ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №766/1582/23
Пров. №3/766/2419/23
17.11.2023
Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Черниш О.Л., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 -
ВСТАНОВИЛА
До Херсонського міського суду Херсонської області із Управління патрульної поліції в Херсонській області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №141543 за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Згідно змісту протоколу суть правопорушення полягає в наступному: «08.07.2023 року о 15:13 у м. Херсоні, вул. 7-ма Текстильна №7 водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом MERSEDEC DENS н/з НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Медичний огляд проводився на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку у медичному закладі у лікаря нарколога та підтверджується висновком медичного закладу №1054 від 07.08.2023 року. Подія фіксувалась на нагрудну боді-камеру № 474056.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, пояснив суду, що перебував вдома, автомобіль стояв біля воріт, побачивши, що прибули співробітники поліції, він вийшов із двору, у нього забрали документи. На проведення обстежень на стан сп'яніння не було підстав, але він погоджувався, оскільки співробітники поліції забрали у нього документи.
Представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, просила закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю складу і події адміністративного правопорушення.
Суддя зазначає, що і в поясненнях, наданих у протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 вказує, що не згоден із правопорушенням, оскільки не перебував за кермом транспортного засобу
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, заперечення його представника, дослідивши додані до протоколу документи, оглянувши відеозапис, суддя прийшла до висновку, що справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний серед іншого з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно вимог ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідивши наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган(посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки(відеозапису), яка використовується при нагляді за використанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожньому руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей, а також іншими документами
Частина перша ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції.
Згідно вказаної норми об'єктивною стороною адміністративного правопорушення є наявність одночасно двох обставин - керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння (алкогольного чи наркотичного)
Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в абзаці третьому пункту 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Для притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП (абзац четвертий п.27 того ж Пленуму) не має значення протягом якого часу особа, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
В п.38 постанови від 20 лютого 2019 року по справі №404/4467/16-а (2-іс/811/17), провадження № К/9901/21130/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі.
Виходячи з наведеного знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останнього адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст.130КУпАП.
Суддею досліджено відеофайл, долучений до протоколу про адміністративне правопорушення із назвою « ОСОБА_1 141543 08.072023». Фіксація на відеофайлі з боді- камер розпочинається з відміткою у часі 15.17.40. Із відео вбачається, що співробітники поліції рухаються у своєму автомобілі. Ілі автомобіль поліції зупиняється і співробітник поліції підходить до воріт двору, біля воріт якого перебуває ОСОБА_1 та транспортний засіб, який не перебуває у русі (відео з відміткою 15.17.54) і співробітник поліції запитує ОСОБА_1 « Як ваші справи?».
Відеозаписи з боді-камер патрульних поліцейських взагалі не було зафіксовано момент руху транспортного засобу MERSEDEC DENS н/з НОМЕР_1 .
Згідно змісту протоколу про адміністративне правопорушення місцем складання протоколу та місцем вчинення адміністративного правопорушення є одна і та ж адреса- м. Херсон, вул. 7-ма Текстильна,37.
У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що «08.07.2023 року о 15;13 у м. Херсоні, вул. 7-ма Текстильна №7 водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом MERSEDEC DENS н/з НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння», проте жодного доказу перебування ОСОБА_1 о 15год.13хв. за кермом транспортного засобу матеріали справи не містять.
Що стосується обстеження ОСОБА_1 у медичному закладі на стан сп'яніння, то підстав для такого обстеження не було, оскільки ОСОБА_1 не керував транспортним засобом.
При цьому суддя зазначає, що висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції є недійсним, виходячи з наступного.
Так, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ від 17 грудня 2008 р №1103 передбачено, якщо водій транспортного засобу відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, - він направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше, ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав (пункти 6 та 7 Порядку).
Відповідно до п.4 Розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи.
Як вбачається із відеозаписів з БК у медичному закладі огляду на стан сп'яніння не проводився, лабораторні дослідження біологічних зразків не відбиралися і не досліджувалися, ОСОБА_1 у присутності лікаря продув у Драгер (відео 16:34:46).
Відповідно до п.п.10, 12, 13 Інструкції зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності. Вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів, предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук, для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.
Згідно п 9. використання в закладах охорони здоров'я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки
Відповідно до п.14 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ від 17 грудня 2008 р №1103, висновок може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законодавством порядку.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що у медичному закладі в разі незгоди особи із результатами тестування, проведеного поліцейським газоаналізатором Драгер,( та й і в інших випадках) стан сп'яніння може бути встановлений тільки шляхом проведення лабораторних досліджень біологічних зразків. Адже тільки при наявності біологічних зразків особі може бути гарантоване право на оскарження медичного висновку, для чого і передбачено збереження біологічних зразків протягом 90 днів.
У п.9 Інструкції йдеться тільки про лабораторні дослідження вимірювальною технікою та обладнанням. Застосування технічних засобів у медичному закладі для проведення тестування вищезазначена Інструкція не передбачає.
Згідно Інструкції у медичному закладі предметом лабораторних досліджень можуть бути слина, сеча, змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук, кров.
Відповідно до п.20 Інструкції висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров'я.
Примірник - означає, що всі три висновки є рівнозначними. Проте, до протоколу про адміністративне правопорушення долучено ксеропію висновку, інформація в якому, є неможливою для прочитання і не містить підпису особи, обстеження якої проводилося, з результатами огляду.
Таким чином, визначення стану алкогольного сп'яніння у медичному закладі відбулося у спосіб, не передбачений нормативним актом - Інструкції
про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і відповідно до п.22 цієї Інструкції складені з порушенням вимог цієї Інструкції вважаються недійсним.
Згідно зі ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов'язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип “in dubio pro reo”, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ "Надточій проти України" (рішення від 15.05.2008 року, заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні ст. 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Частина 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення". Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку". А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Отже, в розумінні наведеного Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
У відповідності до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, докази можуть «випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення у справі «Коробов проти України»).
Вищевикладене свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Склад адміністративного правопорушення це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.
Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування щодо неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.
Оскільки матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, то відсутня об'єктивна сторона правопорушення, а відповідно і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративне правопорушення провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7,9, 245,252,280, п.1 ч.1 ст.247, Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -
постановила:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 (десяти днів з дня винесення постанови.
У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
СуддяО. Л. Черниш