зазначено, що у документах архівного фонду «Комбінат громадського харчування» м. Світловодська Кіровоградської області у відомостях нарахування заробітної плати працівникам об'єднання № 2 гр. ОСОБА_1 значиться завідуючою виробництвом за період з 24.08.1990 (наказ № 154 від 24.08.1990) по грудень 1993 року (наказ про звільнення не вказаний).
Мотивів неприйняття до уваги вказаних документів при обрахунку стажу позивачки відповідачі не вказали.
Воднораз, факт відсутності у трудовій книжці позивачки записів про роботу з 30.05.1983 по 31.05.1983, з 09.06.1983 по 24.02.1985 та з 22.04.1985 по 31.05.1990 в Монгольській Народній Республіці не може покладати на позивача тягар додаткової відповідальності за можливі недоліки у веденні кадрової документації допущені роботодавцем, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відтак, позивач, як найманий працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого відповідно до положень частини п'ятої статті 242 КАС України суд враховує у даній справі.
Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, визначено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з нормами п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Водночас, відповідачем не надано суду належних доказів здійснення своїх повноважень щодо отримання додаткових документів чи допомозі позивачці в їх отриманні, які були б достатніми для зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу.
За наведених обставин суд не може вважати рішення відповідача-2 від 30.08.2023 № 112850003681 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком (з мотивів браку страхового стажу через неврахування періодів роботи позивачки у Монголії) достатньо обгрунтованим та таким, що прийняте з урахуванням всіх обставин у справі.
Воднораз, вирішуючи питання про поновлення порушеного права позивачки, суд виходить з такого.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Тобто, дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Відповідно до Рекомендацій Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.
При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
За таких умов суд неповноважний зобов?язувати пенсійний орган до призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, як про те просить позивачка.
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, належним способом поновлення порушених прав позивачки у заявленому до розгляду спорі є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 серпня 2023 року про призначення пенсії, врахувавши при цьому зперіоди роботи ОСОБА_1 з 30.05.1983 року по 31.05.1983 року, з 09.06.1983 року по 24.02.1985 року, з 22.04.1985 року по 31.05.1990 року до її страхового стажу.
За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Судові витрати у справі (судовий збір в сумі 1073, 60 грн) належить розподілити відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, присудивши їх позивачеві з бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог (2/3= 715, 73 грн).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ - 20632802; адреса: вул. Соборна, 7-а, м. Кропивницький, 25006), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ - 14099344; адреса: пл. Свободи, 5, Держпром, 3, під. 2, пов, Харків, 61000) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язати вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.08.2023 №112850003681, щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 серпня 2023 року про призначення пенсії, врахувавши при цьому періоди роботи ОСОБА_1 з 30.05.1983 року по 31.05.1983 року, з 09.06.1983 року по 24.02.1985 року, з 22.04.1985 року по 31.05.1990 року до її страхового стажу.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 715,73 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ - 14099344).
Рішення суду може бути оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, а у разі початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.В. КРАВЧУК