22.11.2023 Єдиний унікальний номер 205/5916/22
Провадження №2/205/507/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(ЗАОЧНЕ)
22.11.2023 року місто Дніпро
Ленінський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Курбановой Н.М.
за участю секретаря судового засідання - Галушки А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,
ВСТАНОВИВ :
АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця.
В обґрунтування позовних вимог АТ КБ "Приватбанк" посилався на те, що ОСОБА_2 звернулася до АТ КБ "Приватбанк" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписав заяву № б/н від 16.05.2012 року, та їй було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позичальник підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківський послуг та Тарифами Банку, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. АТ КБ Приватбанк свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачеві можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 померла. Однак, умови кредитного договору за життя позичальником ОСОБА_2 належним чином не виконувалися, у зв'язку з чим виникла заборгованість. З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, станом на дату смерті позичальника ОСОБА_2 - 06.09.2020 року розмір заборгованості склав 12369,12 грн., яка складається із: 11521,40 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 847,71. - заборгованість за простроченими відсотками. На час смерті позичальника ОСОБА_2 разом з нею постійно проживала ОСОБА_1 . Позивач зазначає що вона є спадкоємицею позичальника ОСОБА_2 , оскільки фактично прийняли спадщину, до складу якої входять, у тому числі кредитні зобов'язання померлого позичальника. 17.07.2021 року АТ КБ «Приватбанк» направлено претензію кредитора до Третьої Дніпровської держаної нотаріальної контори, та 06.08.2021 року отримана відповідь, в якій зазначалось, що вказана претензія до спадкоємців ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та долучена до матеріалів спадкової справи № 743/2020. 07.09.2021 року позивачем було направлено відповідачу претензію кредитора з вимогою погашення боргу. Заборгованість погашена не була. На підставі викладеного АТ КБ «Приватбанк» просили суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 16.05.2012 року у розмірі 12369,12 грн., яка складається із: 11521,40 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 847,71. - заборгованість за простроченими відсотками, та судовий збір у розмірі 2684,00 грн.
Ухвалою суду від 28.11.2022 року провадження по справі відкрито, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, із повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 28.11.2022 року за клопотанням представника позивача витребувано з відділу обліку проживання фізичних осіб управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради інформацію про склад сім'ї та зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку за адресою: АДРЕСА_1 станом на 06.09.2020 року та з Другої дніпровської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Представник позивача Балагурак В.В., що діє на підставі довіреності, у позовній заяві позовні вимоги підтримала, просила розглянути справу у її відсутність та не заперечувала проти винесення судом заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 повідомлялася про розгляд справи у спрощеному провадженні, а також про необхідність у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, надати відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують її відзив.
У відповідності до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідач ОСОБА_1 своєчасно і належним чином повідомлена про час і місце судового розгляду справи у спрощеному порядку, не використала наданого законом права на подачу відзиву на позовну заяву, тому суд, враховуючи згоду представника позивача, відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відмову у задоволені позову з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписав заяву № б/н від 16.05.2012 року, та їй було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с.28).
АТ КБ «Приватбанк» надано суду копію Анкети-заяви ОСОБА_2 від 16.05.2012 року, в якій вона виявляє бажання оформити на своє ім'я кредитну картку (а.с.28).
У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с.28).
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна, 30 днів пільгового періоду, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ (а.с.29-55).
Слід зазначити, Анкета-заява ОСОБА_2 від 16.05.2012 року не містить відомостей про строк дії кредитного договору, процентна ставка не зазначена.
Відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів).
Відповідно до положень п.2.1.1.2.4 умов та правил надання банківських послуг та правил користування платіжною карткою підписання договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.
Згідно з п.1.1.7.3 умов та правил надання банківських послуг, картрахунок відкритий на невизначений термін та може бути закритий за заявою держателя.
Пунктом 1.1.7.12 передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців.
Згідно з п.2.1.1.3.5 умов та правил надання банківських послуг клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунку клієнтів, відкритих в валюті кредитного ліміту, в межах суми, яка підлягає сплаті банку за даним договором, при настанні строків платежів а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами клієнта в межах, встановлених цими договорами(договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку.
Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «тарифами банку», з розрахунку 360 календарних днів на рік відповідно до п.2.1.1.12.6 правил користування платіжною карткою.
Відповідно до п.2.1.1.5.5 умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту та оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. та 5% від суми позову.
