Справа № 201/5989/23
Провадження № 2/201/2252/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого: судді - Ткаченко Н.В.
за участю секретаря - Покопцевої Є.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк» «Глобус» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк» «Глобус» про визнання недійсним пункту договору,
ВСТАНОВИВ:
24.05.2023р. АТ «Комерційний банк» «Глобус» звернулося до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 27 797 грн.10 коп. (а.с. №4-5).
Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 26.05.2023р. справу було прийнято до провадження та відповідно до положень ч.2,3 ст.274, ч.5 ст.279 ЦПК України призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.№40).
В обґрунтування позовних вимог представник позивача - Прохоренко В.П. (діє на підставі довіреності від 05.12.2022р. - а.с. № 27) в позовній заяви посилався на те, що 31.01.2021р. між АТ «КБ «Глобус» та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання комплексу послуг банківського обслуговування шляхом підписання Заяви-анкети №40947490 від 31.01.2021р. про приєднання до Договору про надання комплексу послуг банківського обслуговування. Договір укладено на наступних умовах: сума кредиту 31 077 грн. 90коп., строк кредитування 36 місяців (з 31.03.2021р. по 30.03.2024р.), пільговий період 12 місяців (з 31.03.2021р. по 31.03.2022р.), комісія за управління кредитом 3,00 %, розмір процентної ставки % річних 0.00001%, схема повернення ануїтет, реальна процентна ставка 61,35640% річних. Відповідачкою не здійснено повернення грошових коштів, сплати процентів відповідно до Графіку платежів по договору, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість, яка станом на 01.03.2023р. складала 27 797грн.10 коп., з яких: 6 629 грн. 82 коп. - строкова заборгованість по кредиту, 9 979 грн.20коп. - прострочена заборгованість по кредиту, 1 864 грн.68 коп. - строкова заборгованість по процентах, 9 323 грн.40 коп. - прострочена заборгованість по процентах, яку позивач просив суд стягнути з відповідачки на свою користь, а також понесені судові витрати по оплаті судового збору 2 684 грн. та витрат на професійну правничу допомогу 6 000 грн.
04.07.2023р. в порядку ст. 178 ЦПК України від представника відповідачки - адвоката Працевитого Г.О. (діє на підставі ордеру №112615 від 26.06.2023р. - а.с. №53) до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідачки заперечував проти вимог позивача, просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що відповідачка не погоджується з умовами договору щодо сплати строкової та простроченої заборгованості по процентам та зазначив, що у разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання зобов'язання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (ст.1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (ст.625 ЦК України), при цьому у період дії воєнного стану в Україні позичальник звільняється від відповідальності, яка визначена ст.625 ЦК України. В наданому позивачем розрахунку заборгованості відсутня інформація щодо нарахування кредитором прострочених процентів у розмірі 50% річних згідно умов п.5 Паспорту споживчого кредиту, як на тому наголошує позивач, що не дає можливості підтвердити або спростувати вказану суму заборгованості, всі проценти в розрахунку нараховані за ставкою 0,0001 % річних, в той же час за вказаною ставкою неможливе нарахування процентів в тому розмірі, як заявлено в позові, отже документально позивачем не підтверджена сума заборгованості за поточними та простроченими процентами. Просив проводити судові засідання по справі за участю сторін, явку представника банка визнати обов'язковою для надання пояснень щодо розміру нарахованих процентів. Разом з відзивом представником відповідачки було надано до суду копію свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 від 20.11.2021р., згідно до якого відповідачка ОСОБА_2 20.11.2021р. зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 та після реєстрації шлюбу змінила своє прізвище на « ОСОБА_4 » (а.с. №47-52, 54).
