ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2023 року м. Житомир справа № 240/33537/21
категорія 111020300
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості,
встановив:
Головне управління ДПС у Житомирській області (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача податкову заборгованість в сумі 43432,70 гривень.
На обґрунтування заявлених вимог Головне управління ДПС у Житомирській області зазначає, що за фізичною особою ОСОБА_1 рахується податковий борг в загальному розмірі 43432,70 гривень, в тому числі: 40104,80 грн з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування (з яких: 27344,90 грн - основний платіж, 7006,23 грн - штрафна санкція та 5753,67 грн - пеня) та 3327,90 грн з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (з яких: 2278,74 грн - основний платіж, 569,69 грн - штрафна санкція та 479,47 грн - пеня). У зв'язку з тим, що вказана заборгованість в добровільному порядку не сплачена, позивач просить стягнути її з відповідача.
Ухвалою суду провадження в адміністративній справі №240/33537/21 за позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до ОСОБА_1 було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи. Крім того, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Разом з тим, станом на дату розгляду справи відповідач своїм правом на заперечення щодо заявлених позовних вимог не скористався, відзиву на позовну заяву до суду не надіслав.
Згідно з ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п.6.1 ст.6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
В п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1ст. 36 ПК України).
Згідно з пунктом 15.1. статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 ПК України).
Згідно з п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.
Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1. статті 41 ПК України, контролюючими органами щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи).
Підпунктами 19-1.1.22 та 19-1.1.45 пункту 19-1.1. статті 19-1 ПК України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, здійснюють функції з погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів, а також звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством.
Головне управління ДПС у Житомирській області є відокремленим підрозділом Державної податкової служби України та забезпечує реалізацію повноважень Державної податкової служби України на території Житомирської області. Відтак, відповідно до покладених на нього завдань, Головне управління ДПС у Житомирській області здійснює в тому числі й функції з погашення податкового боргу.
З наявного у матеріалах справи зведеного розрахунку сум податкового боргу, які не були задоволені боржником протягом строку, встановленого для їх погашення, вбачається, що станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду за ОСОБА_1 обліковується податковий борг в розмірі 43432,70 гривень з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування та з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, стягнення якого є предметом спору у даній справі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до пп.54.3.2. п.54.3. ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Під час розгляду справи судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Житомирській області відповідно до висновків акту перевірки від 10.10.2018 №1206/06-30-13-05/ НОМЕР_1 були прийняті:
- податкове повідомлення-рішення від 21.11.2018 №0033921305, яким за порушення пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, абз. "д" пп.164.2.17 п.164.2 ст. 164, пп.165.1.55 п.165.1 ст. 165, п.167.1 ст.167 ПК України, ОСОБА_1 нарахованого податкове зобов'язання із податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними за результатами річного декларування, в розмірі 27344,90 грн та застосовано до нього штрафні санкції в розмірі 6836,23 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 21.11.2018 №0033941305, яким за порушення пп.49.18.4 п.49.18 ст. 49, абз. "в" п.176.1 ст. 176 ПК України, ОСОБА_1 нарахованого штрафні санкції в розмірі 170,00 грн за платежем з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними за результатами річного декларування;
- податкове повідомлення-рішення від 21.11.2018 №0033931305, яким за порушення пп.1.1, 1.2, 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ІХХ, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.2.17 п.164.2 ст. 164, пп.165.1.55 п.165.1 ст. 165 ПК України, ОСОБА_1 нарахованого податкове зобов'язання із військового збору, що сплачується фізичними за результатами річного декларування, в розмірі 2278,74 грн та застосовано до нього штрафні санкції в розмірі 569,69 грн.
Згідно з п. 58.1 ст. 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян).
Відповідно до пункту 58.2 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
При цьому, абз. 2, 3 п. 58.3. ст. 58 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу.
Згідно з п. 42.2. ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
За визначенням, наведеним у п. 45.1. ст. 45 ПК України, податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Зі змісту вищезазначеної норми вбачається, що обов'язок щодо надсилання фізичній особі податкового повідомлення-рішення буде вважатися виконаним контролюючим органом у випадку якщо таке податкове повідомлення-рішення:
1) вручено особисто платнику чи його представнику;
2) надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місця проживання платника або адресу його останнього відомого місцезнаходження.
З матеріалів справи вбачається, що податкові повідомлення-рішення від 21.11.2018 №0033921305, від 21.11.2018 №0033941305 та від 21.11.2018 №0033931305 були надіслані ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу: АДРЕСА_1 .
Однак, вказаний рекомендований лист повернувся на адресу контролюючого органу, із зазначеними в довідці причинами повернення: "за зазначеною адресою не проживає".
Відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Відповідно до пункту 70.1 статті 70 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків.
За приписами підпункту 70.2.4 пункту 70.2 статті 70 ПК України до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься інформація про місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство.
Згідно з пунктом 70.7 статті 70 ПК України фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Таким чином, ПК України встановлено обов'язок фізичної особи - платника податків у разі зміни даних, які вносяться до облікової картки, подавати контролюючим органам відомості про зміну даних протягом місяця з дня виникнення таких змін.
При цьому варто наголосити на тому, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Обов'язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про прийняття відповідного рішення кореспондує обов'язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень.
