Справа №523/22611/23
Провадження №1-кс/523/3875/23
22.12.2023 року
Слідчий суддя Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши клопотання слідчого СВ відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 про арешт майна, в матеріалах кримінального провадження за № 42023163040000009 від 06.02.2023, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, -
Слідчим відділенням відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню за № 42023163040000009 від 06.02.2023, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у даному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Суворовської окружної прокуратури м. Одеси.
Досудовим розслідуванням встановлено, що до Суворовської окружної прокуратури надійшло звернення ОСОБА_5 про те, що невстановлені особи шахрайським шляхом володіли майном померлої ОСОБА_6 та її донці ОСОБА_7 , а саме квартирою розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , чим спричинили матеріальну шкоду у великих розмірах.
З грудня 2022 р. ОСОБА_5 , забрала ОСОБА_8 до себе. Вони проживають разом по АДРЕСА_2 . ОСОБА_5 піклується про хвору ОСОБА_9 .. Під час оформлення документів, щодо встановлення недієздатності ОСОБА_9 встановлення опіки над нею, ОСОБА_5 стало відомо, що квартира, яка належала покійній тітці та її доньці ОСОБА_9 , по АДРЕСА_1 була продана невідомим людям. А саме 30.06.2022 року укладено договір купівлі-продажу, посвідчений Приморською державною нотаріальною конторою у місті Одеса. Новими співвласниками квартири стали ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Підставою внесення запису є рішення державного нотаріуса Приморського державного нотаріальної контори у місті Одеса, Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 64033725 від 30.06.2022 року об 12:08:21.
Також в ході досудового розслідування стало відомо, що на час підписання договіру купівлі-продажу від 30.06.2022 року ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 проходила стаціонарне лікування у КНП «Одеська обласна психіатрична лікарня №2» OOP, а ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у Одеській обласній клінічній лікарні.
У зв'язку з вищевикладеними обставинами є підстави вважати, що невстановленою на теперішній час особою було вчинено діяння, з метою незаконного оформлення права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з чим на теперішній час виникла процесуальна необхідність у арешті вказаного майна.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у ч. 2 другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
На підставі ч. 2 вищевказаної норми, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1)підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2)призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3)є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
4)одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Статтею 98 КПК України передбачено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій статті 98 КПК України.
Підставою для арешту вказаного майна є сукупність підстав та розумних підозр вважати, що майно є речовим доказом. Метою арешту вказаного майна є збереження речового доказу у кримінальному провадженні для забезпечення проведення подальшого досудового розслідування. Завданням арешту даного майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Ненакладення арешту на вищевказаний речовий доказ може негативно вплинути на подальший хід досудового розслідування та встановлення обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженню.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що клопотання про арешт майна підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 32, 98, 110, 131, 132, 167, 170-175, 369-372 КПК України, -
Клопотання слідчого СВ відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 про арешт майна, в матеріалах кримінального провадження за № 42023163040000009 від 06.02.2023, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке перебуває у спільній власності ОСОБА_10 РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_11 РНОК1П1 2247720709 (треті особи, щодо майна яких вирішується питання про арешт), а саме на об'єкт нерухомого майна - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер 2605260551100) шляхом позбавлення ОСОБА_10 та ОСОБА_11 права на відчуження та розпорядження ним.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з моменту її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1