СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2023 року м. Харків Справа № 922/1170/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Бородіна Л.І. , суддя Тарасова І.В.;
розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх.№2029Х/2) фізичної особи-підприємця Бундюка Сергія Григоровича на рішення господарського суду Харківської області від 29.08.2023 у справі №922/1170/23 (повний текст рішення складено 07.09.2023 суддею Жиляєвим Є.М. у приміщенні господарського суду Харківської області)
за позовом фізичної особи-підприємця Поліщук Олени Вікторівни, м.Миколаїв,
до фізичної особи-підприємця Бундюка Сергія Григоровича, м.Харків,
про стягнення 46000,00 грн,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач, фізична особа-підприємець Поліщук Олена Вікторівна звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - фізичної особи-підприємця Бундюка Сергія Григоровича, в якому просила суд стягнути з відповідача на свою користь 46000,00 грн, які були сплачені у якості передоплати за виготовлення рекламної (поліграфічної продукції).
Позов обґрунтовано тим, що позивачем 28.09.2022 сплачено відповідачу передоплату у розмірі 46000,00 грн відповідно до платіжного доручення № 62 від 28.09.2022 із призначенням платежу: «часткова оплата по рах.№3793 від 27.09.2022 за товари в асортименті. Без ПДВ». Втім, у переписці відповідач зазначив про зміну умов надання послуг, а саме, шляхом збільшення тиражу виготовленої продукції. Позивач відмовився оплачувати виготовлення поліграфічної продукції в обсягах, які не були обговорені при досягненні домовленостей між сторонами та не повідомлялися відповідачем при виставленні рахунку для оплати.
Рішенням господарського суду Харківської області від 29.08.2023 у справі №922/1170/23 позов задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Бундюка Сергія Григоровича на користь фізичної особи-підприємця Поліщук Олени Вікторівни 46000,00 грн попередньої оплати та 2684,00 грн судового збору.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд мотивував його тим, що на виконання умов договору, укладеного в спрощений спосіб, позивач здійснив попередню оплату товару у повному обсязі в сумі 46000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 62 від 28.09.2022. Натомість відповідачем до теперішнього часу не поставлений покупцеві товар всупереч умовам договору поставки, укладеного у спрощений спосіб між сторонами. Відповідач посилався не направлення позивачем відповідачу вимоги про поставку товару та про повернення коштів, тому, на переконання відповідача, відсутні підстави для повернення сплаченої позивачем передоплати у розмірі 46000,00 грн. Представник позивача у ході судового розгляду справи зазначив про те, що спілкування між сторонами постійно відбувалось у телефонному режимі, позивач неодноразово наполягав на постачанні відповідачем товару, який сплачено позивачем, а згодом - про повернення сплачених коштів за товар. При цьому представником позивача наголошено про те, що через постійні обстріли міста Миколаїв та через побоювання за власне життя, позивач не мав можливості скористатися послугами відділення поштового зв'язку. Оскільки вимоги позивача про повернення коштів у телефонному режимі з боку відповідача лишились без задоволення, позивач вимушений був здійснити своє право пред'явлення вимоги покупця шляхом пред'явлення через господарський суд Харківської області вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Господарським судом встановлено, що відповідач порушив свої договірні зобов'язання, не здійснив поставку товару та не здійснив повернення суми попередньої оплати, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 46000,00 грн, факт існування якої позивачем належним чином доведений та відповідачем не спростований.
