1Справа № 335/9994/23 2/335/3505/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2023 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Гашук К.В., за участю секретаря судового засідання Куян О.С., розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить суд стягнути із відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 655047701 у розмірі 87 416,62 грн., з яких: 21 999 грн. - сума заборгованості по основному боргу, 65 417,62 грн. - сума заборгованості за відсотками, а також стягнути понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 13.03.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 655047701.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договорів факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
31.12.2020 Додатковою угодою №26 до Договору факторингу №28/1118-01, сторони дійшли згоди викласти текст Договору у новій редакції.
Відповідно до реєстру боржників № 142 від 13.07.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 655047701.
20.10.2022 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №20102022, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до Боржників, які вказані у Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 2 від 06.03.2023 до договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022, позивач набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 87 416,62 грн., з яких 21 999 грн. - сума заборгованості по основному боргу, 65 417,62 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Посилаючись на вказані вище обставини, а також на те, що ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», представник позивача просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою судді від 20.10.2023 справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, призначено судове засідання на 20.11.2023, яке було відкладено на 21.12.2023, через першу неявку у судове засідання сторін у справі відповідача та не закінчення строків для подання заяв по суті справи.
15.11.2023 через підсистему «Електронний суд» до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Калініна С.К., відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнає, з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.
Так, у відзиві вказано, що звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості із відповідача, позивачем, як новим кредитором не надано реєстр боржників № 142 від 13.07.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, як і не надано доказів здійснення фактором оплати за відступлені ним права вимоги.
Крім того, як зазначає представник відповідача, до позову долучено договір факторингу, який було укладено 28.11.2018, у той час як кредитний договір, за яким було передано право вимоги, укладено ОСОБА_1 13.03.2021, а додаткову угоду 17.03.2021, тобто після відступлення прав вимоги, що вказує на безпідставність доводів позивача.
При цьому, продовження сторонами строку дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 до 31.12.2021, внаслідок укладення додаткової угоди № 26 від 31.12.2020 та складання у подальшому реєстру боржників № 142 від 13.07.2021 (який не долучений до матеріалів справи) до конкретного боржника не свідчить про набуття позивачем права вимоги до ОСОБА_1 , оскільки станом на 2018 рік у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не існувало право вимоги до відповідача, оскільки кредитний договір було укладено лише 13.03.2021, а додаткову угоду 17.03.2021.
Враховуючи те, що договір факторингу права вимоги є похідним від кредитного договору, а отже не може бути укладений раніше кредитного договором, за яким переходить право вимоги, то позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт переходу до нього права вимоги до відповідача за укладеним договором.
Крім того, як зазначає представник відповідача, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів отримання та використання відповідачем одноразового ідентифікатору при укладенні кредитного договору та додаткової угоди в електронному вигляді. У наданій позивачем копії кредитного договору в розділі 5 «Реквізити сторін» зазначена лише інформація про товариство та позичальника. Проте, в ньому відсутній підпис позичальника електронним одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п. 4.1. кредитного договору від 13.03.2021 № 655047701, невід'ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладенні Договору. Уклавши цей Договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, підтверджує і зобов'язується неухильно дотримуватися Правил, текст яких розміщений на сайті Кредитодавця. Разом із цим, позивач не надав суду Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
У разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, у тому числі, первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
Будь-яких відомостей про виконання обов'язку кредитором з надання кредитних коштів та отримання їх відповідачем суду не надано, рахунок відповідача, на який перераховано кредитні кошти та відомості щодо руху коштів за рахунком кредитодавця, на який мало бути здійснено повернення кредиту та процентів, суду також не надано.
Отже, у даному випадку, позивачем не надано доказів на підтвердження факту перерахування відповідачу коштів за кредитним договором - розрахункового документу (платіжного доручення, меморіального ордеру, тощо) або виписки з банківського рахунку. В матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем кредитних коштів, і позивач не заявляв клопотання про витребування інформації про належність платіжної карти відповідачу та підтвердження зарахування грошових коштів у розмірі 22 000 грн.
Відсутність в матеріалах справи первинних документів не тільки позбавляє суд можливості перевірити факт отримання позичальником коштів у кредит, а і перевірити розмір спірної заборгованості, порядок її нарахування, а також підстави та порядок нарахування відсотків за користування кредитом.
