19.12.2023 Єдиний унікальний номер 205/9694/23
Номер провадження 2/205/3276/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.12.2023 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Курбанової Н.М.,
за участю секретаря Галушки А.А.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Маріупольської міської ради про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування.
В обґрунтуванні позовних вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Маріуполі Донецької області помер її чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті її чоловіка відкрилася спадщина, до складу якої увійшла квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Факт смерті ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 03.08.2021 р. Приморським районним у місті Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального упрправління Міністерства юстиції (м. Харків). Факт перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у шлюбі підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 , виданим 12.03.1960 Херсонським міським відділом РАЦС. Право власності чоловіка на вищевказане нерухоме майно підтверджується договором купівлі-продажу від 05.02.1992 р., актом передачі-приймання на утримання квартири індивідуального володільця житлово-експлуатаційної організації від 03.08.1992 р. За життя ОСОБА_2 заповітів не складав. Спадкове майно, яке залишилося після смерті її чоловіка, вона прийняла подавши приватному нотаріусу Літвіновій І.О. відповідну заяву про прийняття спадщини у встановлені цивільним законодавством строки. Спадкова справа № 68115047 була відкрита приватним нотаріусом Літвіновою І.О., однак, остання свідоцтво про право на спадщину за законом їй не видала. У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан. У зв'язку з неспроможністю держави забезпечити громадський порядок, захистити права, свободи та інтереси своїх громадян на території окремих районів Луганської та Донецької областей, вона була змушена залишити своє місце проживання у м. Маріуполі Донецької області з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту та перемістилася до м. Києва. Відповідно до відомостей Єдиного реєстру нотаріусів діяльність приватного нотаріуса Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Літвінової І.О. зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Заяв про зупинення нотаріальної діяльності від приватного нотаріуса Літвінової І.О. до міжрегіонального управління не надходило. Територія Маріупольського району Донецької області з 05.03.2022 р. віднесена до тимчасово окупованих російською федерацією територій України. Документи нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса Літвінової І.О. до Донецького обласного державного нотаріального архіву не передавались, відомості про стан збереження архіву відсутні. Відомостей про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_3 до міжрегіонального управління не надходило. Вищезазначене підтверджується листом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 05.06.2023 № 24596/25201-26-23/15.5. Позивачка заяву про відкриття спадщини подала приватному нотаріусу в серпні 2021 р. та відповідно була заведена спадкова справа. Діючим законодавством України не передбачена можливість заведення кількох спадкових справ щодо одного спадкодавця або передачі спадкової справи від одного нотаріуса до іншого, окрім випадку встановленого факту неправильного визначення місця відкриття спадщини. Тобто, за обставин, що склалися на сьогодні, повторне заведення спадкової справи органами нотаріату, які здійснюють свої повноваження на території, яка контролюється органами державної влади України, є неможливим. Відповідно до заведеної спадкової справи інших спадкоємців, спадкового договору, заповіту після смерті її чоловіка не було. Матеріалами, які додаються до її позовної заяви доведено, що починаючи з 2021 року і до теперішнього часу, позивачка з незалежних від неї причин не може отримати свідоцтво про право на спадщину та розпорядитися спадковим майном на власний розсуд. Неможливість отримання в органі нотаріату свідоцтва про право на спадщину через воєнний стан не ґрунтується на законі, порушує її право на мирне володіння своїм майном, на ефективний засіб юридичного захисту, порушує принцип юридичної визначеності. Відсутність реально діючої установи нотаріату чи приватного нотаріуса, на яких покладено обов'язок видати їй свідоцтво про право на спадщину, залишення спадкової справи на території, яка не контролюється органами державної влади, що є перешкодами для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, на її думку, є підставою для задоволення її позовних вимог. Враховуючи те, що приватний нотаріус Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Літвінова І.О., яка повинна видати їй свідоцтво про право на спадщину, нотаріальну діяльність фактично не здійснює і чи відновить вона свою роботу не відомо, а також враховуючи відсутність механізму передачі спадкової справи від одного нотаріуса до іншого в аналогічних цьому випадках, вважає, що існують перешкоди в оформленні нею спадкових прав у нотаріальному порядку і за таких обставин визнання права власності на майно в порядку спадкування, на її думку, є компетенцією суду. Позивачка є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину шляхом звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Інших спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 немає. Тобто залучити до участі у справі в якості відповідачів інших спадкоємців неможливо. Просить визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Представник позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , надала суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримала просила розглянути справу у її відсутність та відсутність позивача.
Представник відповідача територіальної громади в особі Маріупольської міської ради, Бастрига С.М. надав суду заяву про розгляд даної справи без його участі, просив суд вирішувати справу за наявними матеріалами з прийняттям відповідного рішення на розсуд суду, згідно вимог діючого законодавства. Додатково просив суд при ухваленні рішення , судові витрати покласти на позивача, оскільки Маріупольська міська рада в даному випадку жодним чином не оспорює право позивача на майно, та не вчинює інших дій, які б свідчили про невизнання такого права, а виступає в якості номінального відповідача у такого виду справах.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 03.08.2021 р. Приморським районним у місті Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального упрправління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис №952, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 83 років у м.Маріуполі Донецької області.
