28.11.2023 Єдиний унікальний номер 205/8809/22
Провадженя№ 2/205/943/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.11.2023 року м. Дніпро
Ленінський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Курбанової Н.М.,
за участю секретаря - Галушки А.А.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_3 , інтереси якої представляє ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі з 03.02.2017 року. Від даного шлюбу народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з матір'ю та знаходиться на її утриманні, відповідач жодної допомоги на його утримання не надає. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04.07.2019 року у справі № 201/6129/19 шлюб укладений між ОСОБА_4 до ОСОБА_6 розірвано. Оскільки дитині лише 5 років, позивач не має власного доходу, не може працевлаштуватись через необхідність постійного догляду за дитиною, а тому її сім'я перебуває у важкому матеріальному становищі і дитині потрібна постійна матеріальна допомога з боку відповідача. Відповідач, наскільки відомо позивачу, має постійне місце роботи, працює у ІТ- сфері, має постійний заробіток (дохід), інших утримань по виконавчих документах з нього не здійснюється. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.05.2020 р. стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним повноліття, з розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку (доходу). Рішенням від 05.10.2021 р. Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська зазначене рішення переглянуто за нововиявленими обставинами та скасоване, та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дитини - відмовлено у повному обсязі, тому що постановою Дніпровського апеляційного суду від 19.05.2021 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено, виключено відомості про нього як про батька з актового запису № 1001 від 21.06.2017 року, вчиненого Соборним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про народження дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , то підстави для стягнення із нього аліментів відсутні. В той же час, суд, розглядаючи дану справу, має врахувати, що постановою Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №201/6130/19 задоволено касаційну скаргу ОСОБА_3 та скасовано вищевказану постанову Дніпровського апеляційного суду від 19.05.2021 р. Таким чином, Верховним Судом фактично залишено ОСОБА_4 батьком дитини малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки чинним ЦПК не передбачено можливості переглянути за нововиявленими обставинами рішення суду, яке вже винесено за результатам перегляду справи за нововиявленими обставинами (навіть якщо ця «нововиявлена» обставина перестала існувати), позивач не має іншої можливості захистити свої права та законні інтереси, як звернутись до суду із даним позовом, при цьому заявивши вимогу про стягнення аліментів із відповідача, у тому числі і за минулий час. Просить стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним повноліття, аліменти в розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку, але не менш 50% прожиткового мінімуму для відповідного віку дитини, починаючи з 13.11.2021 року, судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу, покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 08.02.2023 р. по справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження.
Позивачка ОСОБА_3 надала суду заяву про розгляд даної справи без її участі, за участю її представника ОСОБА_1 , позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.
Представник позивачки ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , в судовому засіданні підтримав позовні вимоги ОСОБА_3 , надав пояснення, аналогічні викладним у позові, витрати на правову допомогу будуть заявлені після винесення рішення.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала вважала їх безпідставними, та такими , що немпідлягають задоволенню, посилаючись на те, що дійсно, з позивачкою ОСОБА_3 відповідач ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі з 03 лютого 2017р. по 04 липня 2019р. Під час перебування у даному шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачка народила дитину ОСОБА_5 . Батьком дитини дійсно було записано ОСОБА_4 . Однак, позивачка ввела в оману відповідача стосовно його батьківства, і лише через деякий час після народження дитини повідомила, що малолітній ОСОБА_5 не є біологічним сином ОСОБА_4 . Саме обман позивачкою відповідача й стало підставою для припинення між ними шлюбних відносин. Після чого відповідач змушений був звернутися до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою про виключення актового запису про його батьківство з свідоцтва про народження малолітнього ОСОБА_5 . Дніпровським апеляційним судом 19.05.2021р. було винесено постанову, якою скасовано рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09.02.2021р., та задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 про виключення його як батька з актового запису про народження дитини, яке потім скасоване Постановою Верховного Суду 13.07.2022р. Відповідно, на підставі постанови Дніпровського апеляційного суду від 19.05.2021р. Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) внесені зміни у актовий запис № 1001 від 21.06.2017р. щодо батька дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - виключені відомості про батька. Однак, як вбачається з тексту позовної заяви та доданих до неї документів, факт народження дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 від позивачки та відповідача підтверджується саме свідоцтвом про народження, виданим 21.06.2017р., актовий запис № 1001. Хоча як вже було зазначено вище, у даний актовий запис було внесені зміни і виключено відповідача як батька, і на теперішній час жодними документами, наданими позивачем, не підтверджено факту поновлення в актовому записі № 1001 відомостей про ОСОБА_4 , як батька дитини. Відповідні докази у матеріалах справи відсутні, не додано ані повторно виданого свідоцтва про державну реєстрацію народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ані витягу з відповідного реєстру актів цивільного стану. Таким чином, на теперішній час відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів. Окрім відсутності вищевказаних законних підстав для задоволення позовних вимог про стягнення аліментів, також вважає необхідним звернути увагу суду на необґрунтованість вимог про стягнення аліментів за минулий час. Лише факт неможливості отримання позивачем аліментів у зв'язку з ухиленням від їх сплати є умова їх присудження судом за минулий час. Однак всупереч зазначеному позивачка не надала жодного доказу на підтвердження факту ухилення відповідача від їх сплати. Навпаки, відповідач належним чином виконував всі свої зобов'язання по сплаті аліментів на малолітнього ОСОБА_5 до набрання законної сили постановою Дніпровського апеляційного суду від 19.05.2021р. підтвердженням є Витяг з Єдиного реєстру боржників про відсутність вказаної особи у даному реєстрі.