Посилаючись на вказані обставини, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та стягнути з ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати послуг АБ «Калінін і Партнери» за надання професійної правничої (правової) допомоги у розмірі 7 000 грн.
Інших заяв по суті справи не надходило.
Учасники справи у судове засідання, призначене на 21.12.2023 не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
06.11.2023 до суду надійшла заява представника ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», згідно якої вона просила справу розглядати за відсутності представника позивача та задовольнити позов у повному обсязі.
Представником відповідача - адвокатом Калініним С.К. подано заяву про розгляд справи буз участі сторони відповідача, у цій заяві просив відмовити у задоволенні позову та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Зважаючи на те, що від представників сторін надшили заяви про розгляд цивільної справи за їх відсутності, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників, на підставі доказів, які наявні в матеріалах справи, з урахуванням позицій сторін, які викладені у заявах по суті справи, без фіксування судового засідання технічними засобами.
На підставі досліджених матеріалів справи та аналізу доводів сторін, які викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що 13 березня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 655047701, а 17.03.2021 - додаткова угода до нього, згідно з умовами яких відповідач отримав на споживчі цілі кредит у загальній сумі 22 000,00 грн. зі сплатою 186,15 відсотків річних, з терміном кредитування 30 днів (з можливістю продовження строку).
Як зазначено у позовній заяві, 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. Проте, копію такого договору до позовної заяви не долучено.
31.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон плюс» (фактор) укладено додаткову угоду № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, за умовами якого, Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Як зазначено у позові, відповідно до Реєстру боржників № 142 від 13.07.2021 до договору факторингу № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 655047701. Копії такого документу позивач суду не надав.
20.10.2022 між ТОВ «Таліон плюс» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) укладено договір факторингу № 20102022, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон плюс» передає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Таліон плюс» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги.
Пунктом 2.2 Договору факторингу встановлено, що фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов'язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права клієнта за кредитним договором. Сторони погодили у п.4.1 Договору факторингу, що право вимоги переходить від клієнта до фактора на наступний календарний день після підписання сторонами Реєстру прав вимог. Пунктом 12 Договору факторингу передбачено, що одним із додатків до нього є Реєстр прав вимоги.
Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 2 від 06.03.2023 до договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022, позивач набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 87 416,62 грн., з яких 21 999 грн. - сума заборгованості по основному боргу, 65 417,62 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доведеність позовних вимог, розмір заборгованості, набуття новим кредитом права вимоги до боржника покладається процесуальним законом у справах цієї категорії на позивача.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (пункти 1, 2 частини першої статті 264 ЦПК України).
Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» зазначало про те, що відповідно до Реєстру боржників № 142 від 13.07.2021 до договору факторингу № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 655047701 (без зазначення дати укладання договору).
20.10.2022 між ТОВ «Таліон плюс» (клієнт) та ТОВ «ФК «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) укладено договір факторингу № 20102022, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон плюс» передає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Таліон плюс» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги. Відповідно до реєстру прав вимоги № 2 від 06.03.2023 до договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 87 416,62 грн.
Разом із тим, позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження набуття на підставі договору факторингу № 28/1118-01 права вимоги ТОВ «Таліон плюс» від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором № 655047701 від 13.03.2021, який укладено між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .
Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не доведено наявність у товариства права вимоги до відповідача за спірним кредитним договором № 655047701 від 13.03.2021.
Позивачем не надано суду завірену копію Реєстру боржників №142 від 13.07.2021 до договору факторингу № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс».
Крім цього, суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1.2, 1.7 договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022, який укладено між ТОВ «Таліон плюс» (клієнт) та ТОВ 142 від 13.07.2021 (фактор), під терміном кредитний договір слід розуміти наступне значення кредитний договір, укладений між первісним кредитором, яким є ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і боржником, право грошової вимоги за яким отримав клієнт на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, укладеного між клієнтом та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Під терміном документація слід розуміти оригінали документів, що стосуються заборгованостей окремих боржників, які підтверджують дійсність права грошових вимог клієнта до боржників по заборгованостям, а також є необхідними для пред'явлення вимоги до боржника щодо погашення заборгованості, що підлягають передачі первісним кредитором клієнту на умовах договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018.
