ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
26.12.2023Справа № 910/15451/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙНСВАРД»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про зобов'язання вчинити дії
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙНСВАРД» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі - відповідач), в якому просить суд зобов'язати відповідача внести зміни до особового рахунку позивача № НОМЕР_1 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми в розмірі 21 106, 20 грн.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 11, 16, 83, 177, 202, 509, 526, 921, 1212 Цивільного кодексу України та ч. 1-2 ст. 193 Господарського кодексу України, обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно нарахував позивачу плату за користування вагоном № 95791489 відповідно до відомості форми ГУ-46 за № 03120015, у зв'язку із затримкою на станційних коліях в очікуванні звільнення вантажного фронту. Вказує, що зазначений вагон був комерційно непридатним, а тому відповідач безпідставно списав з особового рахунку позивача 21 106, 20 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
01.11.2023 від представника відповідача надійшов відзив, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог, та, зокрема, зазначає, що 28.11.2022 ним вчасно було подано вагони на під'їзну колію, погоджену з позивачем, так як під'їзна колія останнього була зайнята іншими вагонами. Вказує, що спірний вагон перебував на місцях загального користування станції Микулинці-Струсів в очікуванні подачі під вантажні операції з 00:05 28.11.2022 до 03:00 03.12.2022, що відображено в акті загальної форми № 1719 від 03.12.2022, а оскільки 03.12.2022 позивач відмовився від вагону № 95791489 листом № 478, то відповідачем, відповідно до договору правомірно нарахована плата за час затримки до моменту одержання відмови (за 122 год. 55 хв.).
09.11.2023 від представника позивача, на виконання вимог ухвали суду, надійшли письмові підтвердження, що ціна позову, станом на 08.11.2023, не змінилась.
Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до статті 8 Закону України «Про залізничний транспорт» перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезень, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
06.03.2020 між позивачем (надалі - замовник) та відповідачем (надалі - перевізник) укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (надалі - договір). Договір було укладено шляхом приєднання позивача до вказаного публічного договору відповідача (публічна оферта відповідача від 25.02.2020).
Факт укладення договору підтверджується повідомленням про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 43-41564379/2020-001 від 06.03.2020, в якому також присвоєно коди замовнику, а саме як відправнику/одержувачу: 8104, як платнику: 2829531.
Відповідно до п. 1.1. договору, його предметом є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (надалі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою.
Пунктом 1.5. договору передбачено, що він є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Пропозиції та зміни до договору приймаються і враховуються відповідно до пунктів 9.3, 9.4 договору та законодавства.
Пунктом 9.4. договору передбачено, що зміни (доповнення) до договору перевізник здійснює шляхом викладення в новій редакції Договору в цілому або окремих його частин та їх оприлюднення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням КЕП.
Одним із обов'язків замовника, визначених пунктом 2.1.14. договору, є самостійно та регулярно ознайомлюватися зі змінами до договору, направленими перевізником документами та повідомленнями, іншою інформацією щодо надання послуг, розміщеними в інформаційних системах перевізника.
31.10.2022 відповідачем на вказаному вище сайті було оприлюднено нову редакцію договору, яка введена в дію з 06.11.2022, крім змін до окремих положень додатку 1-2 до договору прямо передбачених вказаним додатком, які вступають в дію з 01.12.2022.
Згідно із пунктом 12.1. договору, він діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на вебсайті http://uz-cargo.com/ та діє до його припинення.
Позивач на виконання умов договору надав відповідачу заявку (угоду) № 414668 на навантаження з 08.11.2022 по 31.12.2022 вагонів вантажем зернових та олійних культур. Оскільки по станції Микулинці-Струсів позивач не має власної під'їзної колії, подача вагонів для навантаження здійснювалася на під'їзну колію Товариства з обмеженою відповідальність «Комбікормтрейд» згідно з письмовою угодою, погодженою із користувачем під'їзної колії та відповідачем 08.11.2022. На підставі даної заявки (угоди) розрахунки за подачу-забирання вагонів, маневрову роботу, користування вагонами повинні проводитися між відповідачем і Товариством з обмеженою відповідальність «Комбікормтрейд» у відповідності до умов договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії № Л/ДН-2/18/903/М/п, укладеного між ними 15.12.2018. Дана заявка підписана та скріплена печатками позивача, відповідача та Товариства з обмеженою відповідальність «Комбікормтрейд» без зауважень та заперечень.
У тексті вказаної заявки зазначено, що позивач з умовами договору Л/ДН-2/18/903/М/п від 15.12.2018 ознайомлений та зобов'язується їх виконувати.