Також, 04.07.2023р. до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 , яка була підписана представником позивачки - адвокатом Працевитим Г.О., про захист прав споживачів, визнання недійсним умов Заяви-анкети №40947490 від 31.03.2021р. про встановлення позичальнику обов'язок щомісяця сплачувати комісію в розмірі 3% від суми кредиту. В обґрунтування зустрічного позову представник позивачки зазначив, що умовами укладеного між банком та позичальником Договору про надання комплексу послуг банківського обслуговування шляхом підписання Заяви-анкети №40947490 від 31.03.2021р. передбачено обов'язок позичальника щомісячно сплачувати комісію за управління кредитом в розмірі 3% від суми кредиту. За договором кредит в сумі 31 077 грн.90коп. надавався позичальнику на 36 місяців, і враховуючи, що процента ставка по кредиту становила 0,0001% позичальник вважала такий кредит вкрай вигідним, на відміну від аналогічних кредитів, що пропонувалися іншими банками. Умова договору про встановлення сплати щомісячної комісії за управління кредитом є несправедливою, вона суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», оскільки договір не містить визначення, які саме послуги управління кредитом банк надає позичальнику щомісячно, за надання яких повинна здійснюватися плата 932 грн.34коп. Крім того, надання послуг по обслуговуванню кредиту законом визначено, як безоплатну, що доводиться судовою практикою. З урахуванням викладеного, представник позивачки просив суд звільнити позивачку від сплати судового збору за подачу зустрічного позову, при розгляді справи застосувати правові наслідки щодо нікчемності умов комісії за обслуговування кредиту, визнати недійсним пункт умови Заяви - анкети №40947490 від 31.03.2021р. по сплаті щомісячно комісії за управління кредитом у розмірі 3%, стягнути з ТОВ «КБ «Глобус» на користь позивачки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. (а.с. №57-68).
Відповідач за зустрічним позовом АТ «КБ «Глобус» не скористався своїм правом відповідно до ст. 178 ЦПК України подати суду відзив на позов.
Ухвалою суду від 02.10.2023р. (постановлена без виходу до нарадчої кімнати) у відповідності до положень ч.ч.2,4 ст.193 ЦПК України) зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду з основним позовом та здійснено перехід до розгляду цивільної справи зі спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом сторін) до загального позовного провадження з призначенням проведення підготовчого засідання (а.с. №91).
В підготовче засідання 14.11.2023р. сторони не з'явилися, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином. 14.11.2023р. від представника позивача за первісним позовом АТ КБ «Глобус» Верхогляда М.Л. (діє на підставі довіреності у порядку передоручення від 11.08.2022р. - а.с. № 105, 106) надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника банка, позовні вимоги АТ «КБ «Глобус» підтримав в повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечував (а.с. №105, 106). Відповідачка за первісним позовом та відповідачка за зустрічним позовом та її представник в підготовче засідання не з'явилися, про причину неявки суд не сповістили, будь яких заяв, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за їх відсутності суду не надсилали.
Підготовче засідання у справи відповідно до положень ст.197, п.3 ч.2 ст.200 ЦПК України проведено 14.11.2023р. (а.с. №108).
В судове засідання 13.12.2023р. сторони також не з'явилися, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином. 12.12.2023р. від представника позивача за первісним позовом АТ КБ «Глобус» - Верхогляда М.Л. (діє на підставі довіреності у порядку передоручення від 11.08.2022р.) надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника банка, позовні вимоги АТ «КБ «Глобус» підтримав в повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечував (а.с.119-120). Відповідачка за первісним позовом та відповідачка за зустрічним позовом та її представник в судове засідання не з'явилися, про причину неявки суд не сповістили, заяв, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за їх відсутності суду не надсилали.
За таких обставин, враховуючи належне повідомлення сторін про день та час розгляду справи, наданий відзив на основний позов, зустрічний позов, суд розглянув справу в судовому засіданні 13.12.2023р. відповідно до вимог ст.223, ч.2 ст. 247 ЦПК України за відсутністю обох сторін (їх представників) та без фіксації судового процесу технічними засобами.
Суд, вивчивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи у межах заявлених позовних вимог за основним та зустрічним позовом та наданих сторонами письмових доказів, врахувавши відзив на основний позов, оцінивши докази у їх сукупності за принципами ст.89 ЦПК України, дійшов, що позовні вимоги АТ «КБ «Глобус» підлягають частковому задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити з наступних підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Згідно до ч.1 ст.76, ч.2 ст.77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
31.01.2021р. між АТ «КБ «Глобус» та ОСОБА_2 (після реєстрації шлюбу прізвище змінено на « ОСОБА_4 » - а.с. № 75) укладено Договір про надання комплексу послуг банківського обслуговування шляхом підписання Заяви-анкети №40947490 від 31.01.2021р. про приєднання до Договору про надання комплексу послуг банківського обслуговування.
