20.12.2023 Єдиний унікальний номер 205/8809/23
Провадження №2/205/2982/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2023 року місто Дніпро
Ленінський районний суд міста Дніпропетровська у складі
головуючого судді Костромітіної О.О.,
за участю секретаря судового засідання Морозової С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank»,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2023 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank», мотивуючи свої вимоги тим, що 04.08.2019 року ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 04.08.2019 року. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердила, що ознайомилась та отримала примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов'язується виконувати його умови. На підставі укладеного договору відповідач отримала кредит у розмірі 50000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. АТ «Універсал Банк» свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору (не сплатила щомісячні мінімальні платежі). Станом на 28.12.2022 року у відповідача прострочення зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим, на підставі положення п.п. 5.17 п.5 Розділу ІІ Умов, відбулось Істотне порушення клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте, відповідач на контакт не виходила та не вчинила жодної дії, направленої на погашення заборгованості, у зв'язку з чим станом на 03.07.2023 року заборгованість становить 65919,44 гривень, в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту) - 65919,44 гривень, заборгованість за пенею 0,00 гривень, заборгованість за порушення грошового зобов'язання 0,00 гривень.
Порушення відповідачем зобов'язань по укладеному договору про надання банківських послуг «Monobank» від 04.08.2019 року щодо своєчасного погашення кредиту зумовило звернення АТ «Універсал Банк» до суду із відповідним позовом.
Ухвалою суду від 30.08.2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
03.10.2023 року від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому ОСОБА_1 вважає подану позовну заяву необґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне. По-перше, позивач не довів належними, допустимими, достовірними й достатніми доказами, що відповідач при складанні анкети-заяви ознайомилась саме з цими Правилами та надання банківських послуг, на які посилається позивач, а також, не відомо на яких умовах та з якими відмотками і штрафними санкціями погодився відповідач під час підписання анкети-заяви. Умови та правила надання банківських послуг повинні містити підпис позичальника, саме з цього моменту такі умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору. Таким чином, позивач не надав жодного доказу який би підтверджував, що між ним та відповідачем укладено кредитний договір.
Проте, із жодною інформацією зазначеною вище відповідач ознайомлений не був, та, відповідно жодного підтвердження щодо ознайомлення не направляв до позивача, що додатково свідчить про відсутність будь-яких договірних відносин між позивачем та відповідачем.
Крім того, відповідно до ст.16 Закону України «Про споживче кредитування», встановлено досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту. В матеріалах справи відсутні докази про отримання відповідачем вимоги про дострокове повернення кредиту. Сама по собі наявність вимоги про дострокове погашення заборгованості чи квитанції, яка підтверджує її відправку, не може бути доказом отримання позичальником цієї вимоги.
По-друге, щодо наданої позивачем анкети-заяви від 04.08.2019 року повідомляє наступне. Якщо, на думку позивача анкета-заява становить кредитний договір, вона повинна бути підписана з боку позивача уповноваженою на те особою.
Позивачем до суду надана анкета-заява, яка була підписана представником позивача, проте не доведено повноваження особи, якою було підписано вказану анкету-заяву.
Також, позивачем не надано належним чином завірену копію або оригінал Таблиці обчислення вартості кредиту, Паспорт кредиту, що були б підписані відповідачем.
Додатково наголошує на відсутності у додатках до позову заяви Додатку, у якому, відповідно до анкети-заяви мала би бути визначена сума встановленого кредитного ліміту та умови його погашення.
Будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на особовий рахунок позивач не надав. До позовної заяви копію платіжної картки не додав. Підтвердження отримання Відповідачем картки також надано до суду не було.
В доданих позивачем додатках до позову відсутні докази ознайомлення позивачем відповідача з Умовами публічного договору та надання відповідачу копій цих документів. Також не надані докази отримання відповідачем графіків платежів та розрахунку сукупної вартості кредиту, відкриття банківського рахунку в рамках виконання кредитного договору, відсутні докази надання відповідачу електронного платіжного засобу у вигляді картки, в анкеті-заяві такі дані відсутні, не надано належних первинних фінансових документів про отримання та повернення нібито кредитних коштів. Додані ж «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку» не містять підпису Відповідача, та складені та сформовані самим Позивачем, який є зацікавленою особою у справі та може вносити будь-які відомості у ці документи. Надані копії «Умов та правил надання банківських послуг», затверджених Наказом, та «Тарифи Банку» є лише відсканованими копіями невідомого документу, викликають сумнів в їх достовірності, не містять підпису Відповідача про ознайомлення, а тому їх не є можливим вважати складовою укладеного договору. Окрім того, в самій анкеті відсутні відмітки про отримання цих Умов та Тарифів.
