Справа № 630/1040/23
Провадження № 2/630/330/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2023 року м Люботин
Люботинський міський суд Харківської області у складі:
головуючого судді Малихіна О.О.,
за участю секретаря Нерубацької А.О.,
розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду м. Люботин Харківської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 630/1040/23 (провадження № 2/630/330/22) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення з аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову до суду і до досягнення дитиною повноліття; про визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем мешкання батька; про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
ВСТАНОВИВ:
В обґрунтування заявленого позову ОСОБА_1 вказав, що з січня 2014 року він познайомився з жінкою на ім'я ОСОБА_2 , а вже з лютого 2014 року вони почали проживати разом однією сім'єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син ОСОБА_4 . Але в січня 2023 року спільне проживання з відповідачем ОСОБА_2 припинилось і вона пішла з сім'ї, оскільки планувала виїхати за кордон. Відтоді ОСОБА_2 проживає окремо від нього і сина, не надає допомоги в утриманні сина і не проявляє інтересу до дитини, усунувшись від виконання своїх обов'язків по вихованню сина та його утриманню. Позивач також наголосив у своєму позові на тому, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків, в той час як він забезпечує належне виховання сина, турботу про нього, отримання ним освіти, і забезпечив належні умови для проживання дитини. Через поведінку відповідача він позбавлений можливості вирішити з нею, де і з ким проживатиме їх син. Тому позивач вимушений був звернутися до суду з відповідним позовом.
Ухвалою суду від 25 жовтня 2023 року було відкрито провадження в справі та призначено проведення підготовчого засідання.
Позивач ОСОБА_1 в підготовче засідання не з'явився, але подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, вказав, що позов підтримує в повному обсязі та просив його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в підготовче засідання не з'явилася, але направила до суду заяву визнання позову в повному обсязі та проведення розгляду справи за її відсутності, оскільки вона перебуває за кордоном.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем з дотримання порядку, встановленого ст. 206 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 206 ЦПК України до ухвалення судового рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій та ухвалює рішення за наявності для того законних підстав.
Ознайомившись з заявою відповідача ОСОБА_2 про визнання позову, суд приходить до висновку, що така заява не суперечить закону та достовірно відображає позицію відповідача в даній справі, оскільки подана нею особисто. Від так, визнання відповідачем позову не порушує її права, свободи чи інтереси, тому суд вважає за можливе ухвалити рішення по суті заявлених вимог у підготовчому засіданні.
Дослідивши у підготовчому засіданні наявні в справі докази, суд встановив наступне.
Сторони ОСОБА_1 і ОСОБА_2 являються батьками дитини ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 , виданого повторно 05 жовтня 2023 року Третім відділом державної РАЦС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
З січня 2023 року сторони ОСОБА_1 і ОСОБА_2 припинили спільне проживання як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу і від тоді проживають окремо один від одного.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Аналізуючи наведені норми Сімейного кодексу України, слід дійти висновку, що визначальною у вирішенні питання про присудження аліментів є та обставина, з ким з батьків проживає дитина.
Наразі, дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває на його повному утриманні, що визнала відповідач у своїй заяві.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує, серед іншого, стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків. При цьому розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно із ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
На даний час відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання сина, а тому суд задовольняє позов в частині стягнення аліментів і стягує з відповідача аліменти на користь позивача на утримання сина в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, матеріальне становище позивача, та платника аліментів, яка є працездатною людиною та не має на утриманні інших дітей.
Також відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Дитина сторін у справі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наразі проживає разом з батьком ОСОБА_1 , який є позивачем по даній справі.
Відповідач ОСОБА_2 проживає окремо від позивача і сина, але також має право заявити свою вимогу про визначення місця проживання дитини разом з нею. Натомість вона добровільно заявила суду про визнання вимоги позивача про визначення місця проживання сина разом з батьком та визнала ті обставини, що дитина фактично проживає з батьком, який створив для неї необхідні умови.
Рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків. При вирішенні таких спорів доцільно та правильно керуватися виключно інтересами дитини, але попередньо суд повинен впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийнято рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку.
З огляду на встановлені обставини того, що дитина безперервно проживає з батьком, який створив для неї належні побутові і житлові умови, суд дійшов висновку, що в цьому випадку позивачем буде забезпечено розвиток дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.
У статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України, зокрема, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, передбачені статтею 166 СК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Позивач стверджує, що відповідач з січня 2023 року припинила піклуватися про сина та забезпечувати його потреби, коли почала проживати окремо від дитини, та заявила про намір виїхати за кордон, і залишила дитину на його утримання. Відповідачем ОСОБА_2 такі обставини визнані у поданій суду заяві, тому слід вважати їх встановленими.
Отже відповідачем свідомо обрано такі життєві умови, за яких її участь у вихованні сина є мінімальною та недостатньою, що в свою чергу свідчить про її ухилення від виконання батьківських обов'язків в розумінні статті 164 СК України.
На підстави викладеного, та враховуючи вік дитини, в якому присутність матері є вкрай важливим, але вона знехтувала своїми батьківськими обов'язками по його вихованню, суд задовольняє вимогу позивача та визначає місце проживання дитини разом з ним.
Одночасно з цим, суд у відповідності до ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача понесені ним витрати по оплаті судового збору в сумі 2147,20 грн., які підтверджені платіжною інструкцією від 01 травня 2023 року.
Крім того, суд стягує з відповідача судовий збір в сумі 1073,60 грн. на користь держави, оскільки позивач звільнений від сплати цих сум за подання позовної заяви про стягнення аліментів.
Керуючись ст.ст. 150, 160, 164, 166, 181, 182 СК України, ст.ст. 10-13, 76-81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини від всіх видів доходу але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 21 вересня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору в сумі 2147,20 грн.
Стягнути із ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1073,60 грн. на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (р/р: UA908999980313111256000026001, одержувач: ГУК у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, банк Казначейство України, МФО 820019, код бюджетної класифікації 22030106).
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його складання мають право подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня вручення їм повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний № НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний № НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя О. О. Малихін
Повне рішення складено
24 листопада 2023 року.