Договір укладено на наступних умовах: вид кредиту - споживчий кредит, сума кредиту - 31 077 грн.90 коп., строк кредитування 36 місяців (з 31.03.2021р. по 30.03.2024р.), пільговий період - 12 місяців (з 31.03.2021р. по 31.03.2022р.), комісія за управління кредитом - 3,00 %, розмір процентної ставки % річних - 0.00001%, схема повернення - ануїтет, реальна процентна ставка - 61,35640% річних. Умови договору містять погоджений сторонами Графік Платежів - Таблиця обчислення вартості кредиту та реальної річної ставки, яким сторонами погоджено сума та складові щомісячного платежу на погашення кредиту (а.с. №18).
Також 31.01.2021р. позичальником було підписано Паспорт споживчого кредиту - інформація яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (а.с. №18зв).
Банк виконав свої зобов'язання, надавши позичальнику кредитні кошти у розмірі 31 077 грн.90 коп., що підтверджується випискою по особистому рахунку (а.с. №31).
Презумпцію укладеного між сторонами Договору про надання комплексу послуг банківського обслуговування шляхом підписання Заяви-анкети №40947490 від 31.01.2021р., отримання кредитних коштів відповідачкою не спростовано.
Відповідно до наведеного в Заяві-анкеті Графіка платежів, позичальник зобов'язана щомісячно сплачувати визначену суму платежу у розмірі 1 484 грн.84 коп.
Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень ч.1ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст.1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається в письмовій формі.
Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною другою ст. 1050 ЦК України, встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідачка належним чином не виконувала грошові зобов'язання за договором, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість та банк скористався правом на дострокове повернення кредиту, надіславши на адресу відповідачки вимогу від 16.03.2023р. про погашення заборгованості в повному обсязі, яка залишена без виконання.
В позовній заяві представник позивача просив стягнути з відповідачки достроково всю суму заборгованості за договором №40947490 від 31.01.2021р., яка станом на 01.03.2023р. складає 27 797 грн.10 коп., з яких: 6 629 грн. 82 коп. - строкова заборгованість по кредиту, 9 979 грн.20коп. - прострочена заборгованість по кредиту, 1 864 грн.68 коп. - строкова заборгованість по процентах, 9 323 грн.40 коп. - прострочена заборгованість.
Відповідний розмір заборгованості позивачем визначений згідно до розрахунку заборгованості (а.с.№33-36), який долучений до позовної заяви.
При ухваленні судом рішення, надаючи оцінку обґрунтованості заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості, суд дійшов наступних висновків.
Згідно умов Договору №40947490 від 31.01.2021р. та Графіку платежів, який є невід'ємною частиною договору, строк кредитування 36 місяців та кінцеву дату повернення кредиту встановлено - 30.03.2024р.
Порядок та строки повернення позичальником кредиту встановлено Графіком платежів, а саме шляхом внесення суми щомісячного платежу та останній платіж на погашення кредиту повинен бути внесений - 30.03.2024р.
Отже, звернувшись у травні 2023р. з позовом до суду, позивач просив достроково стягнути з відповідачки залишок суми кредиту, в тому числі за платежами, строк виконання яких не настав.
Так, згідно умов п.9.7 Договору про надання комплексу послуг банківського обслуговування в АТ «КБ «Глобус» банк має право зупинити подальше надання послуг та/або комплекс послуг клієнту та/або вимагати дострокового повернення кредиту, сплати відсотків, комісій, штрафів, санкцій, що передбачені договором та /або Тарифами у випадку невиконання/неналежного виконання клієнтом зобов'язань за договором, зокрема непогашення заборгованості за кредитом. В такому випадку вважається, що строк виконання зобов'язання клієнта перед банком щодо повернення повної заборгованості за кредитом таким, що настав. Клієнт зобов'язаний протягом 30 календарних днів з дати надіслання банком відповідної вимоги, повернути суму заборгованості по кредиту, що залишилася.