Відповідач з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 29.08.2023 у справі №922/1170/23, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Судові витрати - покласти на позивача.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає таке:
-сплачені позивачем кошти за своєю правовою природою є передплатою, тобто кошти, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх зобов'язань;
- з аналізу положень ст.663, 530, частин 1, 2 ст.251 Цивільного кодексу України убачається, що умовою застосування положень ст.693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, тобто в установлений строк. У рахунку на оплату №3793 від 27.09.2022 сторони не погоджували строк поставки товару, будь-яких інших умов постачання товару сторонами у вказаному рахунку на оплату не узгоджено. Інших доказів щодо узгодження сторонами строків поставки товару згідно з рахунком на оплату позивачем не надано;
- господарський суд не встановив, коли саме у відповідача виник обов'язок з поставки товару, не зазначив конкретної дати, з якої відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов'язання з поставки товару;
- матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що позивач як зобов'язана сторона укладеного у спрощений спосіб договору поставки вчинив необхідні дії для належного виконання досягнутих між сторонами домовленостей, зокрема, позивачем не надано належних та допустимих доказів ні звернення до відповідача у встановленому порядку з вимогами про отримання товару за наявності довіреності та паспорта, ні відмови відповідачу у передачі товару. Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження відповідних обставин стосовно вчинення саме позивачем дій, спрямованих на отримання товару, а, отже, і порушення відповідачем зобов'язань з поставки товару;
-позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що мало місце порушення продавцем обов'язку щодо передачі товару, який був попередньо оплачений, відмови продавця від здійснення своїх обов'язків, доказів добросовісної поведінки покупця для встановлення належного виконання покупцем свого кореспондуючого обов'язку щодо прийняття товару, в тому числі, шляхом самовивозу, а також доказів на підтвердження вчинення позивачем належним чином усіх дій, регламентованих законодавством, для уникнення неналежного виконання зобов'язань, що склалися між сторонами.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 витребувано у господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1170/23, необхідні для розгляду скарги, та ухвалено надіслати їх до Східного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №922/1170/23.
05.10.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Бундюка Сергія Григоровича залишено без руху. Встановлено заявнику апеляційної скарги 10-денний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги. Роз'яснено заявнику апеляційної скарги, що не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, має наслідки, передбачені статтями 174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 поновлено фізичній особі-підприємцю Бундюку С.Г. строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 29.08.2023 у справі №922/1170/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Бундюка Сергія Григоровича та призначено розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, про що повідомити учасників справи шляхом надсилання копії цієї ухвали. Встановлено учасникам справи десятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами надсилання відзиву іншим учасникам справи), а також для подання письмових заяв, клопотань.
Як свідчать матеріали справи, про розгляд апеляційної скарги на судове рішення у даній справі сторони повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, що містяться у матеріалах справи. Адвокати сторін отримали копії ухвали суду від 30.10.2023 через Електронний кабінет 30.10.2023 о 18:16 год, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного документа к кабінет електронного суду.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
Позивач, звертаючись до господарського суду Харківської області з даним позовом, зазначив, що з метою проведення рекламної акції з нагоди відкриття нового напряму бізнесу (виготовлення та продаж бургерів) фізична особа-підприємець Поліщук Олена Вікторівна (позивач) замовила у фізичної особи-підприємця Бундюка Сергія Григоровича (відповідача) виготовлення рекламних матеріалів.
Відповідачем виставлено позивачу рахунок на оплату №3793 від 27.09.2022 послуг на виготовлення рекламних матеріалів поліграфічної продукції, а саме: 1.фудбокс міні+мат лам - кількість 1000 шт. - 6200 грн; 2. фудбокс міді+мат лам - кількість 1000 шт. - 13700 грн; 3. КД 120x120x110 друк (кр5+дно4) мат лам+конгрев - кількість 1 шт. - 700 грн; 4. конгрес - кількість 1 шт. - 10320 грн; 5. понтон 872 с золото - кількість 1 шт. - 1930 грн; 6. обгортка 30x40 - кількість 5000 грн - 11500 грн. Всього 6 найменувань на загальну суму 66350 грн (а.с.7).
Позивач стверджує, що за домовленістю між позивачем та відповідачем, 28.09.2022 позивачем перераховано суму авансового платежу (передоплату) у розмірі 46000,00 грн, залишок мав бути оплаченим після поставки рекламної (поліграфічної) продукції.
