печерський районний суд міста києва
Справа № 757/51023/23-к
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні №42023000000001003 від 20.06.2023,-
ВСТАНОВИВ:
09.11.2023 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні №42023000000001003 від 20.06.2023.
В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що в межах кримінального провадження було проведено обшук, за адресою: АДРЕСА_1 , та вилучено майно, на яке в подальшому накладено арешт.
Адвокат зазначає, що арешт було накладено безпідставно, необґрунтовано, також посилається на те, що при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна. Вказує, що підстави для накладення арешту на майно, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, відсутні та докази, які б свідчили, що ОСОБА_4 має відношення до кримінального правопорушення.
Відтак, адвокат просить суд скасувати накладений арешт в частині всіх грошових коштів, що були вилучені 12.10.2023 в ході обшуку житла ОСОБА_4 .
З метою забезпечення участі заявника в судовому засіданні, розгляд провадження призначався в режимі відеоконференції, проте встановити зв'язок не виявилось за можливе, з технічних причин.
Разом з цим, адвокатом спрямовано заяву, про розгляд клопотання за його відсутності, вимоги підтримав.
Слідчий в судове засідання не з'явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність прокурора/слідчого, на підставі наданих доказів.
Слідчий суддя, вивчивши клопотання, матеріали, якими воно обґрунтовується, приходить до наступного.
Судовим розглядом за наданими матеріали встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України під процесуальним керівництвом Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000001003 від 20.06.2023 за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 368 КК України.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.10.2023 було надано дозвіл на проведення обшуку приміщень за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яких зареєстровано за ОСОБА_4 з метою фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення та вилучення документів щодо закупівлі товару «Рейки залізничні» за кодом УКТ ЗЕД 7302109000, які переправлялися підприємством ПП «Метекс» через митний кордон України, документів щодо закупівлі брухту металу за кодом УКТ ЗЕД 7204499000, документів з приводу митного оформлення товарів, що переправлялися ПП «Метекс» через митний кордон України, видаткової накладної № 25 від 17.05.2023 наданої службовими особами ПП «Метекс» для митного оформлення «рейок залізничних з чорних металів, які використовувалися, довжиною 12,5 м.», документів з вільними зразками підпису та почерку ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , а також печаток та штампів підприємств (установ), які перебуватимуть у відповідних приміщеннях та які використовувались для вчинення зазначеного злочину; магнітних носіїв інформації (карток-пам'яті, флеш-накопичувачів, жорстких дисків, CD-DVD дисків), мобільних телефонів, сім-карток, комп'ютерної техніки, ноутбуків, планшетів, роутерів а також інших пристроїв, що використовувались під час вчинення злочину та можуть бути засобом або знаряддям їх вчинення; рукописних та печатних чорнових записів із відображенням номерів телефонів, розподілення грошових коштів, планування зустрічей тощо; банківських документів та карток, які мають значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні і можуть бути доказами під час судового розгляду.
З тверджень адвоката, вбачається, що ухвалою слідчого судді від 19.10.2023 було накладено арешт на вилучене майно.
Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність заявника права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Слідчий суддя при вирішенні клопотання про скасування арешту майна, що накладений в рамках кримінального провадження також, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Частиною 5 статті 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).
ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).
У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).
Аналізуючи доводи клопотання про скасування арешту на майно, слідчий суддя приходить до висновку, що означені доводи не вказують на необґрунтованість накладення арешту на майно та не доводять, що в подальшому в застосуванні арешту відпала потреба, оскільки за встановлених обставин вбачається, що підстави, на які посилається заявник, свідчать про необхідність скасування вказаного арешту, не підтверджується належними доказами у матеріалах клопотання.
Окрім цього, стороною заявника не надано суду ухвалу слідчого судді, яку він просить скасувати, що унеможливлює слідчого суддю, належним чином дослідити, з якою метою накладався арешт та з яких підстав, тому слідчий суддя вважає, що заявником в обґрунтування своєї позиції не надано доказів, з яких би слідчий суддя міг би зробити висновк, про необхідність в скасуванні арешту.
Також, прохальна частина клопотання є неконкретизованою та узагальненою, що не дає належним чином дослідити суду, на скасуванні яких грошових коштів адвокат наполягає.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін, не доведено необґрунтованості накладення арешту на майно та не доведено відсутність потреби в продовженні дії такого заходу, а відтак слідчий суддя приходить до висновку, про наявність підстав для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Відтак, клопотання не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 379, 392, 532 КПК України, -
УХВАЛИВ:
В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні №42023000000001003 від 20.06.2023 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_8