Справа №521/24517/23
Провадження №1-кп/521/2112/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2023 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №22023160000000368 від 19.09.2023 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
ВСТАНОВИВ:
24.02.2022 року о 05-00 год., за наказом президента Російської Федерації ОСОБА_6 , збройні сили Російської Федерації незаконно, віроломно вторглись на територію Україну, здійснили широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад, застосовуючи всі види стрілецької, артилерійської, ракетної, іншої зброї, в тому числі засоби ведення війни, заборонені міжнародним правом, спричиняючи ураження і руйнування об'єктів військової і цивільної, в тому числі критичної, інфраструктури, ураження і вбивства особового складу підрозділів Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів, мирного населення, масово порушуючи при цьому закони та звичаї війни, передбачені міжнародними договорами, і масово вчиняючи на території України злочини проти основ національної безпеки України, проти життя та здоров'я особи, проти волі, честі та гідності особи, проти статевої свободи та статевої недоторканності особи, проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина, проти власності, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.
Указані протиправні дії Російської Федерації, її військово-політичного керівництва, військовослужбовців, службових осіб, громадян, їх спільників з числа громадян інших країн, в тому числі України, суперечать цілому ряду міжнародно-правових нормативних актів, Конституції України, законам України.
Так, 24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об'єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким створено Організацію Об'єднаних Націй (далі - ООН).
До складу ООН входять Україна, Російська Федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, всі Члени вказаної організації утримуються в їхніх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об'єднаних Націй.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1981 року № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1965 року № 2131 (ХХ), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав, про огородження їх незалежності і суверенітету; від 24 жовтня 1970 року № 2625 (XXV), що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами у відповідності до Статуту ООН; від 16 грудня 1970 року № 2734 (ХХV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ), що містить визначення агресії, установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов'язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербування найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
Так, згідно зі статтею 1 резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ), що містить визначення агресії, агресією є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності або політичної незалежності іншої держави, або будь-яким іншим способом, несумісним зі Статутом ООН, як це установлено в даному визначенні.
Відповідно до статті 3 вказаної резолюції, будь-яка з наступних дій, незалежно від оголошення війни, з врахуванням і у відповідності до положень статті 2, буде кваліфікуватися як акт агресії:
а) вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або її частини;
b) бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
c) блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;
d) напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські і повітряні флоти іншої держави;
e) застосування збройних сил однієї держави, які знаходяться на території іншої держави за узгодженням з державою, яка приймає, на порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після закінчення дії угоди;
f) дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалась цією іншою державою для здійснення акта агресії проти третьої держави;
g) засилання державою або від імені держави озброєних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це рівносильно переліченим вище актам, або її значна участь в них.
Згідно зі статтею вказаної резолюції, ніякі міркування будь-якого характеру, чи-то політичного, економічного, військового або іншого характеру, не можуть служити виправданням агресії. Агресивна війна є злочином проти міжнародного миру. Агресія тягне за собою міжнародну відповідальність. Ніяке територіальне придбання або особлива вигода, одержані в результаті агресії, не є і не можуть бути визнані законними.
Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили чи погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також в Заключному Акті наради з безпеки і співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року, який підписаний СРСР, правонаступником якого є Російська Федерація.
Враховуючи міжнародно-правове визначення агресії, з 20 лютого 2014 року Російською Федерацією розпочато збройну агресію проти України, яка триває до теперішнього часу.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 року, Україна підтверджує свої зобов'язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України.
У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі - Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.
Незалежність України визнали держави світу, серед яких і Російська Федерація.
Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року, Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні їх зобов'язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований РФ 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим (далі - АР Крим), м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.
Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Згідно зі статтею 4 Конституції України, в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Відповідно до статті 28 Конституції України, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.
Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування.
Статтею 73 Конституції України закріплено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
Частиною 1 статті 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Відповідно до статті 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до преамбули та ст. 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією внаслідок збройної агресії Російської Федерації частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Згідно з п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної республіки Крим та міста Севастополя.
Відповідно до п. 4 ст. 1 Частини I Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року, боротьба з іноземною окупацією є формою збройного конфлікту.
