Справа №766/4305/23
н/п 1-кс/766/3718/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2023 року
Слідчий суддя Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 за участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваної ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Херсонського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,
ВСТАНОВИЛА:
Слідчий звернулася до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Обґрунтування клопотання:
Підозрювана ОСОБА_4 у період з 23 по 24 вересня 2022 року, перебуваючи на тимчасово окупованій території України - в АДРЕСА_1 , достовірно розуміючи, що Україна є унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, діючи умисно, протиправно, з метою завдання шкоди національним інтересам України, добровільно прийняла активну участь в проведенні незаконного референдуму, організованому представниками окупаційної влади на тимчасово окупованій території у період з 23 по 27 вересня 2022 року, за активного сприяння з боку військових рф, якими розміщено стіл, ширми, урни для голосування, з використанням символіки російської федерації у вигляді прапора, активно залучала громадян України до голосування щодо входження Херсонської області у склад російської федерації шляхом закликів зі словами «Проголосуйте за нашу великую Россию, вы ж понимаете, что россия здесь навсегда! Херсон это россия!», а також надання роз'яснень учасникам референдуму, які прийняли участь в голосуванні, з приводу правильності заповнення бюлетенів.
ОСОБА_4 у відповідності до вимог ч.1 ст.278 КПК України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України - участь в проведенні незаконного референдуму на тимчасово окупованій території, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину).
Підозра ОСОБА_4 у вчинені інкримінованого їй кримінального правопорушення, а також необхідність застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтовуються наступними доказами, зібраними під час досудового розслідування та наявними в матеріалах кримінального провадження, а саме: протоколами допиту свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ; протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками; протоколами огляду від 25.07.2023; протоколами проведення слідчих експериментів від 28.06.2023, 02.08.2023, 23.11.2023; протоколом обшуку від 07.09.2023; висновком експерта № СЕ-19/116-23/14209-ФП від 15.09.2023 та іншими матеріалами кримінального провадження.
Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст.111-1 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема:
- переховуватися від органів досудового розслідування та суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України). У зв'язку із тим, що вона підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, за яке передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, що відповідно до положень ч. 6 ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів. У зв'язку із викладеним, існують обґрунтовані підстави вважати, що підозрювана ОСОБА_4 , розуміючи ступінь тяжкості інкримінованого їй кримінального правопорушення буде намагатися уникнути кримінальної відповідальності, тим самим переховуючись від органу досудового розслідування та в подальшому суду;
- незаконно впливати на свідків (п.3 ч.1 ст.177 КПК України). Про що свідчить той факт, що підозрювана ОСОБА_4 проживає в м. Херсоні, може контактувати зі свідками, які під час досудового розслідування надавали покази щодо злочинної діяльності останньої, деякі з них проживають в тому ж самому будинку. Тому перебуваючи на волі, підозрювана ОСОБА_4 може незаконно вплинути на ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та інших свідків, змусивши їх змінити покази.
- вчинити інше кримінальне правопорушення (п.5 ч.1 ст.177 КПК України), підозрювана ОСОБА_4 може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, по'вязані з колабораційною діяльністю з метою завдання шкоди державі України.
Враховуючи наведені обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_4 злочину, його характер та значну суспільну небезпеку, а також те, що є достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконними засобами через залякування може впливати на свідків у кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення нею зазначеного кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, а також вчиняти інше кримінальне правопорушення, а саме передавати інформацію ворогу державі-агресору, продовжувати співпрацю з окупаційними адміністрацією держави-агресора з метою завдання шкоди державі України, таким чином з метою запобігання вказаним ризикам, об'єктивно необхідним є застосування щодо підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчинені злочинів, передбачених статтями 109 - 114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений п. 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.
Доводи сторін у судовому засіданні:
Прокурор в судовому засіданні просила клопотання задовольнити за підставами, викладеними у клопотанні.
Захисник заперечувала проти задоволення клопотання. На обґрунтування своїх заперечень послалася на те, що прокурором не надано жодних доказів існування ризиків, зазначених у клопотанні. Ризики просто перераховані у клопотанні. Зазначила, що переховуватися від слідства або суду у підозрюваної немає жодних намірів. Поведінка підозрюваної як до повідомлення про підозру, так і після повідомлення, вказує на відсутність ризиків, зазначених у клопотанні. Так, ОСОБА_4 спілкувалася з працівниками СБУ з січня 2023 року. Сама заявилася отримати підозру. В неї немає матеріальних можливостей для організації втечі. У підозрюваної міцні соціальні зв'язки, все її життя пов'язане з Херсоном. Підозрювана має твердий намір приймати участь на досудовому слідстві та у судовому провадженні з метою доводити свою невинність. Просила суд застосувати до підозрюваного запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, наприклад, заставу.
