СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/7723/23
ун. № 759/24602/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 грудня 2023 року місто Київ
Слідчий суддя Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12021111140000595 від 20.10.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України,
ВСТАНОВИВ:
До Святошинського районного суду міста Києва через систему «Електронний суд» 14.12.2023 надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12021111140000595 від 20.10.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, накладеного ухвалами слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 16.02.2023 у справі № 759/2701/23, №759/2358/23.
В обґрунтування своєї скарги адвокат ОСОБА_3 зазначив, що ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16 лютого 2023 року у справі №759/2701/23 (суддя ОСОБА_5 ) задоволено клопотання прокурора про накладення арешту на ряд земельних ділянок у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021111140000595 від 20.10.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 364 Кримінального кодексу України. У тому числі накладено арешт на належну на праві власності ОСОБА_4 земельну ділянку, кадастровий номер 3222487000:04:002:0093, площею 0,1038 га, що розташована в АДРЕСА_1 . Крім того, ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 16 лютого 2023 року у справі №759/2358/23 (суддя ОСОБА_5 ) задоволено клопотання прокурора про накладення арешту на ряд земельних ділянок у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021111140000595 від 20.10.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 364 Кримінального кодексу України. У тому числі накладено арешт на належну на праві власності ОСОБА_4 земельну ділянку, кадастровий номер 3222487000:04:002:0130, площею 0,1016 га, що також розташована в селі Ходосівка Київської області.
20.05.2021 ОСОБА_4 на підставі нотаріально засвідчених договорів набуто у власність земельні ділянки із кадастровими номерами 3222487000:04:002:0093, площею 0,1038 га, та 3222487000:04:002:0130, площею 0,1016 га, які є суміжними земельними ділянками та розташовані в селі Ходосівка Київської області. Цільовим призначенням обох земельних ділянок є: 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); категорія земель: Землі житлової та громадської забудови; вид використання: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Також, як зазначено, за місцем розташування земельної ділянки у с.Ходосівка Київської області присвоєно адресу: АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 є добросовісним набувачем земельних ділянок з кадастровими номерами 3222487000:04:002:0093 та 3222487000:04:002:0130 та її право власності на зазначені земельні ділянки ніким не оспорювалося, прокурором не було подано позов про скасування правовстановлюючих документів на зазначене майно ОСОБА_4 . Окрім того, ОСОБА_4 не має ніякого відношення до кримінального провадження №12021111140000595, оскільки на час розгляду клопотання їй не повідомлено про підозру, вона не є учасником даного провадження та не має жодного статусу у ньому, крім статусу третьої особи, на майно якої накладено арешт, не несе відповідальності за дії інших осіб. Таким чином, арешт на земельну ділянку ОСОБА_4 накладений без надання прокурором жодного документу, що підтверджує факт віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:04:002:0093 та 3222487000:04:002:0130 до земель лісового фонду, що обов'язково супроводжується наявністю відповідних документів, в силу земельного та лісового законодавства України (державний акт на право власності на землі лісового фонду, державний акт на право постійного користування землями лісового фонду, договір оренди (тимчасове користування) тощо), або рішення уповноваженого органу влади про закріплення, передачу, надання земель лісогосподарській організації для лісогосподарської діяльності, без інших належних допустимих доказів.
У судове засідання прокурор ОСОБА_6 не з'явився, на електронну адресу суду 25.12.2023 подав заяву, в якій долучив копію постанови старшого слідчого ОСОБА_7 про призначення земельно-технічної експертизи від 05.09.2023. Також у своєму клопотання зауважив, що після проведення даної експертизи буде вирішено питання щодо скасування арешту.
Вислухавши думку адвоката, який вважав за можливе розглянути клопотання за відсутності прокурора, слідчий суддя вважає за можливе розглянути клопотання за відсутності вказаної особи.
У судовому засіданні представник власника майна - адвокат ОСОБА_3 підтримав вищезазначене клопотання з підстав, наведених у ньому.
