ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.12.2023 року м.Дніпро Справа № 904/501/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Верхогляд Т.А.( доповідача),
суддів: Паруснікова Ю.Б., Коваль Л.А.,
секретар судового засідання Зелецький Р.Р.
за участю учасників справи:
від ТОВ “Кові” Черкавський Ю.С., представник;
від ТОВ “Укрсплав” Бочкарь Р.В., представник;
від АТ “Міжнародний інвестиційний банк” Грищенко О.М., представник
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2023 року (повний текст складено 13.02.2023 року, суддя Суховаров А.В.) у справі №904/501/23
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кові", Київська область, Вишгородський район, с.Глібівка
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсплав", м.Дніпро
про визнання банкрутом,-
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2023 року у даній справі, зокрема:
- за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кові" відкрито провадження у справі про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсплав";
- визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кові" на суму 11 739 927,51 грн. (4 черга задоволення) та на суму 87140,00 грн. (1 черга задоволення);
- введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів до 29.07.2023 року;
- призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсплав" арбітражного керуючого Зубка Андрія Миколайовича; зобов'язано розпорядника майна вчинити певні дії.
Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що докази, надані заявником в обґрунтування вимог, викладених в заяві, свідчать про наявність ознак неплатоспроможності боржника, що є підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Акціонерне товариство “Міжнародний Інвестиційний Банк” звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Кові” з грошовими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрсплав”.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає наступні обставини:
- боржник - ТОВ “Укрсплав” ініціював процедуру банкрутства за допомогою пов'язаної особи - ТОВ “Кові”, з метою ухилення від виконання рішення суду, яке було ухвалене на користь АТ “МІБ”;
- 09.12.2022 року у виконавчому провадженні №70520022 з примусового виконання наказу №873/80/22, який виданий Північним апеляційним господарським судом про стягнення з ТОВ “Укрсплав” на користь АТ “МІБ” заборгованості в сумі 110 537 416,95 грн, були арештовані рахунки ТОВ “Укрсплав”; з метою ухилення ТОВ “Укрсплав” від виконання рішення суду на користь АТ “МІБ”, ТОВ “Кові” було ініційоване провадження у справі про банкрутство ТОВ “Укрсплав”;
- надані ТОВ “Кові” копії видаткових накладних за договором №П01/17 купівлі-продажу від 03.01.2017 року та копії видаткових накладних за договором постачання №01У-22 від 01.12.2021 року, не містять усіх необхідних реквізитів, що вимагаються законодавством для документів даного виду, зокрема, видаткові накладні не містять зазначення посади та прізвище особи, яка отримала продукцію та посилання на її повноваження (відповідну довіреність);
- судом першої інстанції не встановлено обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності ТОВ “Укрсплав”, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій за видатковими накладними;
- акт звірки взаємних розрахунків від 31.12.2022 року за договором №П 01/17 купівлі-продажу від 03.01.2017 року, та акт звірки взаємних розрахунків від 31.12.2022 року за договором постачання №01У-22 від 01.12.2021 року, не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій та не є первинним документом бухгалтерського обліку;
- важливим аспектом фіктивності провадження у справі про банкрутство ТОВ “Укрсплав” є те, що провадження у справі про банкрутство ТОВ “Укрсплав” було ініційоване ТОВ “Кові”, основним покупцем продукції якого виступало ТОВ “Укрсплав”;
- у разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог;
- у справі про банкрутство ТОВ “Укрсплав”, АТ “МІБ” є забезпеченим кредитором, а тому має право на оскарження ухвали господарського суду від 09.02.2023 року.
У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю “Кові” просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу господарського суду залишити без змін.
В обґрунтування своєї правової позиції Товариство з обмеженою відповідальністю “Кові” зазначає наступні доводи:
- на підтвердження обставин, якими скаржник обґрунтовує свій статус як заставного кредитора у справі про банкрутство ТОВ “Укрсплав” та наявність відповідного права на оскарження ухвали господарського суду від 09.02.2023 року про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, не надано жодних належних та допустимих доказів, зокрема,, до апеляційної скарги не надано жодних копій договорів забезпечення, на якій АТ “МІБ” посилається в апеляційній скарзі;
- скаржник не є учасником у справі про банкрутство ТОВ “Укрсплав”, як наслідок, у скаржника відсутнє відповідне право щодо оскарження ухвали господарського суду від 09.02.2023 року у даній справі;
- укладені між ТОВ “Кові” та ТОВ “Укрсплав” договори №01У-22 від 01.12.2021 року та №П01/17 від 03.01.2017 року в судовому порядку недійсними не визнавались, а отже є чинними та обов'язковими до виконання сторонами;
- відкриттям провадження у справі про банкрутство ТОВ “Укрсплав” право АТ “МІБ” не порушується та не позбавляє його можливості звернутись до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутства ТОВ “Укрсплав”, із заявою про визнання грошових вимог до боржника.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрсплав” у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у задоволенні вимог апелянта, ухвалу господарського суду залишити без змін.
