ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" грудня 2023 р. Справа № 911/2829/23
Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В., за участю секретаря судового засідання Андрух Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДАК”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “ТСВ Сервіс”
про стягнення 699 452, 05 гривень
за участю представників:
від позивача: Козаренко Є.В. (довіреність б/н від 20.10.2023)
від відповідача: Валько І.В. (ордер серії АІ № 1462649 від 27.09.2023)
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
12.09.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ДАК” (далі - ТОВ «ДАК»/позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “ТСВ Сервіс” (далі - ТОВ “Торговий Дім “ТСВ Сервіс”/відповідач) про стягнення 699 452, 05 гривень, з яких: 600 000, 00 гривень боргу, 14 465, 75 гривень пені, 60 000, 00 гривень штрафу, 986, 30 гривень 3% річних та 24 000, 00 гривень інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов'язків з поставки товару за договором поставки № 03122020 від 03.12.2020 та, надалі, неповернення суми попередньої оплати на вимогу позивача.
Господарський суд Київської області ухвалою від 18.09.2023 залишив позовну заяву ТОВ “ДАК” без руху, постановив виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.
21.09.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ “ДАК” надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи, згідно змісту якого позивач вказав періоди нарахування пені, 3% інфляційних втрат, а також долучив копії довіреності та платіжних інструкцій.
Господарський суд Київської області ухвалою від 25.09.2023, зокрема, прийняв до розгляду позовну заяву ТОВ “ДАК” та відкрив провадження у справі № 911/2829/23 за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання на 20.10.2023; зобов'язав ТОВ “ДАК” до 20.10.2023 виконати вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 18.09.2023 у справі № 911/2829/23 в частині необхідності надання письмових пояснень, а також встановив строк ТОВ “Торговий дім “ТСВ Сервіс” для подання до суду у письмовій формі відзиву на позов.
02.10.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ “Торговий дім “ТСВ Сервіс” надійшов відзив на позовну заяву, згідно змісту якого відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог. Означений відзив прийнято в підготовчому засіданні 03.11.2023.
19.10.2023 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі відповідача та його представника.
Господарський суд Київської області ухвалою від 20.10.2023 в означеній справі, зокрема, повернув без розгляду заяву ТОВ “Торговий дім “ТСВ Сервіс” про розгляд справи без участі відповідача та його представника; відклав підготовче засідання на 03.11.2023 та зобов'язав ТОВ “ДАК” до 03.11.2023 надати суду письмові пояснення щодо суми заборгованості у розмірі 600 000, 00 гривень, яку позивач просить стягнути з відповідача, із зазначенням курсу іноземної валюти (євро) та її конвертування у національну валюту України станом на відповідну дату.
23.10.2023 через підсистему “Електронний суд” ТОВ “ДАК” подало заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, згідно якої позивач просить суд, зокрема, забезпечити участь представника ТОВ “ДАК” в усіх судових засіданнях із розгляду справи № 911/2829/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, через використання сервісу відеоконференцзв'язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.
Господарський суд Київської області ухвалою від 27.10.2023 у цій справі задовольнив заяву ТОВ “ДАК” про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в частині проведення призначеного ухвалою Господарського суду Київської області від 20.10.2023 підготовчого засідання 03.11.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, шляхом використання сервісу відеоконференцзв'язку сайту https://vkz.court.gov.ua/; відмовив в частині забезпечення участі представника позивача в усіх судових засіданнях у справі № 911/2829/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у задоволенні заяви ТОВ “ДАК”.
02.11.2023 через підсистему “Електронний суд” ТОВ «ДАК» подало клопотання про долучення доказів.
Господарський суд Київської області ухвалою від 03.11.2023, зокрема, задовольнив клопотання ТОВ “ДАК” про відкликання заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в частині відкладення розгляду справи; залишив без розгляду заяву ТОВ “ДАК” про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в частині відкладення розгляду справи; закрив підготовче провадження в справі № 911/2829/23 та призначив розгляд по суті на 24.11.2023.
