Справа № 212/7844/23
2/212/3010/23
ЗАОЧНЕРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2023 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі: головуючого - судді Борис О.Н., за участю секретаря судового засідання Годунової В.Г., в порядку ст. 247 ЦПК України за відсутності учасників справи та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
встановив:
У жовтні 2023 року Акціонерне товариство «Таскомбанк» (далі - АТ «Таскомбанк», Банк) звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 128067,44 грн та судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 17 січня 2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №3305836734, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 91944,45 грн, строком на 36 місяців, зі сплатою відсотків за користування кредитом в сумі 0,01% річних від суми боргу, та в розмірі 2,49% на місяць від суми кредиту, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити за його використання відсотки на умовах договору.
18.01.2022 року права вимоги за Кредитним договором №3305836734 від 17 січня 2022 року відступлені АТ «Таскомбанк» на підставі Договору відступлення права вимоги №01/09/21 від 01.09.2021 року, за яким первісний кредитор передав позивачу за плату належні йому права вимоги до ОСОБА_1 . Однак, всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на вимогу погасити борг, відповідач не виконав свого зобов'язання та після відступлення позивачу права грошової вимоги не виконав умови договору. Внаслідок неналежного виконання умов укладеного договору позичальник перед банком має заборгованість, яка станом на 09.06.2023 року становить 128067,44 грн, з яких: 91424,88 грн - заборгованість за тілом кредиту, 11,84 грн - заборгованість за річними процентами, 36630,72 грн - заборгованість за щомісячними процентами, яку позивач просив суд стягнути на свою користь з відповідача. А також стягнути з останнього витрати пов'язані з оплатою судового збору в сумі 2684,00 грн.
Ухвалою суду від 31 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
01 грудня 2023 року розгляд справи було відкладено у зв'язку із неявкою сторін у справі.
Представник позивача у судове засідання не прибув, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. В наданій до суду позовній заяві просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі. Також не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, відзив на позов до суду не надав, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Суд, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, з урахуванням згоди представника позивача на проведення заочного розгляду справи, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 17.01.2022 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №3305836734, за умовами якого позичальнику було надано кредит у сумі 91944,45 грн на строк 36 місяців, за користування яким позичальник сплачує 0,01% річних від суми боргу та щомісячні відсотки в розмірі 2,49% від суми кредиту.
Позичальник зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах, передбачених в п. 1.3 Договору, що містить графік платежів за Договором. Кредитний договір був підписаний ОСОБА_1 (а.с. 4-5)
Також, ОСОБА_1 був підписаний Паспорт кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» №5836734 від 17.01.2022 року, що містить основні умови кредитування, інформацію щодо реальної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для позичальника, графік платежів. (а.с. 6)
Позивачем надано до суду копію Умов отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень», затверджених Наказом Генерального директора ТОВ «ФК «ЦФР» №19 30.08.2021 року. (а.с. 7-8)
Згідно з платіжною інструкцією № ТС-259894 від 15.01.2022 року ТОВ «ФК «ЦФР» (надавач платіжних послуг платника - АТ «Таскомбанк»), перерахувало на рахунок ОСОБА_1 кошти в розмірі 25000,00 грн. за рахунок кредиту №3305836734 від 17.01.2022 року. (а.с. 38)
Відповідно до платіжної інструкції №I266059546 від 17.01.2022 року ТОВ «ФК «ЦФР» (надавач платіжних послуг платника - АТ «Таскомбанк»), перерахувало на рахунок ОСОБА_1 кошти в розмірі 50900,00 грн на погашення заборгованості по кредитному договору №5325053902 від 11.11.2020 року за рахунок кредитних коштів згідно кредитного договору №3305836734 від 17.01.2022 року та заяви ОСОБА_1 (а.с. 39)
Відповідно до витягу з реєстру оплачених страховок ЗАТ «СК «ТАС» за 17.01.2022 року за кредитним договором №3305836734 сплачено наступні суми страховки: 600,00 грн, 1200,00 грн, 8041,45 грн, 650,00 гр, 459,00 грн, 1299,00 грн, 3795,00 грн, а в загальному розмірі - 16044,45 грн. (а.с. 40-49)
18.01.2022 року права вимоги за Кредитним договором №3305836734 від 17.01.2022 року відступлені АТ «Таскомбанк» на підставі Договору про відступлення права вимоги №01/09/21 від 01 вересня 2021 року, за яким первісний кредитор, ТОВ «ФК «ЦФР», передав позивачу за плату належні йому права вимоги до ОСОБА_1 (а.с. 9-13).
Згідно з копією повідомлення про відступлення прав вимоги, ОСОБА_1 17.01.2022 року під підпис був повідомлений, що право вимоги за кредитним договором №3305836734 від 17.01.2022 року перейшло від ТОВ «ФК «ЦФР» до АТ «Таскомбанк». (а.с. 15)
Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №3305836734 від 17.01.2022 року, станом на 09.06.2023 року ОСОБА_1 має заборгованість по кредиту в розмірі 128067,44 грн, з яких: 91424,88 грн - заборгованість за тілом кредиту, 11,84 грн - заборгованість за річними процентами, 36630,72 грн - заборгованість по щомісячним процентам. (а.с. 16)
В матеріалах справи також міститься Виписка по особовому рахунку ОСОБА_1 , надана позивачем за період з 17.01.2022 року по 09.06.2023 року, де відображені операції за картковим рахунком. (а.с. 17-37)
10.05.2023 за вих. №11012/70.2.1 АТ «Таскомбанк» направив на адресу ОСОБА_1 повідомлення-вимогу про дострокове повне повернення кредиту та сплату заборгованості за кредитним договором №3305836734 від укладеним між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень», правонаступником якого є АТ «Таскомбанк», та ОСОБА_1 (а.с. 50)
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів.
