ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.12.2023Справа № 910/11939/23
За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Підприємства по утриманню житлового фонду Національної спілки художників України
про стягнення 79 354,25 грн.
Суддя Борисенко І.І.
без повідомлення (виклику) учасників судового процесу
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - КП "Київтеплоенерго", позивач) до Підприємства по утриманню житлового фонду Національної спілки художників України (далі - Підприємство, відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 79 354,25 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору № 530557 від 08.08.2018 в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленої теплової енергії у гарячій воді, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.
У позові КП "Київтеплоенерго" просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 58 935,82 грн., пеню у сумі 1 495,96 грн., інфляційні втрати у сумі 16 438,15 грн., 3 % річних у сумі 2 484,32 грн., що разом становить 79 354,25 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Вказана ухвала була відправлена за адресою місцезнаходження відповідача, що визначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04053, місто Київ, вулиця Смірнова-Ласточкіна, будинок 21, та отримана Підприємством 08.08.2023.
Проте, у визначений законом строк відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позов не надав. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Ураховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва" від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", позивача визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго".
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, отже з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює позивач.
08.08.2018 між КП "Київенерго" (постачальник) та Підприємством по утриманню житлового фонду Національної спілки художників України (абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 530557 (далі - договір). Відповідно до п. 1.1 якого предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на у мовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 2.1 договору при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, положенням про держенергонагляд, правилами користування тепловою енергією, правилами користування тепловою енергією, правилами технічної експлуатації теплових установок і мережі, нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.
Пунктом 2.2.1 договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.
Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 30.09.2020. При цьому, керуючись ст. 631 ЦК України сторони домовились, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018 ( п. 8.1, 8.2 договору).
У подальшому, за заявою відповідача договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 530557 від 08.08.2018 був продовжений з 30.09.2020 до 31.10.2023, що підтверджується листом КП "Київтеплоенерго" № 30/5/3/10770 від 12.10.2020.
Додатком № 1, № 4 до договору сторони узгодили тарифи та порядок розрахунків, зокрема, споживач на розрахунковий рахунок постачальника щомісячно, не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, забезпечує оплату коштів.
Згідно зі ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частинами 6, 7 статті 276 ГК України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Також згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг" (далі - ЖКП) здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до статті 7 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості ЖКП згідно із законодавством та умовами договору на надання ЖКП. Такому праву прямо відповідає визначений вказаним Законом обов'язок споживача оплачувати надані ЖКП за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити вартість ЖКП, якщо вони фактично користувалися ними.
Судом встановлено, що позивач на виконання умов укладеного сторонами договору у період з грудня 2021 по травень 2023 надав споживачу послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді на загальну суму 58 935,82 грн., що підтверджується актами приймання-передавання товарної продукції, обліковими картками, відомістю обліку споживання теплової енергії за вказаний період, нарядами на включення та відключення об'єкту теплоспоживання, за вказаний період, копії яких містяться в матеріалах справи.
Однак, відповідач, зі свого боку, зобов'язання з оплати послуг виконав неналежним чином, вартість поставленої теплової енергії на вказану суму не сплатив. Отже, у відповідача виникла заборгованість у сумі 58 935,82 грн.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Оскільки доказів належної оплати заборгованості відповідач суду не надав, доводи позивача не спростував, позовні вимоги в частині стягнення 58 935,82 грн. основного боргу за період з грудня 2021 по травень 2023 підлягають задоволенню.
Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача пеню у сумі 1 495,96 грн. за період з 01.02.2022 по 31.07.2022 за порушення зобов'язання у січні 2022, розрахованої у розмірі подвійної ставки НБУ, відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Частиною 1 ст. 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Як вбачається з п. 7 додатку № 4 до договору абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши розрахунок заявленої позивачем штрафної санкціїї відповідно до наведених норм чинного законодавства та умов договору, суд встановив правильність його нарахування, у зв'язку з чим вважає за необхідне стягнути з відповідача пеню в сумі 1 495,96 грн. за період з 01.02.2022 по 31.07.2022, тобто у сумі, заявленій позивачем.
Щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 16 438,15 грн. та 3 % річних у сумі 2 484,32 грн. з період з 01.01.2022 по 31.05.2023, то суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Нормами ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, оскільки матеріалами справи підтверджено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивач правомірно здійснив нарахування інфляційних втрат та 3 % річних.
За результатами здійсненої судом перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що їх розмір відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства і є арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 16 438,15 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 2 484,32 грн підлягають задоволенню, тобто у сумах, заявлених позивачем.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Так, доводи Позивача, викладені у його позовній заяві підтверджені належними та допустимими доказами, а Відповідачем не надано доказів на спростування доводів і тверджень позивача чи сплати наявної суми боргу.
Отже позов КП "Київтеплоенерго" підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати у вигляді судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Підприємства по утриманню житлового фонду Національної спілки художників України про стягнення 79 354,25 грн. задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Підприємства по утриманню житлового фонду Національної спілки художників України (04053, м. Київ, вул. Смірнова-Ласточкіна, буд. 21; ідентифікаційний код 32455477) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 40538421) основний борг у сумі 58 935 (п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 82 коп., пеню у сумі 1 495 (одна тисяча чотириста дев'яносто п'ять) 96 коп., інфляційні втрати у сумі 16 438 (шістнадцять тисяч чотириста тридцять вісім) грн. 15 коп., 3 % річних у сумі 2 484 (дві тисячі чотириста вісімдесят чотири) грн. 32 коп., та судовий збір у сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Повне судове рішення складене та підписане 25 грудня 2023 року.
Суддя Борисенко І. І.