06.11.2023 Єдиний унікальний номер 205/6412/23
Провадження №2/205/2419/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(ЗАОЧНЕ)
06.11.2023 року м.Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Курбанової Н.М.,
за участю секретаря Галушки А.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування завданих збитків,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування завданих збитків.
В обґрунтуванні позовних вимог позивач посилається на те, що 15.03.2021 року позивач ОСОБА_1 уклала з громадянином ОСОБА_2 договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Нодарі Михайловичем, запис про право власності № 40980514 від 15.03.2021 р. Відповідно до умов п. 3 договору купівлі-продажу, продаж квартири було вчинено за 98980, 00 грн. Договором підтверджено, що продавець ОСОБА_2 одержав від покупця вказану суму грошових коштів до підписання договору купівлі - продажу. Розрахунок був проведений повністю, гроші продавцем отримані і з його боку відсутні будь-які претензії фінансового характеру. За ствердженням продавця ОСОБА_2 відчужувана квартира на дату укладення договору купівлі-продажу нікому продана не була, не подарована, іншим способом не відчужена, під заставою, в тому числі податковою, забороною (арештом) не перебувала, судового спору щодо неї, а також будь-яких прав на неї у третіх осіб як в межах, так і за межами України не було. Однак на момент укладення договору купівлі-продажу в провадженні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська перебувала цивільна справа № 202/1562/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , Біржі «Катеринославська нерухомість» про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування реєстраційних дій. 05.08.2022 року рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у вказаній цивільній справі ухвалено рішення, відповідно до якого визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна № 1054-Н, а саме: квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 40,4 кв.м, житловою площею 25,9 кв.м., у житловому будинку літ. А-5 на п'ятому поверсі, що складається з: 1- коридор, 2 - ванна, 3 - туалет, 4 - кухня, 5,6- житлові, І - балкон, укладений 06.06.2002 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зареєстрований на біржі «Катеринославська нерухомість»; витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , квартиру АДРЕСА_2 розташована за адресою: м. Дніпро, проспект Слобожанський (Газети Правди), будинок 121; поновлено ОСОБА_3 її право на відповідне нерухоме майно, в тому числі шляхом запису про право власності № 40980514 від 15.03.2021 року 14:14:00, здійсненого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кокосадзе Нодарі Михайловичем за ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та помер: 237, посвідченого 15.03.2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Нодарі Михайловичем. Укладаючи оспорюваний правочин, а саме договір купівлі-продажу квартири від 15.03.2021 р. АДРЕСА_1 позивач як добросовісний набувач не знала і не могла знати про неможливість відчуження спірної квартири відповідачем. Враховуючи ту обставину, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05.08.2022 року, що набрало чинності, у цивільній справі № 202/1562/21 витребувано у ОСОБА_1 нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3 , є всі підстави пред'явити до відповідача ОСОБА_2 як до продавця квартири вимогу про відшкодування ОСОБА_1 збитків, завданих вилученням у неї нерухомого майна за рішенням суду - суму, сплачену за придбання квартири в розмірі 98980,00 грн. Просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданих збитків 98980,00 грн. та судові витрати по сплаті судового збору.
Представник позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , надала суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримала просила розглянути справу у її відсутність та відсутність позивача та не заперечувала проти винесення судом заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 повідомлявся про розгляд справи у спрощеному провадженні, а також про необхідність у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, надати відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують його відзив.
У відповідності до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідач ОСОБА_2 своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи у спрощеному порядку, не використав наданого законом права на подачу відзиву на позовну заяву, тому суд, враховуючи згоду представника позивача, відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
На підставі ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу квартири від 15.03.2021 р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кокосадзе Н.М., зареєстровано в реєстрі №238, ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_3 , літ.А-5 та складається з 1- коридор, 2- ванна, 3 - туалет, 4 - кухня, 5, 6 - житлові, 1- балкон. Загальна площа квартири - 40,4 кв.м., житлова - 25,9 кв.м.
Відповідно до п.3 договору продаж квартири було визначено за 98980,00 грн.
Згідно рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05.08.2022 р. визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна № 1054-Н, а саме: квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 40,4 кв.м, житловою площею 25,9 кв.м., у житловому будинку літ. А-5 на п'ятому поверсі, що складається з: 1- коридор, 2 - ванна, 3 - туалет, 4 - кухня, 5,6- житлові, І - балкон, укладений 06 червня 2002 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зареєстрований на біржі «Катеринославська нерухомість».
Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 , квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 40,4 кв.м, житловою площею 25,9 кв.м., у житловому будинку літ. А-5, на п'ятому поверсі, що складається з: 1 - коридор, 2 - ванна, 3 - туалет, 4 - кухня, 5,6 - житлові, І - балкон, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 .