В свою чергу звернення ОСОБА_4 до судових органів за захистом його порушених законних прав та інтересів. ОСОБА_4 ніколи не був у статусі боржника по сплаті аліментів на дитину ОСОБА_5 , не мав ніяких заборгованостей.
Окрім того, звернула увагу суду, що й подальшими твердженнями у тексті позовної заяви представник позивача намагається ввести суд в оману та неправомірно перекласти тягар утримання дитини повністю на відповідача. Позивач зазначає у позові, що «оскільки дитині лише 5 років, вона не має власного доходу, не може працевлаштуватися через необхідність постійного догляду за дитиною, а тому її сім'я перебуває у важкому матеріальному становищі і дитині потрібна постійна матеріальна допомога з боку відповідача». Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України обоє батьків, а не один з них, зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. При цьому законом не встановлені пільги комусь з батьків в обов'язку утримання дитини. Взагалі є незрозумілим посилання на вік дитини, який вже не є немовлям і не перебуває на грудному вигодовуванні, та й взагалі цього року має йти до школи, адже у травні йому вже виповниться 6 років. В свою чергу, позивачка є здоровою, працездатною собою, яка має можливість працювати та утримувати себе та свою дитину, має можливість знайти роботу з гнучким графіком, якщо дитина потребує дійсно догляду. Хоча жодного доказу на підтвердження необхідності догляду за дитиною, ОСОБА_5 , 2017р.н., до матеріалів позовної заяви не додано. Також звертає увагу суду, що позивачка надає суду неправдиву інформацію стосовно свого матеріального становища, адже є власником об'єктів нерухомого майна, використання яких дозволяє їй не мати жодних матеріальних проблем. Так, вона має на праві приватної власності житловий будинок разом з земельними ділянками, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 , де вони з сином фактично й проживали до початку повномасштабного вторгнення рф на територію України. Враховуючи вищевикладене, вбачається, що позивачка умисно намагається представити відповідача ОСОБА_4 у негативному образі, надаючи суду неправдиву та перекручену інформацію стосовно справжніх обставин справи. Проти вимог про стягнення витрат на правову допомогу заперечує у повному обсязі з наступних підстав. Згідно поданого представником позивача до позовної заяви попереднього (орієнтованого) розрахунку витрат, до нього включено «Витрати на професійну правничу допомогу адвоката» вартістю 8000 грн., однак з чого саме складаються ці витрати, які види правової допомоги включають, та за що саме має бути сплачено 8000 грн., незрозуміло. Отже, відповідач позбавлений можливості обґрунтовано заперечувати проти заявленої суми витрат на правову допомогу через відсутність реального розрахунку і через формальний підхід представника позивача до його обов'язку надати такий розрахунок. Просить відмовити ОСОБА_3 у задоволенні її позову до ОСОБА_4 про стягнення аліментів у повному обсязі.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Центральним районним у місті Дніпрі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 03.02.2017 року, актовий запис №35, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб 03.02.2017 р. Прізвище після реєстрації шлюбу: чоловіка ОСОБА_9 , дружини ОСОБА_9 (а.с.12).
Згідно з свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_2 , виданим Соборним районним у місті Дніпрі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 21.06.2017 року, актовий запис 1001, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьки: батько - ОСОБА_4 , матір - ОСОБА_3 (а.с.13).
З позовної заяви вбачається, що дитина проживає з матір'ю, дані обставини сторонами були визнані та тому додатковому доказуванню не підлягають.
Згідно рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 04.07.2019 р. шлюб укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірвано (а.с.15-16).
Згідно листів Соборного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управліня Міністерства юстиції (м.Дніпро) №2248/20.19-24 від 28.09.2021 р., №2084/20.19-30 від 07.09.2021 р., на підставі постанови Дніпровського апеляційного суду №22-ц/803/4473/21 від 19.05.2021 р. щодо батька дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - виключені відомості про батька (а.с.65, 68).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 19.10.2021 р., власником земельної ділянки 3 за адресою: АДРЕСА_1 , житлового будинку за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 , квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_8 (а.с.66-67).
Згідно листа Соборного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управліня Міністерства юстиції (м.Дніпро) №689/31.33-30 від 31.03.2023 р., 30.12.2022 р. на підставі постаови Верховного суду від 13.07.2022 р. №201/6130/19, внесені відомості про народження №1001 від 21.07.2017 р., складеного Соборним районним у місті Дніпрі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. Крім того, відповідні відомості про ОСОБА_4 внесені до Державного реєстру актів цивільного стану громадян (а.с.81).
