СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/3789/19
пр. № 1-кп/759/341/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2023 року м.Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018100080008433 від 20.10.2018 щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Черкаської обл., громадянина України, освіта середня спеціальна, не працюючого, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, сторони кримінального провадження:
прокурори - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинувачений - ОСОБА_4 ,
захисник - ОСОБА_7 ,
потерпілий - ОСОБА_8 ,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 пред'явлене обвинувачення, яке сформульовано в обвинувальному акті та підтримано прокурором в суді у тому, що він, будучи раніше притягнутим Фастівською місцевою прокуратурою Київської області до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 289 КК України, дане кримінально провадження, в порядку ст. 291 КПК України, 15.09.2017 направлено до суду з обвинувальним актом, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і повторно скоїв тяжкий злочин.
Так, ОСОБА_4 19.10.2018 приблизно о 04.00 год., перебуваючи у дворі будинку № 17-В по бул. Кольцова в м. Києві, помітив припаркований автомобіль марки «VOLKSWAGEN Transporter 4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_8 . Оскільки у ОСОБА_4 в користуванні перебуває автомобіль такої ж марки та комплектації, який знаходиться в несправному стані, то в нього виник умисел на незаконне заволодіння вищевказаним транспортним засобом з метою подальшого його розукомплектування на запчастини, які він встановить на власний автомобіль. Реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на повторне незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, підійшов до автомобіля «VOLKSWAGEN Transporter 4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та шляхом вільного доступу через відкриті передні ліві двері, проник до салону вказаного автомобіля. Перебуваючи на водійському сидінні автомобіля, ОСОБА_4 помітив у замку запалення ключі. Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_4 , використовуючи знайдені ключі, привів у дію двигун внутрішнього запалення автомобіля після чого, керуючи ним, з місця пригоди поїхав, тим самим повторно, незаконно заволодів транспортним засобом, спричинивши матеріальну шкоду ОСОБА_8 . Далі, продовжуючи свої протиправні дії та маючи змогу розпоряджатись викраденим автомобілем на власний розсуд, ОСОБА_4 , керуючи вказаним транспортним засобом направився за адресою свого проживання, а саме: АДРЕСА_1 , де припаркував його у себе в гаражі. У подальшому, ОСОБА_4 розукомплектував автомобіль «VOLKSWAGEN Transporter 4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на запчастини, завдавши ОСОБА_8 матеріальну шкоду у розмірі 70 тис. грн. та в подальшому, в ході проведення обшуку, був викритий працівниками поліції.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.2 ст.289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України не визнав та суду показав, що не вчиняв тих дій, які ставляться йому у провину. Тієї ночі, коли відбулось викрадення автомобіля, він був вдома у Черкаській області.
Автомобіль потерпілого він придбав на ринку у чоловіка, який займався розборкою автомобілів, а він часто купував у нього деталі, оскільки мав таке ж авто, яке потребувало ремонту та підшукував для нього запчастини. Спочатку йому запропонували купити автомобіль «VOLKSWAGEN Transporter 4» у розібраному стані на іноземній реєстрації, на що він погодився. Через деякий час продавець йому зателефонував та повідомив, що є такий же автомобіль з українською реєстрацією, йому показали технічний паспорт і повідомили, що власник відсутній, оскільки він перебуває на непідконтрольній Україні території. В автомобіля, який він придбав був технічний паспорт, але ключів не було, автомобіль був відчинений, двигун знятий та лежав в салоні, разом зі склом. Також був відсутній бампер, але продавець пообіцяв пізніше привезти і бампер. Ім'я чи прізвище продавця не пам'ятає, але придбав він автомобіль вже після 19 жовтня 2018р. Домовились про купівлю цього автомобіля за 2000-2500 доларів США. Приблизно через 2 тижні до нього додому на евакуаторі привезли цей автомобіль, який він разом з сусідом поставили в гараж. З автомобілем він нічого не робив, лише витягнув із салону двигун. У викраденого автомобіля був інший мотор, не такий як у його автомобіля, але йому був потрібен лише кузов, так як хотів його переварити.