У анкеті-заяві відсутні домовленості сторін про сплату комісії та відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасно погашення кредиту. Надані банком документи, а саме, витяги з Умов, Тарифів АТ «Універсал Банк», з огляду на їх мінливий характер, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до кредитного договору. Лише факт підписання анкети-заяви позичальником може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
До того ж, ніби то, укладений між сторонами кредитний договір від 04.08.2019 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту. Відсутня у матеріалах пам'ятка клієнта, яка є складовою частиною спірного договору.
Посилається на порушення позивачем пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління НБУ від 10 травня 2007 року №168. Банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк, або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Щодо твердження Позивача про генерацію АТ «Універсал банк» електронного цифрового підпису, та нібито підписання ним відповідачем істотних умов договору, звертає увагу на наступне.
Як вбачається із матеріалів судової справи, Позивачем не надано жодного доказу, що свідчив би про внесення його до Довірчого списку, та можливість АТ «Універсал Банк» генерувати електронний цифровий підпис. Більш того, перейшовши за посиланням https://czo.gov.ua/ca-registry, та ознайомившись із переліком «Кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг» було встановлено, що АТ «Універсал Банк» відсутній у даному переліку, отже й не має законних підстав для генерації електронного цифрового підпису, а тому твердження позивача, що Банк і відповідач узгодили істотні умови кредитного договору не відповідає фактичним обставинам справи.
По-третє, звертає увагу суду, що Позивачем, у своєму розрахунку, за рахунок кредиту було погашено відсотки на суми визначену в 10 колонці наданого позивачем розрахунку. Так, дослідивши відповідний розрахунок заборгованості представника Позивача, вважає, що останній не може вважатись обґрунтованим з тих підстав, що він не містить обчислення порядку нарахування суми тіла кредиту, оскільки позивачем у тіло кредиту включалися відсотки погашені за рахунок кредиту (10-та колонка розрахунку), а відтак не можна вважати заявлену до стягнення суму обґрунтованою. Відповідач не отримував кошти, які зазначені в позові, а ні як тіло кредиту, а ні в інший спосіб. Банк безпідставно нараховував щомісяця Відповідачу відсотки, які остання ніколи не визнавала та не сплачувала. Проте Банк самостійно погашав такі щомісячні відсотки, суми яких зарахував Відповідачу як тіло кредиту. Банком самостійно збільшено тіло кредиту на 33 290,28 гривень за рахунок нарахованих відсотків, погашення яких відбулось за рахунок тіла кредиту, і відповідно відбулось «штучне» збільшення тіла кредиту. Із вказаного розрахунку не можливо достовірно визначити, яка саме сума заборгованості підлягає стягненню, та взагалі чи існує будь-яка заборгованість.
Крім того, звертає увагу суду, що в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом розмір, та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Як вже зазначалось, Позивачем не надано належних доказів, що підтверджували би обумовлення нарахування та сплати відсотків, комісій та інших платежів за спірним кредитним договором. Відповідно до наданого Позивачем розрахунку (15 колонка) Відповідач сплатила на користь банку - 24173,50 гривень. Позивач у позовній заяві зазначає про нібито отримання відповідачем 50000,00 гривень, а отже 50000-24173,50 = 25826,50 гривень.
На підставі вищевикладеного просила суд відмовити у задоволенні позов АТ «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
10.10.2023 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якому він просив задовольнити позовні вимоги, обґрунтовуючи це тим, що відповідно до п.3 Анкети-заяви від 04.08.2019 року підписанням договору боржник підтвердив, що він ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які складають договір про надання банківських послуг (затверджені протоколом №26 від 03.07.2019 року, набули чинності з 04.07.2019 року, які діяли на момент підписання анкети-заяви). Також підтвердив, що вищевказані документи зрозумілі боржнику та не потребують додаткового тлумачення.
Саме в Умовах, Тарифах, Паспорті споживчого кредиту записана процентна ставка, пеня, комісія. Договір є обов'язковим для виконання.
