Єдиний унікальний номер 205/3110/21
1-кп/205/211/23
Провадження №1кп205\211\23
Справа №205\3110\21
УХВАЛА
19 грудня 2023 року Ленінський районний суд
м.Дніпропетровська
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
захисників - адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5
потерпілого - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м.Дніпро, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Донецька, громадянки України, освіта вища, не заміжньої, раніше не засудженої, проживаючої та зареєстрованої в АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.255-3 ч.1, 28 ч.2-125 ч.1 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Ленінського районного суду м.Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.255-3 ч.1, 28 ч.2-125 ч.1 КК України, а саме в тому, що вона, 19 серпня 2020 року, о 10 годині 27 хвилин, перебуваючи на своєму робочому місці, у приміщенні КП «Дніпропетровська обласна реабілітаційна лікарня лікарня» ДОР, за адресою: м.Дніпро, вул.Велика Діївська 111, реалізовуючи свій злочинний умисел на звернення до особи, яка завідомо для винного може здійснювати злочинний вплив, зокрема до особи, яка перебуває у статусі суб'єкта підвищеного злочинного впливу, з метою застосування нею такого впливу, здійснила телефонний дзвінок раніше знайомій особі, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, якому повідомила про необхідність прибуття за місцем роботи потерпілого ОСОБА_6 , з яким у неї склались неприязні стосунки та спричинення останньому легких тілесних ушкоджень, таким чином вчинила замовлення на спричинення легких тілесних ушкоджень. Після цього, дві особи, відносно яких матеріали виділені в окреме провадження, в той же день, близько 13 години 30 хвилин, реалізуючи злочинний намір ОСОБА_7 , прибули до приміщенні КП «Дніпропетровська обласна реабілітаційна лікарня лікарня» ДОР, за адресою: м.Дніпро, вул.Велика Діївська 111, де за вказівкою ОСОБА_7 зайшли до робочого кабінету потерпілого ОСОБА_6 , після чого на замовлення обвинуваченої, з метою залякування потерпілого, вийшли за межі домовленості з ОСОБА_7 щодо обсягу злочинних дій, спричинили ОСОБА_6 тілесні ушкодження, які за своїм характером відносяться до категорії тяжких, як небезпечних для життя в момент заподіяння.
В судовому засіданні захисниками обвинуваченої ОСОБА_7 заявлено клопотання про закриття кримінального провадження на підставі ст.284 ч.1 п.10 КПК України, оскільки прокурор звернувся до суду з обвинувальним актом поза межами строків досудового розслідування, передбачених ст.219 КПК України, що унеможливлює розгляд кримінального провадження по суті.
Обвинувачена ОСОБА_7 підтримала заявлене клопотання та просити кримінальне провадження за її обвинуваченням з підстав, зазначених у клопотанні.
Прокурор та потерпілий заперечували проти задоволення клопотання про закриття кримінального провадження на підставі ст.284 ч.1 п.10 КПК України, посилаючись на його необґрунтованість.
Вислухавши думку сторін кримінального провадження, а також дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.
Так, відповідно до п.10 ч.1 ст.284 КК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.255-3 ч.1, 28 ч.3-125 ч.1 КК України, одне з яких, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, а друге - до кримінальних проступків.
Вирішуючи питання про можливість закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України, суд враховує правові висновки, які містяться в постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 13 лютого 2023 року (справа № 932/8842/20), у якій зазначено наступне.
Для висновку щодо правозастосування вказаних нормативних положень об'єднана палата вважає за необхідне з'ясувати зміст поняття «злочину проти життя та здоров'я особи», яке вжито законодавцем у п.10 ч.1 ст.284 КПК.
У цьому аспекті колегія суддів об'єднаної палати насамперед звертає увагу на те, що п.10 ч.1 ст.284 КПК у частині вживання поняття «злочину проти життя та здоров'я особи» не містить прямої відсилки до конкретних норм іншого нормативно-правового акта, на відміну, до прикладу, від положення п.9 ч.1 ст.284 КПК, котре прямо відсилає до норм ст. 212 КК та підрозділу 92 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
А тому закріплене у п.10 ч.1 ст.284 КПК поняття «злочину проти життя та здоров'я особи» потребує свого тлумачення, зокрема й на рівні відповідного висновку, викладеного у постанові Верховного Суду, яке би забезпечило однаковість правозастосування вказаної норми у судовій практиці.
Задля вирішення цього питання слід звернутись як до доктринальних положень кримінального права, так і врахувати позитивні зобов'язання нашої держави відповідно до Конституції України й Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, доктрина кримінального права виходить із того, що всі склади кримінальних правопорушень за характером їх структури поділяються на дві категорії: прості та складні (ускладнені).
До простих складів зазвичай відносять ті, які містять ознаки одного суспільно небезпечного діяння, що посягає на один об'єкт. Такими прикладами простих складів є більшість кримінальних правопорушень, передбачених розділом ІІ Особливої частини КК.