В п.2.1.1.12.11 правил користування платіжною карткою зазначено, що банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленій банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових зобов'язань та інших обов'язків за цим договором.
Кредитор свої зобов'язання за угодою виконав, надавши ОСОБА_2 кредит у сумі, визначеній в договорі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 померла (а.с.63).
Банк зазначав, що у порушення умов кредитного договору, за життя ОСОБА_2 свої зобов'язання належним чином не виконувала, допустила прострочення повернення кредиту і сплати відсотків за його користування, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованості, заборгованість ОСОБА_2 перед банком станом на дату смерті позичальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , за договором б/н від 16.05.2012 року становить 12369,12 грн., яка складається із: 11521,40 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 847,71. - заборгованість за простроченими відсотками (а.с.6-17).
Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч. 1ст.609ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Частинами 1, 3 ст.1268, ч.1 ст.1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогост. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
За змістом зазначених норм вбачається, що прийняття особою спадщини обумовлюється або постійним проживанням спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, або в разі відсутності наведених вище обставин, - поданням до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у визначений ч. 1ст.1270 ЦК України строк.
Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 1281 ЦК України, спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину є його правом, а не обов'язком, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови у задоволенні пред'явлених до нього вимог кредитора.
У відповідності до положень ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям в натурі.
Поміж з цим, задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна.
Тобто, до спадкоємців боржника обов'язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
У разі неотримання від спадкодавця у спадщину майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
Як окреслив у своїй постанові ВСУ у справі № 192/2761/14, провадження № 61-4724св18 від 23.05.2018 року, основною метою універсального правонаступництва є збереження стабільності цивільного обороту за допомогою забезпечення заміни третіми особами особи, яка вибула зі складу учасників цивільного обороту.
Законодавством визначено, що у подібних випадках відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.
Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовилися від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.
При цьому необхідно враховувати, що спадкування - це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини, тобто безпосереднє волевиявлення або презюмується, якщо особа проживала зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини і не відмовилася від її прийняття, або, якщо законний представник неповнолітньої чи недієздатної особи не відмовився від прийняття спадщини.
Виходячи з існування вольового критерію, у цивільних правовідносинах прийнято вважати, що кожен спадкоємець діє добросовісно, як добрий господар, який є зваженим, передбачливим і розсудливим під час прийняття юридично значимих рішень та обранні варіанта власної поведінки. Дотримання наведених норм забезпечуватиме стабільність цивільного обороту.
У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців.
Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.
Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов'язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Зокрема, за правилом частини першої статті 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців у межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.
Отже, спадкоємці померлого позичальника, який не виконав умови договору позики, прийнявши спадщину, в силу ст.1281,1282 ЦК України, зобов'язані у межах вартості спадщини задовольнити вимоги кредитора.
Наведені норми законодавства свідчать, що спадкоємець відповідає перед кредитором тільки в межах своєї частки у спадщині, тобто у спадкоємця виникає зобов'язання задовольнити вимоги кредитора лише в межах майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи. Це правило визначає загальний характер відповідальності спадкоємців за боргами спадкодавця, незалежно від виду спадкування та суб'єктів спадкового процесу й випливає із суті універсального характеру спадкового правонаступництва.
Борги спадкодавця - це майнові зобов'язання, які прийняв на себе спадкодавець перед фізичними або юридичними особами - кредиторами, але смерть позбавила його можливості виконати їх. Обов'язок доказувати борги померлого покладається на самого кредитора. Кредитор, який звернувся до спадкоємців, зобов'язаний надати документи, що підтверджують його вимоги.
При вирішенні спору про стягнення з спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов'язані із з'ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред'явлення вимоги до спадкоємців боржника. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.01.2020 (справа № 306/2000/16-ц).
Згідно постанови ВС у справі №640/6274/16-ц від 18.09.2019 при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені в ч.2 та ч.3ст.1282 ЦК, оскільки в разі пропуску таких строків на підставі ч.4ст.1281 ЦКкредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредитором строків, визначених уст.1282 ЦК, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд установлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора суду належить установити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до ч.1ст.1282 ЦК.
Оскільки боржник помер, відтак відповідати перед кредитором на підставі ст.1281,1282 ЦК України, за борги спадкодавця мають спадкоємці у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Таким чином, АТ КБ «Приватбанк», як позивач, зобов'язаний довести, що саме відповідач ОСОБА_1 є спадкоємцями померлої ОСОБА_2 , прийняла після її смерті спадщину, а також вартість майна, прийнятого спадкоємицею у спадщину.