13.11.2023 через підсистему «Електронний суд» від ТОВ «ДАК» надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, згідно якої позивач просить суд забезпечити участь представника ТОВ «ДАК» в судових засіданнях із розгляду справи № 911/2829/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, шляхом використання сервісу відеоконференцзв'язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.
Господарський суд Київської області ухвалою від 15.11.2023 у цій справі задовольнив заяву ТОВ “ДАК” про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в частині проведення призначеного ухвалою Господарського суду Київської області від 20.10.2023 підготовчого засідання 24.11.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, шляхом використання сервісу відеоконференцзв'язку сайту https://vkz.court.gov.ua/; відмовив в частині забезпечення участі представника позивача в усіх судових засіданнях у справі № 911/2829/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у задоволенні заяви ТОВ “ДАК”.
Господарський суд Київської області ухвалою від 24.11.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 24.11.2023 у справі № 911/2829/23, оголосив перерву в судовому засіданні 15.12.2023.
27.11.2023 через підсистему “Електронний суд” ТОВ “ДАК” подало заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, згідно якої позивач просить суд забезпечити участь представника ТОВ “ДАК” в судових засіданнях із розгляду справи № 911/2829/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, шляхом використання сервісу відеоконференцзв'язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.
Господарський суд Київської області ухвалою від 29.11.2023 в означеній справі задовольнив заяву ТОВ “ДАК” про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в частині проведення судового засідання 15.12.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, шляхом використання сервісу відеоконференцзв'язку сайту https://vkz.court.gov.ua/; відмовив в частині забезпечення участі представника позивача в наступних судових засіданнях із розгляду справи № 911/2829/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у задоволенні заяви ТОВ “ДАК”.
У судовому засіданні 15.12.2023, закінчивши з'ясування обставин та перевірку їх доказами, суд оголосив про перехід до судових дебатів, по завершенні яких вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд
УСТАНОВИВ:
03.12.2020 між ТОВ «Торговий дім «ТСВ Сервіс» як продавцем та ТОВ «ДАК» як покупцем укладено договір поставки № 03122020 (далі - договір поставки/оскаржуваний договір).
Відповідно до п. 1.1, 1.2, 2.1 - 3.1, 3.3, 3.4, 6.4, 9.2, 9.6, 9.7 договору поставки продавець зобов'язується поставити покупцю обладнання фірм Emmegi, призначене для обробки та виготовлення алюмінієвих конструкцій. Покупець на умовах цього договору зобов'язується оплатити та прийняти вказане обладнання, а продавець зобов'язується забезпечити повну консультаційну та технічну підтримку покупцю, введення в експлуатацію та подальше обслуговування придбаного покупцем устаткування.
Під терміном «обладнання фірм Emmegi», сторони розуміють комплект верстатів, включаючи його монтаж та пусконалагоджувальні роботи, що реалізується покупцю, далі назване - «устаткування».
Ціна договору становить 3 680 982, 00 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 613 482, 00 грн, у сплачується покупцем в національній валюті України - гривні відповідно до погодженого сторонами курсу (на 03.12.2020 курс 34,66 за 1 євро).
Погодженим курсом євро до валюти України сторони цього договору вважаються курс НБУ плюс 1% на день проведення платежу покупцем.
До ціни даного договору включено: вартість устаткування; всі податки, митні збори та інші платежі, необхідні для ввезення товару на митну територію України; витрати, пов'язані з проведенням монтажу устаткування та пусконалагоджувальних робіт; консультаційна, технічна, підтримка та подальше обслуговування придбаного покупцем устаткування протягом гарантійного строку - одного року; витрати по зберіганню устаткування на складі продавця до визначеного моменту передачі його покупцю.
Моментом передачі устаткування покупцю є приймання-передача устаткування за актом, який складається та підписується уповноваженими представниками покупця та продавця згідно п. 3.6 цього договору.
Умови оплати: передоплата проводиться шляхом банківського перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.
Продавець проводить постачання устаткування зі складанням акту введення устаткування в експлуатацію. Дата постачання узгоджується додатково після передоплати за устаткування.
Дострокове постачання устаткування допускається. При цьому продавець додатково сповіщає покупця про дату та місце передачі устаткування в письмовій формі.