Приблизно через місяці-півтора до нього додому вночі увірвались працівники поліції, підняли з ліжка, били. Потерпілий приїхав приблизно о 5-6 ранку, разом зі слідчим він ходив по його помешканню, шукав свої речі. Його затримали та приблизно о 07 год. ранку службовим автомобілем повезли до відділку поліції. Потерпілий та працівники поліції ще залишались у його будинку, а обшук тривав. У результаті було вилучено його автомобіль та автомобіль потерпілого, технічний паспорт знаходився у бардачку.
Перебуваючи у Святошинському управлінні поліції до нього застосовувалось насильство, так зокрема стріляли з гумового пістолета по ногам. Працівники поліції вимагали взяти вину на себе та тому він підписав усі необхідні документи. Ще вдома просив викликати захисника, але працівники поліції йому відмовили. Про те, що захисника до нього не пускають йому не повідомляли, але через вікно кабінета, де його утримували він чув голос своєї дружини та адвоката. Також його вивезли на слідчий експеримент, де знайомі потерпілого були понятими. Він не знав де стояв автомобіль, тому йому вказали місце та сказали показати його під час запису. Ввечері його відпустили, після чого він поїхав додому і зафіксував побої. Підозру отримав під час обрання запобіжного заходу.
Наполягає, що в ніч з 18 на 19 жовтня 2018 року він був дома, що також підтверджують і свідки. Крім того ввечері допомагав знайомому притягнути автомобіль, який зламався. Інше кримінальне провадження судом не розглянуто, судовий розгляд триває.
Розглянувши справу в межах пред'явленого обвинувачення, проаналізувавши всі наявні в матеріалах кримінального провадження дані, які на думку сторони обвинувачення та сторони захисту є доказами, суд приходить до таких висновків.
Згідно ст.92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, покладається на слідчого та прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
У відповідності до ст.22 КПК України одна із засад кримінального провадження - змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
У відповідності до положень ст.62 Конституції України, винність особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Судом за клопотанням сторони захисту допитані наступні свідки.
Свідок ОСОБА_9 суду показав, що товаришує з ОСОБА_4 18.10.2018 він працював таксистом неофіційно. Їхав з м. Городища до м. Миронівка з пасажиром. По дорозі назад автомобіль зламався. Так як був вже вечір, то вирішив подзвонити ОСОБА_4 та попросити допомоги. До нього особисто не додзвонився, тому зателефонував дружині обвинуваченого, яка вже передала телефон ОСОБА_4 . Це було приблизно о 20.00 год. ОСОБА_3 приїхав до нього приблизно о 22-23 годині. Разом вони оглянули автомобіль та відбуксирували його додому, це було вже приблизно о 00.00-01.00 год. У ОСОБА_4 був світлий бус - «Фольксваген Т 4», які у нього були реєстраційні номера не пам'ятає.
Крім того, якось дня ОСОБА_4 зателефонував йому та повідомив, що придбав автомобіль, попросив допомогти поставити його в гараж, бо той був не на ходу. Це було приблизно у листопаді 2018 року. Він погодився, приїхав та допоміг стягнути автомобіль - це був бус, розібраний, який точно не пам'ятає. Після чого поїхав додому. Десь через тиждень подзвонили дружина ОСОБА_10 та повідомила, що його затримали. Вони приїхали до Святошинського УП ГУ НП в м. Києві, приїхав і адвокат. Ні адвоката, ні їх не пускали до управління поліції. Коли ОСОБА_4 вийшов, то був побитий з простріленою ногою. Він відвіз їх додому.
Свідок ОСОБА_11 суду показала, що є дружиною ОСОБА_4 21.11.2018 вночі до них у будинок увірвалися працівники поліції. При цьому вони не представились та не повідомили причину, чому вони приїхали. ОСОБА_4 закували в наручники, у неї та у нього відібрали телефони, цікавились також чи є телефони у їх дітей. Бігали по всьому будинку, щось шукали. Чоловіка били. Так вони сиділи, аж до ранку поки не приїхав слідчий. Вони знову ходили по будинку, потім забрали ОСОБА_4 та його автомобіль і поїхали у невідому напрямку. Їй телефон повернули, тому вона відразу зателефонувала адвокату. Потім подзвонила ОСОБА_12 та попросила допомогти їй знайти чоловіка. Адвокат повідомив, що ОСОБА_4 перебуває у Святошинському УП ГУ НП в м.Києві. Разом з ОСОБА_13 вони прибули туди. До чоловіка ні її, ні адвоката не пускали, повідомили лише, що з ним проводять слідчі дії. Приблизно о 12.00 год. чоловіка випустили, він почував себе погано, був побитий з простреленими штанами. Поїхали додому, а наступного дня поїхали «знімати побої».