Боржник у поданому відзиві посилається на наступні обставини:
- скаржник не надав суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження факту заінтересованості між ТОВ “Кові” та ТОВ “Укрсплав” в розумінні положень ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства;
- місцевий господарський суд не вирішував питання про права, інтереси та/або обов'язки банку на стадії відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “Укрсплав”, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні апеляційної скарги;
- безпідставними є доводи скаржника про наявність достатніх фінансових можливостей ТОВ “Укрсплав” щодо погашення заборгованості з посиланням на інформацію з приводу взаєморозрахунків між боржником та контрагентом, оскільки ця інформація отримана з порушенням ст.ст.60,61 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, так як вона надана без згоди ТОВ “Укрсплав”, який є клієнтом банку, та як наслідок, не може бути врахована при розгляді даної апеляційної скарги;
- кредитор/заявник самостійно обирає спосіб захисту порушеного права, при цьому звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, є реалізацією ним права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов'язання боржника;
- якщо АТ “Міжнародний Інвестиційний Банк” вважає, що договором постачання №01У-22 від 01.12.2022 року та за договором №П01/17 купівлі-продажу від 03.01.2017 року порушені його права, він не позбавлений можливості у подальшому звернутися до господарського суду з відповідною позовною заявою про захист майнових прав та інтересів;
- у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню; саме лише посилання скаржника на наявність у договорах ознак “фіктивності” не свідчить про їх недійсність до моменту доведення зворотного;
- наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших документів випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер;
- транспортні документи на перевезення товарно - матеріальних цінностей не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки;
- факт передання товару позивачу та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується належно оформленими видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи;
- з метою зберігання продукції (сировини) ТОВ “Кові” орендує складські приміщення на території ТОВ “Укрсплав”, яка у подальшому постачається боржнику для здійснення господарської діяльності останнього; наведені обставини свідчать про відсутність необхідності в укладанні договорів перевезення сировини, а як наслідок, і відсутність необхідності у складання товарно-транспортних накладних між контрагентами;
- з урахуванням вимог ч.6 ст.34 Кодексу України з процедур банкрутства, 16.01.2023 року боржником було скликано та проведено загальні збори учасників товариства, за результатами яких було вирішено звернутися до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство після отримання висновку ревізійної комісії про аналіз фінансово-господарської діяльності боржника, оскільки поточний стан справі свідчив про загрозу неплатоспроможності останнього (165 млн.грн кредиторської заборгованості).
10.08.2023 року на адресу Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання акціонерного товариства “Міжнародний Інвестиційний Банк”, в якому заявник просив поновити строк для подачі доказів та долучити до матеріалів справи копії виписок по рахункам ТОВ “Укрсплав”, відкритих у АТ “Укрексімбанк” у м.Дніпрі.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрсплав” та Товариство з обмеженою відповідальністю “Кові” у наданих запереченнях просить відмовити у задоволенні клопотання про поновлення строку для подачі доказів у справі.
Колегія суддів не приймає до розгляду надані скаржником додаткові докази, як такі, що не були предметом розгляду суду першої інстанції. Всупереч вимогам ч.3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України скаржник не надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Акціонерне товариство “Міжнародний Інвестиційний Банк” у наданих письмових поясненнях вважає безпідставними посилання боржника на договір оренди №05/15 від 15.05.2015 року та договір оренди №09/15 від 01.09.2015 року, оскільки станом на 09.02.2023 року такі договори є припиненими.
На думку скаржника, автоматична пролонгація до зазначених договорів оренди не може бути застосовано в силу змісту ст.793 Цивільного кодексу України.