Право власності на устаткування від продавця до покупця переходить із моменту повної оплати покупцем вартості ціни договору.
Якщо продавець не забезпечив поставку устаткування або поставив устаткування у неповному обсязі протягом одного місяця після встановленого терміну, то він повертає покупцеві всі кошти сплачені покупцем на користь продавця протягом 5-ти календарних днів після направлення покупцем листа про повернення коштів. За несвоєчасне повернення коштів продавець сплачує покупцеві пеню в розмірі 2-х облікових ставок НБУ, що діяла на момент, порушення зобов'язанні, за кожний день порушення терміну повернення коштів. У випадку, якщо продавець протягом 30 (тридцяти) днів не виконає свої зобов'язання по поверненню коштів в терміни, що установлені цим договором, крім пені, продавець сплачує на користь покупця штраф у розмірі 10% від суми договору.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання й діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
Сторони зобов'язуються при виконанні цього договору не зводити співробітництво тільки до отримання вимог, які містяться в цьому договорі, підтримувати ділові контакти й вживати всіх необхідних засобів для забезпечення ефективності й розвитку їхніх комерційних зв'язків.
Сторони домовились вважати належним чином уповноваженими представниками сторін з питань погодження цін, кількості, асортименту (номенклатури) товару, строків та умов поставки та строків оплати устаткування осіб, що підписують від імені сторін акти, накладні або інші двосторонні документи, які є невід'ємною частиною цього договору.
Копії цього договору та додатку № 1 (специфікація) наявні в матеріалах справи.
Позивач зауважив, що на виконання власного договірного зобов'язання сплатив відповідачу 600 000, 00 грн попередньої оплати, на підтвердження чого надав суду копії платіжних інструкцій №№ 15988, 15989 від 09.12.2020. Наведені обставини відповідачем не заперечувались.
За доводами позивача оскаржуваний договір не визначає строку передачі обладнання, а тому в порядку ст. ч. 1 ст. 663, ч. 2 ст. 530 ЦК України, звернувся до відповідача з вимогою № 29/01-23 від 09.08.2023, відповідно до змісту якої просив ТОВ «ТД «ТСВ Сервіс», у десятиденний строк з моменту отримання цієї вимоги погасити заборгованість за договором поставки: 700 900, 75 грн, 70 090,08 грн штрафу та 478 148, 73 грн пені. Копії вказаної вимоги з доказами надіслання наявні в матеріалах справи.
Зі свого боку відповідач направив ТОВ «ДАК» відповідь № 1 від 28.08.2023, згідно змісту якої зауважив, що сплачена позивачем сума попередньої оплати в розмірі 600 000, 000 грн, відповідно до п. 2.1 договору та додатку № 1 до нього, еквівалентна 17 444,32 євро, а тому покупцю залишилось доплатити 88 755, 78 євро, оскільки ціна договору становить 3 680 982, 00 грн, що еквівалентно 106 200 євро відповідно.
Також в означеній відповіді відповідач зазначив, що в договорі відсутня обумовлена дата поставки, однак його умови передбачають обов'язковою умовою поставки здійснення попередньої оплати, яку позивач не провів у повному обсязі, а тому до ТОВ «ТД «ТСВ Сервіс» не може бути застосована такі види відповідальності як штраф та пені за недотримання термінів постачання.
Копія вказаної відповіді наявна в матеріалах справи.
В розрізі викладеного позивачем зауважено, що умовами означеного договору поставки не визначено розміру попередньої оплати та строки її здійснення, як і строків постачання обладнання.
З огляду викладеного, позивач, посилаючись на ч. 1 ст. 267 ГК України, вважає, що оскаржуваний договір укладено на один рік - до 03.12.2021, однак до настання вказаної дати відповідач належним чином власного договірного обов'язку не виконав, а тому позивач скористався правом, визначеним ч. 2 ст. 693 ЦК України, так просить суд, зокрема, стягнути суму попередньої оплати в розмірі 600 000, 00 грн.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає про неможливість виконання ним свого зобов'язання з передачі устаткування у зв'язку з невиконанням позивачем своїх обов'язків зі здійснення повної передоплати, оскільки на думку відповідача його договірний обов'язок поставити товар настає лише після проведення позивачем повної оплати та погодження після цього дати постачання.