18.10.2018 ОСОБА_4 був дома. Тоді до них приїхала ОСОБА_14 , яку її чоловік відвіз на базар скупитися, а наступного дня вони поїхали на побачення з чоловіком у колонію у с.Бабани. Також ввечері 18.10.2018 р. телефонував ОСОБА_15 та просив допомогти притягнути автомобіль, який зламався. ОСОБА_4 поїхав на своєму автомобілі «Фольксваген Т4» допомогти йому. Повернувся приблизно о 01.00год. Ночував вдома. Дорога від їх села до Києва по часу займає приблизно 4 години.
На початку листопада 2018 року, чоловік повідомив, що можна купити запчастини до їх буса, радився чи потрібно купувати. Вирішили, що потрібно купити. Приблизно 08.11.2018 приїхав евакуатор і привіз буса, такого ж як в них. Чоловік розрахувався за автомобіль з водієм евакуатора, квитанцію ніяку не давав. Куплений автомобіль не їздив, був розібраний.
Свідок ОСОБА_14 суду показала, що вона є дружиною рідного брата ОСОБА_4 Домовилась із ОСОБА_4 про те, що він звозить її на побачення до чоловіка, який на той час відбував покарання у колонії у с.Бабани. 18.10.2018 вона приїхала до ОСОБА_4 та він відвіз її у м. Городище на базар, щоб купити продукти для передачі чоловіку, а наступного дня, тобто 19.10.2018 вони мали їхати на побачення. У зв'язку з чим вона залишилась ночувати у ОСОБА_10 . Приблизно о 19.00 год. 18.10.2018 ОСОБА_17 (дружині ОСОБА_4 ) зателефонував ОСОБА_18 та попросив поговорити з ОСОБА_4 , оскільки не міг йому особисто додзвонитись. Як виявилось, він просив ОСОБА_4 допомоги, а саме притягнути його автомобіль, який поламався. ОСОБА_4 погодився та поїхав до ОСОБА_19 , повернувся вже пізно приблизно о 00.00-00.30 год. Впевнена, що тієї ночі ОСОБА_4 більше нікуди не виходив, оскільки ночували у їх хаті. Вона спала у прохідній кімнаті і якби хтось виходив, то почула б. На наступний день, 19.10.2018, він відвіз її у с. Бабани. Слідчому повідомляла про ті ж обставини. Також показала, що у ОСОБА_4 є бус білого кольору і на той момент він був у справному стані, номери автомобіля не пам'ятає.
Суд оцінює такі показання свідків сторони захисту у сукупності із іншими доказами.
Прокурор обґрунтовує пред'явлене обвинувачення показаннями потерпілого та наступними письмовими доказами, які безпосередньо досліджені судом.
Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 показав, що з ОСОБА_4 не знайомий. Точну дату не пам'ятає, але приблизно восени, рік не пам'ятає, зранку виявив, що його автомобіль «VOLKSWAGEN Transporter 4» відсутній, хоча ввечері його припаркував біля будинку № 17-В по бул. Кольцова в м. Києві, замкнув його на ключ та поставив на сигналізацію. Викликав поліцію. Через деякий час, йому зателефонував слідчий поліції та повідомив, що автомобіль знайшли у Черкаській області, тому він поїхав туди. Як виявилось його автомобіль був у гаражі обвинуваченого. Автомобіль був розібраний, не вистачало деталей. Ключі від авто нікому не передавав, він у нього був один. Технічний паспорт автомобіля зберігав в салоні авто. Особисто не чув щоб спрацювала сигналізація, але його сусід повідомляв йому, що було чутно сигналізацію.
Повідомлення від слідчого з геолокацією де знаходиться автомобіль він отримав приблизно о 04 ранку та разом зі своїми знайомими ОСОБА_20 та ОСОБА_21 (прізвища не пам'ятає) приїхав на вказане місце. Там вони зачекали поки пройдуть якісь слідчі дії і їх запросять. Хтось один з його знайомих дійсно був понятим при проведення слідчої дії, але хто саме не пам'ятає. Він особисто був присутній при обшуку. Бачив ОСОБА_10 , який був у кайданках, також були присутні його дружина та діти, не пам'ятає щоб вони виказували якісь заперечення. Свій автомобіль він забрав евакуатором. Коли забирав автомобіль, то ОСОБА_3 обіцяв повернути вилучені деталі.