В розумінні положень ст. 2 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими від 12.08.1949, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки від 03.07.1954, між Російською Федерацією та Україною з 20.02.2014 триває збройний конфлікт міжнародного характеру внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
Заявою Верховної Ради України "Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України", схваленою Постановою Верховної Ради України № 1596-VII від 22.07.2014; Заявою Верховної Ради України "Щодо протидії поширенню підтримуваного Російською Федерацією міжнародного тероризму", схваленою Постановою Верховної Ради України № 1597-VII від 22.07.2014; Зверненням до Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав - членів ЄС, США, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, затвердженим Постановою Верховної Ради України № 106-VIII від 14.01.2015; Зверненням Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затвердженим постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VІІІ; Заявою Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян», схваленою постановою Верховної Ради України від 04.02.2015 № 145-VІІІ; Заявою Верховної Ради України «Про відсіч збройної агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», схваленою постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 № 337-VІІІ, протиправні дії Російської Федерації визначені як збройна агресія проти України.
У зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч.1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, термін дії воєнного стану продовжено на 30 днів Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 (затверджений Законом України № 2119-IX від 15.03.2022) та від 18.04.2022 № 259/2022 (затверджений Законом України 2212-IX від 21.04.2022), а також на 90 днів - Указами Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 (затверджений Законом України № 2263-IX від 22.05.2022), від 12.08.2022 № 573/2022 (затверджений Законом України № 2500-IX від 15.08.2022), від 07.11.2022 (затверджений Законом України № 2738-IX від 16.11.2022), від 06.02.2023 № 58/2023 (затверджений Законом України № 2915-IX від 07.02.2023).
Так, ОСОБА_3 , діючи умисно, маючи умисел на поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, будучи обізнаним щодо розпочатої 24.02.2022 відкритої збройної агресії Російської Федерації проти України, усвідомлюючи злочинність своїх дій, а також те, що зі змістом матеріалів, які він розповсюджує у загальнодоступній соціальній Інтернет-мережі «Одноклассники», може ознайомитися необмежена кількість осіб, бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді виправдовування, визнання правомірною збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , використовуючи власний персональний комп'ютер (системний блок персонального комп'ютера у металевому корпусі чорного кольору з маркуванням "Power by Asus", жорсткий магнітний диск марки WD, модель WD5000AAKX, серійний номер WCC2EXP70275), під'єднаний до мережі Інтернет, з використанням встановленого у ноутбуці браузера "Google Chrome" і сервіс "Planet VPN" для входу та користування соціальною мережею "Одноклассники", які дозволяють здійснити вхід та перегляд інформації, що міститься на заблокованих Інтернет-сайтах, у тому числі доступ до яких заблоковано Інтернет провайдерами на підставі указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» №133/2017 від 15.05.2017 (сервіс VPN), авторизувавшись у соціальній Інтернет-мережі «Одноклассники» як користувач « ОСОБА_7 » (веб-адреса облікового запису: ІНФОРМАЦІЯ_2 поширив, шляхом вподобання, для вільного огляду на так званій «Ленте» (публічній дошці оголошень, вільно доступній необмеженому колу користувачів) створеної ним сторінки (аккаунта) « ОСОБА_7 » (веб-адреса облікового запису: ІНФОРМАЦІЯ_2 у соціальній Інтернет-мережі «Одноклассники», наступні публікації, попередньо розміщені іншими користувачами:
- ІНФОРМАЦІЯ_3 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, шляхом вподобання поширив публікацію (відеозапис), розміщену ІНФОРМАЦІЯ_3 користувачем " ОСОБА_8 ", з відеорядом наступного змісту: " ОСОБА_9 - президент Международной ассоциации ветеранов подразделения антитеррора "Альфа". "Азовсталь" - это город в городе. Это примерно 160 гектар. Представляете, 160 гектар. Застроены огромными промышленными комплексами с огромными вытяжными трубами. Все эти объекты, которые выплавляли эту сталь и, там, чугун и так далее, они между собой соединены не только по поверхности, но и подземными коммуникациями. Это не нора, это не коридор. Это огромный туннель, как метро, по которому ходят вагонетки, по которому ездят элеткрокары. Представляете, о чём мы говорим? И поэтому, когда мне говорят: "А что, трудно вот так штурмовать?". Не то что трудно. По крайней мере, без больших жертв это сделать невозможно. А для чего они нужны эти жертвы? Ни один завод, ни один нацик не стоит даже одного нашего военнослужащего. И за то время, которое вот эти, будем называть, нацисты находились в этом подземелье, естественно, все точки обороны, они пристрелены. По военной тактике мы понимаем, по