ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.12.2023м. ДніпроСправа № 904/5924/23
За позовом Фізичної особи-підприємця Фрасинюк Богдана Вікторовича, смт. Вендичани Вінницької області
до Фізичної особи-підприємця Карпова Володимира Григоровича, м. Дніпро
про стягнення 30 000,00грн
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Без виклику (повідомлення) учасників
СУТЬСПОРУ:
Фізична особа-підприємець Фрасинюк Богдан Вікторович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Карпова Володимира Григоровича помилково сплачені кошти у розмірі 30 000,00грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що сторонами не укладались господарські договори, не проводились господарській операції та не підписувались первинні бухгалтерські документи.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2023 справу №904/5924/23 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку письмового провадження.
Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявляв і про бажання надати власні пояснення по суті спору.
Про розгляд справи відповідач повідомлявся рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали суду) за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Набережна Перемоги, буд. 60, кв. 159, м. Дніпро, 49094.
Ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 24.11.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до суду (а.с. 25). Строк для надання відзиву на позов сплинув. У встановлений законом та ухвалою суду строк відповідач відзиву на позов не надав.
Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.
Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець Фрасинюк Богдан Вікторович перерахував на рахунок Фізичної особи-підприємця Карпова Володимира Григоровича грошові кошти у розмірі 30 000,00грн згідно платіжного доручення №27 від 28 березня 2022 року (а.с. 8).
Згідно призначення платежу, оплата здійснена за товар згідно рахунку №1.
Позивач стверджує, що вказані вище кошти перераховано помилково, оскільки будь-яких господарських операцій з поставки товарів не відбувалося та господарські договори між позивачем та відповідачем не укладались.
Перерахунок коштів здійснено помилково без достатніх на те правових підстав.
Позивачем не подано до позовної заяви рахунку №1 або інших доказів, які б свідчили про укладання між сторонами правочину.
Надалі позивач звернуся до відповідача з вимогою про повернення помилково сплачених коштів, проте, вказана вимога залишена без уваги та задоволення (а.с. 9).
Відповідачем не спростовано доводів позивача та не подано до матеріалів справи доказів повернення відповідачем коштів у розмірі 30 000,00грн, які перераховано за платіжним дорученням №27 від 28.03.2022.
Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих грошових коштів.
Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 23 січня 2020 року у справі №910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі №918/47/18.
За приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до ч. 2, 3 ст.1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Фізичною особою-підприємцем Фрасинюк Богданом Вікторовичем перераховано на розрахунковий рахунок Фізичної особи-підприємця Карпова Володимира Григоровича грошові кошти у розмірі 30 000,00грн згідно платіжного доручення №27 від 28 березня 2022 року (призначення платежу "оплата за товар згідно рахунку №1"), при цьому будь-яких правовідносин між позивачем та відповідачем з приводу поставки товару судом не встановлено.
Отже, враховуючи відсутність правових підстав для оплати товару, позивач помилково здійснив переказ грошових коштів відповідачу. Встановлені обставини свідчать про відсутність між сторонами договірних зобов'язань, докази протилежного в матеріалах справи відсутні, у зв'язку з чим, перераховані позивачем на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 30 000,00грн, з урахуванням приписів статті 1212 Цивільного кодексу України, вважаються такими, що безпідставно набуті відповідачем.
Відповідно до частини 1 статті 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем, у відповідності до вищезазначених приписів процесуального закону, не спростовано належними та допустимими доказами викладені позивачем у позові обставини щодо відсутності правових підстав для перерахування позивачем грошових коштів у розмірі 30 000,00грн та факту помилкового перерахування позивачем вказаних грошових коштів. Жодних документальних доказів на підтвердження існування між сторонами договірних відносин відповідачем, також не надано.
З огляду на вищенаведене, у зв'язку з відсутністю доказів на спростування позовних вимог позивача, а також враховуючи обов'язок відповідача повернути безпідставно отримані кошти у розмірі 30 0000,00грн, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість вимог позивача про примусове стягнення з відповідача 30 000,00грн, як безпідставно набутих.
При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2684,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №0.0.3271473536.1 від 25.10.2023 (а.с. 15). Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача у сумі 2684,00грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Фрасинюк Богдана Вікторовича до Фізичної особи-підприємця Карпова Володимира Григоровича про стягнення 30 000,00грн - задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Карпова Володимира Григоровича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Фрасинюк Богдана Вікторовича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 30 000,00грн (тридцять тисяч гривень 00коп.) та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 684,00грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00коп.), видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення підписано - 26.12.2023
Суддя Н.М. Євстигнеєва