Справа № 443/1550/22 Головуючий у 1 інстанції: Сливка С.І.
Провадження № 22-ц/811/2306/23 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий - суддя Цяцяк Р.П.,
судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,
за участю: секретаря Суди В.І.;
Маркевич Л.Ф. та Андрушків А.А.
- представників Жидачівської міської ради Львівської області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Жидачівської міської ради Львівської області, як органу опіки та піклування, на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 03 липня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2022 року Жидачівська міська рада Львівської області, як орган опіки та піклування, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 , яка була матір'ю вищезгаданих малолітніх і проживала у громадянському шлюбі з ОСОБА_1 , який є батьком цих дітей.
27.05.2022 року відповідач, через неспроможність самостійно займатися вихованням дітей, одразу після смерті матері дітей звернувся до служби у справах дітей Жидачівської міської ради із заявою про влаштування дітей до притулку для дітей Львівської обласної адміністрації. Діти знаходяться на обліку в службі, як такі, що перебувають у складних життєвих обставинах. Підставою взяття дітей на облік було неспроможність відповідача виконувати батьківські обов'язки щодо утримання, виховання та навчання дітей, що є прямим порушенням прав та законних інтересів дітей. ОСОБА_1 ніде не працює і (відповідно) немає постійного доходу, а єдиним джерелом його доходу є пенсія по втраті годувальника у розмірі 2 300 грн., яку він отримує на дітей після смерті їх матері. При цьому позивач вважає, що оскільки діти з кінця травня 2022 року не проживають разом із батьком, то останній ці кошти відповідач витрачає не за призначенням.
Працівниками служби у справах дітей, КУ «Центр надання соціальних послуг» та відділення №1 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області проводилося обстеження за адресою проживання відповідача, під час якого було встановлено ряд порушень санітарно-гігієнічних норм проживання дітей. Крім того, у відповідача наявна заборгованість по сплаті житлово-комунальних послугах і станом на 01.11.2022 року газопостачання відключене, а також існує загроза припинення електро- та водопостачання. З листа відділення поліції №1 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області вбачається, що відповідач протягом 2022 року до адміністративної відповідальності не притягався, однак протягом 2014-2017 років мали місце звернення у відділення поліції по факту спричинення тілесних ушкоджень та крадіжок, відомості про які були внесеними до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Вищезгадані діти з 27 травня до 22 листопада 2022 року перебували у притулку для дітей служби у справах дітей Львівської обласної державної адміністрації, куди були влаштованими за скеруванням служби у справах дітей Жидачівської міської ради. За інформацією притулку, батько дітей відвідував їх тричі та спостерігається деяка емоційна прихильність дітей до батька. За весь час перебування дітей у закладі їх батько не звертався щодо повернення йому дітей на виховання та проживання. 08.11.2022 року відповідач звернувся до служби у справах дітей Жидачівської міської ради із заявою про влаштування дітей до патронатного вихователя, вказавши, що не має змоги виховувати та утримувати дітей, і 22.11.2022 року діти були влаштовані у сім'ю патронатного вихователя ОСОБА_5 в селі Руда Стрийського району Львівської області.
Позивач вважає, що факт влаштування дітей у притулок, а в подальшому - в патронат, через неспроможність самостійного виховання є свідченням того, що відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов'язків (а.с. 1-5).
Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено (а.с. 95-109).
Дане рішення оскаржила Жидачівська міська рада.
Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Звертає увагу на те, що:
- відповідач після поміщення дітей за його заявою до патронатної сім'ї вже більше року дітей не відвідує, що вважають беззаперечним доказом його ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків;
- за місцем проживання відповідача існує заборгованість по оплаті за житлово-комунальні послуги у розмірі 47 683 грн., у зв'язку з чим будинок ще станом на 01.11.2022 року було відключено від мережі газопостачання і на даний час існує загроза відключення згаданого будинку від мережі електро- та водопостачання, а також на те, що відповідач не впускає членів комісії з числа соціальних працівників до будинку з метою його обстеження (а.с. 114-117).
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про апеляційний розгляд справи 13.11.2023 року (а.с. 133-135), в судове засідання не з'явився і про причини такої неявки суд не повідомив, у зв'язку з чим апеляційний розгляд справи було відкладено на 09-30 год. 18.12.2023 року.
Відповідач, будучи повторно належним чином повідомленим про апеляційний розгляд справи 18.12.2023 року (а.с. 153), в судове засідання повторно не з'явився і про причини такої неявки суд не повідомив.
Як ствердили в судовому засіданні представники позивача, відповідач веде себе «не адекватно», відмовляється від будь-якого контакту з працівниками соціальних служб, а тим більше - від отримання судових повісток тощо.
За вищенаведених обставин в їх сукупності колегія суддів вважає можливим апеляційний розгляд справи за відсутності відповідача - на підставі наявних у матеріалах справи даних та доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
ЦПК України встановлено, що:
- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);
- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);
- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);
- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82).
Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII (далі Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною 3 ст. 51 Конституції України, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
За правилами статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно з частинами першою, другою та шостою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Статтею 150 СК України визначено обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.