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до ч.2 ст.51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ст.141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
У відповідності із ст.182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів судом враховується стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 1 ст.183 Сімейного кодексу України визначено що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ст.27 Конвенції про захист прав дитини, батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із ст.18 Конвенції про захист прав дитини суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.
Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ч.8 ст.7 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально важливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до частини другої статті 182 СК України, до якої внесено зміни Законом України від 17 травня 2017 року N2037- VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів" визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
При цьому, відповідно до ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років на момент вирішення спору становить 2833,00 грн.
Відповідно мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину віком від 6 до 18 років становить 1416,50 грн. (50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку).
В той же час суд звертає увагу, що неповнолітній синька знаходиться на утриманні позивачки та проживає із нею.
З позовної заяви вбачається, що відповідач не надає позивачці грошові кошти для утримання дитини.
Таким чином, з огляду на наведені вище обставини суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
В постанові Великої Палата Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі №682/3112/18 вказується, що Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.
Таким чином, стягнення з відповідача 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, не суперечить вимогам закону та є мінімальним гарантованим розміром аліментів, встановленим на законодавчому рівні.
Відповідно до правил п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів за один місяць.
Також, позивач, який звернувся до суду з даним позов 21.12.2022 року просить суд стягувати на її користь на утримання дитини аліменти починаючи з 13.11.2021 року, тобто за минулий час.
Розглядаючи позовні вимоги позивачки ОСОБА_3 про стягнення аліментів за минулий час, суд зазначає наступне.
Статтею 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Слід зазначити, що ухилення від сплати аліментів може виражатися у тому, що зобов'язана особа ухилялась від укладення договору про сплату аліментів на утримання дитини, приховувала своє місцезнаходження або свій заробіток (доходи), не реагувала на направлені їй листи, та інші подібні дії.
Обов'язковою умовою присудження аліментів за минулий час є доведеність саме позивачем вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача та неможливість їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати.
За загальними правилами Сімейного кодексу України вважається недоцільним обтяжувати відповідача виплатами за минулий період, якщо позивач не вжив заходів щодо одержання аліментів (у тому числі не подав позов про стягнення аліментів, залишив його без розгляду) з особистих мотивів.
Вимоги позивача про стягнення аліментів за минулий час мають бути підтверджені офіційними зверненнями стягувача до платника аліментів, за відсутності таких доказів вимоги є необґрунтованими й задоволенню не підлягають.
Таким чином, ухилення від сплати аліментів є винною протиправною поведінкою, тобто це свідоме невиконання своїх обов'язків в умовах, коли позивач звертався до відповідача особисто або через суд з вимогою про сплату грошової суми, необхідної для утримання дитини.
Судом встановлено, що згідно рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 28.05.2020 р. стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним повноліття, в розмірі частини зі всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15.05.2019 р. (а.с.17-23).
Згідно рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 05.10.2021 р. скасовано рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 28.05.2020 р., за заявою ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами (а.с.25-29).
Згідно рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 09.02.2021 р. ОСОБА_4 в задоволенні позову до ОСОБА_3 про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини відмовлено (а.с.30-33).
Згідно рішення Дніпровського апеляційного суду від 19.05.2021 р. рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 09.02.2021 р. скасовано та ухвалено нове. Виключено з актового запису №1001 від 21.06.2017 р., вчиненого Соборним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління у Дніпропетровській області про народження дитини ОСОБА_5 , 2017 року народження, запис про ОСОБА_4 , 1985 року народження, як батька цієї дитини (а.с.34-35).
Згідно постанови Верховного суду від 13.07.2022 р. постанову Дніпровського апеляційного суду від 19.05.2021 р. скасовано, рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 09.02.2021 р. залишено в силі (а.с.36-41).
Згідно витягу з Єдиного реєстру боржників від 24.03.2023 р. за вказаними параметрами фізична особа ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у Єдиному реєстрі боржників, інформація відсутня (а.с.64).
Зазначені вище обставини жодним чином не свідчить про припинення відповідачем виконання обов'язку по утриманню своєї малолітньої дитини, ухиленні від надання матеріальної допомоги на її утримання, а також, що позивачем вчинялися дії, спрямовані на отримання від відповідача аліментів на утримання дитини.
Таким чином, матеріали справи не містять доказів, ухилення відповідача від сплати аліментів в сенсі ч. 2 ст. 191 СК України.
За таких підстав у задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити, та відповідно до ч. 1 ст. 191СК України суд вважає необхідним стягнути аліменти з ОСОБА_4 на утримання дитини з дня подання позову до суду, тобто з 21.12.2022 року.
Згідно із абз. 1 ч. 1, ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті.
Сторонам роз'яснити, що розмір аліментів, стягнутих на утримання дітей, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд також стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 гривень.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 259, 263-265, 430 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21.12.2022 року, і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення суду підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_4 судовий збір на користь держави в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарг подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя Курбанова Н. М.
Відомості щодо учасників справи:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1