Заслухавши доводи представника власника майна, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Положеннями ч.1 ст.170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно ч. 2 ст. 173 ПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно із ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Слідчим суддею з'ясовано, що ухвалами слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 16.02.2023 накладено арешт на земельні ділянки із забороною їх відчуження, зокрема, з кадастровими номерами: 3222487000:04:002:0093, площею 0,1038 га та 3222487000:04:002:0130, площею 0,1016 га.
Зі змісту вказаної ухвали слідчого судді вбачається, що арешт на вказане майно накладався з метою збереження речових доказів, а саме унеможливлення відчуження майна.
Задовольняючи клопотання прокурора про накладення арешту, слідчий суддя обґрунтовано врахував наявність правових підстав, передбачених ч. 1-3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на таке майно.
Крім того, матеріали провадження, на підставі яких вирішувалося питання про накладення арешту свідчать, що на тому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовували таке втручання у права та інтереси власника майна, з метою забезпечення кримінального провадження.
Разом з тим, прокурор у судове засідання не прибув, додаткових доказів чи документів на спростування доводів клопотання адвоката не надав, також не надав і доказів на підтвердження обставин, які є підставою для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Крім того, з наданих стороною обвинувачення матеріалів, а саме постанови старшого слідчого ОСОБА_7 від 29.09.2023 про призначення земельно-технічної експертизи, на вирішення експертів яких поставлені питання щодо накладання меж земельних ділянок на межі земельної ділянки лісового фонду кварталу №28 Києво-Святошинського агролісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс», серед яких, зокрема, земельні ділянки з кадастровим номером 3222487000:04:002:0093, площею 0,1038 га та кадастровим номером: 3222487000:04:002:0130, площею 0,1016 га, відсутні.
При цьому, слід зазначити, що прокурор зобов'язаний довести необхідність та наявність підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, наявність потреб досудового розслідування у такому арешті майна, актуальність цього питання.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Разом з тим, такі додаткові доводи щодо необхідності продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт, прокурором у судовому засіданні не наведено.
Також у відповідності з практикою Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСі проти Сполученого Королівства» (AGOSI v. The United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108. п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Отже, жодних доказів, які б спростовували доводи клопотання адвоката та підтверджували обставини, які є підставою для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, до суду надано не було, у зв'язку із чим слідчий суддя, виходячи з принципу змагальності сторін у кримінальному провадженні, дійшов до висновку, що доводи, зазначені в клопотанні є обґрунтованими.
Аналіз наявних у розпорядженні слідчого судді матеріалів свідчить про відсутність на даний час підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, а так само, розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, та наслідки арешту такого майна.
Викладені обставини в сукупності свідчать про те, що ризики, що стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а саме арешту, зокрема, на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222487000:04:002:0093, площею 0,1038 га та 3222487000:04:002:0130, площею 0,1016 га, що належать на праві власності ОСОБА_4 , на час розгляду клопотання про скасування арешту майна відпали, що обґрунтовано матеріалами, доданими до клопотання, та адвокатом в судовому засіданні. Крім того, слідчому судді не наведено додаткових доводів в обґрунтування наявних ризиків, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Таким чином, слідчий суддя дійшов до висновку про відсутність у кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у правомірне володіння ОСОБА_4 майном на підставі зазначених обставин, оскільки адвокатом володільця майна доведено, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Враховуючи наведене, слідчий суддя вважає доцільним скасувати арешт майна, накладений ухвалами слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 16.02.2023, оскільки не вбачає потреби для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження, а відтак клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 170-174, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12021111140000595 від 20.10.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалами слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 16.02.2023 у кримінальному провадженні за №12021111140000595 від 20.10.2021 (справа ун. №759/2701/23, ун. №759/2358/23), а саме на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222487000:04:002:0093, площею 0,1038 га та 3222487000:04:002:0130, площею 0,1016 га, із забороною їх відчуження, що належать ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1