печерський районний суд міста києва
Справа № 757/22130/22-а
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Ільєвої Т.Г.,
при секретарі Ємець Д.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Яциковича Івана Мирославовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
ВСТАНОВИВ:
26 серпня 2022 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 , згідно вимог якого позивач просить:
- скасувати постанову інспектора Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта Яцикович І.М. серії ЕАР № 5775264 від 19.08.2022 року про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 122 КУпАП ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 680,0 гривень;
- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному, режимі згідно постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАР № 5775264 від 19.08.2022 року за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Свої вимоги мотивує тим, що зі змісту постанови вбачається, що позивач нібито, керуючи транспортним засобом Renault, державний номерний знак НОМЕР_1 , о 12 год. 50 хв. в м. Києві по бульварі Дружби народів, здійснив рух по смузі руху маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім законом 5.11. та дорожньою розміткою, чим порушив п. 17.1 ПДР.
Проте, вказану постанову позивач вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на те що правила дорожнього руху не порушував, а дії відповідача при її винесенні є протиправними.
Ухвалою від 18.03.2021 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного провадження.
24.11.2022 до суду надійшов відзив Департаменту патрульної поліції, в якому представник просив відмовити у задоволенні позову, внаслідок його безпідставності та правомірності оскаржуваного рішення.
08.12.2022 до суду надійшла відповідь на відзив, в якому позивач наполягав на задоволенні позовних вимог та безпідставності доводів викладених у відзиві.
В судове засідання позивач та відповідачі не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Позивач подав до суду заяву, в якій просить суд розглядати справу за його відсутності, вимоги позову підтримує та просить визнати незаконною.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті адміністративного позову за наявними матеріалами.
З даних постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР № 5775264 від 19.08.2022, яка складена інспектором Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенантом Яциковичем І.М., вбачається, що 19.08.2022 року о 12 год. 50 хв. ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Renault, державний номерний знак НОМЕР_1 , о 12 год. 50 хв. в м. Києві по бульварі Дружби народів, здійснив рух по смузі руху маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім законом 5.11. та дорожньою розміткою, чим порушив п. 17.1 Правил дорожнього руху. Вказані дії позивача кваліфіковано за ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Стаття 8 КУпАП передбачає, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» (далі - Закон) учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху.
Разом з тим п. 1.1 ПДР відповідно до Закону встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР, згідно із п. 1.3 ПДР.
У п. 17.1. Правил дорожнього руху вказано, що на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі.
Згідно з ч. 3 ст. 122 КУпАП, передбачена відповідальність, серед іншого, за порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Разом з тим, позивач не погоджується з діями відповідача, вважає, що останній безпідставно притягнув його до адміністративної відповідальності, враховуючи той факт, що позивач не порушував вимоги п. 17.1 Правил дорожнього руху, відповідачем не надано доказів, які б підтверджували факт правопорушення.
Частиною другою 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як роз'яснено у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 № 14, зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Під час розгляду справи про вчинене позивачем адміністративного правопорушення здійснювалась відеофіксація на нагрудну відеокамеру поліцейського. Однак, згідно Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18.12.2018, строк зберігання відеозапису становить 30 днів, а, тому відеозапис не неможливо долучити.
Свідків події інспектор не вказав та не клопотав залучити таких осіб до допиту у судовому засіданні. У свою чергу, зміст оскаржуваної постанови не містить посилання на докази, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.
Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що докази, які б відповідали вимогам ст. 251 КУпАП та об'єктивно фіксували обставини вчинення правопорушення саме позивачем, - відсутні.
Згідно із статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При винесенні оскаржуваної постанови належним чином, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, не перевірено усіх істотних обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, викладені в ній дані не підтверджені належними доказами. Будь-які інші докази про наявність вини позивача у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, відсутні.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені принципи випливають із положень ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як зазначено в оскаржуваній постанові, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності є вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.122 КУпАП, а саме здійснення зупинки у смузі для маршрутних транспортних засобів.
Натомість, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження того, що саме ОСОБА_1 порушив вимоги п. 17.1 ПДР України, що стало підставою його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Зважаючи на викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позов підлягає до задоволення з підстав недоведеності суб'єктом владних повноважень факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.122 КУпАП та закриттю провадження в справі про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Керуючись ст. ст. 2, 8-9, 69, 71, 77, 162, 243-246, 250 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В :,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Яциковича Івана Мирославовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.
Скасувати постанову інспектора Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта Яцикович І.М. серії ЕАР № 5775264 від 19.08.2022 року про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 122 КУпАП ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 680,0 гривень.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному, режимі згідно постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАР № 5775264 від 19.08.2022 року за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.Г. Ільєва