Також у наданих поясненнях скаржник зазначає наступні доводи:
- ТОВ “Кові” та ТОВ “Укрсплав” не надано жодних договорів оренди складських приміщень на підтвердження того, що ТОВ “Кові” орендує складські приміщення на території ТОВ “Укрсплав” для зберігання продукції (сировина), яка у подальшому постачається боржнику;
- ТОВ “Кові” та ТОВ “Укрсплав” не спростували обставини щодо сплати ТОВ “Укрсплав” на користь ТОВ “Кові” за період з 01.09.2022 року по 30.11.2022 року за договором постачання №01У-22 від 01.12.2021 року грошових коштів в сумі 27 811 000,00 грн, а за договором №П01/17 купівлі-продажу від 03.01.2017 року в сумі 578 792,54 грн;
- ТОВ “Кові” є єдиним покупцем ТОВ “Укрсплав”;
- наявні підстави стверджувати про пов'язаність між власником ТОВ “Кові” Гречіхіним А.В. та директором ТОВ “Укрсплав” Шевченко І.М. через юридичну особі ТОВ “ЛЄ ПЛОМБ”.
11.12.2023 року у судове засідання з'явилися представники ТОВ “Кові”, ТОВ “Укрсплав”, АТ “Міжнародний інвестиційний банк”, які надали відповідні пояснення.
Інші учасники справи наданим їм процесуальним правом не скористалися та не забезпечили у судове засідання явку повноважних представників, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Враховуючи, що апеляційним господарським судом не визнавалася явка учасників справи в судове засідання обов'язковою, а неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті за їх відсутністю.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, заслухавши присутніх учасників справи, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Предметом апеляційного перегляду у цій справі є питання дотримання місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права під час вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрсплав”.
Відповідно до преамбули Кодексу України з процедур банкрутства цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Частиною першою ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Частинами 2 та 3 статті 8 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор. Провадження у справі про банкрутство відкривається господарським судом за заявою боржника також у разі загрози його неплатоспроможності.
Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства (ст. 215 Господарського кодексу України, ст. 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення), а також недопущення доведення боржника до банкрутства (ст. 219 Кримінального кодексу України).
Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.
Дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів є однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство.
Положення ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначають:
- боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав;
- неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом;
- грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Грошовим зобов'язанням, за змістом ст.ст. 524, 533, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 611 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Системний аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку про те, що невиконання боржником частково або в повному обсязі свого грошового зобов'язання перед кредитором у встановлений договором або законом строк дає останньому право вважати боржника таким, що неспроможний виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав, та ініціювати проти такого боржника процедуру банкрутства.
Частинами 1, 2 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства унормовано, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити відомості, передбачені ч.1 ст. 34 Кодексу, зокрема, виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви, а також відомості про розмір вимог із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті. До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.
Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором.
Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (див. висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 року у справі №915/535/17, від 25.06.2019 року у справі №922/116/18, від 15.10.2019 року у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 року у справі №909/146/19, від 27.02.2020 року у справі №918/99/19, від 23.09.2021 року №910/866/20, від 21.10.2021 року у справі №913/479/18, від 02.06.2022 року у справі №917/1384/20).
Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 року у справі №914/1126/14, від 05.03.2019 року у справі №910/3353/16, від 07.11.2019 року у справі №904/9024/16, від 02.06.2022 року у справі №917/1384/20, від 09.06.2022 року у справі №922/313/20 (922/3069/21)).
Кодекс України з процедур банкрутства не зобов'язує заявника (ні кредитора, ні боржника) при поданні заяви про порушення справи про банкрутство на підставі ч. 6 ст. 34 цього Кодексу доводити факт неплатоспроможності, а зобов'язує лише подати певні документи, які можуть тією чи іншою мірою свідчити про вірогідність неплатоспроможності (подібної правової позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 10.10.2018 року у справі №904/911/18, від 21.11.2018 року у справі №910/6880/18).
Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований ст.39 Кодексу України з процедур банкрутства.
Так, приписи ч.ч.1-5 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства передбачають, що перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання.
У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи.
Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов'язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість.
У разі якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і одна з них прийнята судом до розгляду, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно.
У разі визнання вимог заявника необґрунтованими господарський суд оцінює обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів, приєднаних до матеріалів справи, і вирішує питання про відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому цією статтею. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.
Системний аналіз ст.ст. 1, 8, 34, 39 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: наявність грошового зобов'язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду; відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог; до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов'язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі (аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постановах від 13.08.2020 року у справі №910/4658/20, від 15.10.2020 року у справі №922/1174/20, від 22.09.2021 року у справі №911/2043/20, від 16.09.2020 року у справі №911/593/20, від 03.09.2020 року у справі №910/16413/19, на які в тому числі посилається скаржник).