Вважає, що йому завдана шкода у розмірі 100000 грн. Підтверджує, що шкода вказана у обвинувальному акті, на той момент становили 70000 грн.
Згідно дослідженого протоколу огляду місця події від 19.10.2018, об'єктом огляду є асфальтована ділянка місцевості, яка розташована на прилеглій території біля будинку № 17-В по бул. Кольцова в м. Києві. Під час проведення огляду ОСОБА_8 добровільно надав один ключ від автомобіля «Фольксваген Транспортер Т-4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та електронний брелок до нього (т. 1 а.с. 51-54,55, 56-64).
Зазначеним протоколом встановлено місце вчинення кримінального правопорушення та підтверджуються показання потерпілого в частині виявлення відсутності належного йому автомобіля.
Відповідно до протоколу обшуку від 21.11.2018, ілюстративною таблицею та відеозаписом до нього, об'єктом обшуку є приватний одноповерховий житловий будинок АДРЕСА_1 та всієї території, що знаходиться біля вищевказаного будинку. Під час обшуку кухні з кухонного столу було виявлено та вилучено предмет ззовні схожий на ніж із рукояткою коричневого кольору з зовнішнім написом Columbia, свідоцтво про реєстрацію Республіки Польщі серії НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4 , мобільний телефон «Nokia», ІМЕІ НОМЕР_5 , та мобільний телефон «Samsung GT-19105», ІМЕІ НОМЕР_6 . Під час обшуку подвір'я було виявлено та вилучено автомобіль марки «Фольксваген-Транспортер Т-4» з номерними знаками НОМЕР_7 , білого кольору, VTN: НОМЕР_8 , який було вилучено та поміщено на територію Святошинського УП ГУ НП в м. Києві. Під час обшуку гаража виявлено та вилучено свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_9 , страховий поліс АК/9941372, кузов автомобіля «Фольксваген Транспортер», VIN: НОМЕР_10 , двигун від вказаного автомобіля з маркуванням НОМЕР_12, в подальшому передано на відповідальне зберігання ОСОБА_8 . На момент обшуку відсутні КПП, лобове скло, розрізаний правий лонжерон, машина розукомплектована (т. 1 а.с. 65-72, 74, 75-80, 81-83, 84).
Стороною захисту заявлено про визнання зазначеного доказу недопустимим з підстав порушення вимог ст.ст. 104, 107, 234, 236 КПК України при його проведенні. Сторона обвинувачення не вбачала підстав для визнання протоколу обшуку недопустимим доказом, посилаючись на дотримання вимог закону.
Дослідивши безпосередньо протокол та відеозапис його проведення, судом встановлено, що запис не є безперервним, а фіксація обшуку гаража де було вилучено крім іншого належні потерпілому кузов автомобіля «Фольксваген Транспортер» та двигун взагалі відсутня.
Відповідно до ч.10 ст.236 КПК України обшук житла чи іншого володіння особи на підставі ухвали слідчого судді в обов'язковому порядку фіксується за допомогою аудіо-та відеозпису. Виконання ухвали слідчого судді, суду про проведення обшуку в обов'язковому порядку фіксується за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів ( ч. 1 ст. 107 КПК). Запис, здійснений за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів під час проведення слідчим обшуку, є невід'ємним додатком до протоколу. Дії та обставини проведення обшуку, не зафіксовані у записі, не можуть бути внесені до протоколу обшуку та використані як доказ у кримінальному провадженні ( ч. 2 ст. 104 КПК).
Вирішуючи питання щодо допустимості доказу, суд виходить із критеріїв за якими при наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли такі порушення: прямо та істотно порушують права і свободи людини; зумовлюють сумніви у достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути.