Боржник не звертався до банку з непогодженням про зміни Умов і правил надання банківських послуг, тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорта споживчого кредиту, які складають договір про надання банківських послуг і продовжувала користуватись карткою, а отже з ними погодилася, та відповідно до п. 4.2.19. розділу 4 Умов і правил на постійній основі, але не рідше ніж один раз на 30 календарних днів, ознайомлюватися з чинною редакцією договору, що розташований за посиланням https://www.monobank.ua/terms та/або в мобільному додатку, з метою виконання умов договору з урахуванням можливих змін до нього. Вказує, що у підписаній анкеті-заяві відповідач визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях, а використання кредитних коштів підтверджується випискою, отже боржник намагається приховати фактичні обставини справи, що погодилася з Умовами і правилами надання банківських послуг у застосунку «monobank», бо інакше вона не мала би взагалі технічної можливості користуватися додатком. Посилається також на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року №623/2936/19.
Зазначає, що відповідно до виписки про рух коштів на рахунку кредитний ліміт боржника складає 50000 грн., а баланс складає (мінус) 15919,44 грн., тобто, заборгованість складає 65919,44 грн., яка складається з повністю використаного кредитного ліміту у сумі 50000 грн. та суми овердрафту (мінусу по картці), яка становить (мінус) 15919,44 грн. Вказує, що виконаний банком розрахунок заборгованості є належним доказом підтвердження заборгованості за кредитним договором, оскільки містить детальний розпис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів боржником, кількість днів за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом. Зазначає, що відповідач лише частково здійснював операції з поповнення своєї банківської карти, розмір яких був значно меншим за поточні витрати по картковому рахунку на власний розсуд і тому виникла заборгованість. Відповідно до виписки про рух коштів по картці всього за весь час користування карткою боржником було проведено поповнень карткового рахунку на суму 24173,50 грн., проведено витрат по картці на суму 90092,94 грн., отже, сума коштів, яка досі не повернута банку, становить 65919,44 грн. Посилається, що поповнення, які проводила відповідач, свідчать про те, що відповідач усвідомлювала, що винна банку кошти, які використала з кредитного ліміту, отже, повною мірою розуміла наслідки та була ознайомлена з умовами використання наданих їй коштів.
20.10.2023 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог з посиланням на позицію Верховного Суду України у постановах від 11.03.2015 №43098344 (справа №6-16цс15) та від 12.03.2017 року (справа №6-2320цс16), зазначаючи, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами укладення між банком та відповідачем договору 04.08.2019 року, і не доведено того факту, що договір нібито було укладено саме на тих умовах, на які посилається позивач.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, в прохальній частині позову просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 , належним чином повідомлена про день, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилась. У відзиві на позов та запереченнях просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Враховуючи надане представником позивача клопотання про розгляд справи без його участі, належне повідомлення відповідача про день, час і місце розгляду справи, подання останньою відзиву на позов та письмових заперечень, в якому висловлено позицію щодо заявленого позову, суд, відповідно ст.223 ЦПК України, розглянув справу за відсутності сторін, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що у жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустив новий проект «Monobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках «Monobank» за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.
Особливістю проекту «Monobank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
Судом встановлено, що 04.08.2019 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг monobank Universal Bank.
Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідачка підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають Договір та зобов'язується виконувати його умови.
Крім того, ОСОБА_1 в анкеті-заяві зазначила, що просить вважати наведений зразок її власноручного підпису або його аналоги (у тому числі її електронний/електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті їй в банку. Вона засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її даних згідно з договором. Також визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях. Підтвердила, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися нею та/або банком з використанням електронного цифрового підпису (п. 6). Усе листування щодо цього договору просила здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору (п. 11).
На підтвердження умов кредитування АТ «Універсал Банк» надало суду копію анкети-заяви відповідача ОСОБА_1 до договору про надання банківських послуг, витяг з Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» та Витяг з Тарифів за карткою Monobank в АТ «Універсал Банк», паспорт споживчого кредиту, розрахунок заборгованості.
Відповідно до умов анкети-заяви банк відкрив позичальнику ОСОБА_1 поточний рахунок у гривні на її ім'я та надав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 10000 гривень, який в подальшому неодноразово змінювався, і останній раз 27.12.2020 був встановлений в сумі 50 000 гривень, що підтверджується довідкою від 05.10.2023 року про розмір встановленого кредитного ліміту ОСОБА_1 через мобільний застосунок за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 04.08.2019 року.