Згідно з платіжним дорученням №62 від 28.09.2022 позивач перерахував на рахунок фізичної особи-підприємця Бундюка Сергія Григоровича кошти у загальному розмірі 46000,00 грн з призначення платежу: «часткова оплата по рах.№3793 від 27.09.2022 за товари в асортименті. Без ПДВ» (а.с.8).
Позивач зазначає, що 16.10.2022 відповідач у переписці з позивачем зазначив про зміну умов надання послуг, а саме, збільшення тиражу виготовленої продукції (від 100 до 300 шт.) точну кількість якої позивач мав дізнатися пізніше і зобов'язаний був її оплатити. Позивач відмовився оплачувати виготовлення поліграфічної продукції в обсягах, які не були обговорені при досягненні домовленостей між сторонами та не повідомлялися відповідачем при виставленні рахунку для оплати. У свою чергу відповідач повідомив, що відвантажить виготовлену продукцію лише за умови оплати залишку з урахуванням додаткового тиражу, про який не повідомляв завчасно. Внаслідок вищевказаних подій, позивачем не проведено рекламних заходів у заплановані строки, у зв'язку з чим позивач вимушений був звернутися до іншої типографії, яка виготовила рекламну продукцію у найбільш короткі строки, тоді як, відповідач продовжив наполягати на оплаті виготовленої продукції з урахуванням додатково виготовленої продукції, яка не була обговорена сторонами при досягненні домовленостей, виставленні рахунку та здійсненні передоплати позивачем, зважаючи на це, у позивача відпала необхідність у купівлі замовлених та частково оплачених рекламних матеріалах. Відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань у частині здійснення поставки виготовленої ним продукції позивачу, у строки та обсягах погоджених сторонами, мотивуючи свою відмову у поставці продукції необхідністю оплати додаткового тиражу, який не був передбачений умовами до здійснення передоплати. Відповідач не поставив позивачу продукцію, вартість якої була позивачем попередньо оплачена у строки та в обсягах, які повністю відповідали домовленостям сторін, тому позиція відповідача щодо готовності поставки позивачу продукції на суму, більшу ніж та, яка була обумовлена при досягненні домовленості про надання послуг - є односторонньою зміною умов договору, що не допускається. Позивач у позові також зазначив, що відповідач відмовився повернути отримані кошти у розмірі 46000,00 грн, незважаючи на те, що товару позивачу так і не отримав. Отже, відмова відповідача повернути кошти, сплачені позивачем у якості передоплати у добровільному порядку, стали підставою для захисту прав позивача у судовому порядку, та звернення до господарського суду з даним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи та спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з такого.
Матеріали справи містять рахунок на оплату №3793 від 27.09.2022 з найменуванням товару, його кількість та вартість, саме:1.фудбокс міні+мат лам - кількість 1000 шт. - 6200 грн; 2. фудбокс міді+мат лам - кількість 1000 шт. - 13700 грн; 3. КД 120x120x110 друк (кр5+дно4) мат лам+конгрев - кількість 1 шт. - 700 грн; 4. конгрес - кількість 1 шт. - 10320 грн; 5. понтон 872 с золото - кількість 1 шт. - 1930 грн; 6. обгортка 30x40 - кількість 5000 грн - 11500 грн. Всього, 6 найменувань на загальну суму 66350,00 грн (а.с.7).
Разом з цим, матеріали справи не містять договору поставки на підставі якого виставлено рахунок №3793 від 27.09.2022.
У свою чергу, сторони не заперечують обставини щодо виставлення позивачу рахунку №3793 від 27.09.2022 та укладення договору поставки у спрощений спосіб.
Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно з частиною 1 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до частини 1 ст.641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (частина 1 ст.642 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст.644 Цивільного кодексу України, якщо пропозицію укласти договір зроблено усно, і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.
Між сторонами у даній справі укладено договір поставки у спрощений спосіб.