На думку відповідача договором поставки передбачено відкладальну обставину - передоплати, після настання якої у сторін виникає обов'язок узгодити дату постачання, а тому встановлення строку відповідно до ст. 530 ЦК України не породжує для ТОВ «ТД «ТСВ Сервіс» обов'язку постачання, адже позивач не здійснив повної передоплати.
Водночас ТОВ «ТД «ТСВ Сервіс» звернуло увагу суду, що позивач у вимозі № 29/01-23 від 09.08.2023 не просить поставити йому обладнання, а вимагає сплати коштів та штрафних санкцій.
В розрізі доводів позивача щодо строку дії договору поставки, відповідач зауважив, що матеріали справи не містять доказів повної оплати позивачем вартості товару, а також передання ТОВ «ТД «ТСВ Сервіс» у власність позивача оплаченого товару, відтак зобов'язання сторін за цим договором не можуть вважатись припиненими.
Додатково відповідач зазначив, що уклав контракт купівлі-продажу № UA 2021.02.01 від 02.02.2021 з виробником замовленого позивачем обладнання з наміром надалі імпортувати замовлений товар. На підтвердження зазначеного відповідачем до відзиву долучено копію вказаного контракту.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, які відповідають викладеними у письмових заявах доводам, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 265, ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, зокрема кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Приписами ст. 692, 627, ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання.
З огляду наведеного суд дійшов висновку, що сторони спору у цій справі, через укладення договору поставки, на власний розсуд та за власною волею погодили, що дата постачання узгоджується додатково після передоплати за устаткування, а також умови оплати - передоплата через банківське перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.
Оскільки договір поставки має двосторонній характер, тобто певні обов'язки покладаються як на одну, так і на іншу сторону, і у такому зобов'язанні кожна зі сторін одночасно є боржником та кредитором, ураховуючи специфіку зустрічного виконання зобов'язання, де виконання свого обов'язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов'язку, необхідно встановити алгоритм дій як покупця (замовника), так і продавця (постачальника) у спірних правовідносинах, ураховуючи умови договору.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно приписів ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.
У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема за товар, який має бути поставлений.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що ст. 693 ЦК України регулює питання «попередньої оплати» товару, з якої випливає, що «попередньою оплатою» визначається встановлений договором обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем. Ключовою відмінністю попередньої оплати є сплата як усієї вартості товару, так і її частини до моменту передачі товару.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу. Тобто, у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов'язання продавця щодо поставки товару не виникає.
Вказаними висновками суду спростовуються доводи відповідача про необхідність оплати позивачем 100% вартості товару як попередньої оплати, оскільки ані умовами договору, ані додатку до нього не передбаченого обов'язку ТОВ «ДАК» здійснити 100% попередньої оплати.
Зі змісту ст. 693 ЦК України також випливає, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Приписи ч. 1, 2 ст. 73, ч. 1 ст. 74, ч. 1, 2 ст. 76, ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України презюмують, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В розрізі зазначених норм процесуального права, суд вважає за необхідне вказати, що:
- одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог;
- принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони та, водночас, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує, оскільки така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний;
- позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, а суд, своєю чергою, під час судового провадження оцінює подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, і, оскільки оптимальним стандартом доказування є аргументи, викладені сторонами, то через призму наданих доказів суд приймає рішення.
- належність доказів спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини, тобто під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання;
- сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що певна обставина є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
- обов'язок доказування треба розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження власних доводів, що має на меті усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи;
- судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому, тоді як належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини;
- передбачений ст. 79 ГПК України стандарт доказування «вірогідність доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач, та презюмує, що ним покладено на суд обов'язок оцінювати докази та обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були;
- надання оцінки доказам є виключною компетенцією суду, а принцип оцінки доказів "поза розумним сумнівом" полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Так, згідно наведеного у описовій частині рішення п. 3.1 договору момент виконання відповідачем обов'язку з постачання устаткування обумовлений додатковим узгодженням після передоплати за устаткування.
