Справа № 758/10476/21
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року місто Київ
Суддя Подільського районного суду м. Києва Рибалка Ю.В., розглянувши матеріали за заявою відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 вересня 2022 року у справі за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації» «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
В червні 2023 року до Подільського районного суду м. Києва надійшла вказана заява.
Ухвалою судді від 23 червня 2023 року заява залишена без руху з підстав невідповідності вимогам ст. 285 ЦПК України. Для усунення відповідних недоліків заявнику надано десятиденний строк з дня отримання ухвали, яку отримано електронною поштою 12 липня 2023 року.
Разом з тим, протягом десяти днів, як і після, заявником не усунено недоліки заяви, про причини неможливості їх виконати не зазначалося.
Відповідно до частини першої ст. 12, частини першої ст. 20 ЦК України, частини четвертої ст. 12 ЦПК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у тому числі, реалізовує своє право на захист, та несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини слід брати до уваги те, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року, (Judgementof ECHR of 16 December 1992 DeGeouffredelaPradelle v. France // SeriesA N 253- В).
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним, з точки зору його практичного забезпечення: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства («Golder проти Сполученого Королівства», «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року). Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.
Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Листом Верховного Суду України від 25 січня 2006 року № 1-5/45 визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.
Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За приписами частини восьмої статті 285 ЦПК України, до неналежно оформленої заяви про перегляд заочного рішення застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частини третьої ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, визначені ст.ст. 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України, а саме не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
З огляду на те, що судове рішення про залишення заяви без руху, залишено не виконаним стороною заявника, за таких обставин суд приходить до висновку, що заява підлягає поверненню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 14, 20 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1-14, 19, 23, 43, 185, 285, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,
ПОСТАНОВИВ:
Заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 вересня 2022 року у справі за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації» «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - вважати неподаною і повернути заявнику.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Ю.В.Рибалка