Підозрювана заперечувала проти клопотання, переконливо зазначивши, що не має наміру ухилятися від суду, переховуватися, здійснювати тиск на свідків. Пояснила, що все життя прожила в Херсоні, має вищу освіту, працювала з 1985 по 1992 року інженером на підприємстві «Ремпобуттехніка», потім працювала економістом, інженером в обласній клінічній лікарні міста, шкіряно-венерологічному диспансері, касиром в банку «Аваль», «Укрсиббанк», начальником відділу в банку «Надра». З 2017 року є головою ОСББ у своєму будинку, добросовісно виконувала свої обов'язки та всі функції голови. Повідомила, що має дітей (дочка з 22.02.2022 року перебуває у Грузії, син працює на судні та виходить в море в рейси), проживає разом із матір'ю похилого віку (82 роки), яка не може себе самостійно обслуговувати. Повідомила, що має сумніви щодо свідків, допитаний досудовим слідством, оскільки із свідком ОСОБА_16 колись мала стосунки і він може наговорювати на неї, зі свідком ОСОБА_17 має не дуже добрі стосунки, тому також свідок може давати упереджені і неправдиві свідчення, свідка ОСОБА_18 підозрювана взагалі не знає. Просила суд не застосувати до неї запобіжний захід, пов'язаний із триманням під вартою.
Стороною захисту було запрошено свідки, які були допитані у судовому засіданні.
Так, свідок ОСОБА_19 повідомив, що його мати проживає у будинку АДРЕСА_2 , де головою ОСББ є ОСОБА_4 . Охарактеризував підозрювану як добросовісну та таку, що не є скандальною, як голова ОСББ приймає правильні виважені рішення.
Свідок ОСОБА_20 суду повідомила, що знає ОСОБА_4 майже 30 років, разом проживають у будинку АДРЕСА_2 , охарактеризувала підозрювану як порядну людину, яка вміє самоорганізуватися та навіть після прильотів снарядів поряд з будинком, вирішувала проблеми швидко та ефективно, також повідомила, що хоча вони з підозрюваною у натягнутих стосунках з особистих причин, однак про ОСОБА_4 як про людину та голову ОСББ вона може сказати тільки позитивне.
Свідок ОСОБА_21 пояснила суду, що вони з підозрюваною є сусідами у будинку, де проживають, і де ОСОБА_4 є головою ОСББ, знає її сім'ю, як порядну, знає, що у підозрюваної є дорослі діти, які перебувають за кордоном, є мати похилого віку, за якою ОСОБА_4 доглядає, як голова ОСББ дуже відповідальна, виконує дуже великий обсяг роботи, всі мешканці будинку їй вдячні за її роботу.
Мотивація суду:
Заслухавши пояснення учасників процесу, покази свідка, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з вимогами ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді триманні під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який за законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Херсонського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області ведеться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023232010000020 від 27.04.2023 за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
29.11.2023 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, а саме: участь в проведенні незаконного референдуму на тимчасово окупованій території.
Описана у клопотанні фабула у сукупності з наданими прокурором поясненнями та матеріалами кримінального провадження дає слідчому судді підстави дійти висновку про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Підозра ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення підтверджується зібраними досудовим розслідуванням доказами, а саме: протоколами допиту свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ; протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками; протоколами огляду від 25.07.2023; протоколами проведення слідчих експериментів від 28.06.2023, 02.08.2023, 23.11.2023; протоколом обшуку від 07.09.2023; висновком експерта № СЕ-19/116-23/14209-ФП від 15.09.2023 та іншими матеріалами кримінального провадження.
Оцінивши вказані докази в їх сукупності з доводами клопотання та учасників судового засідання, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи з наданих матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри на даному етапі досудового розслідування у вчиненні підозрюваною кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин.
Щодо ризиків, то прокурором зазначено про наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, слідчий суддя вважає зазначити наступне.
Вимоги до клопотання про застосування запобіжних заходів визначені ст.184 КПК України. Згідно вимог вказаної норми КПК України клопотання повинно містити короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа. А основну частину клопотання має містити посилання на один або кілька ризиків та виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, визначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини. Тобто слідчий прокурор повинні викладати фактичні обставини і на підставі цих фактичних обставин робити висновок про наявність певного ризику.
В порушення зазначених вимог КПК України основну частину клопотання (майже шість сторінок) складає, цитування статей Конституції, положень Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і рф, Статуту ООН, Декларації та Резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Декларації про принципи міжнародного права, Заключного акту Наради з безпеки і співробітництва в Європі, перелік областей, які входять до складу України, статі КПК України (ч.1 ст.176), яка визначає за яких умов слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу.