Аналіз змісту договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 свідчить про те, що ТОВ «Таліон плюс» (клієнт) передало право грошової вимоги отриманої на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, укладеного між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Копія витягу з Реєстру прав вимоги № 2 від 06.03.2023 до договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 року містить інформацію лише про прізвище боржника та номер кредитного договору № 655047701 без зазначення дати його укладання, тобто позивачем не доведено, що саме за спірним договором було передано право вимоги.
Разом з тим, кредитний договір № 655047701, копія якого міститься в матеріалах справи, укладено між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та від імені ОСОБА_1 13.03.2021, тобто після укладання договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, на який іде посилання у договорі факторингу від 20.10.2022.
Позивачем не надано суду копію договору факторингу від 28.11.2018, копію Реєстру боржників № 142 від 13.07.2021 до договору факторингу № 28/1118-01 (позивачем не зазначено дату укладання договору).
Разом із тим, надано лише додаткову угоду до договору факторингу від 31.12.2020, на яку відсутнє посилання у договорі факторингу № 20102022 від 20.10.2022.
Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином суд доходить до висновку, що позивачем не надано доказів, які підтверджують ту обставину, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у встановленому Законом порядку набуло статус нового кредитора за кредитним договором № 655047701 від 13.03.2021 відповідача, а відтак і право вимоги до нього.
Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова ВС від 29 червня 2021 року по справі № 916/2040/20).
У свою чергу, не доведення позивачем дати відступлення первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 , позбавляє суд, у тому числі, можливості перевірити правильність нарахування поданого розрахунку заборгованості в частині процентів, з урахуванням правових висновків, що містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12-ц (14-10цс18), відповідно до яких, після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не надано суду доказів видачі кредитних коштів відповідачу у цій справі за кредитним договором від 13.03.2021 та додатковою угодою до нього від 17.03.2021, зокрема, не надано платіжного доручення на перерахування 22 000 грн. на рахунок ОСОБА_1 , на що також посилався представник відповідача у відзиві на позовну заяву.
У своєму позові позивач зазначає, що розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 655047701 становить 87 416,62 грн., з яких: 21 999 грн. - сума заборгованості по основному боргу, 65 417,62 грн. - сума заборгованості за відсотками
При цьому, належних та допустимих доказів на підтвердження вказаного, позивачем надано не було, тоді як тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.
Позивачем на підтвердження суми заборгованості не було надано належних доказів, як то розрахунку заборгованості, виписки по рахунку, які б вказували на розмір наданого кредиту, сплачених сум тощо.
З огляду на викладені судом обставини, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити у зв'язку із недоведеністю заявлених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд відмовляє у задоволенні позову, то судові витрати у виді сплати судового збору слід віднести на рахунок позивача.
Крім того, у відзиві відповідача містяться вимоги про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання про стягнення з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу, суд виходить із диспозиції ч. 1 ст. 137 ЦПК України, відповідно до якої витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.(ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.(ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача просив стягнути із ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 7000 грн.
Розмір такого гонорару адвоката визначено умовами договору б/н від 30.10.2023 про надання професійної правничої (правової) допомоги, який укладено між АБ «Калінін і Партнери» та ОСОБА_1 , Додатком № 1 та Додатком № 2 до цього договору, актом виконаних робіт (наданих послуг). Реальність понесених витрат на адвоката підтверджені платіжними інструкціями № 106180 від 17.11.2023 та № 106734 від 21.11.2023.
Клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» не заявляло.
Отже, наданими доказами доведено, що розмір судових витрат відповідача ОСОБА_1 на правничу допомогу у цій справі становить 7 000,00 грн.
За таких обставин, суд, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, недоведеності позивачем, що понесені відповідачем у зв'язку із пред'явленням до нього позову є неспівмірними, доходить висновку, що з позивача на користь відповідача підлягають стягненню понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
На переконання суду, така сума повністю відповідає і є співмірною складності справи, кількості і якості процесуальних дій представника відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»(код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри буд. 30, фактичне місце знаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Лісова буд. 2, поверх 4) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 000 (сім тисяч) гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 26 грудня 2023 року.
Суддя К.В. Гашук