номер провадження справи 19/126/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.12.2023 Справа № 908/3217/23
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства “ТАСКОМБАНК” (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 30, ідентифікаційний код 09806443)
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Лагути Катерини Олександрівни, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
про стягнення 353 322,25 грн.
без виклику учасників справи
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
20.10.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 160656 від 13.10.2023 (вх. № 3524/08-07/23 від 20.10.2023) Акціонерного товариства “ТАСКОМБАНК”, м. Київ до Фізичної особи -підприємця Лагути Катерини Олександрівни, м. Запоріжжя про стягнення 353 322,25 грн. заборгованості за заявою-договором № ID 13377021 від 24.12.2021 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ “ТАСКОМБАНК” (продукт “Кредит на розвиток бізнесу”), в тому числі: заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) в сумі 318 827,28 грн., заборгованість по відсоткам (в т. ч. прострочені) в розмірі 34 494,97 грн.
Позов обґрунтовано порушенням відповідачем зобов'язань за Кредитним договором відповідно до Заяви-договору відповідача № ID 13377021 від 24.12.2021 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ “ТАСКОМБАНК” щодо своєчасної сплати кредиту та відсотків за користування кредитом.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 20.10.2023 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3217/23 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3217/23 у порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 19/126/23, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. Встановлено відповідачу строк не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України та заперечень із урахуванням вимог ст. 167 ГПК України.
25.12.2023 від позивача надійшли письмові пояснення (вх. № 27491/08-08/23) щодо розміру заборгованості.
Ухвала суду від 25.10.2023 про відкриття провадження у справі № 908/3217/23, що надсилалась на адресу місцезнаходження відповідача згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: м. Запоріжжя, вул. Поштова, буд. 159-Б, повернуто до суду 28.11.2023 з відміткою на довідці АТ «Укрпошта»: «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.
Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/3217/23.
Судом також враховано, що не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 24.11.2023 сплив тридцятиденний термін, наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому, суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 25.10.2023 у справі № 908/3217/23 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/3217/23 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 25.12.2023.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
24.12.2021 між Акціонерним товариством “ТАСКОМБАНК” (Банк) та Фізичної особою - підприємцем Лагутою Катериною Олександрівною (Позичальник, відповідач) укладено заяву-договір № ID13377021 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ “ТАСКОМБАНК” (продукт “Кредит на розвиток бізнесу”) (Кредитний договір), за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 300 000,00 грн на строк 60 місяців, розмір процентної ставки за користування кредиту склав 29 % річних, а Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору встановлено, що кредит надається у формі зарахування грошових коштів у сумі кредиту на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_2 , відкритий в АТ “ТАСКОМБАНК” з цільовим використанням на поповнення обігових коштів, придбання основних засобів та рефінансування кредиту іншого банку.
Пунктом 2.1 Кредитного договору узгоджено, що розмір кредиту складає 300 000,00 грн.
Згідно з п. 2.3.1 Кредитного договору передбачено, що розмір процентної ставки за користування кредитом складає 29% річних.
Відповідно до Заяви - договору про приєднання до Публічної пропозиції АТ “ТАКСОМБАНК” на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб та Правил обслуговування корпоративних клієнтів від 14.08.2019 (належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи), укладеного між АТ “ТАКСОМБАНК” та ФОП Лагутою К.О., відповідач підтвердила свою обізнаність та поінформованість відносно запропонованих банком умов надання зазначених банківських послуг (в т.ч. кредитних), та надала відповідну згоду, яку засвідчила власним підписом.
У п. 4.1 Кредитного договору зазначено, що цей договір, Правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ “ТАСКОМБАНК” та Цінові параметри продукту є Кредитним договором.
Згідно з п. 18.2.1.1 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ “ТАСКОМБАНК” (продукт - “Кредит на розвиток бізнесу”), банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Клієнту Кредит для фінансування поточної діяльності Клієнта (поповнення оборотних коштів та придбання основних засобів), в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, щомісячну комісію за управління кредитом та інших винагород, право Банку на отримання яких передбачено цим розділом Правил. Розмір процентів, комісій та додаткових винагород Банку за надання Кредиту встановлюється у Цінових параметрах продукту, які розміщені на офіційному Сайті Банку та є невід'ємною частиною цих Правил (далі - Цінові параметри). Банк самостійно визначає розмір Кредиту, який може бути наданий Клієнту. Істотні умови Кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, щомісячна комісія, розмір щомісячних платежів, їх кількість та дати їх здійснення) вказуються в Заяві- договорі про приєднання клієнта до цих Правил (далі - Заява). Клієнт приєднується до Правил шляхом підписання електронно-цифровим підписом Заяви в системі "ТАС24|БІЗНЕС" або через інший сервіс електронного документообігу, або іншим шляхом. Підписана Заява разом з цими Правилами та ціновими параметрами продукту (далі - Цінові параметри), які зазначені на офіційному Сайті Банку, становить кредитний договір, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору (далі - «Договір»).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач скористався своїм правом на підставі Закону України “Про електронний документ та електронний документообіг”, вчинив правочин, підписавши заяву-договір № ID13377021 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ “ТАСКОМБАНК” (продукт “Кредит на розвиток бізнесу”) електронним цифровим підписом, що підтверджується копією відповідного електронного сертифікату, сформованого на сайті https://czo.gov.ua/ та відображенням ЕЦП на Договорі.
Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 3 Закону України “Про електронний цифровий підпис” закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Частинами 1-3 ст. 4 цього ж Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Положеннями ст. 5 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ст. 6 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”).
Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”).
Згідно із ст. 8 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”, юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав належним чином, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі, обумовленому Кредитним договором (300 000,00 грн.), які отримані останнім, що підтверджується меморіальним ордером №838414402 від 24.12.2021, який міститься в матеріалах справи.
Погашення основного боргу за кредитом, сплата процентів - щомісяця, починаючи місяця, наступного за місяцем укладення договору, числа, в яке було укладено договір (п. 2.4.1 Кредитного договору).
В додатку №1 до Кредитного договору погоджено графік погашення кредиту та процентів у період з 24.01.2022 по 23.12.2026.
Як вбачається з виписки банку по рахунку позичальника та розрахунку заборгованості, в межах ліміту кредитування в період з 24.12.2021 по 03.10.2023 позичальником використовувались та сплачувались кредитні кошти.
04.10.2022 між Акціонерним товариством “ТАСКОМБАНК” (Банк) та Фізичної особою - підприємцем Лагутою Катериною Олександрівною (Позичальник, відповідач) укладено Додатковий договір № 1 про внесення змін та доповнень до Заяви-договру № ID13377021 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ “ТАСКОМБАНК” (продукт “Кредит на розвиток бізнесу”) від 24.12.2021 (надалі- Додатковий договір № 1).
Відповідно до п. 1 Додаткового договору № 1 пункт 2.1. Розділу 2 «Умови надання кредиту» Кредитного договору викладено в наступній редакції: «розмір Кредиту: 339 082,78 грн.».
Пунктами 2 -6 Додаткового договору № 1 сторонами обумовлено, що прострочену заборгованість по основному боргу визнати строковою та обліковати на рахунках строкової заборгованості. Капіталізувати нараховані проценти (строкові, прострочені) на дату проведення реструктуризації в тіло кредиту. Викласти Додаток № 1 до Договору в новій редакці, що додається до цього Додаткового договору. Дата внесення щомісячних платежів- без змін. Новий графік погашення кредиту та нові зобов'язання встановлені даним Додатковим договором, починають діяти з дати набрання чинності цим Додатковим договором.
В додатку № 1 до Додаткового договору № 1 погоджено графік погашення кредиту та процентів у період з 04.10.2022 по 23.12.2026.
Станом на 04.10.2023 залишок несплаченого кредиту складає 318 827,28 грн.
За користування кредитом в період з 24.12.2021 по 01.10.2023 банк нарахував позичальнику проценти за ставкою 29,0% річних у загальній сумі 165 480,05 грн. За цей період позичальник сплатив відсотки на суму 130 985,08 грн. Залишок заборгованості по відсоткам складає 34 494,97 грн.
Таким чином, Позичальником було порушено умови п. 1.1, 2.4, 3.1 Кредитного договору щодо повернення кредиту та сплати процентів у встановлені терміни, забезпечення наявності на своєму поточному рахунку грошових коштів у сумі, необхідній для сплати щомісячних платежів згідно графіку погашення кредиту.
Згідно з п. 18.2.2.3.2 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ “ТАСКОМБАНК” (продукт - “Кредит на розвиток бізнесу”), при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених цим розділом Правил, Банк на свій розсуд має право вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування, комісії за управління кредитом, виконання інших зобов'язань за кредитом у повному обсязі шляхом надсилання повідомлення. При цьому згідно зі ст. ст. 212, 611, 651 ЦКУ за зобов'язаннями, строки виконання яких настали, строки вважаються такими, що настали в зазначену в повідомленні дату. В цю дату клієнт зобов'язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний строк користування кредитом, повністю виконати інші зобов'язання за кредитом.