17.07.2021 року банк в порядку ст. 1281 ЦК України звернувся до Третьої дніпровської державної нотаріальної контори з претензією, в якій просив включити вимоги банку за кредитом в спадкову масу, повідомити спадкоємців померлого про наявність у нього заборгованості перед банком на суму 12369,12 гривень, повідомити банк про коло осіб, що звернулись із заявами про прийняття спадщини чи відмову від неї, чи видавались свідоцтва про право на спадщину і кому (а.с.64, 65).
24.07.2021 р. Третя дніпровська державна нотаріальна контора, листом від 22.07.2021 р. №2418/01-16, направила до Другої дніпровської державної нотаріальної контори зазначену вище претензію АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з вимогами до спадкоємців померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , тому що Другою дніпровською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу за №743/2020 (а.с.66).
06.08.2021 року до банку надійшла відповідь Другої дніпровської державної нотаріальної контори від 28.07.2021 р. №2355/02-14, в якій повідомлено, що вказана претензія до спадкоємців ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та долучена до матеріалів спадкової справи № 743/2020. Інформації щодо спадкоємців дана відповідь взагалі не містить (а.с.67).
07.09.2021 року банк звернувся з листом-претензією до ОСОБА_1 , як до спадкоємиці ОСОБА_2 , з вимогою про сплату заборгованості по кредитному договору в сумі 12369,12 гривень ( а.с.68, 69-70).
Заборгованість відповідачем погашена не була.
З копії спадкової справи, яка була вивчена судом, заведеної щодо майна померлої ОСОБА_2 вбачається, що 24.11.2020 року до Другої дніпровської державної нотаріальної контори звернулися син спадкодавця - ОСОБА_3 та донька ОСОБА_1 та подали заяви про прийняття спадщини за законом. Інші спадкоємці до нотаріуса не зверталися. Свідоцтво про право на спадщину спадкоємцям не видавалося (а.с.106-127).
Як вбачається із відповіді Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР №6/5-6536 від 13.12.2022 р., ОСОБА_2 на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 14.11.2013 р. по 25.09.2020 р., разом з нею були зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 14.11.2013 р. по теперішній час та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 14.11.2013 р. по теперішній час.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з положеннями ст. 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.
Належними є сторони, які є суб'єктами спірних правовідносин.
Належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення.
Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.
Відтак, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати по пред'явленому позову при наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
На позивачеві лежить обов'язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов'язаний виконати покладений на нього законом або договором обов'язок.
Законодавець поклав на позивача обов'язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач.
Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє.
Ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання.
У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним.
Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.
З урахуванням принципу диспозитивності, суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.
За приписами статті 51 ЦПК України, суд першої інстанції може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем лише за клопотанням позивача.
У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК України, статтею 51 ЦПК України.
Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред'явити позов до належного відповідача.
Щодо майна померлої ОСОБА_2 вбачається, що 24.11.2020 року до Другої дніпровської державної нотаріальної контори звернулися син спадкодавця - ОСОБА_3 та донька ОСОБА_1 та подали заяви про прийняття спадщини за законом.
Вирішення даного спору належним чином без участі у справі сина померлої ОСОБА_3 , було б прямим порушенням його прав, який не залучений до участі у справі у якості відповідача, і до якого також мав би бути пред'явлений даний позов.
Обов'язок та право визначати відповідачів, до яких пред'являється позов, покладається на позивача.
Позов, для того, щоб бути задоволеним, має бути пред'явлений до належного відповідача.
Крім того, цивільний процес передбачає змагалість сторін, а саме ініціативу позивача щодо встановлення спадкового майна померлої ОСОБА_2 , його вартості, для визначення можливого стягнення зі спадкоємців розміру кредитної заборгованості.
Такого клопотання стороною позивача заявлено не було, це унеможливлює суд прийняти рішення по справі на користь позивача.
Відповідно до частини першоїстатті 141 ЦПК України,судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням необґрунтованості заявленого позову, вимоги щодо стягнення судового збору також задоволені бути не можуть.
Керуючись ст. ст. 530, 633, 634, 638, 1050, 1054, 1281,1282 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 83, 263, 264, 265, 280-281, 354 ЦПК України , суд, -
УХВАЛИВ :
У задоволені позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя Курбанова Н. М.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач:
Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570), вул. Грушевського, буд. 1д, м. Київ, 01001; р/р НОМЕР_2 , МФО 305299
Відповідач:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1