Поновлено ОСОБА_3 , право власності на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 40,4 кв.м, житловою площею 25,9 кв.м., у житловому будинку літ. А-5, на п'ятому поверсі, що складається з: 1 - коридор, 2 - ванна, 3 - туалет, 4 - кухня, 5,6 - житлові, І - балкон, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно:
- запису про рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Центр реєстрації бізнесу і нерухомості» Дібровської сільської ради Синельниківського району, Дніпропетровської області Дворецької Юлії Олексіївни, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер рішення: 39216552 від 16.01.2018 року 12:53:36;
- запису про рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Васильєвої Ярослави Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер рішення: 40627703 від 13.04.2018 року 17:15:18;
- запису про право власності № 24398325 від 15.01.2018 року 18:01:38, здійсненого державним реєстратором Комунального підприємства «Центр реєстрації бізнесу і нерухомості» Дібровської сільської ради Синельниківського району, Дніпропетровської області Дворецькою Юлією Олексіївною за ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна № 1054-Н, укладеного 06 червня 2002 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зареєстрованого на біржі «Катеринославська нерухомість»;
- запису про право власності № 25715835 від 13.04.2018 року 16:56:09, здійсненого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Васильєвою Ярославою Олександрівною за ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та помер: 217, посвідченого 13.04.2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Васильєвою Ярославою Олександрівною;
- запису про право власності № 40980514 від 15.03.2021 року 14:14:00, здійсненого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кокосадзе Нодарі Михайловичем за ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та помер: 237, посвідченого 15.03.2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Нодарі Михайловичем,
а також, внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, запису про право власності ОСОБА_3 , на квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 40,4 кв.м, житловою площею 25,9 кв.м., у житловому будинку літ. А-5, на п'ятому поверсі, що складається з: 1 - коридор, 2 - ванна, 3 - туалет, 4 - кухня, 5,6 - житлові, І - балкон, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 02.07.1993 року, виданого трестом «Днепрогорстрой» на підставі розпорядження № П-107 від 02.07.1993 року, зареєстрованого в Дніпропетровському бюро технічної інвентаризації за номером 40п-97.
Дане рішення набуло чинності 13.09.2022 р.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
За своїм змістом договір купівлі-продажу є двостороннім, консенсуальним та відплатним правочином, метою якого є відчуження майна від однієї сторони та передання його у власність іншій стороні.
Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (частина перша статті 658 ЦК України). Тож розпоряджатися майном, за загальним правилом, може тільки власник.
В оцінці факту володіння у цій справі Верховний Суд застосовує правовий висновок, викладений у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), згідно з яким особа, яка зареєструвала право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника. Факт володіння нерухомим майном (possessio) може підтверджуватися, зокрема державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння).
Правова конструкція, за якою добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. Добросовісний набувач не може відповідати у зв'язку із бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Факт незаконного відчуження та допущення продажу квартири не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача, проте, вочевидь, є підставою для виникнення обов'язку щодо відшкодування збитків, які завдані таким відчуженням. Тому задоволення віндикаційного позову і витребування спірної нерухомості у відповідача як добросовісного набувача на користь позивача призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод.
Зазначені висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 645/4220/16-ц (провадження № 61-19921св18), від 20 травня 2020 року у справі № 199/8047/16-ц (провадження № 61-13212св19).
Європейський суд з прав людини у справі «Каневська проти України» (§§ 46, 47 рішення від 17 листопада 2020 року, заява № 73944/11) зазначив, що при вирішенні майнового спору між кількома приватними особами національні суди, по суті, повинні були врівноважити конфліктуючі приватні інтереси з приводу спірного майна. При цьому вони спиралися на пункт 1 (3) статті 388 Цивільного кодексу, який національний законодавчий орган, діючи в рамках своєї широкої свободи розсуду відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції, прийняв рішення ввести у внутрішнє цивільне законодавство положення, що регулюють подібні ситуації в цій справі (тобто ситуацію, в якій як первісний власник майна, так і його сумлінний покупець мають конкуруючі права на нього). Суд не вважає і заявник не стверджував іншого що пункт 1 (3) статті 388 ЦК України, дозволяє власнику майна стягнути його з добросовісного набувача, якщо останній втратив його проти своєї волі, як такий, що суперечить статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Дійсно, у всіх державах-учасниках Конвенції законодавство, що регулює приватноправові відносини між фізичними особами, включає норми, що визначають наслідки цих правовідносин для поваги до власності і, в деяких випадках, примус однієї особи до передачі володіння іншій. Такі правила в принципі не можуть вважатися такими, що суперечать зазначеному положенню, якщо тільки будь-яка особа не буде довільно і несправедливо позбавлена майна на користь іншої особи («Zagrebacka banka d. d. v. Croatia», заява № 39544/05, від 12 грудня 2013 року, § 251).
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, у тому числі є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до частини першої статті 661 ЦК України у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.
У разі, якщо позов власника про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено, покупець цього майна має право відповідно до статті 661 ЦК України звернутися до суду з вимогою до продавця про відшкодування збитків, завданих вилученням у нього товару за рішенням суду з підстав, що виникли до моменту його продажу.
Відповідно за обставин, коли у добросовісного набувача бракує підстав для набуття права власності на спірне майно, у нього виникає право на відшкодування шкоди, завданої внаслідок витребування у нього майна, позбавлення майна добросовісного набувача на користь іншої особи (попереднього законного власника майна) є справедливим.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про доведеність та обґрунтованість заявлених позовних вимог, та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача збитки в розмірі 98980,00 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд приймає до уваги те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 211, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування завданих збитків - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування завданих збитків в розмірі 98980 (дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Дата складання повного тексту рішення 16.11.2023 р.
Суддя Курбанова Н. М.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_6
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_7