У той же час одним із видів складного (ускладненого) кримінального правопорушення, є склад, законодавча конструкція якого передбачає наявність двох і більше (обов'язкових чи факультативних) об'єктів посягання, один із яких є основним, а інший(і) - додатковим(и) в складі поліоб'єктного кримінального правопорушення. Виходячи з основного об'єкта, як відомо, здійснена класифікація усіх кримінальних правопорушень (із їх структуризацією) у відповідних розділах Особливої частини КК та диференціація кримінальної відповідальності. Проте додатковий об'єкт також відіграє істотне значення для правозастосування.
Наявність у складі кримінального правопорушення додаткового об'єкта свідчить про те, що в такому складі кримінального правопорушення цим суспільним відносинам поряд з основним об'єктом заподіюється (може заподіюватись), чи створюється (може створюватися) реальна загроза заподіяння шкоди. Прикладами кримінальних правопорушень із двома (і більше) об'єктами посягання є так звана категорія злочинів корисливо-насильницького характеру, що охоплює розбій, поєднані з насильством грабіж і вимагання.
Додатковим об'єктом є цінності, які підлягають одночасному захисту разом з основним об'єктом кримінально-правової охорони. Це такі цінності, яким завдається (може завдаватися) шкода від кримінального правопорушення одночасно з основним об'єктом посягання, що через типове поєднання із характером кримінально-караного діяння та з огляду на передбачені законом спосіб його вчинення, застосовані знаряддя, обстановку й інші ознаки, зумовлює застосування законодавцем особливого підходу до побудови відповідного складу кримінального правопорушення.
Такі цінності як життя і здоров'я можуть бути основним об'єктом для ряду кримінальних правопорушень, передбачених розділом ІІ «Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи» Особливої частини КК, але водночас утворювати додатковий об'єкт кримінальних правопорушень з інших розділів КК, включаючи вимагання.
А тому правильним буде визначення закріпленого в п.10 ч.1 ст.284 КПК поняття «злочину проти життя та здоров'я особи», виходячи з інкримінованих фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, а саме з огляду на те, чи виступають об'єктом цього злочину життя та здоров'я особи.
Таким чином, зважаючи на застосовану законодавцем юридичну техніку, поняття «злочин проти життя та здоров'я особи» у вказаній вище процесуальній нормі охоплює своїм змістом не тільки злочини, передбачені в розділі II Особливої частини КК, а й інші склади злочинів, у яких додатковим об'єктом посягання є життя та здоров'я особи.
Правильність такого розуміння припису п.10 ч.1 ст.284 КПК ґрунтується й на тому, що ця норма права, як уже зазначалось, не містить прямої відсилки до розділу II Особливої частини КК «Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи».
Також для правильного застосування норми п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК обов'язково має враховуватись, з огляду на положення ст. 12 КК, й тяжкість відповідного злочину з об'єктом посягання (основним або додатковим) на життя та здоров'я особи.
При цьому, з огляду на те, що комплексне поєднання декількох об'єктів посягання надає кримінальному правопорушенню окремої якості, визначення тяжкості злочину має стосуватися діяння загалом як такого, що містить складний (ускладнений) склад кримінального правопорушення.
А тому, якщо з огляду на приписи ст.12 КК та санкцію відповідної кримінально-правової норми злочин із додатковим об'єктом посягання у виді життя та здоров'я особи є тяжким чи особливо тяжким, то він для застосування положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК охоплюється поняттям «тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи».
Об'єднана палата вважає, що саме такий правовий підхід відповідає позитивним зобов'язанням держави Україна стосовно захисту життя та здоров'я особи, які знайшли своє відображення у положеннях статей 3, 27 Конституції України, статей 2, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод й отримали відповідні роз'яснення у Рішенні Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року № 2-рп/2016 (абз. 1 п. 3 мотивувальної частини) та рішеннях Європейського суду з прав людини (у справі «Колеви проти Болгарії», № 1108/02, §§ 191-192; у справі «Развозжаєв проти Росії та України та Удальцов проти Росії», № 75734/12, § 171; у справі «Чернега та інші проти України», № 74768/10, §§ 158-159, та низці інших рішень).
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також ту обставину, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.255-3 ч.1, 28 ч.2-125 ч.1 КК України, одне з яких є тяжким та згідно обвинувачення, безпосередньо пов'язано із спричиненням тілесних ушкоджень потерпілому, тобто додатковим об'єктом є життя та здоров'я особи, суд вважає неможливим у даному випадку застосування положень п.10 ч.1 ст.284 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.284 ч.1 п.10, 350, 370-372 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання захисників обвинуваченої ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження за її обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.255-3 ч.1, 28 ч.2-125 ч.1 КК України на підставі ст.284 ч.1 п.10 КПК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_1