Відповідно до п.11 ст.1 Закону України “Про споживче кредитування споживчий кредит” (який набрав чинності з 10.06.2017р.) споживчий кредит - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У розумінні ст.3 Закону України “Про споживче кредитування” цей Закон не поширюється на: 1) договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця, та кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця; 2) договори позики, що не передбачають сплати процентів чи будь-яких інших платежів за користування наданими за такими договорами грошовими коштами; 3) кредитні договори, метою яких є надання споживачу права вчиняти правочини з фінансовими інструментами, якщо такі правочини вчиняються за участю чи за посередництвом кредитодавця або іншого професійного учасника ринку цінних паперів; 4) кредити, що надаються за договорами, укладеними в результаті врегулювання спору шляхом укладання мирової угоди, затвердженої судом; 5) кредити, що надаються виключно в рамках відповідних державних програм або програм органів місцевого самоврядування визначеному колу фізичних осіб і передбачають окремі, визначені такими програмами, умови кредитування, у тому числі виплату процентів за користування кредитом; 6) несанкціонований овердрафт, що є перевищенням суми операції, здійсненої за рахунком, над сумою встановленого кредитного ліміту, що обумовлений договором між кредитодавцем та споживачем і не є прогнозованим за розміром та часом виникнення; 7) кредитні договори, загальний розмір кредиту за якими не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору; 8) кредити, що надаються ломбардами у разі передання предмета застави на збереження ломбарду, за умови що зобов'язання споживача обмежуються вартістю предмета застави.
Враховуючи наведене та умови договору, суд дійшов висновку, що на правовідносини, які пов'язані з отриманням (поверненням) виданого ОСОБА_1 кредиту за Договором №40947490 від 31.01.2021р. поширюється Закон України “Про споживче кредитування”.
Відповідно до ч.4 ст.16 Закону України “Про споживче кредитування” у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці, кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.
Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 26.05.2020р. у справі № 638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла до правового висновку, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини 10 ст.11 Закону України “Про захист прав споживачів” (у редакції чинній до 10.06.2017р.), не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього, як у позичальника, відсутній обов'язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.
В позовній заяві представник позивача зазначив, що позивачем на адресу відповідачки було надіслано повідомлення-вимогу від 16.03.2023р. щодо дострокового погашення всієї суми заборгованості, на підтвердження фактичного направлення повідомлення - вимоги, позивачем разом з позовною заявою було надано копії: вимоги від 16.03.2023р. №1-1041, реєстру групованого поштового відправлення та фіскального чека.
При цьому судом встановлено, що повідомлення-вимога від 16.03.2023р. №1-1041 банком була направлена ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , яка не є адресою реєстрації чи проживання відповідачки.
Так, в Заяві-анкеті №40947490 від 31.03.2021р. в розділі «Персональні дані про клієнта» адресою проживання позичальника вказана: АДРЕСА_2 , згідно копії паспорту відповідачки адресою реєстрації вказана: АДРЕСА_1 . Доказів направлення повідомлення - вимоги на адреси реєстрації чи проживання, які підтверджено документально, матеріали справи не містять.
Таким чином, позивач, звертаючись до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості, не надав належних доказів дотримання ним процедури повідомлення боржника про висунуту вимогу та порядку обов'язкового досудового врегулювання спору, а саме направлення рекомендованим листом на дійсні адреси позичальника повідомлення у письмовій формі із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що стягненню з відповідачки підлягає прострочена заборгованість по тілу кредиту 9 979 грн.20 коп. станом на 01.03.2023р., яка виникла на дату звернення позивача до суду з відповідним позовом (строк виконання платежів настав).
В частині позовних вимог, яка стосується дострокового стягнення коштів по строковій заборгованості по кредиту 6 629 грн.82 коп., строковій заборгованість по процентам 1 864 грн. 68 коп., строк платежів яких не настав, враховуючи, що позовні вимоги АТ «КБ «Глобус» не уточнювалися та не змінювалися, слід відмовити.