Із системного аналізу умов договору поставки випливає, що здійсненню відповідачем поставки обладнання повинно передувати погодження дати такої поставки.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Наведені норми закону дають підстави для висновку, що у господарських правовідносинах поставка товару здійснюється на підставі договору, у якому сторони встановлюють таку істотну для цього виду договорів умову як строк поставки, який може ними погоджуватись у формі графіку/заявки/додатку/тощо, у якому строк може визначатись днями, а перебіг строку починається з наступного дня після, зокрема, відповідної календарної дати, з якою пов'язано його початок.
Водночас сторонами під час розгляду зазначеної справи не заперечено обставин відсутності погодженої сторонами дати постачання та визначення інших строків постачання, аніж передбачено п. 3.1 договору поставки.
Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження обставин погодження дати постачання устаткування, тоді як умовами договору поставки не визначено альтернативного способу обрахунку строку поставки устаткування у разі непогодження такої дати після передоплати за устаткування.
Так само матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження звернення позивача з вимогою до відповідача щодо поставки устаткування, враховуючи проведену ним попередню оплату, обумовлену договором, тоді як вимога № 29/01-23 від 09.08.2023 не може вважатись такою вимогою, відповідно у відповідача не виникло обов'язку поставити устаткування.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів вчинення позивачем послідовних та таких, що у повній мірі відповідають умовам договору поставки, дій з узгодження дати поставлення обладнання та, як наслідок, виникнення у відповідача кореспондуючого обов'язку поставити позивачу таке обладнання, суд дійшов висновку, що доводи позивача про порушення відповідачем строку виконання взятих на себе зобов'язань не знаходять свого підтвердження, адже укладеним між сторонами договором не встановлено конкретного строку виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, а передбачено додаткове погодження дати поставки після проведення передоплати.
Отже, оскільки позивачем не доведено у цьому спорі прострочення поставки устаткування відповідачем, то визначений позивачем момент виконання відповідачем зобов'язання з повернення 600 000, 00 грн визнається судом таким, що не відповідає умовам договору та не підтверджений належними та допустимими доказами.
В розрізі зазначеного суд звертає увагу на те, що визначені пунктом 3.1 договору поставки умови визначення строку поставки товару встановлюють саме для відповідача певні межі, в яких він може добровільно виконати відповідне зобов'язання, попри те право вимагати повернути суму попередньої оплати відповідно до п. 6.4 у позивача виникає після спливу відповідно встановленого строку.
Оскільки попередня оплата підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавалася попередня оплата, тоді як позивачем не доведено порушення відповідачем договірних зобов'язань з поставки устаткування, строки щодо поставки якого не погоджувались ані умовами договору, ані додатково сторонами, беручи до уваги, що вказаний правочин є чинним, сторонами в установленому законом порядку не розривався, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині вимоги про стягнення попередньої оплати у сумі 600 000, 00 гривень.
Суд також врахував, що відповідач зазначив про намір вчинити дії по виконанню своїх зобов'язань за договором поставки.
Оскільки вимоги щодо стягнення 14 465, 75 грн пені, 60 000, 00 грн штрафу, 986, 30 грн 3% річних та 24 000, 00 інфляційних втрат є похідними, суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні.
Аналізуючи через призму статті 86 ГПК України питання щодо обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, питання про вичерпність висновків суду, судом враховано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд обов'язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23).
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати позивача покладаються судом на позивача з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 233, 238, 240 ГПК України, суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “ДАК” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “ТСВ Сервіс” про стягнення 699 452, 05 гривень, з яких: 600 000, 00 гривень боргу, 14 465, 75 гривень пені, 60 000, 00 гривень штрафу, 986, 30 гривень 3 % річних та 24 000, 00 гривень інфляційних втрат.
2. Понесені позивачем судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене у апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст. 254, 256 ГПК України.
Повне рішення складено 26.12.2023.
Суддя П.В.Горбасенко