Відповідно до п. 5-6 договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії № Л/ДН-2/18/903/М/п від 15.12.2018, який доданий відповідачем до відзиву на позов разом із заявкою (угодою): вагони на під'їзну колію подаються після повідомлення, яке передається агентом комерційної станції за вказаним у договорі номерам телефонів; вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці із розставленням вагонів на місцях завантаження, вивантаження; здача вагонів провадиться на під'їзні колії; загальна кількість вагонів, які передаються на під'їзну колію однією групою, не більше 10 одиниць.
28.11.2022 о 00:05 год на станцію Микулинці-Струсів Львівської залізниці, на забезпечення заявки позивача, на навантаження прибули вагони. Оскільки під'їзна колія була зайнята іншими вагонами позивача, замовлені вагони затримані на станційних коліях в очікуванні звільнення вантажного фронту.
Відповідно до пункту 8 Правил планування перевезень вантажів, (статті 17-21 Статуту відповідача), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 № 873 (надалі - Правила) у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів та їх номери.
Так, згідно актів на віднесення на відповідальність вантажовласника (позивача) загальної форми ГУ-23 № 1701 від 28.11.2022 та № 1719 від 03.12.2022, вагон № 95791489 у зв'язку з очікуванням звільнення вантажного фронту затримано на станції з 00:05 год. 28.11.2022 по 03:00 год. 03.12.2022.
Із цих актів слідує, що затримка вказаних вище вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта (позивача). Час початку затримки вагонів 28.11.2022 00:05 (акт № 1701 від 28.11.2022). Час закінчення затримки вагонів 03.12.2022 03:00 (акт № 1719 від 03.12.2022). Вказані акти підписані представником позивача без будь-яких зауважень та заперечень.
Отже, затримка вагонів до подання їх позивачу не була зумовлена діями відповідача.
Абзацом 2 пункту 2.3 Правил перевезення вантажів навалом і насипом, затверджених наказом Міністерства транспорту України 20.08.2001 № 542 (в редакції від 28.11.2014, чинній на момент виникнення правовідносин між сторонами), передбачено, що відправник зобов'язаний перед навантаженням переконатися, що вагони справні та придатні для перевезення (очищені, не заражені шкідниками, не мають отворів та щілин, через які можливе просипання вантажу).
Позивач вказує, що після подачі вагонів, ним було виявлено, що вагон № 95791489 є непридатним у комерційному розумінні, оскільки містить тріщини та отвори в кузові вагона, а також залишки попереднього вантажу та неприємний запах у середині кузова вагона. Вказані обставини могли призвести до псування вантажу в процесі перевезення, а тому позивач листом за вих. № 478 від 03.12.2022 повідомив відповідача про відмову від вагону № 95791489, у зв'язку з його комерційною непридатністю.
Спір у даній справі виник у зв'язку зі списанням з особового рахунку позивача грошових коштів відповідачем за час затримки вагону на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції до моменту відмови його від спірного вагону.
Так, позивач, в обґрунтування позову вказує, що оскільки йому був поданий відповідачем спірний вагон у комерційно непридатному стані, то він не повинен оплачувати час затримки його на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції.
Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Положеннями частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини 2 статті 908 та статтею 920 Цивільного кодексу України, унормовано, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів) (стаття 71 Статуту залізниць України).
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту залізниць України).
На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту залізниць України).
Згідно зі статтею 6 Статуту залізниць України вантаж, матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.
Згідно зі статтею 46 Статуту залізниць України одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Статтею 119 Статуту залізниць України передбачено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Згідно з пунктом 3.4. договору, замовник зобов'язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (далі - плата за користування власними вагонами перевізника).
Як убачається із актів загальної форми ГУ-23 № 1701 від 28.11.2022 та № 1719 від 03.12.2022, позивачем визнано, що затримка вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції (до моменту відмови останнього від вагонів) відбулася із його вини. Суд зауважує, що акти підписані представником без заперечень.
А відтак, затримка перебування спірних вагонів на місцях загального користування станції Микулинці-Струсів в очікуванні подачі їх під вантажні операції на під'їзну колію Товариства з обмеженою відповідальність «Комбікормтрейд» відбулася з вини позивача.
Відповідно до абзацу першого пункту 2.1.10. договору, замовник зобов'язаний приймати подані за заявкою замовника власні вагони перевізника. Відмова замовника від прийняття власних вагонів перевізника допускається лише у випадках, якщо виключається можливість використання замовником таких вагонів для перевезення вантажу внаслідок їх технічної або комерційної непридатності, на підставі відповідних документів (форм ГУ-23, ВУ-23).
Абзацом 2 пункту 2.1.10. договору передбачено, що якщо подання замовнику на його замовлення порожніх власних вагонів перевізника затримується з його вини, з нього стягується встановлена в п. 3.4. договору плата за користування власними вагонами перевізника за весь час затримки вагонів на станції призначення. Якщо замовник заявить про відмову від цих вагонів, плата за час затримки нараховується до моменту одержання відмови.
