Справа № 175/8418/23
Провадження № 2/175/2125/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2023 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді Озерянської Ж.М.
з участю секретаря Стеценко К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, -
ВСТАНОВИВ:
в листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, в якому просив суд розірвати шлюб між ним, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 21 вересня 2013 року Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції; визначити місце проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з ним, ОСОБА_1 .
Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі(а.с.38).
Відповідачка ОСОБА_2 надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнала та не заперечувала проти їх задоволення(а.с.36).
Судом встановлено, що сторони з 21 вересня 2013 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, про що Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції було складено відповідний актовий запис №762, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с.13). Від шлюбу сторони мають спільних малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.14) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.16).
Спільне життя між сторонами не склалося через відсутність взаєморозуміння між ними, розходження поглядів на сімейні відносини, сімейні обов'язки з ведення спільного господарства припинені. Кожен з подружжя має діаметрально протилежні погляди на шлюб, сім'ю, між сторонами часто виникали сварки, які впливали на психологічний стан подружжя та їх спільної дитини.
Згідно із ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік зобов'язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім'ї.
Встановлено, що між сторонами відсутні будь-які взаємні сімейно-шлюбні права та обов'язки, оскільки кожен з подружжя почав фактично жити окремим життям.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Враховуючи, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, відповідачка на розірвання шлюбу згодна, суд приходить до висновку, що сім'я розпалась остаточно, а подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу неможливі та суперечили б інтересам обох з подружжя.
На підставі наведеного, суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлено, що сім'я сторін носить формальний характер і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить їх інтересам.
Судом встановлено, що на даний час малолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровані та проживають разом з батьком ОСОБА_1 , що підтверджується відповідними довідками про реєстрацію місця проживання(а.с.15, 17). В той же час судом встановлено, що батьками не вирішувалось питання щодо визначення місця проживання дітей і спір з цього питання між ними відсутній. Відповідачка ОСОБА_2 проживає окремо від дитини.
Відповідно до ч.1, 2 та 3 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
За загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. Лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз'яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини. На вказаній відмінності визначення місця проживання дитини при наявності спору між батьками від залишення дитини з одним із батьків при відсутності спору наголошував Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження №61-14859св19).
Згідно ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (п. 36). На це «право на суд», в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі «Салонтаджі-Дробняк проти Сербії» (п. 132).
Так, ч. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя. Поняття «приватного та сімейного життя» ЄСПЛ не є чітко визначеним, і охоплює широкий спектр питань, серед яких, зокрема, є права особи на приватний простір, право визначати своє приватне життя (справа «Пек проти Сполученого Королівства» від 28 січня 2003 року, заява №44647/98).
На підставі ч. 1 ст. 160 СК України, оскільки спору між батьками відносно місця проживання їх неповнолітньої дитини немає, суд, встановив, що малолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно проживають з батьком та знаходяться на його утриманні без участі матері, а отже ОСОБА_1 самостійно виховує малолітніх доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , то суд вважає, що малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 слід залишити проживати із батьком ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 повинно бути стягнено сплачений судовий збір в сумі 2 147 грн. 20 коп.
Керуючись ст. 105, 110, 112, 160 СК України, ст.ст. 12, 13, 76, 130, 141, 223, 263-266 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Шлюб, зареєстрований 21 вересня 2013 року Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис №762, між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , які від шлюбу мають спільних малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - вважати розірваним.
Після розірвання шлюбу прізвища ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - не змінюються.
Визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 147 грн. 20 коп. судового збору сплаченого позивачем при подачі позову.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Озерянська Ж.М.