Предметом позову в справі, що переглядається, є стягнення кредитної заборгованості за договором споживчого кредиту, заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19) зроблено висновок про те, що у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України у вказаній редакції).
Регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить - Закон України «Про захист прав споживачів».
Частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, встановлювала обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.
Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом України «Про захист прав споживачів» порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 цього Закону у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати, порівняно із цим Законом, становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов'язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.
Аналогічний висновок викладено у постанові ВС № 509/5168/15-ц від 10 листопада 2021 року.
Відповідно до п.3 ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування», якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Таким чином, суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» в яких був та зараз встановлений обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.01.2022 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №3305836734, відповідно до умов якого позичальнику надано 91944,45 грн на будь-які цілі, строком на 36 місяців, безготівковим шляхом.
Позичальник зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту відповідно до графіку платежів (а.с. 4).
Відповідно до даних, які містяться в матеріалах справи по кредитному договору №3305836734 від 17.01.2022 року позичальником (відповідачем по справі) оплата періодичних платежів не здійснювалась. Кредитор, враховуючи відсутність оплат за договором зі сторони позичальника вважає, що має право на дострокове повернення кредитних коштів за вказаним кредитним договором.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження досудового порядку врегулювання дострокового повернення кредитних коштів за кредитним договором, позивачем надано копію повідомлення-вимоги від 10.05.2023, яку було направлено позичальнику ОСОБА_1 10.05.2023 року. Та на підтвердження даного відправлення копію фіскального чека від 10.05.2023 року та опис вкладення у цінний лист. (а.с. 50-52).
Проаналізувавши наведені докази, суд зазначає, що повідомлення боржника слід вважати здійсненим належним чином за умови, що вони одержали або мали одержати повідомлення, але не одержали його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.
Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 липня 2022 року у справі № 752/11645/19.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження одержання відповідачем повідомлення-вимоги позивача від 10.05.2023 року, як і доказів на підтвердження не одержання відповідачем даного повідомлення з власної вини. Як слід позивачем не доведено дотримання порядку дострокового повернення кредиту за вимогою банку, а тому термін повернення кредиту в повному обсязі не настав.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець), зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати достроково повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Відповідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки.
Таким чином, враховуючи те, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином, при цьому позичальник, отримавши кредитні кошти, не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання щодо їх повернення, суд приходить до висновку щодо наявності правових підстав для стягнення простроченої заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом з урахуванням заявлених позовних вимог.
Як зазначено вище, відповідно до п.1.2. Кредитного договору №3305836734 від 17.01.2022 року, ОСОБА_1 надано кредит у сумі 91944,45 грн. на строк 36 місяців, за користування якими позичальник сплачує 0,01% річних від суми боргу за договором та відсотки в розмірі 2,49% на місяць від суми кредиту. (а.с. 4)
Згідно п.1.3 позичальник зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту. Порядок повернення кредиту: кількість та розмір платежів, періодичність внесення (графік платежів) встановлено п.1.3. Кредитного договору.
На підтвердження позовних вимог позивачем надано розрахунок заборгованості за кредитним договором, яку він просить стягнути з відповідача, згідно якого станом на 09.06.2023 року за договором утворилась заборгованість, яка становить 128067,44 грн та складається з: заборгованості по тілу кредиту (в тому числі прострочена) - 91424,88 грн; заборгованості по річним процентам (в тому числі прострочена) - 11,84 грн., заборгованості по щомісячним процентам (в тому числі прострочена) 36630,72 грн. (а.с. 16)
Між тим, суд не може погодитись з розміром заборгованості вказаної в розрахунку, оскільки позивачем до неї повністю включено тіло кредиту 91424,88 грн., яке згідно договору погашається відповідно графіку платежів (п.1.3 договору (а.с. 4)).
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості, яка станом на 09.06.2023 року становить 72290,67 грн та складається з: суми заборгованості по тілу кредиту в розмірі 37937,73 грн (38457,30 грн заборгованості за тілом кредиту згідно графіку - 519,57 грн плати внесеної позивачем на погашення основного боргу згідно розрахунку заборгованості); заборгованості по річним процентам - 11,64 грн. (12,85 грн заборгованості по річним % згідно розрахунку заборгованості - 0,20 грн заборгованості по річним % нарахованих за період з 01.06.2023 року по 26.06.2023 року - 1,01 грн заборгованості по річним % сплачених відповідачем); заборгованості по щомісячним процентам 34341,30 грн (36630,72 грн заборгованості по щомісячним % згідно графіку - 2289,42 грн сплачених відповідачем щомісячних % згідно розрахунку заборгованості).
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений останнім судовий збір у розмірі 1515,05 грн з розрахунку (72290,67х2684/128067,44).
Керуючись ст. ст. 205, 207, 526, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 19, 80, 81, 82 89, 131, 141, 223, 258, 259, 263-265, 280, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за Кредитним договором №3305836734 від 17 січня 2022 року у розмірі 72290,67 грн (сімдесят дві тисячі двісті дев'яносто гривень 67 копійок) та витрати зі сплати судового збору в сумі 1515,05 грн (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять гривень 05 копійок).
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Позивач: Акціонерне товариство «Таскомбанк», місце знаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 30, ЄДРПОУ 09806443.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складений та підписаний 26 грудня 2023 року.
Суддя: О. Н. Борис