Щодо обґрунтування ризиків, то слідчий з прокурором обмежилися кількома абзацами цитуванням статей КПК України, які визначають поняття ризиків, та загальними фразами без посилання на жоден конкретний факт чи обставину із життя підозрюваного, які б вказували на реальне існування такого ризику.
Щодо недопустимості такого формального підходу до обґрунтування ризиків звертав увагу у своїх рішеннях Європейський суд.
Так, у справі «Нінеску проти Республіки Молдова» (Ninescu v. the Republic of Moldova) (заява № 47306/07, рішення від 15.07.2014 року, остаточне рішення від 15.11.2014) Європейський суд з прав людини звернув увагу на те, що «для виправдання позбавлення заявника свободи національні суди навели безліч підстав, велика частина з яких полягає в перефразуванні підстав застосування запобіжних заходів, передбачених КПК, не пояснивши, як вони можуть бути застосовані до заявника» (п.67).
Особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку підозрюваного, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що підозрюваний може спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди, але цього недостатньо для обрання запобіжного заходу. Якщо про ризик переховування заявлено слідчим, суд має виходити виключно з конкретної оцінки фактів, сукупність яких може доводити або спростовувати вірогідність вчинення підозрюваним негативних дій. А таких конкретних фактів як у клопотанні, так і в судовому засіданні не наведено.
Так, ризик переховування обґрунтований тяжкістю покарання. Суворість покарання є однією з обставин, яка має враховуватись судом при оцінці ризику переховування. Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня. («Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia), § 106, «Летельє проти Франції», п. 43). Таким чином, сама по собі тяжкість покарання, що може бути застосоване до особи за умови визнання її винуватості, не є самостійною і достатньою підставою для встановлення ризику втечі. Така обставина має значення лише у сукупності з іншими релевантними факторами.
У клопотанні зазначається, що «підозрювана Коса, розуміючи ступінь тяжкості інкримінованого їй кримінального правопорушення буде намагатися уникнути кримінальної відповідальності, тим самим переховуючись від органу досудового розслідування та в подальшому суду». Тобто, ризик втечі обґрунтовується не якимись фактичними обставинами, а фактом вчинення кримінального правопорушення. Із твердження прокурора слідує, що, оскільки вчинила вже злочин, то може і ухилятися.
Інших обставин на підтвердження ризику втечі прокурором не було зазначено.
На переконання слідчого судді найбільш вагомими факторами при оцінці ризику переховування є дані про особистість підозрюваної, адже саме за їх сукупного аналізу можна скласти уявлення про те, наскільки вагомою є вірогідність недобросовісної поведінки особи. З цього приводу Європейський суд зазначав, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova («Бекчиєв проти Молдови») § 58.
Слідчий суддя вважає, що ризик переховування від слідства та суду є маловірогідним. На відсутність такого ризику вказують обставини життя підозрюваної до вчиненні інкримінованого ОСОБА_4 правопорушення, та її поведінка у подальшому. Подія злочину сталася у період часу з 23 по 24 вересня 2022 року (під час окупації міста Херсона), про підозру ОСОБА_4 було повідомлено 29 листопада 2023 року. Підозрювана розуміла, що їй може бути пред'явлена підозра, мала достатньо часу для втечі чи її організації, у тому числі після деокупації міста Херсона, починаючи з 11.11.2022 року, але за такий тривалий час не вчинила жодного вчинку, який би свідчив про намір втечі.
Підозрювана має вищу економічну освіту, працювала на відповідальних посадах, має сім'ю - повнолітніх дітей, які проживають та працюють за кордоном, проживає разом із матір'ю похилого віку, яку доглядає. Вкрай сумнівним є те, що за такої поведінки, наявності сім'ї, підозрювана буде переховуватися від слідства. Поведінка підозрюваної в суді також не свідчить про такі наміри.
Прокурором жодним чином не було зазначено де може переховуватися підозрювана, чи є в неї матеріальні ресурси для цього, що є необхідним для організації переховування.
Щодо ризику впливу на свідків, то вказаний ризик прокурором не обґрунтований і в судовому засіданні даний ризик не знайшов свого підтвердження. Прокурор у клопотанні узагальнено формально зазначив, що підозрювана може «може незаконно вплинути на ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та інших свідків, змусивши їх змінити покази, деякі з них проживають в тому ж самому будинку». Але при цьому прокурор не зазначив в чому конкретно цей вплив може полягати та які наслідки це матиме для кримінального провадження. На переконання слідчого судді поведінка підозрюваної свідчить про відсутність можливості орієнтуватися у змісті показань свідків, значимості їх показань, а відповідно і тиску з метою якось змінити ці покази, щоб вони перестали бути доказами у кримінальному провадженні.