военному искусству, что у обороняющихся, всегда у них преимущество. А гибнут больше всех кто, как говорится, пытается их выбить с этих пристреленных позиций. Мне кажется, что совершенно правильное решение президента, что, ребята, давайте сделаем так: они там сидят, эти нацики, у нас есть два-три кольца того оцепления, которое контролирует все выходы с "Азовстали". Как говорят мои знакомые, что уже стали даже боевики стрелять не очередями, а одиночными, то есть, по всей видимости, даже запас того боекомплекта, который у них был, у них заканчивается. Я уже не говорю о продуктах и так далее. Месяц возможно находиться и обороняться, если каждый день, если верить, что там полторы тысячи, по 120-200 человек будут умирать. Они свою жизнь там закончат не как борцы и как герои, а как просто крысы, которым некуда деваться." (веб-адреса публікації: ІНФОРМАЦІЯ_4 );
- ІНФОРМАЦІЯ_5 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, шляхом вподобання поширив публікацію, розміщену ІНФОРМАЦІЯ_5 користувачем " ОСОБА_10 ", наступного змісту: "marmidlochka Сегодня снова целый день Украина утюжит Донецк Нервы сдают. Потому что, в отличие от нытиков и побирушек, мы работаем, а не ползаем по площадям, не устраиваем флэшмобы "у нас грязные трусы", не скулим на камеру. Днём несколько раз отбегали за стену, подальше от окон, , прилетело недалеко от нас. А вечером полчаса не могли выйти с работы, просто добежать 200 метров до машины было нереально, свист и тяжёлые прилёты каждые 3-5 минут. Донецк в огне, а мы просто пытаемся жить. Комментарии выключены, укропатриоты достали. #donetsk #savedonetsk #донецкдержись." (веб-адреса публікації: ІНФОРМАЦІЯ_6 );
- ІНФОРМАЦІЯ_7 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, шляхом вподобання поширив публікацію, розміщену ІНФОРМАЦІЯ_7 користувачем " ОСОБА_10 ", наступного змісту: " ІНФОРМАЦІЯ_8 " (веб-адреса публікації: ІНФОРМАЦІЯ_9 );
- ІНФОРМАЦІЯ_10 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, шляхом вподобання поширив публікацію, розміщену ІНФОРМАЦІЯ_10 користувачем " ОСОБА_11 ", наступного змісту: "Хохлы делают ебало, якобы 8 лет ежедневно не убивали детей Донбасса. Им хочется вести отсчёт от 24 февраля 2022 и чувствовать себя жертвой. Нет бляди, так не получится. Вина за происходящее полностью на вас. И вы будете отвечать." (веб-адреса публікації: ІНФОРМАЦІЯ_11 ).
Зазначені публікації були доступні для загального ознайомлення всіх користувачів соціальної Інтернет-мережі «Одноклассники», які відвідували сторінку користувача « ОСОБА_7 » (веб-адреса облікового запису: ІНФОРМАЦІЯ_2 та автоматично надійшли як сповіщення всім користувачам соціальної мережі «Одноклассники», які були додані до розділів «Друзі» та «Підписники» вказаного аккаунта.
Станом на ІНФОРМАЦІЯ_12 , в розділі «Друзі» сторінки (аккаунта) « ОСОБА_7 » (веб-адреса облікового запису: ІНФОРМАЦІЯ_2 у соціальній Інтернет-мережі «Одноклассники» були наявні 734 користувачі, в розділі «Підписники» - 107 користувачів соціальної Інтернет-мережі «Одноклассники».
У вищезазначених публікаціях, поширених ОСОБА_3 на належній йому сторінці (аккаунті) « ОСОБА_7 » (веб-адреса облікового запису: ІНФОРМАЦІЯ_2 у соціальній Інтернет-мережі «Одноклассники», міститься виправдовування, визнання правомірною збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році.
Стороною обвинувачення дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 2 ст. 436-2 КК України за кваліфікуючими ознаками: поширення матеріалів, у яких міститься виправдування, визнання правомірною збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році.
Суд вважає, що дії ОСОБА_3 , кваліфіковано правильно.
19 жовтня 2023 р. між прокурором Одеської обласної прокуратури ОСОБА_12 , якому на підставі ст. ст. 36, 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №22023160000000368 від 19.09.2023 року, з одного боку, та підозрюваним у цьому провадженні - ОСОБА_3 , з іншого боку, за участі захисника ОСОБА_5 , діючи на підставі ст. ст. 468, 469, 470, 472, 473, 476 КПК України, не порушуючи права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно даної угоди, прокурор та підозрюваний дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч.2 ст. 436-2 КК України, при цьому ОСОБА_3 в повному обсязі та беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому стороною обвинувачення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 436-2 КК України.
Одночасно, сторони угоди про визнання винуватості погодилися на призначення покарання ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 436-2 КК України, у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, без конфіскації майна.
Крім того, враховуючи обставини кримінального провадження, сторони дійшли згоди, що слід застосувати положення ст. 75 КК України відповідно до яких, обвинувачений підлягає звільненню від призначеного покарання з встановленням іспитового строку, із покладенням на ОСОБА_3 обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
В угоді передбачені наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості передбачені ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання.