В судовому засіданні встановлено, що внаслідок проведення обшуку вилучались речі, зазначені у протоколі, в тому числі і кузов автомобіля та двигун, які належать потерпілому та є предметом злочину. В подальшому доля вилучених речей та майна вирішена у відповідності до вимог закону. Ці обставини підтвердили в судовому засіданні як обвинувачений, так і потерпілий, який був присутній при проведенні обшуку. Отже, суд приходить до висновку, що органом досудового розслідування допущено порушення вимог процесуального закону при проведення обшуку житла, однак ці порушення не впливають на достовірність отриманих фактичних даних та не порушили фундаментальні права і свободи обвинуваченого ОСОБА_4 .
Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.12.2018 свідок ОСОБА_22 за рисами обличчя впізнав особу під № 2, якого запам'ятав 19.10.2018 у нічний час при проїзді автомобіля, який освітив обличчя чоловіка (т. 1 а.с. 88-89). Додаток до протоколу відсутній. Стороною обвинувачення повідомлено про те, що свідок ОСОБА_22 помер. Сторона захисту просила суд визнати зазначений доказ недопустимим з підстав порушення вимог ст.228 КПК.
Суд, оцінивши доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку, що у зв'язку зі смертю свідка ОСОБА_22 суд позбавлений можливості усунути у ході судового розгляду протиріччя між даним доказом про те, що 19.10.2018 ОСОБА_4 знаходився саме в тому місці, про яке у протоколі не вказано та показаннями обвинуваченого та свідків захисту. Таким чином, суд не приймає до уваги дані протоколу пред'явлення особи для впізнання, оскільки він не є доказом причетності обвинуваченого до незаконного заволодіння транспортним засобом, а в сукупності з іншими доказами не є достатнім на підтвердження дій обвинуваченого, що ставляться йому у провину.
Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 21.11.2018 та відеозапису даної слідчої дії, що проводився за адресою: бульвар Кольцова, 17-В за участю підозрюваного ОСОБА_4 останній розповів та показав, як в ніч з 18.10.2018 на 19.10.2018 він незаконно заволодів автомобілем марки «Фольксваген Т4», р.н. НОМЕР_1 , а саме спосіб проникнення до авто, як завів авто та куди в подальшому вирушив. На відеозаписі даної слідчої дії зафіксовано показання ОСОБА_4 про те, що він підійшов до автомобіля, дверцята якого були відчинені, сів та за допомогою ключів, які були у замку запалення, завів автомобіль та поїхав до свого місця проживання (т. 1 а.с. 90-94, 95).
Сторона захисту просила суд визнати такий протокол недопустимим доказом, посилаючись на те, що дана слідча дія була проведена слідчим, який не входив у групу слідчих в межах даного кримінального провадження, покази ОСОБА_4 були отримані під психологічним і фізичним тиском, дана слідча дія проведена без участі захисника, ОСОБА_4 не мав статусу підозрюваного, а його показання спростовуються показаннями потерпілого.
Відповідно до ч.1 ст.42 КПК, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
У ході судового розгляду стороною обвинувачення такі твердження захисту не спростовані. Так, в судовому засіданні досліджено повідомлення від 21.11.2018 про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.289 КК України (том 1 а.с.123-125), де зазначено про її отримання захисником та підозрюваним вперше 18.01.2019. Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м.Києва від 18.01.2019 відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв'язку із відсутністю даних про належне отримання повідомлення про підозру ( том 1 а.с.116-122).
Крім того, як вбачається із відеозапису проведення обшуку, ОСОБА_4 перебуває у кайданках, однак протокол затримання відсутній. Дані про те, що ОСОБА_4 повідомлено про підозру 21.11.2018 також відсутні, хоча за його участі в цей день проводились слідчі дії. Судом не встановлено, що ОСОБА_4 відмовився від отримання повідомлення про підозру, а слідчим його не вручено внаслідок невстановлення його місцезнаходження. Отже, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 на час проведення слідчого експерименту за його участі не набув статусу підозрюваного, а фактично був свідком.
Також із безпосередньо дослідженого в судовому засіданні протоколу проведення слідчого експерименту та додатку до нього - диску із відеозаписом вбачається, що слідчим перед його проведенням ОСОБА_4 не було роз'яснено права, передбачені КПК, в тому числі права мовчати і не свідчити проти себе та забезпечення права на захист. Не зафіксовано і відмова ОСОБА_4 від участі захисника при проведенні слідчого експерименту.
За встановленим кримінальним процесуальним законом порядком належна правова процедура проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного містить низку процесуальних гарантій, дотримання яких виключає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від суб'єкта за відсутності протиправного тиску на підозрюваного, за його волею та вільним волевиявленням, за умов усвідомлення ним права мовчати і не свідчити проти себе, забезпечення права на захист і правову допомогу, справедливості кримінального провадження в цілому.
Оцінюючи зазначений доказ з точки зору допустимості, суд приходить до висновку, що фактичні дані, здобуті при проведенні слідчого експерименту, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а саме отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання або їх отримання з порушенням цього права ( п.4 ч.2 ст.87 КПК); отримані з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні ( п.1 ч.3 ст.87 КПК).
Крім того, в основу формулювання обвинувачення покладено дані, отримані у ході проведення слідчого експерименту за участі ОСОБА_4 . Однак такі дані в частині способу заволодіння транспортним засобом спростовуються як показаннями обвинуваченого, який категорично заперечив свою причетність, так і показаннями потерпілого, який вказав, що залишив автомобіль біля будинку, при цьому закрив його, поставив на сигналізацію, а на наступний день працівникам поліції надав ключ від автомобіля та електронний брелок до нього, при цьому наполягав на тому, що ключі у нього одні, і він їх не залишав у автомобілі. Такі показання потерпілого не викликають у суду сумнівів, оскільки підтверджуються і власноруч оформленою заявою потерпілого від 19.10.2018 (том 1 а.с.55), не вилучено ключів від викраденого автомобіля і за місцем проживання обвинуваченого.
Слушними є твердження захисника і в частині проведення слідчого експерименту слідчим ОСОБА_23 , який згідно досліджених витягів з ЄРДР не входив до групи слідчих в межах даного кримінального провадження. Таке питання виникало і під час попереднього розгляду справи, однак після скасування вироку та у ході нового судового розгляду стороною обвинувачення спростування тверджень захисту в цій частині знову проігноровані.
Щодо недозволених методів слідства з боку працівників поліції, то судом досліджені медична документація на ім'я ОСОБА_4 та заява про вчинення кримінальних правопорушень від 27.12.2018. Стороною захисту суду не надано даних щодо результатів розгляду такої заяви, враховуючи більш ніж достатній час для перевірки обставин, викладених у ній та прийняття відповідного рішення.
З огляду на викладене, суд вважає, що вищезазначені порушення ставлять під сумнів достовірність фактичних даних, отриманих в результаті проведення слідчого експерименту, такі сумніви під час судового розгляду неможливо усунути іншими зібраними доказами.
Вилучення автомобіля потерпілого за місцем проживання обвинуваченого не свідчить про беззаперечну причетність ОСОБА_4 до його незаконного заволодіння.
На підставі вищенаведеного, за умови визнання судом слідчого експерименту за участі ОСОБА_4 недопустимим доказом, стороною обвинувачення не було надано належних та допустимих доказів та не доведено поза розумним сумнівом його причетність до вчинення кримінального правопорушення, що ставиться йому у провину.
Отже обвинувачення ґрунтується на припущеннях та доказах, які не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку. Відтак, ОСОБА_4 у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України необхідно визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України та виправдати у зв'язку з не доведенням того, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим ОСОБА_4 .
Керуючись ст.ст. 369-371, 373-376, п.15 ст.615 КПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
ОСОБА_4 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.289 КК України та виправдати у зв'язку за недоведеністю вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення.
Речові докази: свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_9 , страховий поліс АК/9941372, кузов автомобіля «Фольксваген Транспортер», VIN: НОМЕР_11 , двигун від вказаного автомобіля з маркуванням НОМЕР_12, які передані на зберігання потерпілому ОСОБА_8 - залишити належному володільцю ОСОБА_8 .
Арешт, накладений ухвалами слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 23.11.2018, на транспортний засіб - автомобіль марки «Фольксваген Транспортер Т4» з номерними знаками НОМЕР_7 , білого кольору, VIN I НОМЕР_8 , свідоцтво про реєстрацію Республіки Польщі серії НОМЕР_2 , мобільний телефон «Nokia», ІМЕІ НОМЕР_5 , мобільний телефон «Samsung GT-19105», ІМЕІ НОМЕР_6 - скасувати.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1