При цьому, якщо Кодексом України з процедур банкрутства підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство прямо не визначені та з'ясовуються судом шляхом встановлення, на підставі доказів у справі, заборон на відкриття провадження у справі про банкрутство, визначених Законом (прямих або непрямих, загальних або спеціальних, тимчасових або не обмежених в часі, умовних або безумовних), то підстави для відмови у відкритті провадження прямо визначені в ч. 6 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, а саме коли:
- вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження;
- вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.
Відповідно до абз. 5 ч.1 ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства під грошовим зобов'язанням (боргом) у правовідносинах з банкрутства розуміється зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Важливим елементом судового контролю при відкритті провадження у справі про банкрутство є встановлення обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора, за заявою якого відкривається провадження у справі.
Використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також порушує права боржника у справі про банкрутство.
Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 року у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 року у справі №910/4510/20).
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:
- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;
- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;
- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 року у справі №910/14923/20).
Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 року у справі №911/2043/20 в чергове наголосив, що з моменту відкриття провадження у справі банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (аналогічний за змістом правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі №918/420/16 та в низці постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах про банкрутство).
Тому, з огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника, ухваленню відповідного рішення суду має передувати системний аналіз обставин, пов'язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з'ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі (постанови Верховного Суду від 16.02.2021 року у справі №911/2042/20, від 09.05.2023 року у справі №911/1755/22, від 31.05.2023 року у справі №905/1029/22, від 06.07.2023 року у справі №914/1650/22).
Отже, звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов'язання боржником. У зв'язку з цим, кредитор повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести обставини, що є підставою для звернення до суду.
При цьому, на господарський суд покладається обов'язок перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що, враховуючи принцип дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів, має здійснюватися судом незалежно від погодження боржником із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження.
Заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову (предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора), який подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство беззаперечно свідчить про наявність спору про право, у розумінні положень ч. 6 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, правовий висновок про що зроблено Верховним Судом у постанові від 13.08.2020 року у справі №910/4658/20.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Апеляційний господарський суд зауважує, що обов'язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов'язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство.
Як вбачається із заяви про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи, підставою для звернення ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю “Кові” до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрсплав”, є кредиторські вимоги ТОВ “Кові” до боржника у загальному розмірі 11 827 067,51 грн, які виникли у зв'язку з порушенням ТОВ “Украсплав” зобов'язань за договором №ПЩ1/17 купівлі-продажу від 03.01.2017 року та договором постачання №01У-22 від 01.12.2022 року щодо своєчасного та у повному обсязі розрахунку за поставлений товар.
Матеріали справи свідчать про те, що 03.01.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Кові” (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрсплав” (далі - покупець) укладено договір №П 01/17 купівлі-продажу (далі договір-1), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити полімерні відходи, що іменуються надалі товар, в асортименті та за цінами вказаними в специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору.
Право власності на товар від продавця до покупця за цим договором переходить на підставі видаткової накладної, що підтверджує факт передачі товару (п.1.2 договору-1).
Згідно з п. 3.2, п. 4.1, п. 4.4 договору-1, ціна на товар вказується в специфікації, яка являється невід'ємною частиною даного договору.
У п.4.1 договору-1 сторони погодили, що покупець здійснює оплату за поставлений товар протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту приймання товару згідно видаткової накладної на товар.
Відповідно до п.4.4 договору-1 оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок продавця або в іншій формі, по узгодженню сторін. У випадку зміни форми оплати, сторонами буде підписана додаткова угода.
Згідно з п.8.1 договору-1 термін дії цього договору встановлюється з дати його підписання по 31 грудня 2017 року, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору.
Пунктом 8.2 договору-1 (з урахуванням положень додаткової угоди від 31.12.2018 року) встановлено, якщо жодна зі сторін за 20 (двадцять) днів до завершення терміну дії договору в письмовій формі не попередить іншу сторону про розірвання договору, то термін його дії автоматично продовжується на кожен наступний календарний рік.
До матеріалів справи долучено видаткові накладні, яким підтверджується поставка товару покупцеві на загальну суму 664 331,07 грн за період з 20.09.2022 року по 31.12.2022 року.
Сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків від 31.12.2022 року, яким підтверджено наявність заборгованості за договором №П01/17 купівлі-продажу від 03.01.2017 року у розмірі 664 331,07 грн.
01.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Кові” (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрсплав” (далі - покупець) укладений договір постачання №01У-22 (далі - договір-2), відповідно до п.1.1 якого, постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити брухт та відходи кольорових металів - далі товар.