Також, суд відмовляє в стягненні простроченої заборгованості по процентам у розмірі 9 323 грн.40 коп., нарахованої за ставкою 50% річних, оскільки умовами укладеного договору встановлено розмір річної процентної ставки - 0,00010%, матеріали справи не містять доказів, що позичальник при підписання Заяви - анкети №40947490 від 31.03.2021р. була письмово повідомлена та ознайомилася з Тарифами банку, які передбачаються нарахування процентів за ставкою 50% річних на прострочену заборгованість, а також те, що на дату отримання позичальником кредитних коштів редакція Тарифів взагалі містила відповідні умови та в подальшому не змінювалася.
Підписаний 31.03.2021р. позичальником Паспорт споживчого кредиту, умови п.5 якого визначають, що на суму простроченої заборгованості нараховуються проценти за ставкою 50% річних не можуть вважатися невід'ємною частиною договору .
Під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину. Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
При вирішенні спору спростувати доводи позовних вимог покладається на відповідача, а не на суд, проте це означає лише те, що у такому випадку суд повинен розглянути позов і визначити розмір заборгованості виходячи з умов договору та вимог закону.
Відповідні висновки відповідають позиції Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду викладеній у постанові від 23.05.2022р. у справі № 393/126/20 та постанові Верховного Суду від 03.08.2022р. у справі №156/268/21 .
Підводячи підсумок викладеному, суд дійшов висновку, що основні позовні вимоги АТ «КБ «Глобус» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання комплексу банківського обслуговування №40947490 від 31.03.2021р. підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення простроченої заборгованості по тілу кредиту у розмірі 9 979 грн.20 коп.
Вирішуючи вимоги зустрічного позову, суд дійшов наступних висновків.
В зустрічний позовній заяві представник відповідачки просив визнати недійсним пункт умову Заяви-анкети №40947490 від 31.03.2021р., що передбачає обов'язок позичальника сплачувати комісію в розмірі 3% від суми кредиту щомісяця, укладеної між ОСОБА_2 та АТ «КБ «Глобус» та застосувати наслідки нікчемності умов договору.
Судом встановлено, що умовами Заяви - анкети №40947490 від 31.03.20221р. про отримання споживчого кредиту, позичальнику встановлено плату за управлінням кредиту у розмірі 3% від суми кредиту.
Сплата щомісячної комісії у розмірі 932 грн.34 коп. (3% від суми кредиту 31 077 грн. 90коп.) за управління кредитом визначена у Графіку щомісячних платежів та повинна здійснюватися позичальником, починаючи лише з травня 2022р.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч.ч.1,2 та другої ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності послуги за управління кредитом, інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.1,2 ст. 11, ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акту, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування».
Відповідні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022р. у справі № 496/3134/19, в якій також Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.04.2020р. у справі № 583/3343/19 й постанові Верховного Суду від 15.03.2021р. у справі № 361/392/20, та зазначає, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017р.), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч.1,2 ст. 11, ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
За таких обставин, положення Заяви -анкети №40947490 від 31.03.20221р. про приєднання до Договору про надання комплексу банківського обслуговування в АТ «КБ «Глобус» в частині встановлення позичальнику обов'язку зі сплати комісії за управління кредитом у розмірі 3 % щомісячно, що становить 932 грн.34 коп. щомісяця, є нікчемними.
Велика Палата Верховного Суду у пунктах 71-73 постанови від 10.04.2019р. у справі № 463/5896/14-ц дійшла таких висновків: недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої ст. 215 ЦК України); якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтеpecу позивача; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положения норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019р. у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) сформульовано висновки про те, що такий cпociб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов'язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.
Таким чином, суд відмовляє в задоволенні зустрічної позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним пункту умову Заяви-анкети №40947490 від 31.03.2021р. що передбачає обов'язок позичальника сплачувати комісію у розмірі 3% саме у зв'язку із обранням неналежного способу захисту порушеного права.
Щодо застосування наслідків нікчемності умов договору суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
За правилами вказаної статті реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.