Пунктом 3.4.2. договору передбачено, що плата за користування власними вагонами Перевізника визначається за кожен вагон відповідно до їх типу за формулою: Пвик = (Спл / 24) Ч tгод Ч kм, де:
Пвик. - плата за користування власними вагонами перевізника для відповідного типу вагонів;
Спл - ставка плати за використання власних вагонів перевізника для відповідного типу власних вагонів перевізника, грн / вагон за добу визначена в додатку 1-2 до договору;
24 - кількість годин у добі;
tгод - кількість годин користування вагоном перевізника для відповідного типу вагонів;
kм - коригуючий коефіцієнт, що застосовуються до Пвик для вагонів, які приймаються до перевезення у складі маршрутного поїзда або контейнерного поїзда. Коефіцієнт встановлюються Перевізником та зазначається в додатку 1-2 договору.
Судом враховано, що статтею 119 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, передбачено, що у розрахунках затримка до 30 хвилин не враховується, затримка 30 хвилин і більше враховується як повна година.
Відповідно до абзацу 3 пункту 3.4.3. договору, загальний час, за який нараховується та сплачується замовником плата за користування власними вагонами перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні замовника та час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і на підходах до них.
Власний вагон відповідача № 95791489 перебував в користуванні позивача до відмови протягом 122 год. 55 хв., з них 72 год. - в листопаді 2022 року та 51 год. - в грудні 2022 року.
Перевіривши розрахунок суми плати за користування власним вагоном відповідача, зазначеного у відзиві на позов в розмірі 21 106, 20 грн, з урахуванням того, що ставка плати за використання вагону (зерновозу) у період з 01.11.2022 по 30.11.2022 складала 2 817, 00 грн, а з 01.12.2022 - 4 300, 00 грн, а також враховуючи час перебування спірного вагону в користуванні позивача (122 год. 55 хв.), суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним. Відтак, відповідно до положень пункту 2.1.10. договору, позивач зобов'язаний сплатити відповідачу плату за користування вказаним вагоном, розраховану на підставі пункту 3.4.2. договору, у розмірі 21 106, 20 грн (17 588, 50 грн (без ПДВ) + 3 517, 70 (20 % ПДВ).
Абзацом 3 пункту 2.1.10. договору визначено, що у випадку відмови замовника від замовлених власних вагонів перевізника, що подані замовнику, замовник зобов'язаний письмово повідомити станцію навантаження та філію «Центр транспортної логістики» АТ «Укрзалізниця» про таку відмову та сплатити плату за пробіг цих вагонів від станції, з якої вони були відправлені, до станції навантаження. Така плата стягується за накопичувальною карткою форми ФДУ-92 на підставі акту загальної форми ГУ-23 та перевізного документа, за яким прибули вагони на станцію призначення за тарифною схемою 14 Збірника тарифів. Плата за пробіг вагонів не нараховується у випадку, якщо виключається можливість використання замовником вагонів під перевезення вантажу внаслідок їх технічної та комерційної непридатності, що підтверджується відповідним документом (акт форми ГУ-23, ВУ-23).
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Окрім цього, судом враховано, що згідно зі статтею 31 Статуту залізниць України Залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.
Відповідно до пункту 2.3 Правил перевезення вантажів навалом і насипом (затверджені наказом Міністерства транспорту України 20.08.2001 № 542) під навантаження зернових вантажів подаються справні та очищені, а в разі потреби промиті вагони.
Суд наголошує, що в матеріалах справи відсутні акти форми ГУ-23, ВУ-23, які б підтверджували факт комерційної непридатності вагону, а також докази того, що позивач звертався до працівників станції про складання таких актів.
Крім цього, враховуючи умови договору, суд зазначає, що позивач звільняється від сплати лише за пробіг вагонів, а не за затримку, яка виникла з його вини.
Отже, з огляду на умови пункту 2.1.10. договору доводи позивача, що він не повинен оплачувати час затримки вагону № 95791489 на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції, оскільки йому був поданий відповідачем спірний вагон у комерційно непридатному стані є безпідставними.
Також суд зазначає, що подача відповідачем комерційно непридатного вагону не є підставою для звільнення позивача від внесення плати за користування вагоном № 95791489 за період затримки його на станції в очікуванні звільнення вантажного фронту до моменту відмови його від спірного вагону.
За таких обставин, оцінивши всі обставини справи, суд дійшов висновку, що позивач не довів, що він звільняється від оплати за час затримки вагону № 95791489 на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з 00:05 28.11.2022 до 03:00 03.12.2022, тобто до моменту відмови його від спірного вагону, а також факту безпідставного списання відповідачем грошових коштів з особового рахунку у розмірі 21 106, 20 грн, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у даній справі.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
Підсумовуючи наведене, суд у повному обсязі відмовляє в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙНСВАРД».
Судові витрати відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань