Справа № 585/1273/23
Номер провадження 2/585/411/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі головуючого судді В.О. Шульги, з участю секретаря Ю.В. Кириленко, розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ромни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного професійного - технічного навчального закладу «Роменське вище професійне училище» про стягнення заробітної плати, -
ВСТАНОВИВ:
27 березня 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державного професійного - технічного навчального закладу «Роменське вище професійне училище» в якому просить: стягнути з Державного професійно-технічного навчального закладу «Роменське вище професійне училище» на користь ОСОБА_1 заборгованість з невиплаченої заробітної плати за період вимушеного прогулу за період 08.11.2021 року по 10.03.2022 року у розмірі 24800,00 грн. В обґрунтування позову вказав, що з копії трудового контракту від 29 серпня 2017 року вбачається, що між Державним професійно - технічним навчальним закладом «Роменське вище професійне училище» в особі директора Помаран П.І. (роботодавець) та ОСОБА_1 (працівник) було укладено контракт про те, що ОСОБА_1 , майстер виробничого навчання переводиться на посаду інженера електроніка строком на 1 рік з 01 вересня 2017 року до 31 серпня 2018 року. З додаткової угоди до контракту укладеного ДПТНЗ «Роменське ВПУ» з інженером електроніком, вбачається, що з позивачем були продовжені трудові відносини на умовах контракту терміном на 1 рік: з 01 вересня 2021 року до 31 серпня 2022 року. Оплата посадового окладу згідно штатного розкладу. Наказом № 253-ОД від 05.11.2021 року «Про ознайомлення працівників із наказом МОЗ України №12153 від 04.10.2021 року «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням», затвердженого в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року №1306/36928; Постановою Кабінету Міністрів від 20 жовтня 2021 року № 1096 (що набирає чинності з 08 листопада 2021 року) наказано попередити працівників: ОСОБА_1 інженера-електроніка про відсторонення від роботи (виконання робіт) з 08 листопада 2021 року. Наказом № 6-к від 28.02.2022 року «Про припинення дії наказу по ДПТНЗ «Роменське ВПУ» від 05.11.2021 № 253-ОД» зупинено дію наказу по ДПТНЗ «Роменське ВПУ» від 05.11.2021р. № 253-ОД «Про відсторонення від виконання професійних обов'язків працівників ДПТНЗ «Роменське ВПУ», які не отримали щеплення від коронавірусної хвороби COVID-19» до завершення воєнного стану в Україні. Наказом № 8-к від 10.03.2022 року «Про тимчасове виконання обов'язків сторожа» у зв'язку з виробничою необхідністю позивачу, інженеру-електроніку, дозволено виконувати обов'язки сторожа з 11 березня 2022 року до завершення воєнного стану в Україні. Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 19 квітня 2022 року у справі № 585/212/22 наказ Державного професійно-технічного навчального закладу «Роменське вище професійне училище» № 253-ОД від 05.11.2021р. про відсторонення позивача від виконання професійних обов'язків. Відсторонення від посади позивача здійснювалось без збереження заробітної плати. Так, законом визначено, що в період відсторонення, працівнику підлягає виплаті його середня заробітна плата. Відтак, оскільки законом визнано обов'язок роботодавця по виплаті працівнику заробітної плати, який ним не виконано, вважає, що права позивача мають бути поновлені, заробітна плата, не виплачена за період вимушеного прогулу з 08.11.2021 року по 10.03.2022 року у зв'язку з незаконним відстороненням від посади, має бути стягнута судом. Згідно з Довідкою про доходи у вересні 2023 року йому було нараховано заробітної плати 6400,00 грн. у жовтні - 6000,00 грн. Таким чином, середньомісячна заробітна плата позивача складала - 6200,00 грн. (12400 грн.(сума заробітної плати за два останні місяці, що передувала відстороненню)/2 (кількість місяців). Розмір заробітної плати, не виплаченої за період вимушеного прогулу з 08.11.2021 року по 10.03.2022 року у зв'язку з незаконним відстороненням, складає 24800,00 грн. (6200,00 (середня заробітна плата) х 4 (кількість місяців). Зазначив, що стосовно строків звернення до суду за захистом своїх прав то ст. 233 КЗпП України передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Згідно зі ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року. Письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні відповідачем не направлялось, та відповідно - позивачем не одержувались. У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в своїй постанові від 29 вересня 2022 р. у справі № 500/1912/22 дійшов висновку, що протягом дії воєнного стану суворе застосування судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами - може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду. Колегія суддів зазначає, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної-гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.На підставі зазначеного, вважає, що ним не пропущено строк звернення до суду за захистом своїх прав.
30.03.2023 року суд відкрив провадження у цій справі та ухвалив проводити її розгляд у порядку спрощеного провадження. Сторони не подали клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні.
01.05.2023 року до суду надійшов відзив від відповідача ДПТНЗ «Роменське вище професійне училище» за підписом директора П. Помаран. В даному відзиві відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, з тих підстав, що як зазначає сам позивач, рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 19.04.2022 (справа № 585/212/22, провадження № 2/585/240/22), позов задоволено частково, наказ ДПТНЗ «Роменське ВПУ» від 05.11.2021 №253-ОД «Про відсторонення ОСОБА_1 від виконання професійних обов'язків» скасовано.В той же час, у Постанові Сумського апеляційного суду від 21.07.2022 у цій же справі № 585/212/22, провадження № 22-ц/816/657/22, зазначено, що оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов'язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством. Чинним законодавством не передбачено обов'язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв'язку з відмовою або ухиленням від проведення обов'язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.Вказане узгоджується з позицією ВП ВС викладеній у Постанові від 14.11.20212 (справа № 130/3548/21, провадження № 14-82цс22) та листом КЦС ВС від 24.12.2021 № 3223/0/208-21.Крім того, зазначають, що ОСОБА_1 вже звертався до суду з аналогічною позовною вимогою про стягнення заробітної плати, у чому йому відмовлено (Рішення Роменського міськрайонного суду від 19.04.2022 у справі №585/212/22), на яке посилається сам позивач.Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 15.11.2022 у справі № 585/2272/22, провадження №2/585/675/22 позовну заяву ОСОБА_1 до «Роменське ВПУ» про стягнення плати за час відсторонення від виконання професійних обов'язків повернуто позивачу.Вважають, що вимога позивача про виплату заробітної плати за період вимушеного прогулу не грунтується на положеннях чинного законодавства, а тому не може бути задоволена.Відповідно до ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник, повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.Таким чином, стягнення середнього заробітку можливе лише у разі поновлення незаконно звільненого працівника або його незаконного переведення на іншу роботу. Відповідач не звільняв позивача і не переводив його на іншу роботу, а лише відсторонив від роботи, тому необгрунтованою є вимога про виплату позивачу заробітної плати.Крім того, відповідно до п. 19 Постанови КМУ від 20.10.2021 №1096, на час відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу». Згідно зазначених норм, заробітна плата - це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, тобто заробітна плата виплачується саме за виконану роботу. А тому враховуючи те, що позивач не виконував жодної роботи, яка передбачена трудовим договором та посадовою інструкцією у період його відсторонення, то нарахування заробітної плати не проводилося. У відповідності до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, строк звернення із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). В той же час, позивач зазначає, що письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, йому не направлялися та не надавалися, що не відповідає дійсності, у зв'язку з таким. На сьогоднішній день в провадженні Роменського міськрайонного суду Сумської області перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ДПТНЗ «Роменське ВПУ про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати (справа № 585/581/23, провадження №2/585/280/23). У додатках до позовної заяви у цій справі міститься аркуш із копіями розрахункових листів за період з травня по липень 2022 року та розрахунково-платіжна відомість за серпень 2022 року із зазначенням усіх сум, які належали до виплати ОСОБА_1 на день звільнення (а.с. 10). А тому, з вказаного вбачається, що позивача було належним чином повідомлено про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати у розумінні статті 116 КЗпП України. Окрім того, аркуш, що міститься у справі № 585/581/23 з розрахунковими листами та розрахунково - платіжною відомістю, завірено особистим підписом ОСОБА_1 , що також свідчить, що письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні були отримані позивачем у день звільнення 31.08.2022. Як зазначено вище, ОСОБА_1 було звільнено 31.08.2022, а до суду з цим позовом він звернувся лише 27.03.2023, тобто пропустивши тримісячний строк, передбачений ч. 2 ст. 233 КЗпП України. Окрім того, 30.09.2022 ОСОБА_1 вже звертався до суду з позовом про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку. Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21.11.2022 у справі № 585/2301/22 позовну заяву повернуто позивачу. Вказаною ухвалою також постановлено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви. В той же час, копію Ухвали у вказаній справі було особисто вручено ОСОБА_1 12.12.2022, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення у справі №585/2301/2022, провадження №2/585/685/22 та довідковим листком, що міститься у матеріалах вказаної справи. Враховуючи викладене, навіть якщо рахувати строк звернення до суду з цим позовом від дати повернення позивачу його позову у попередній справі (12.12.2022), то вбачається, що останнім днем для звернення до суду з підстав передбачених ч. 2 ст. 233 КЗпП України ОСОБА_1 є 12 березня 2023 року, однак позивач звернувся до суду лише 29.03.2023, а тому строк пропущено. Крім того, вважаємо, що невиконання позивачем вимог ухвали суду про залишення без руху його аналогічного позову у справі №585/2301/2022 не може впливати на перебіг строку звернення до суду. Обґрунтовуючи свою позицію щодо пропуску строку для звернення до суду, ОСОБА_1 наводить постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №500/1912/22, але наведена Постанова стосується адміністративного судочинства в частині строків звернення до суду, та не містить посилань на норми трудового законодавства, оскільки звернення до суду з трудовими спорами та строки такого звернення передбачено Кодексом законів про працю України, а тому посилання позивача на Постанову КАС ВС є безпідставним. Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ч.ч. 1,2 ст. 233 КЗпП України). Зазначені строки звернення до суду застосовуються виключно щодо спорів, які за своєю юридичною природою належать до трудового права. Так, причиною пропуску строку ОСОБА_1 зазначає введення на території України воєнного стану з 24.02.2022, однак жодним чином не обґрунтовує, яким саме чином воєнний стан в Україні вплинув на пропуск позивачем строку для звернення до суду, оскільки як вже зазначено вище, Роменський міськрайонний суд Сумської області не припиняв своєї роботи, здійснював та продовжує здійснювати правосуддя, на території Роменського району та міста Ромни не велися воєнні дії тощо. 23 січня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палат Касаційного цивільного суду в рамках справи № 496/4633/18, провадження № 61-11723свІ (ЄДРСРУ № 108526496), від 23 грудня 2022 року в рамках справи № 760/5369/1с провадження № 61-10771св22 (ЄДРСРУ № 108260180) досліджував питання щодо поновлення строку на оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні. Так, поважними причинами є лише ті обставини, які були чи об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язуються з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення певної процесуальної дії. Питання поновлення строку на оскарження судових рішень у випадку його пропуск причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, адже такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану і унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22, зазначила, зокрема, що:введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку;сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки, у зв'язку із запровадженням такого, не може вважатись поважною причиною пропуску цих строків. Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного суду від 08 грудня 2022 року у справі № 990/102/22.А тому, позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин, а, відтак, цей строк поновленню не підлягає. З огляду на викладене вище, вважають, що у задоволенні позову слід відмовити у зв'язку з його безпідставністю.Зазначають, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс відповідач відсутній.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, забезпечив явку представника.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити, підтвердив обґрунтування вказані в позовній заяві.
Представник відповідача ДПТНЗ « Роменське вище професійно - технічний навчальний заклад» в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову та підтримала наведені у відзиві заперечення.
Відповідно до трудового контракту, укладеного 29 серпня 2017 року, між ДПТНЗ «Роменське ВПУ як роботодавцем та ОСОБА_1 , як робітником, ОСОБА_1 майстра виробничого навчання було переведено на посаду інженера - електроніка строком на 1 рік з 01 вересня 2017 року до 31 серпня 2018 року. Даний контракт є строковим трудовим договором. Строк дії контракту з 01.09.2017 року по 31.08.2018 року. Визначено, що контракт набуває чинності з моменту його підписання сторонами (а.с.5-6).
Відповідно до додаткової угоди до контракту укладеної ДПТНЗ «Роменське ВПУ» з інженером-електроніком ОСОБА_1 від 30.06.2021 продовжено трудові відносини на умовах контракту терміном на 1 рік: з 1 вересня 2021 року до 31 серпня 2022. Оплата посадового окладу згідно штатного розпису (а.с. 7).
Як вбачається з наказу № 253-ОД від 05.11.2021 року винесеного т.в.о. директора ДПТНЗ «Роменське ВПУ» наказано відсторонити від виконання професійних обов'язків працівників ДПТНЗ «Роменське ВПУ» з 08 листопада 2021 року до проведення обов'язкових профілактичних щеплень проти СОVID-19 без збереження заробітної плати: ОСОБА_2 , майстра виробничого навчання та ОСОБА_1 , інженера-електроніка. Підставою для винесення даного наказу є наказ ДПТНЗ «Роменське ВПУ» від 01.11.2021 № 251-ОД «Про ознайомлення працівників із наказом МОЗ України №12153 від 04.10.2021 року «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням», затвердженого в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року №1306/36928. ОСОБА_1 був ознайомлений з даним наказом, що засвідчив своїм підписом (а.с.8).
Згідно витягу із наказу №6-К від 28.02.2022 року Про зупинення дії наказу по ДПТНЗ «Роменське ВПУ» від 05.11.2021 №253-ОД «Про відсторонення від виконання професійних обов'язків працівників ДПТНЗ «Роменське ВПУ», які не отримали щеплення від коронавірусної хвороби СОVID-19» до завершення воєнного стану в Україні наказано зупинити дію наказу по ДПТНЗ «Роменське ВПУ» від 05.11.2021 №253-ОД «Про відсторонення від виконання професійних обов'язків працівників ДПТНЗ «Роменське ВПУ», які не отримали щеплення від коронавірусної хвороби СОVID-19» до завершення воєнного стану в Україні та допустити до виконання своїх професійних обов'язків працівників ДПТНЗ «Роменське ВПУ» з 01 березня 2022 року до завершення воєнного стану в Україні, а саме: ОСОБА_1 , інженера-електроніка (а.с.9).
Як вбачається з розпорядження директора ДПТНЗ «Роменське ВПУ» №8-к від 10.03.2022 року ОСОБА_1 , інженеру-електроніку, дозволено виконувати обов'язки сторожа з 11 березня 2022 року до завершення воєнного стану в Україні. Головному бухгалтеру ОСОБА_3 наказано забезпечити нарахування заробітної плати ОСОБА_1 згідно вимог чинного законодавства (а.с.10).
З довідки про доходи ОСОБА_1 вбачається, що він займає посаду інженера - електроніка в Роменському ВПУ та загальна сума його доходу за період з 01.05.21р. по 31.10.21р. становить 37759,23 грн. Йому нараховувалась заробітна плата: за травень - 6000 грн., за червень - 6000 грн., за липень - 5916,34 грн., за серпень - 7442,89 грн., за вересень - 6400 грн., за жовтень -6000 грн. (а.с.11).
Як вбачається з копії розрахункових листів за травень, червень, липень, серпень 2022 року ОСОБА_1 здійснювалось нарахування заробітної плати як інженеру - електроніку. На наданій копії зазначено «копія вірна ОСОБА_1 та завірено підписом» (а.с.26).
Рішенням Роменського міськрайоного суду від 18.04.2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ДПТНЗ «Роменське вище професійне училище» задоволено частково, скасовано наказ ДПТНЗ «Роменське вище професійне училище» №253-ОД від 05.11.2021р. про відсторонення ОСОБА_1 від виконання професійних обов'язків, а в частині вимоги про зобов'язання відповідача виплатити середній заробіток за період вимушеного прогулу з 8.11.2021 року по день допуску до роботи судом було відмовлено. Суд відмовив в задоволенні вимоги, оскільки в позові позивач не визначив суму, яку просив зобов'язати відповідача виплатити йому та з тих підстав, що позивач просив зобов'язати відповідача виплатити, але нарахувань заробітної плати не було. Апеляційний суд переглянувши рішення суду першої інстанції, змінив його в частині мотивів задоволення позову. Проте в мотивувальній частині рішення суд апеляційної інстанції вказав, що оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов'язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.
Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість, заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами прав на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частиною першою статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Відповідно ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;
3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Відповідно до частини першої статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи роботодавцем допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
До інших передбачених законодавством випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов'язковим.
Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов'язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов'язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.
Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов'язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.
Відповідно части 1 та 2 статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Стаття 234 КЗпП України визначає, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року. Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази зібрані у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов в цілому обґрунтований, але задоволенню не підлягає у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Таке переконання суду склалося у зв'язку з тим, що рішенням суду 19 квітня 2022 року було визнано відсторонення ОСОБА_1 від виконання професійних обов'язків незаконним, у зв'язку з чим він має право на оплату вказаного періоду. В даному випадку ОСОБА_1 визначив розмір стягнення в сумі 24800 грн., проте такий розрахунок виконаний не правильно так як не враховано різницю у днях - на 2 дні більше ніж 4 місяці. Суд звертав увагу представника позивача на дану обставину, але перерахунку проведено не було і про розмір стягнення з урахуванням ще 2 днів, представник позивача не заявив, тому суд вважає, що сума визначена позивачем може вважатися правильною, оскільки не погіршує становище відповідача, а позивач визначає розмір стягнення на власний розсуд. При цьому суд також враховує що відповідач не заперечував правильності визначеного розміру таких виплат.
В резолютивній частині позову позивач визначив що нарахування за час відсторонення від роботи є заборгованістю з невиплаченої заробітної плати за період вимушеного прогулу з 08.11.2021 по 10.03.2022.
Звертаючись до суду з позовом, позивач вказав, що ним не пропущені строки звернення до суду. При цьому послався на ст.ст. 233, 234 КЗпП України і вказав, що ним не одержано письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні.
Вказані твердження позивача спростовані доказами, наданими відповідачем, який вказав що копія розрахункових листків з іншої справи свідчить, що дані розрахункові листи отримані ОСОБА_1 у день звільнення - 31.08.2022 року.
Позивач та його представник такі твердження відповідача не спростували, про поновлення строку позовної давності перед судом не клопотали.
Твердження позивача про неможливість звернення до суду через введення воєнного стану, вказані у позовній заяві не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки Роменський міськрайонний суд не припиняв роботу і проводив прийом позовних заява та інших матеріалів навіть в березні 2022 року, коли на території Роменського району перебували війська агресора. В цей період майже не відбувався розгляд справ, окрім негайних, оскільки до суду, з об'єктивних причин, не прибували сторони. Крім цього існувала небезпека вторгнення в місто ворожих військ. Тобто позивач міг звернутися до суду навіть в цей час. З квітня 2022 року суд продовжив роботу у штатному режимі і об'єктивних перешкод для доступу до правосуддя не було. Зокрема, 19 квітня 2022 року судом було прийнято рішення за позовом ОСОБА_1 до ДПТНЗ «Роменське ВПУ» про скасування наказу про відсторонення та поновлення на роботі, і ОСОБА_1 було про це відомо.
Інших перешкод, зокрема суб'єктивних, які б перешкоджали йому звернутися до суду, позивач не вказав.
За таких обставин, в справі підлягає застосуванню строк позовної давності і в задоволенні позову слід відмовити у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 76, 81, 89, 141, 209, 229, 258-259, 263-265 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу «Роменське вище професійне училище» про стягнення заробітної плати відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку передбаченому п.15.5) Перехідних положень ЦПК України. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 25 грудня 2023 року.
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. О. Шульга