Як було встановлено судом, розмір сплати щомісячної комісії у розмірі 932 грн.34 коп. (3% від суми кредиту 31 077 грн.90коп.) за управління кредиту визначений у Графіку щомісячних платежів та повинен здійснюватися позичальником з травня 2022р., отже, лише починаючи з травня 2022р., у позичальника виникало зобов'язання щодо сплати щомісячної комісії.
Згідно наданого банку розрахунку за договором №40947490 від 31.03.20221р. заборгованість по комісії позичальнику не нараховувалася, як не була заявлена до стягнення за основним позовом, останній платіж на погашення чергового платежу за кредитом ОСОБА_1 здійснено 19.01.2022р., (до травня 2022р.) тобто, платежі на погашення кредиту внесені позичальником до 19.01.2022р. ще не включали в себе сплату комісії за управління кредитом.
Під час розгляду справи факти, що позичальником ОСОБА_1 , починаючи з травня 2022р., було здійснено платежі, які було віднесено на погашення комісії за управління кредитом, ОСОБА_1 належними письмовими доказами не підтверджено, а отже матеріали справи не містять доказів, що банк за рахунок позичальника набув кошти за нікчемною умовою договору, які підлягають поверненню в порядку реституції, а тому у банка і не виникає зобов'язання здійснити перерахунок за договором.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст.141 ЦПК України, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Із положень ч.ч. 1-4 ст.137 ЦПК України слідує, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-цвід 20.09.2018р. суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
05.12.2022р. між АТ КБ «Глобус», який в подальшому іменується як Клієнт, та адвокатом Прохоренком В.П. було укладено договір про надання професійної правничої (правової) допомоги № 051222 (а.с. №26).
Відповідно до умов даного договору, сторони узгодили, що під правовою допомогою розуміють надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, складання процесуальних документів, договором також встановлюється розрахунок вартості послуг виконавця.
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг №40947490 від 16.05.2023р. до договору № 051222 від 05.12.2022р. замовник прийняв наступні послуги пов'язані з представництвом клієнта до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором №40947490: проведення зустрічі з клієнтом, ознайомлення з наданими клієнтом документами, надання консультацій в рамках зустрічі щодо вирішення даної справи, узгодження правової позиції, відшкодування витрат на виїзну консультацію до АТ «КБ «Глобус», витрат на телекомунікаційний зв'язок, вартість 3 000 грн.; складання позовної заяви про стягнення заборгованості, формування пакету документів та подачу до суду позовної заяви з додатками, відправлення поштової кореспонденції, копіювання та друк копій необхідних документів до позовної заяви, вартість 3 000 грн (а.с. №29).
Відповідно до платіжної інструкції №4077 від 16.05.2023р. прийнято від платника АТ КБ «Глобус», за професійну правничу допомогу за договором № 051222 від 05.12.2022р. згідно акту від 16.05.2023р. суму у розмірі 6 000 грн.
При цьому, враховуючи часткове задоволення позовних вимог АТ КБ «Глобус», суд дійшов висновку, що понесені позивачем АТ КБ «Глобус» витрат на правничу допомогу підлягають частковому стягненню з відповідачки ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ), а саме - у розмірі 2 500 грн.
У відповідності до положень ст.141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки за основним позовом ОСОБА_1 на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору (а.с. №3) пропорційно задоволеній частині позовних вимог, а саме у розмірі 963 грн. 56 коп. (9 979,20 грн.* 2 684 грн. : 27 797,10 грн. = 963,56 грн ).
Враховуючи відмову в задоволенні зустрічного позову, судові витрати Клименчук ( ОСОБА_2 ) на професійну правничу допомогу відносяться на її рахунок.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 634, 639, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 133, 137 141, 223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, ч.2,3 ст. 274, ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Комерційний банк» «Глобус» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк» «Глобус» прострочену заборгованість за Договором про надання комплексу банківського обслуговування №40947490 від 31.03.2021р. станом на 01.03.2023р. по тілу кредиту у розмірі 9 979 грн.20 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог Акціонерного товариства «Комерційний банк» «Глобус» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк» «Глобус» судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 963 грн. 56 коп. та по оплаті витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500 грн., а загалом - 3 463 грн. 56 коп.
В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк» «Глобус» про визнання недійсним пункту договору - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя: Ткаченко Н.В.