Як убачається з матеріалів справи, рахунок №3793 від 27.09.2022 виставлений на оплату товару (поліграфічної продукції, переліченої вище) на суму 66350,00 грн.
Платіжним дорученням №62 від 28.09.2022 позивач перерахував на рахунок фізичної особи-підприємця Бундюк Сергія Григоровича кошти у загальному розмірі 46000,00 грн з призначення платежу: «часткова оплата по рах.№3793 від 27.09.2022 за товари в асортименті. Без ПДВ», тобто частково здійснив оплату товару вказаного у рахунку №3793 від 27.09.2022 (а.с.8).
Господарським судом правильно встановлено, що сторони у порядку ст.205, 207, 639 Цивільного кодексу України досягли згоди щодо укладення договору поставки у спрощений спосіб шляхом виставлення відповідачем рахунку на оплату товару (поліграфічної продукції) та часткової оплати позивачем такого товару.
Відповідно до норм ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 ст.193 Господарського кодексу України).
Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, укладеного у спрощений спосіб, позивач здійснив попередню оплату товару у повному обсязі в сумі 46000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №62 від 28.09.2022 (а.с.8).
Господарським судом правомірно встановлено, що відповідачем у ході розгляду справи у суді першої інстанції не був поставлений товар покупцеві всупереч умовам договору поставки, укладеного сторонами у спрощений спосіб.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що у рахунку на оплату №3793 від 27.09.2022 сторони не погоджували строк поставки товару, будь-яких інших умов постачання товару сторонами у вказаному рахунку на оплату не узгоджено. Інших доказів щодо узгодження сторонами строків поставки товару згідно з рахунком на оплату, позивачем не надано, а господарський суд не встановив, коли саме у відповідача виник обов'язок з поставки товару, не зазначив конкретної дати, з якої відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов'язання з поставки товару;
Колегія суддів вважає такі доводи відповідача необґрунтованими, виходячи з такого.
Відповідно до частин 1, 2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права убачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 07.02.2018 у справі №910/5444/17.
Таким чином, пред'явлення позивачем даного позову до господарського суду Харківської області і є вимогою до відповідача за договором поставки, укладеного у спрощений спосіб.
Водночас, статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Господарський суд зазначив, що у даному випадку обмеження заявника у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини 2 статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України у рішенні від 09.07.2002 №15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Як правильно встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, позивач 28.09.2022 сплатив відповідачу авансовий платіж (часткової вартості за товар) у розмірі 46000,00 грн, тобто вказані кошти позивачем сплачені майже рік тому.
Натомість відповідачем поставка оплаченого товару не здійснена, авансовий платіж у розмірі 46000,00 грн відповідач позивачу не повернуто.
Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Наразі, будь-яких доказів поставки відповідачем товару/повернення суми оплаченого товару позивачу у розмірі 46000,00 грн чи припинення відповідних зобов'язань іншим передбаченим законом способом, відповідачем всупереч ст.13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України не надано і за змістом апеляційної скарги не убачається.
Щодо твердження заявника апеляційної скарги про те, що позивач не вчиняв дії, спрямовані на отримання товару, в тому числі шляхом самовивозу, а також про відсутність доказів відмови продавця від здійснення своїх обов'язків, колегія суддів зазначає, що за змістом відзиву на позовну заяву відповідач згідно з вимогами пункту 5 частини 3 ст.165 Господарського процесуального кодексу України проти таких обставин не заперечив, що відповідно до частини 4 цієї норми унеможливлює подальше заперечення цих обставин.
Відтак доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, жодним чином не спростовують встановлені господарським судом обставини, заявник апеляційної скарги не обґрунтував та не довів порушення застосування місцевим господарським судом норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи заявника апеляційної скарги, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом у повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі, прийняте рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги не убачається.
Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Бундюка Сергія Григоровича залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 29.08.2023 у справі №922/1170/23 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 26.12.2023.
Головуючий суддя О.А. Пуль
Суддя Л.І. Бородіна
Суддя І.В. Тарасова