У зв'язку з наявністю заборгованості за Кредитним договором, Банк надіслав Позичальнику 06.06.2023 повідомлення-вимогу № 149454/70.2.2 від 01.06.2023, якою повідомив про наявність заборгованості за Кредитним договором та вимагав достроково повністю погасити кредит протягом 10 календарних днів з дня отримання повідомлення-вимоги, але в будь-якому випадку не пізніше 15 календарних днів з дня направлення Банком повідомлення Позичальнику.
Позичальник не сплатив Банку заборгованість за Кредитним договором, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 353 322,25 грн., в тому числі: заборгованості по тілу кредиту (в т.ч. простроченому) - 318 827,28 грн.; заборгованості по процентам (в т.ч. простроченим) - 34 494,97 грн.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).
Частиною 1 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір умовами якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних їх формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (“Позика”), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За приписами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Судом встановлено, що Позичальник порушив умови Кредитного договору щодо своєчасної сплати кредиту та відсотків, тому банк правомірно звернувся до відповідача з вимогою про дострокове повернення кредиту.
Вимога Банку про дострокове повернення кредиту Позичальником не виконана. Відповідач не надав доказів повної сплати простроченого кредиту та процентів за користування кредитними коштами, або обґрунтованих заперечень проти позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з виписки банку по рахунку позичальника та розрахунку заборгованості, в межах ліміту кредитування в період з 24.12.2021 по 03.10.2023 позичальником використовувались та сплачувались кредитні кошти.
Відповідно до розрахунку позивача за період з 24.12.2021 по 03.10.2022 позивачальником було частково сплачено 3693,00 грн.
Станом на 04.10.2022 заборгованість по простроченим процентам складала 42 776,71 грн.
Щодо зазначеного в розрахунку позивача погашення боргу в сумі 7022,11 грн та відсотків в розмрі 42 776,71 грн позивач в письмових пояснень зазначив про те, що 04.10.2022 відбулась видача кредиту (капіталізація заборгованості) в сумі 49 798,82 грн., тобто за рахунок даних коштів банком було погашено прострочену заборгованість позичальника по основному боргу в розмірі 7022,11 грн. та погашено прострочені проценти в сумі 49 798,82 грн. (7022,11 грн.+ 42776,11 грн.). З розрахунку вбачається, 04.10.2023 сплачено відсотки - 42 776,71 грн. та сплачено основного боргу - 7022,11 грн., тобто дані погашення відбулись за рахунок видачі банком коштів в сумі 49 798,82 грн. Тому, сума 7 022,11 грн. визначена в розрахунку заборгованості, як погашення за основним боргом - 04.10.2023, сплачена не боржником, а відбулось погашення банком простроченої заборгованості по тілу кредиту, за рахунок видачі кредиту (капіталізація кредиту).
Відповідачем після укладення додаткової угоди № 1 були здійснені погашення з 28.11.2022 по 26.06.2023 частково в розмірі 20 255,50 грн.
Таким чином, станом на 04.10.2023 залишок несплаченого кредиту складає 318 827,28 грн.
За користування кредитом в період з 24.12.2021 по 01.10.2023 банк нарахував позичальнику проценти за ставкою 29,0% річних у загальній сумі 165 480,05 грн. За цей період позичальник сплатив відсотки на суму 130 985,08 грн. Залишок заборгованості по відсоткам складає 34 494,97 грн.
Таким чином, заявлені позивачем суми заборгованості по тілу кредиту (в т.ч. простроченому) - 318 827,28 грн та суми заборгованості по процентам (в т.ч. простроченим) - 34 494,97 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною “права на суд”, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бурдов проти Росії”).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.
Судовий збір в порядку ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Лагути Катерини Олександрівни, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства “ТАСКОМБАНК” (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, ідентифікаційний код юридичної особи 09806443) заборгованості по тілу кредиту (в т.ч. простроченому) в розмірі 318 827,28 грн (триста вісімнадцять вісімсот двадцять сім) грн 28 коп. та заборгованість по процентам (в т.ч. простроченим) в розмірі 34 494,97 грн. (тридцять чотири тисячі чотириста дев'яносто чотири) грн. 97 коп.
3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Лагути Катерини Олександрівни, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства “ТАСКОМБАНК” (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, ідентифікаційний код юридичної особи 09806443) витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 299 (п'ять тисяч двісті дев'яносто дев'ять) грн 83 коп.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено та підписано 25.12.2023
Суддя І.В. Давиденко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.