Згідно із ст. ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), спадкування здійснюється за заповітом або за законом, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
ІНФОРМАЦІЯ_5 позивачка ОСОБА_1 , яка є дружиною померлого ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , виданого 12.03.1960 р. Міським ЗАГС м.Херсона, актовий запис №452, звернулася з заявою до приватного нотаріуса Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Літвінової І.О. із заявою про прийняття спадщини, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі.
Як вбачається з витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 65936761, виданому 09.08.2021 року приватним нотаріусом Літвіновою І.О., після смерті спадкодавця - ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована спадкова справа №22/2021 (номер у Спадковому реєстрі 68115047), дата та місце заведення: 09.08.2021 року, Донецька область, Маріупольський район, приватний нотаріус Літвінова І.О., місце зберігання: приватний нотаріус Літвінова І.О., АДРЕСА_3 .
На момент смерті ОСОБА_2 був власником нерухомого майна, а саме: квартири за АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 05.02.1992 р., акту передачі-приймання на утримання квартири індивідуального володільця житлово-експлуатаційної організації від 03.08.1992 р., технічного паспорту.
Статтею 1296 ЦК України, встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
У відповідності до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, останній раз Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №58/2023 від 06.02.2023, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Згідно із п. 7 ст. 1-1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
Адміністративна межа між тимчасово окупованою територією та іншою територією України визначається Кабінетом Міністрів України (абз. 1 ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).
Так, з 24 лютого 2022 року, тобто з початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну на території Донецької області відбувалися активні бойові дії, а відповідно до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25.04.2022 р., затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №75 від 25 квітня 2022 року, з 25 квітня 2022 року Маріупольська міська територіальна громада Маріупольського району Донецької області визнана тимчасово окупованою територією.
На час розгляду справи відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22 грудня 2022 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України №1668/39004 від 23 грудня 2022 року, до тимчасово окупованих російською федерацією територій України відноситься вся територія Маріупольського району.
У зв'язку з цим, позивачка звернулася до Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України (м. Харків) з питанням можливості отримання свідоцтва про право на спадщину за законом та отримала відповідь від №24596/2501-26-23/15.5 від 05.06.2023 р., у якій зазначено, що відповідно до відомостей Єдиного реєстру нотаріусів діяльність приватного нотаріуса Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Літвінової І.О. зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Заяв про зупинення нотаріальної діяльності від приватного нотаріуса Літвінової І.О. до міжрегіонального управління не надходило. Територія Маріупольського району Донецької області з 05.03.2022 р. віднесена до тимчасово окупованих російською федерацією територій України. Документи нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса Літвінової І.О. до Донецького обласного державного нотаріального архіву не передавались, відомості про стан збереження архіву відсутні. Відомостей про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_3 до міжрегіонального управління не надходило.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» саме у разі неможливості нотаріуса оформити право на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Потреба такого способу захисту права власності як пред'явлення позову про його визнання виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється (п. 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2014 р. № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.
Відповідно до п. 37 постанови № 5 від 07.02.2014 року пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, до це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвеціїї про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 392 ЦК України, передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності у разі, якщо це право не визнається іншою особою, втрачено або відсутній правовстановлюючий документ.
Отже, на підставі вказаних доводів та письмових доказів, суд робить висновок про те, що у позивача існують об'єктивні, непереборні, істотні труднощі у вчиненні ним дій щодо отримання свідоцтва про прийняття спадщини за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_2 у нотаріальному порядку та подальшої реєстрації прав власності на підставі даного свідоцтва. На переконання суду, позивачка зі свого боку вжила усіх необхідних та передбачених законом заходів для реалізації своїх спадкових прав. В позасудовому порядку вирішити дане питання не виявляється за можливе.
Крім того, судом встановлено, що відповідач - Маріупольська міська рада не оспорює право позивача на спадкове майно.
Таким чином, суд дійшов висновку, що отримати свідоцтва про право на спадщину за законом на майно після смерті чоловіка - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачка не має можливості, оскільки в Україні введено воєнний стан, який станом на теперішній час не скасовано та беручи до уваги, що на час розгляду справи до тимчасово окупованої території України відноситься вся територія Маріупольського району, і приватний нотаріус Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Літвінова І.О. свою нотаріальну діяльність не здійснює, а спадкова справа, заведена після смерті ОСОБА_2 , не була вивезена з адреси розташування нотаріуса у зв'язку із веденням активних бойових дій на території міста Маріуполь, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом підлягають захисту у судовому порядку, є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 328, 392, 1216-1218, 1261, 1268, 1296 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 59,3 кв.м., житловою площею 41,44 кв.м., після померлої ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарг подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя Курбанова Н. М.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_5
Відповідач: Маріупольська міська рада, ЄДРПОУ 33852448, Донецька область, м.Маріуполь, пр. Миру, б.70, 87500, фактична адреса: м.Дніпро, вул.Княгині Ольги, б.11, 49038