З наявної в матеріалах справи виписки про рух коштів по картці від 05.10.2023 року по рахунку НОМЕР_1 за період з 04.08.2019 року по 03.07.2023 року встановлено, що відповідач дійсно користувалась кредитними коштами та здійснювала операції.
Зі змісту вказаної виписки також вбачається, що кредитний ліміт (станом на 03.07.2023 року) - 50000 гривень; заборгованість (станом на 03.07.2023 року) 65919,14 гривень; баланс на початок періоду 10000 гривень; баланс на кінець періоду -15919,44 гривень; сума витрат за період 90092,94 гривень; сума зарахувань за період 24173,50 гривень.
Згідно із наданим позивачем розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 04.08.2019 року станом на 03.07.2023 року складає 65919,44 гривень., яка складається з: загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 65919,44 гривень, загального залишку заборгованості за відсотками у розмірі 0,00 гривень, заборгованості за пенею у розмірі 0,00 гривень., заборгованості за порушення грошового зобов'язання у розмірі 0,00 гривень.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 7 жовтня 2020 року №127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Таким чином, кредитний договір укладається в письмовій формі, у якому сторонами погоджується розмірі кредиту, розмір відсоткової ставки, порядок застосування неустойки за порушення грошового зобов'язання, порядок погашення заборгованості, та інші умови.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Статтею 3 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом ч. ч. 3, 4, 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
АТ «Універсал Банк» звертаючись до суду з позовом зазначало, що кредитний договір між АТ «Універсал банк» та ОСОБА_1 , у тому числі анкету-заяву з Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту, які були надані банком позичальнику через мобільний додаток, було підписано шляхом накладання електронного цифрового підпису самого відповідача. У підписаній анкеті-заяві відповідач визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.
Встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачем договір позики не був би укладеним сторонами, суд дійшов висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає доведеним, що між сторонами було укладено кредитний договір, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.
Таким чином, судом встановлено, що між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами відповідач ознайомилася та погодилася.
У позові АТ «Універсал Банк» посилається на те, що 04.08.2019 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. У пунктах 2, 3 вказаної Анкети-заяви зазначено, що відповідач погодилася з тим, що ця анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які були надані їй для ознайомлення.
Проте, суд зазначає, що підписана відповідачем Анкета-заява до договору про надання банківських послуг містить лише її анкетні дані та контактну інформацію. При цьому строки здійснення періодичних платежів не встановлені, процентна ставка не зазначена, а також у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення комісії та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Крім того, наявні у матеріалах справи Умови і правила надання банківських послуг ОСОБА_1 не підписані. Згідно роз'яснень, що викладені у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17, з огляду на їх мінливий характер, такі Умови та Правила не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін.
Оскільки надані позивачем Умови і правила надання банківських послуг, Тарифи, Таблиця обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту, не підписані відповідачем, що не відповідає вимогам ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», тому суд при вирішенні спору по суті відхиляє позицію позивача, яка викладена у відповіді на відзив, що відповідач підтвердила, що ознайомлена з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які складають договір про надання банківських послуг (затверджені протоколом №26 від 03.07.2019 року, набули чинності з 04.07.2019 року, які діяли на момент підписання анкети-заяви).
Суд зазначає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Предметом позову АТ «Універсал Банк» у даній цивільній справі є стягнення заборгованості за тілом кредиту, що відповідає суті кредитних правовідносин, оскільки, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.
За змістом ч. 2 ст. 530 ЦК України строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.
Таким чином АТ «Універсал Банк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Проте, як вбачається з наданих банком розрахунку заборгованості та виписки по картковому рахунку, незважаючи на відсутність погодження між сторонами у визначеній законом формі істотних умов договору щодо розміру процентів за користування кредитом, неустойки (комісії), про що зазначалось вище, позивачем АТ «Універсал Банк» здійснювалось нарахування та списання відсотків не відповідно до положень ч. 1 ст. 1048 ЦК України (на рівні облікової ставки НБУ), а у збільшеному розмірі 37,2 % (поточна ставка) та 76,8% (прострочена ставка) за рахунок коштів внесених відповідачем в рахунок погашення заборгованості, про що свідчить вищезгаданий розрахунок заборгованості.