Товарна номенклатура, ціна товару узгоджується в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору (п.1. договору-2).
Згідно з п.1.3. договору-2, право власності на товар від постачальника до покупця за цим договором переходить на підставі акта приймання брухту та відходів кольорових металів та видаткових накладних.
Відповідно до п.п.4.1, 4.3, 4.4 договору-2, ціна товару вказується у специфікаціях, яка є невід'ємною частиною цього договору. Загальна вартість цього договору є договірною та визначається на підставі всіх видаткових накладних на товар, що мали місце протягом строку його дії.
Оплата за товар, поставлений на умовах даного договору, здійснюється покупцем в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в українській гривні, шляхом попередньої оплати або протягом 1-го (одного) банківського дня після прийняття товару на підставі акта приймання брухту та відходів кольорових металів та видаткових накладних (п.4.3 договору-2).
За умовами п.4.4 договору-2 датою оплати товару вважається дата зарахування коштів, сплачених покупцем за поставлену партію товару, на розрахунковий рахунок постачальника.
Згідно з п.7.1 договору-2 термін дії цього договору встановлюється з дати його підписання по 31 грудня 2023 року, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно договору. У випадку, якщо за 30 календарних днів до настання дати закінчення договору жодна із сторін договору не виявить бажання його розірвати, договір вважається автоматично пролонгованим на кожен наступний календарний рік. У випадку, якщо за 30 календарних днів до настання дати закінчення договору жодна із сторін договору не виявить бажання його розірвати, договір вважається автоматично пролонгованим на кожен наступний календарний рік.
До матеріалів справи долучено видаткові накладні та акти приймання брухту та відходів кольорових металів, якими підтверджується поставка товару покупцеві на загальну суму 11 075 596,44 грн за період з 30.10.2022 року по 31.12.2022 року.
Сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків від 31.12.2022 року, яким підтверджено наявність заборгованості за договором постачання №01У-22 від 01.12.2021 року року у розмірі 11 075 596,44 грн.
Докази погашення боржником заборгованості за договором купівлі-продажу №П 01/17 від 03.01.2017 року та договором постачання №01У-22 від 01.12.2021 року в матеріалах справи відсутні.
У претензії вих.№01/23 від 05.01.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Ківі” повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю “Украсплав” про порушення останнім умов договору купівлі-продажу №ПО1/17 від 03.01.2017 року щодо своєчасної оплати поставленого товару та просило перерахувати на його рахунок суму заборгованості в розмірі 664 331,07 грн.
У претензії вих.№02/23 від 05.01.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Ківі” повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю “Украсплав” про порушення останнім умов договору постачання №01У-22 від 01.12.2021 року щодо своєчасної оплати поставленого товару та просило перерахувати на його рахунок суму заборгованості в розмірі 11 075 596,44 грн.
У відповіді на вказані претензії Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрсплав” листом від 10.01.2023 року №1/1-2023 підтвердило розмір зобов'язань перед ТОВ “Кові” за договорами в загальному розмірі 11 739 927,51 грн та зазначило про відсутність грошових коштів для проведення розрахунків за поставлений товар.
Боржником існуюча заборгованість погашена не була, що й стало підставою для звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрсплав”.
Враховуючи викладене, дослідивши правовідносини, що виникли між сторонами на підставі договору купівлі-продажу №ПО1/17 від 03.01.2017 року та договору поставки №01У-22 від 01.12.2021 року, встановивши наявність ознак неплатоспроможності боржника, здійснивши перевірку правильності розрахунку розміру заборгованості боржника перед кредитором, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.
Таким чином, за відсутності підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство, встановивши обґрунтованість вимог заявника, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрсплав”.
Щодо наявності у Акціонерного товариства “Міжнародний Інвестиційний Банк” права на оскарження ухвали господарського суду від 09.02.2023 року про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрсплав”, колегія суддів враховує наступне:
Ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство має наслідком зміну порядку задоволення вимог заставодержателя майна боржника, у зв'язку з чим є судовим рішенням, яке ухвалено про права та інтереси цієї особи, що надає заставодержателю права заперечувати у підготовчому засіданні відкриття провадження у справі про банкрутство боржника з наділенням у такому разі заставодержателя процесуальними правами учасника у справі про банкрутство щодо подання клопотань, надання доказів тощо, а відповідно, і процесуальним правом на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство у розумінні ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України.
Такий висновок ґрунтується на нормах матеріального права, що регулюють питання застави та відповідних прав (Цивільний кодекс України, Закон України “Про заставу”, Закон України “Про іпотеку”).
Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.07.2020 року у справі № 910/4475/19.
Акціонерне товариство “Міжнародний Інвестиційний Банк” є забезпеченим кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю “Украсплав”, а отже, має право на оскарження ухвали господарського суду від 09.02.2023 року про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Украсплав”.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на пов'язаність Товариства з обмеженою відповідальністю “Кові” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрсплав” через Товариство з обмеженою відповідальністю “ЛЄ ПЛОМБ”.
Так, законодавче визначення пов'язаних осіб міститься у Податковому кодексі України, згідно пп.14.1.159 п.14.1 ст.14 якої пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв для юридичних осіб:
- одна юридична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків;
- одна і та сама юридична або фізична особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами у кожній такій юридичній особі у розмірі 20 і більше відсотків;
- одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) одноособових виконавчих органів кожної такої юридичної особи;
- одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу або наглядової ради кожної такої юридичної особи;
- принаймні 50 відсотків складу колегіального виконавчого органу та/або наглядової ради кожної такої юридичної особи складають одні і ті самі фізичні особи;
- одноособові виконавчі органи таких юридичних осіб призначені (обрані) за рішенням однієї і тієї самої особи (власника або уповноваженого ним органу);
- юридична особа має повноваження на призначення (обрання) одноособового виконавчого органу такої юридичної особи або на призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради; кінцевим бенефіціарним власником (контролером) таких юридичних осіб є одна і та сама фізична особа;
- повноваження одноособового виконавчого органу таких юридичних осіб здійснює одна і та сама особа;
- сума всіх кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від однієї юридичної особи та/або кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від інших юридичних осіб, гарантованих однією юридичною особою, стосовно іншої юридичної особи перевищує суму власного капіталу більше ніж у 3,5 раза (для фінансових установ та компаній, що провадять виключно лізингову діяльність, - більше ніж у 10 разів). При цьому сума таких кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги та власного капіталу визначається як середнє арифметичне значення (на початок та кінець звітного періоду). Положення цього абзацу не поширюються на суму кредитів (позик), залучених під державні гарантії.
Відповідно до приписів ст.1 Закону України “Про захист економічної конкуренції” пов'язаними особами є юридичні та/або фізичні особи, які спільно або узгоджено здійснюють господарську діяльність, у тому числі спільно або узгоджено чинять вплив на господарську діяльність суб'єкта господарювання. Зокрема, пов'язаними фізичними особами вважаються такі, які є подружжям, батьками та дітьми, братами та (або) сестрами
Товариство з обмеженою відповідальністю “Кові” та Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрсплав” вказаним критеріям не відповідають, а тому вони не вважаються пов'язаними особами.
Апеляційний господарський суд вважає безпідставними доводи скаржника щодо відсутності належних доказів поставки товару, зокрема товарно-транспортних накладних.
Як вже було зазначено, факт поставки товару на підставі договору купівлі-продажу №ПО1/17 від 03.01.2017 року та договору поставки №01У-22 від 01.12.2021 року підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та актами приймання брухту та відходів кольорових металів.
Вказані видаткові накладні та акти приймання містять посилання на перелік товарів, найменування сторін, їх реквізити, підписи представників сторін, тому у розумінні положень ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” ці видаткові накладні та акти приймання товару є первинними документами бухгалтерського обліку, що підтверджують здійснення господарських операцій ТОВ “Кові” з поставки товару та прийняття цього товару ТОВ “Укрсплав”.
Водночас, за змістом Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Отже, товарно-транспортна накладна є документом, необхідним для підтвердження витрат на перевезення вантажу та розрахунків за такі послуги, а не для засвідчення факту здійснення господарської операції з поставки товару.
Приймаючи до уваги, що факт поставки товару за договором купівлі-продажу №ПО1/17 від 03.01.2017 року та договором поставки №01У-22 від 01.12.2021 року підтверджено належними та допустимими доказами, колегія суддів відхиляє посилання скаржника про те, що кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Кові” до боржника містять ознаки фіктивної кредиторської заборгованості.
Відтак, наведені заявником у апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень, допущених судами при вирішенні питання щодо наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрсплав” за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Кові”.
З огляду на викладене оскаржувана ухвала господарського суду у даній справі постановлена при повному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для її скасування відсутні.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання даної апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Міжнародний Інвестиційний Банк” залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2023 року у справі №904/501/23 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Постанова складена у повному обсязі 25.12.2023 року.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б.Парусніков
Суддя Л.А.Коваль