В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 436-2 КК України, визнав повністю та зазначив, що він розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, характер пред'явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди та наполягає на її затвердженні.
Прокурор, обвинувачений та його захисник просили затвердити угоду про визнання винуватості.
Вислухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування та угоду про визнання винуватості, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним.
Згідно ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 436-2 КК України, який згідно ст. 12 КК України, є нетяжким злочином.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п.п.1-4 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.1 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Дослідивши угоду про визнання винуватості та переконавшись, що укладена угода є добровільним волевиявленням ОСОБА_3 та прокурора, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, з'ясувавши в обвинуваченого та прокурора, чи цілком вони розуміють наслідки затвердження угоди, роз'яснивши обвинуваченому його право на справедливий судовий розгляд, встановивши правильне розуміння обвинуваченим та прокурором змісту та наслідків затвердження угоди, а також перевіривши її відповідність вимогам кримінального процесуального законодавства, заслухавши доводи учасників судового засідання та роз'яснивши їм обмеження права щодо оскарження вироку, передбачені ст. 473 КПК України, суд вважає, що угода про визнання винуватості укладена між прокурором та ОСОБА_3 , відповідає вимогам КПК України, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, ОСОБА_3 визнав винуватість добровільно, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджений вид та міра покарання відповідають загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, у зв'язку із чим суд вважає, що угода підлягає затвердженню.
Також суд враховує обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 згідно ч.2 ст. 66 КК України, а саме: повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
При цьому каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. У будь-якому разі покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об'єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.
Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, враховуючи ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим діянь, обставини їх вчинення, фактично спричинені наслідки кримінального правопорушення, критичне відношення винного до вчиненого, суд вважає, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, буде покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст. 436-2 КК України.
Разом з тим, враховуючи обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, а саме: повне визнання обвинуваченим вини, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та щире каяття, та відсутність обставин, що його обтяжують, з урахуванням особи обвинуваченого, який раніше не судимий, посередньо характеризується за місцем проживання та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини його вчинення та наслідки, які настали в результаті його вчинення, враховуючи його поведінку після вчинення злочину, та під час судового провадження, який усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, добровільно, своєю активною поведінкою сприяв з'ясуванню обставин вчинення даного кримінального правопорушення, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливе без відбування покарання, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, що на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, справедливим та співмірним із тяжкістю вчиненого кримінального правопорушення та особою винного.
Процесуальні витрати відсутні.
Цивільний позов по справі заявлений не був.
Питання речових доказів суд вирішує у порядку передбаченому ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 65, 75, 96-1, 96-2 КК України ст.ст. 100, 373, 374, 468, 469, 472-475 КПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Угоду від 19 жовтня 2023 року, про визнання винуватості, укладену між прокурором Одеської обласної прокуратури ОСОБА_12 , з одного боку, та підозрюваним ОСОБА_3 - затвердити.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 436-2 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання, у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_3 , від відбування призначеного основного покарання, у виді позбавлення волі, з випробуванням з визначенням іспитового строку тривалістю 2 (два) роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі п.п. 1, 2 ч. 1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 , протягом визначеного іспитового строку, такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Початок іспитового строку рахувати з дня проголошення вироку, тобто з 21 грудня 2023 року.
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 14.08.2023 року (справа №522/7191/23, №1-кс/522/4749/23), на підставі клопотання прокурора, в ході досудового розслідування, а саме скасувати арешт накладений на: системний блок персонального комп'ютера у металевому корпусі з наліпкою на передній частині «Power by Asus», зі встановленим жорстким магнітним диском «WD» моделі «WD5000AAKX», серійний номер «WCC2EXP70275».
Речові докази, а саме: системний блок персонального комп'ютера у металевому корпусі з наліпкою на передній частині «Power by Asus», зі встановленим жорстким магнітним диском «WD» моделі «WD5000AAKX», серійний номер «WCC2EXP70275», який належить ОСОБА_3 та переданий на відповідальне зберігання до кімнати схову речових доказів СВ Управління СБ України в Одеській області, на підставі ч.9 ст. 100 КПК України, ст. 96-1, ч.1 ст. 96-2 КК України, у зв'язку із застосуванням спеціальної конфіскації, вилучити у власність держави.
Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його оголошення, у разі неподання на нього апеляції.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його оголошення через Малиновський районний суд м. Одеси.
Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч.1 ст. 473 КПК України.
Копію вироку вручити учасникам судового провадження після його оголошення.
Суддя: ОСОБА_1