Отже, до суми фактично отриманих відповідачем кредитних коштів позивач неправомірно нарахував відсотки, хоча докази про погодження з відповідачем на вчинення вказаних дій позивач суду не надав і матеріали справи цього не містять. Вказані відсотки банк самовільно нарахував відповідачу, що відображено у розрахунку заборгованості, додавши їх до суми фактично отриманих відповідачем кредитних коштів, внаслідок чого неправомірно збільшив тіло кредиту.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Висновки суду у цій справі узгоджуються із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 18 травня 2022 року у справі №697/302/20, в якій розглядалися аналогічні правовідносини за участі позивача АТ «Універсал Банк» та крім того, судом касаційної інстанції при розгляді справи застосовано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, а тому заперечення представника позивача щодо можливості застосування в цій справі правових висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 є необґрунтованими.
Разом з тим, суд звертає увагу, що з наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту) становить 65919,44 гривень.
При цьому, вказана сума заборгованості не є заборгованістю лише за тілом кредиту, як зазначає позивач, оскільки, як слідує з виписки про рух коштів відповідача, банком у період з 04.08.2023 року по 01.11.2022 року здійснювалось автоматичне списання відсотків, за рахунок яких збільшувалося тіло кредиту, на загальну суму 33465,72 гривень, що теж враховано позивачем як заборгованість за тілом кредиту, однак фактично не є такою.
Відповідно до п. 5 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 18 червня 2003 року №254, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Суд зазначає, що відповідачем ОСОБА_1 не спростовано фактичне користування кредитними коштами, що слідує з виписки про рух коштів, наявної в матеріалах справи і яка є належним доказом заборгованості відповідача за тілом кредиту, що відповідає п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року №75, та узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18-ц.
Пунктом 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року №2 передбачено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Згідно із ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Враховуючи вищевказані положення закону та існуючі обставини справи, суд вважає доведеним факт порушення відповідачем ОСОБА_2 умов кредитного договору відносно строків повернення кредитної заборгованості та визнає право позивача на стягнення доведеного розміру кредитної заборгованості в судовому порядку.
Судом встановлено, що до суми фактично отриманих відповідачем кредитних коштів позивач неправомірно нарахував відсотки у розмірі 33465,72 гривень, і зазначені відсотки банк самовільно нарахував відповідачу, що відображено у розрахунку заборгованості та виписці про рух коштів, додавши їх до суми фактично отриманих відповідачем кредитних коштів, внаслідок чого неправомірно збільшив тіло кредиту.
При цьому суд зауважує, що позивач, нараховуючи за даним кредитним договором відсотки, не заявляє вимог до відповідача про стягнення процентів за користування позиченими коштами та будь-яких інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання з підстав та у розмірах, установлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України.
За викладених обставин суд дійшов висновку, що заявлена сума заборгованості за тілом кредиту є необґрунтованою, а стягненню підлягає саме різниця між заявленою банком до стягнення з відповідача сумою заборгованості за кредитним договором та сумою нарахованих банком відсотків, які були погашені за рахунок кредитних коштів та коштів внесених позичальником на погашення кредиту, що становить 32453,72 гривень (65919,44 гривень - 33465,72 гривень), де 33465,72 гривень сума списаних відсотків.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ «Універсал Банк» про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання банківських послуг Monobank від 04.08.2019 року, що утворилася станом на 03.07.2021 року, підлягає частковому задоволенню, а саме, підлягає стягненню заборгованість за цим кредитним договором у розмірі 32453,72 гривень (тіло кредиту), в іншій частині вимог слід відмовити.
Суд, задовольняючи позовні вимоги частково, відповідно до ст. 141 ЦПК України, покладає судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог в розмірі 1362,60 гривень (33465,72 гривень х 2 684,00 гривень / 65919,44 гривень = 1362,60 гривень).
Керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank», задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за тілом кредиту за договором про надання банківських послуг «Мonobank» від 04.08.2019 року у розмірі 32453,72 гривень.
В частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованості за тілом кредиту за договором про надання банківських послуг «Мonobank» від 04.08.2019 року у розмірі 33465,72 гривень, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір у розмірі 1362,60 гривень.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги на рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про сторін по справі:
позивач Акціонерне товариство «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 21133352, юридична адреса: 04114, м.Київ, вул.Автозаводська, будинок 54/19,
відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Суддя О.О.Костромітіна