Згідно з ч. 2 та ч. 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Статтею 164 СК України встановлено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) ЄСПЛ наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
А у рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) ЄСПЛ зазначив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Матеріалами справи безспірно стверджується те, що відповідачу було відомо про позов до нього про позбавлення його батьківських прав відносно малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки він приймав участь в судових засіданнях по справі 17.03.2023 року, 11.04.2023 року і 01.05.2023 року та визнавав заявлені до нього позовні вимоги, про що також зазначено і в оскаржуваному рішенні (а.с. 58-59, 65-66, 75-76).
Відповідно, відповідачу було відомо про затверджений рішенням Жидачівського міськвиконкому від 29.11.2022 року № 268 висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення його батьківських прав відносно вищезгаданих малолітніх дітей, оскільки згадані рішення та висновок були долученими до позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог (а.с. 6-7, 32).
В подальшому, будучи під власноручну розписку повідомленим про продовження судового розгляду справи (а.с. 78), відповідач в судові засідання з'являтися перестав.
Судом встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається (не заперечується) всіма її учасниками (в тому числі - і відповідачем) те, що відповідач є батьком малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10, 11), мати яких (з якою відповідач у зареєстрованому шлюбі не перебував) ІНФОРМАЦІЯ_4 померла (а.с. 31) і відповідач 27 травня 2022 року подав на ім'я начальника служби у справах дітей Жидачівської міської ради заяву про влаштування згаданих дітей до притулку для дітей у місті Львові (а.с. 26), а 08 листопада 2022 року подав на ім'я Жидачівського міського голови заяву про влаштування цих дітей у сім'ю патронатного вихователя (а.с. 27).
Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, відмову у задоволенні позовних вимог суд мотивував тим, що представником позивача належним чином не обґрунтовано та не доведено відповідними доказами по справі, що позбавлення відповідача батьківських прав відносно його дітей буде відповідати найкращим інтересам дітей, а також тим, що невиконання відповідачем батьківських обов'язків не носить злісного характеру та метою забезпечення інтересів дітей щодо сімейного виховання, можливості духовного та фізичного розвитку.
При цьому, суд вважав за необхідне попередити відповідача ОСОБА_1 про необхідність належного виконання ним обов'язків щодо виховання та утримання малолітніх дітей та покласти на Орган опіки та піклування Жидачівської міської ради Львівської області контроль за належним виконанням ОСОБА_1 батьківських обов'язків.
На стадії апеляційного розгляду справи (а саме: 24.11.2023 року, тобто - через майже п'ять місяців після ухвалення судом оскаржуваного рішення) позивачем (апелянтом) було подано до суду Клопотання про долучення доказів/документів, згідно якого поведінка відповідача, як в цілому, так і відносно малолітніх дітей, в кращу сторону не змінилася.
Зокрема, згідно довідки селищного голови Гніздичівської селищної ради Стрийського району Львівської області від 14.11.2023 року, «за весь час перебування дітей у патронаті батько ОСОБА_1 жодного разу не відвідував дітей за місцем влаштування, не цікавився їхнім здоров'ям, потребами дітей, не телефонував по патронатної виховательки з приводу виховання та проживання дітей» (а.с. 148). І це при тому, що (на твердження представників апелянта) саме відповідач розпоряджався і на даний час розпоряджається банківською карткою на яку поступали та поступають для дітей соціальні виплати у зв'язку з втратою ними годувальника (мами).
Крім цього, згідно довідки Відділення поліції № 1 Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області, відповідач за час перебування дітей у патронаті неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за статтею 173 КУпАП «Дрібне хуліганство» (а.с. 142).
Також, відповідач жодних заходів для погашення заборгованості по платежах за спожитий природний газ не вжив і будинок, у якому він проживає, далі залишається відключеним від газопостачання; має великі заборгованості перед Жидачівським міським управлінням комунального господарства, Міським комунальним підприємством «Жидачівводоканал» та ТОВ «Львівенергозбут» і жодних заходів до погашення цієї заборгованості не вживає (а.с. 143-148); представників комісії з працівників соціальних служб Жидачівської міської ради відмовляється допустити для обстеження будинку за місцем свого проживання (а.с. 150).
На твердження представників апелянта, відповідач і далі ніде не працює, однак не є зареєстрованим, як особа, яка шукає роботу.
Тобто, як вбачається з вищенаведеного та з матеріалів справи в цілому, відповідач протягом тривалого часу (щонайпізніше - з часу смерті матері дітей у травні 2022 року, тобто - більше 18 місяців) ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, своїми визнаннями заявлених до нього позовних вимог та неявками в судові засідання засвідчує своє байдуже ставлення до питання позбавлення його батьківських прав, однак використовує у власних інтересах соціальні виплати на дітей у зв'язку з втратою ними годувальника.
Відтак, за наведених обставин в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позову Жидачівської міської ради Львівської області, як органу опіки та піклування, та наявність правових підстав для його задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.2, 376 ч.1 п.п. 3 і 4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Жидачівської міської ради Львівської області задовольнити.
Рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 03 липня 2023 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Жидачівської міської ради Львівської області, як органу опіки та піклування, задовольнити.
Позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітніх доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повну постанову складено 26 грудня 2023 року.
Головуючий: Цяцяк Р.П.
Судді: Ванівський О.М.
Шеремета Н.О.