Контролюючий орган не наділений повноваженнями на власний розсуд змінювати дані Державного реєстру та облікової картки платника та/або розшукувати місцезнаходження платника податку, а тому контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов'язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки. Вказані висновки викладені в постанові Верховного Суду від 28 лютого 2023 року у справі №160/27532/21.
Як свідчать матеріали справи, податковою адресою ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 . Саме на вказану адресу контролюючим органом надсилались податкові повідомлення-рішення від 21.11.2018 №0033921305, від 21.11.2018 №0033941305 та від 21.11.2018 №0033931305. Однак, вказаний рекомендований лист повернулись на адресу контролюючого органу, із зазначеною в довідці причиною повернення: "за зазначеною адресою не проживає".
Суд зауважує, що у разі зміни місця реєстрації чи проживання ОСОБА_1 повинний був подати заяву із зазначенням адреси для листування, чого останній не зробив, а тому податкові повідомлення-рішення та податкова вимога надсилалися на ту адресу, яка була відома контролюючому органу.
Таким чином, з огляду на положення абз. 6 п.42.4. ст. 42 та абз. 3 п.58.3. ст. 58 ПК України податкові повідомлення-рішення від 21.11.2018 №0033921305, від 21.11.2018 №0033941305 та від 21.11.2018 №0033931305 вважаються фактично врученими ОСОБА_1 , оскільки надсилались на його адресу, яка була відома податковому органу.
Відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Доказів того, що податкові повідомлення-рішення від 21.11.2018 №0033921305, від 21.11.2018 №0033941305 та від 21.11.2018 №0033931305 оскаржувались відповідачем в адміністративному та/чи судовому порядку матеріали справи не містять, а отже визначене у них грошове зобов'язання в загальному розмірі 37029,56 гривень є узгодженим.
Однак, у встановлені законом строк вказане грошове зобов'язання відповідачем сплачено не було.
Підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 ст. 129 ПК України передбачено, що при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) здійснюється нарахування пені.
Матеріалами справи підтверджується, що контролюючим органом відповідно до пп.129.1.1. п.129.1. ст.129 ПК України була нарахована відповідачу пеня за платежем з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування в розмірі 5753,67 грн та пеня за платежем з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмір 479,47 грн.
Доказів оскарження відповідачем дій Головного управління ДПС у Житомирській області щодо нарахування вищезазначеної пені матеріали справи не містять, а тому вона є узгодженим зобов'язанням.
Таким чином, із зведеного розрахунку сум податкового боргу судом вбачається, що сума узгодженого грошового зобов'язання в загальному розмірі 43432,70 гривень, в тому числі: 40104,80 грн з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування (з яких: 27344,90 грн - основний платіж, 7006,23 грн - штрафна санкція та 5753,67 грн - пеня) та 3327,90 грн з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (з яких: 2278,74 грн - основний платіж, 569,69 грн - штрафна санкція та 479,47 грн - пеня), відповідачем у строки, встановлені ПК України, сплачена не була.
Відповідно до п.176.1 ст.176 ПК України одним із обов'язків платника податків є обов'язок своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку.
У визначені законом строки податкове зобов'язання в розмірі 43432,70 грн відповідачем не сплачено, а тому у відповідності до пп. 14.1.175 п.14.1 ст. 14 ПК України воно вважається сумою податкового боргу.
Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку , визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Відповідно до п.59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Згідно з п. 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що позивачем було сформовано та направлено рекомендованим листом на адресу ОСОБА_1 податкову вимогу форми "Ф" №93640-50 від 28.12.2018 на суму боргу 43518,92 гривень. Однак, вказаний рекомендований лист повернувся на адресу контролюючого органу, із зазначеними в довідці причинами повернення: "за зазначеною адресою не проживає".
Суд зазначає, що з огляду на положення абз. 6 п.42.4. ст. 42 та абз. 3 п.58.3. ст. 58 ПК України податкова вимога форми "Ф" №93640-50 від 28.12.2018 вважається фактично врученою ОСОБА_1 , оскільки надсилались на його адресу, яка була відома податковому органу.
Доказів оскарження відповідачем податкової вимоги форми "Ф" №93640-50 від 28.12.2018 матеріали справи не містять.
Таким чином, судом встановлено, що передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу. Сума податкового боргу в добровільному порядку відповідачем не сплачена.
Оскільки встановлено порушення відповідачем вищезазначених норм Податкового кодексу України, суд визнає, що податковий борг виник саме внаслідок несплати відповідачем узгодженого податкового зобов'язання.
Відповідно до п. 87.11. ст. 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.
Відповідно до п. 95.1 95.4 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
На момент розгляду справи в суді податковий борг в загальному розмірі 43432,70 гривень відповідачем не сплачений, доказів протилежного відповідач суду не надав. Проти позову відповідач не заперечив, доводи позивача не спростував.
З огляду на встановлене, враховуючи норму п.87.11 ст.87 ПК України, якою встановлено право звертатися до суду щодо стягнення суми податкового боргу платника податку та згідно п.87.1 ст.87 Податкового кодексу України, суд визнає позовні вимоги про стягнення податкового боргу з єдиного податку на загальну суму 43432,70 грн такими, що підтверджені належними та допустимими доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи зазначене суд вважає позовні вимоги про стягнення податкового боргу з відповідача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи положення до ч. 2 ст. 139 КАС України та відсутність судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 258, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ ВП 44096781) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкової заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) податкову заборгованість в розмірі 43432,70 грн (сорок три тисячі чотириста тридцять дві гривні сімдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович