Справа № 758/15994/19
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2021 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Щербатюк Л.Є., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Зайченко К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 , про визнання договору про надання послуг розірваним та стягнення коштів, -
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 (надалі за текстом - позивач) через свого представника ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (надалі за текстом - відповідач), про визнання договору про надання послуг розірваним та стягнення коштів.
В обґрунтування позову зазначила, що 04 вересня 2019 року між нею та відповідачем був укладений договір про надання послуг № КПКДК-10 (надалі за текстом - Договір), відповідно до умов якого відповідач, протягом дії цього договору, взяв на себе зобов'язання надавати позивачу послуги, які цікавлять позивача, включаючи, але не обмежуючись наданням консультацій, роз'яснень письмових або усних, з можливістю знімати копії з документів, робити із них викопіювання, що стосується порушеного питання, в тому числі і інформацію що містить персональні дані. Договір не містить вказівок щодо строку виконання зобов'язання, взятого на себе відповідачем. Позивачем на виконання умов Договору було сплачено відповідачу за надання послуг 65 600 грн.
Позивач неодноразово зверталася до відповідача із вимогою виконати взяті на себе зобов'язання, які виникли у нього на підставі Договору, водночас, відповідач зобов'язання не виконав. Крім того, послуги, які відповідач зобов'язався надати на підставі Договору, сам він не має можливості надати, оскільки такі види діяльності не підпадають під перелік видів діяльності, який зареєстрований за ним, як суб'єктом господарювання. Вищевказане ставить під сумнів можливості надання виконавцем послуг належним чином. При цьому, позивачу стало очевидно, що послуги, зважаючи на їх ціну та характеристики, умови їх надання, явно не задовольнятимуть її інтереси. Відповідач з 04.09.2019 року так і не приступив до виконання ним взятих на себе зобов'язань, у а у позивача відпала необхідність в отриманні такого роду послуг.
У зв'язку з цим, 28 жовтня 2019 року позивач звернулась до відповідача із претензією, якою повідомила відповідача про те, що позивач відмовляється від Договору та укладеного на підставі нього протоколу погодження завдань та договірної ціни від 04.09.2019 (надалі за текстом - Протокол) та вимагає повернення сплачених коштів в розмірі 65 600 грн. Відповідь на зазначену претензію позивач не отримала, у зв'язку з чим, звернулась до суду із даним позовом.
Ухвалою суду від 17 грудня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
13.02.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що твердження позивача про те, що відповідач не приступив до виконання зобов'язань за Договором, не відповідають дійсності. Зокрема, за результатами переговорного процесу та проведених досліджень позивач надіслав на поштову адресу позивача проект договору, предметом якого було надання послуг щодо оптимізації витрат на електропостачання, з подальшим укладенням прямого договору постачання електричної енергії між споживачем та виробником. Крім того, до проекту договору було долучено детальний кошторис, з вказанням назви виду робіт, строків та сум, тобто всіх умов, які необхідні будуть для досягнення кінцевого результату за договором.
Також зазначив, що відповідач не тільки приступив до виконання умов Договору, але, як свідчить подальша електронна переписка із позивачем, виконав всі роботи обумовлені договором. Етапність робіт описана в переписці у застосунку «Телеграм», яку відповідач долучає до даного відзиву. Відповідно до зазначеної переписки, станом на 30.09.2019 всі роботи згідно графіка виконувались належним чином, проте, обов'язкові документи, які необхідні були для завершення процедури погодження проектів, позивачем не надавались та надання їх саботувалось.
Крім того, твердження позивача щодо неможливості виконання відповідачем зобов'язань за договором суперечать чинному законодавству та не відповідають дійсності.
Відповідно до умов Договору та додатків до нього, зобов'язанням позивача було надання документів, необхідних для виконання умов договору, а саме, листа, проект якого було погоджено в Київобленерго та надано для підписання позивачу. Через ненадання позивачем зазначеного листа та неповну оплату послуг за Договором, проектні документи та договори ще не погоджені в Київобленерго.
08.05.2020 судом отримано відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначила, що кошторис, копію якого надано відповідачем, не був узгоджений та підписаний сторонами, а тому не може бути визнаний доказом. Крім того, електронна переписка з використанням месенджерів, на яку посилається відповідач, може бути визнана доказом та по справі лише після того, як на огляд суду буде наданий оригінал електронного документу (носій інформації), або в разі, якщо подані копії в паперовому вигляді, завірені належним чином. Також зазначила, що в тексті Договору та в додатках до нього не встановлено перелік документів, який позивач зобов'язується надати відповідачу. Відповідач не виконував умови Договору належним чином, оскільки не здійснив всіх дій з використанням всіх можливостей для отримання документів, необхідних для досягнення кінцевої мети за Договором, не надавав письмову звітність про виконання послуг, не досяг кінцевої мети Договору, в той час як позивач виконав усі передбачені Договором зобов'язання, в тому числі, щодо повної оплати. Щодо тверджень відповідача про оплату послуг профільних спеціалістів, представник відповідача зазначила, що відповідачем не надано жодних підтверджень здійснення такої оплати.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі, просила їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
04 вересня 2019 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір про надання послуг № КПКДК-10. Відповідно до п. 1.1 Договору, відповідач, протягом дії цього договору, взяв на себе зобов'язання надавати позивачу послуги, які цікавлять позивача, включаючи, але не обмежуючись наданням консультацій, роз'яснень письмових або усних, з можливістю знімати копії з документів, робити із них викопіювання, що стосується порушеного питання, в тому числі і інформацію що містить персональні дані. Обсяг послуг за Договором зазначається в протоколах погодження завдань або в додаткових угодах.
Відповідно до п. 1.1. Протоколу, відповідач прийняв на себе зобов'язання з надання послуг комерційної діяльності та керування, що включають надання консультаційних послуг, управлінської та організаційної підтримки з питань керування, корпоративного стратегічного й оперативного планування, визначення напрямів розвитку бізнесу, управління змінами, зниження собівартості та інших фінансових питань, маркетингових цілей і політики, кадрової політики, стратегії виплат компенсацій і пенсій, планування виробництва та контролю. Надання комерційних послуг може включати консультування, управлінську й організаційну підтримку відносно: проектування методики бухгалтерського обліку та правил, програм ведення звітності, процедур контролю виконання кошторису; консультування та підтримки у сфері планування, організаційних заходів, забезпечення ефективності та контролю, інформації з питань управління тощо.
Пунктом 2.1 Протоколу від 04.09.2019, сума оплати за надання послуг за Договором в обсязі, передбаченому цим Протоколом, становить 65 000 гривень.
Позивачем 04.09.2019 року було перераховано на рахунок відповідача 65 000 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 38 від 04.09.2019 року.
Частина 3 ст. 6 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) визначає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, проте не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом
Згідно з ст. 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.
Позивач у своїй позовній заяві посилається на те, що відповідач не приступив до виконання ним взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим, у позивача відпала необхідність в отриманні такого роду послу, при цьому, позивачу стало очевидно, що послуги, зважаючи на їх ціну та характеристики і умови їх надання, не задовольнятимуть її інтереси.
В той же час, з наданих відповідачем доказів та пояснень вбачається, що ним вчинялись певні дії, спрямовані на виконання умов Договору, зокрема, відповідачем складено Робочий проект зовнішнього електропостачання житлового будинку.
При цьому, з огляду на відсутність у Договорі та додатках до нього чітко окреслених дій відповідача, вчинення або невчинення яких свідчило б про виконання або невиконання ним зобов'язань за Договором, об'єктивно встановити, чи приступив відповідач до виконання взятих на себе зобов'язань, з наданих сторонами суду доказів не вбачається за можливе.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами факт невиконання відповідачем його обов'язків за Договором.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача сплачених за Договором коштів у розмірі 65 000 гривень як безпідставно набутих, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 653 ЦК України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки, зобов'язання сторін повернути одержане за договором є наслідком визнання договору недійсним, а не наслідком розірвання договору.
Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Таким чином, суд на основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього з'ясування фактичних обставин справи, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з огляду на те, що цивільне судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання стягнення судових витрат, суд керується ст. 141 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 141, 206, 265-267, 352-355 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 , про визнання договору про надання послуг розірваним та стягнення коштів - відмовити;
Повне найменування:
позивач - ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 );
відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 );
Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки) - повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду у письмовій формі з дотриманням вимог ст. 356 ЦПК України, - протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин;
Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано;
В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В. В. Гребенюк