Ризик вчинення іншого правопорушення не обґрунтований, оскільки підозрювана раніше не судима, і поведінка підозрюваної протягом тривалого періоду життя не вказує на її схильність до вчинення злочинів. Прокурором у клопотанні зазначено, що «підозрювана може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, по'вязані з колабораційною діяльністю з метою завдання шкоди державі України а саме: а саме передавати інформацію ворогу державі-агресору, продовжувати співпрацю з окупаційними адміністрацією держави-агресора». Однак прокурором не зазначено жодної конкретної обставини або факту, який би свідчив про обґрунтованість такого ризику. Крім того, підгрунтя для вчинення такого злочину у м. Херсоні немає.
Частиною 6 статті 176 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
Разом з цим, слідчий суддя звертає увагу не те, що запобіжний захід не є покаранням за злочин. Його мета - забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної або обвинуваченої особи. Незалежно від законодавчих змін та особливостей періоду процедура застосування до особи запобіжних заходів завжди має відповідати правовим принципам, які є універсальними і підлягають до застосування у будь-якій країні, де панує верховенство права.
Ідеться про такі базові принципи: презумпція невинуватості; презумпція свободи; імператив поваги до людської гідності.
Презумпція невинуватості гарантує, що кожна особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде встановлено обвинувальним вироком суду (ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Конституційний суд України зазначає, що метою принципу презумпції невинуватості є захист особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, від будь-яких форм осуду публічної влади, доки вину не буде доведено (Рішення від 8 червня 2022 року 3-р(ІІ)/2022).
Європейський суд роз'яснює, що п. 2 ст. 6 Конвенції забороняє посадовим особам оголошувати людину винною до винесення їй вироку судом. Можна лише інформувати громадськість про розслідування у кримінальних справах, наприклад, розкривати інформацію про вручення підозри, затримання та зізнання. Але робити це розсудливо та обачно, вибір слів є важливим (Рішення ЄСПЛ від 2 жовтня 2018 року у справі Криволапов проти України).
Отже, до набрання законної сили вироку суду не можна називати людину військовим злочинцем або колаборантом, така людина є особою, яка підозрюється у вчиненні злочину, вчиненого під час воєнного стану або під час окупації відповідних територій країни.
Презумпція свободи гарантує кожному свободу та особисту недоторканність (ст. 29 Конституції України, ст. 5 Конвенції).
Базові висновки стосовно презумпції на користь залишення особи на свободі Європейський суд з прав людини зробив у справах Вітольд Літва проти Польщі та Амбрушкевич проти Польщі. Зокрема, ЄСПЛ зазначає: недостатньо, щоб позбавлення волі лише відповідало нормам національного права, а ще необхідно, щоб з огляду на обставини справи воно було необхідним.
Рішенням Конституційного Суду України від 25 червня 2019 року № 7-р/2019 вже визнано неконституційним положення ч. 5 ст. 176 КПК щодо безальтернативності запобіжних заходів у злочинах проти національної безпеки України та зазначав, що формальне судове рішення нівелює мету та суть правосуддя: «встановлення запобіжного заходу виключно у вигляді тримання під вартою особам, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні окремих злочинів, не дозволяє слідчому судді, суду зважити всі відповідні ризики та обставини конкретної справи під час призначення запобіжного заходу, а також позбавляє можливості винести вмотивоване судове рішення та надати належне обґрунтування триманню під вартою, що не узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини».
Із аналізу ч. 2 ст. 29 Конституції України вбачається, що винятків стосовно підстав застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає. У ст. 64 Основного Закону України встановлено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені, зокрема, статтею 29 Конституції України. Це свідчить про те, що безальтернативне обрання особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України суперечить Основному Закону України.
В даному випадку тримання підозрюваної під вартою може виглядати як відбування покарання «авансом», тоді як відповідно до Рішення ЄСПЛ Летельє проти Франції(п.51) попереднє ув'язнення не повинно випереджати покарання у вигляді позбавлення волі, і не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що при обранні запобіжного заходу за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 111-1 КК України, альтернативою запобіжному заходу в вигляді тримання під вартою є відмова в обранні запобіжного заходу, якщо не вбачається необхідності позбавляти особу її основоположного права на свободу.
Відповідно до ч.3 ст.176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
У суді прокурором не було доведено наявність зазначених ним ризиків, слідчим суддею ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України, встановлено не було, а тому слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання.
Керуючись ст.ст.132, 177, 178, 179, 183, 184, ч.2 ст.376 КПК України, слідчий суддя,
ПОСТАНОВИЛА:
Відмовити слідчому СВ Херсонського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області ОСОБА_6 у задоволенні клопотання про застосування підозрюваній ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвала слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1