Справа № 730/986/23 Головуючий у 1 інстанції Данько О. В.
Провадження № 33/4823/936/23
Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2023 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - Оседача М.М.,
за участю:
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності -
ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в порядку дистанційного судового провадження (в режимі відеоконференції) справу про адміністративне правопорушення за апеляційними скаргами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та адвоката Биковця В.В., в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Борзнянського районного суду Чернігівської області від 06 листопада 2023 року,-
ВСТАНОВИВ:
Цією постановою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, неодружена, непрацююча, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 536,80 грн.
Як встановив суд, 26 серпня 2023 року, о 21 год. 30 хв. по вул. Богдана Хмельницького в м. Борзна ОСОБА_1 керувала автомобілем «Volkswagen Polo», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, незв'язна мова). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою спеціального технічного засобу та у закладі охорони здоров'я ОСОБА_1 відмовилася, чим порушила п.2.5 Правил дорожнього руху.
Не погодившись із рішенням суду, адвокат просить скасувати постанову суду як незаконну та необґрунтовану та закрити провадження по справі, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу даного адміністративного правопорушення. Вважає, що суд обравши обвинувальну версію не врахував відсутність підстав для зупинки, що є порушенням Закону України «Про Національну поліцію». Крім того, працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення ПДР. Вважає, що висновки суду про підтвердження ознак алкогольного сп'яніння відеозаписом є суперечливими. Звертає увагу суду на показання допитаного свідка ОСОБА_2 про важкий стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , проте такі показання свідка, на переконання адвоката, не підтверджуються дослідженим відеозаписом. Акцентує на перенесення ОСОБА_1 тяжкої хвороби, що і обумовило її стан, проте працівники поліції не вжили жодних заходів щодо виклику КШМД. Також просить суд апеляційної інстанції врахувати невручення ОСОБА_1 другого примірника протоколу, що суперечить положенням ст. 254 КУпАП, а посилання про відмову від отримання не відповідає дійсності. Також звертає увагу суду, що наданий відеозапис не містить факту відмови особи від продування газоаналізатора та освідування у медичному закладі. В матеріалах справи відсутнє направлення водія транспортного засобу на огляд з метою встановлення стану сп'яніння, що підтверджується і показаннями свідка ОСОБА_2 . Всі ці порушення допущені працівниками поліції залишились без належної уваги місцевого суду.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності вказуючи у поданій апеляційній скарзі про необґрунтованість постанови суду, невідповідність її матеріалам справи та вимогам закону, а також винесена з порушенням процесуальних норм, що і є підставами для скасування судового рішення та закриття провадження по справі, у зв'язку з відсутністю в її діях складу та події даного адміністративного правопорушення.
Стверджує, що не допускала порушень вимог п.2.5 ПДР та не відмовлялась пройти огляд на стан сп'яніння. Вважає протокол не є належним доказом вини, а матеріали справи не обгрунтовані іншими належними і допустимими доказами. Суть основних доводів апеляційної скарги є аналогічною доводам адвоката. Але крім того, автор скарги звертає і на наступні порушення, зокрема: відсутність в матеріалах справи документа щодо відсторонення особи від керування транспортним засобом, а саме акта огляду та тимчасового затримання транспортного засобу. Відеозапис не містить даних щодо відмови особи від проходження медичного огляду у закладі охорони здоров'я, а сама процедура запропонованого поліцейськими огляду суперечить положенням ст. 266 КУпАП. Звертає увагу на відсутність підпису у протоколі про адміністративне правопорушення щодо роз'яснення прав та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Для встановлення відсутності факту відмови від проходження огляду у медичному закладі просить повторно допитати свідків: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
В судовому засіданні ОСОБА_1 , яка безпосередньо приймала участь у режимі відеоконференції, підтримала вимоги поданих апеляційних скарг з підстав у них зазначених.
Допитані свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 надали апеляційному суду показання, які за своїм змістом є аналогічними показанням наданим в місцевому суді.
Заслухавши позицію особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, допитавши свідків заявлених ОСОБА_1 , дослідивши матеріали судового провадження, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Як вбачається із матеріалів справи, ці вимоги закону судом було дотримано.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, при обставинах, зазначених у постанові, відповідає фактичним даним справи, ґрунтується на досліджених судом першої інстанції доказах, які також були предметом перевірки апеляційного суду.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно п.6 розділу І та п.6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем у закладі охорони здоров'я.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції обґрунтовано встановив наявність в діях ОСОБА_1 складу вказаного правопорушення, що підтверджується даними з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 005305 від 26 серпня 2023 року, який є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП.
Із переглянутих апеляційним судом відеозаписів з нагрудної камери поліцейського вбачається (а.с.5), що працівниками поліції був зупинений автомобіль під керуванням ОСОБА_1 . Причиною зупинки транспортного засобу, була підозра, що водій знаходить в стані алкогольного сп'яніння. При спілкуванні з водієм працівники поліції виявили та вказали про наявність у водія ознак алкогольного сп'яніння та неодноразово протягом всього часу спілкування пропонували пройти огляд на місці зупинки автомобіля за допомогою газоаналізатора або проїхати до закладу охорони здоров'я. Однак, громадянка ОСОБА_1 , будучи водієм автомобіля, чого і сама не заперечує, в образливій словесній формі відмовилась від запропонованих оглядів на стан сп'яніння, ввесь час намагалась уникнути спілкування з працівниками поліції, шляхом залишення місця зупинки транспортного засобу, повідомляючи при цьому різні підстави. Озвучені інспектором поліції ознаки алкогольного сп'яніння, пояснювала виключно хворобливим станом та прийомом ліків. Жодних дій чи висловлювань, які б свідчили про дійсність намірів пройти на вимогу працівника поліції відповідний огляд на стан сп'яніння водій не здійснила.
Проаналізувавши даний відеозапис, апеляційний суд приходить до висновку, що посилання у апеляційний скаргах на те, що ОСОБА_1 не відмовлялась від проходження оглядів на стан сп'яніння, не заслуговує на увагу, оскільки поведінка водія та висловлювання свідчить про протилежне, а саме, про те, що вона будь-яким чином намагалась уникнути огляду, що вірно розцінено працівниками поліції як відмова від проведення огляду.
Покликання скарги на те, що відсутність відмови можуть засвідчити свідки, суперечить дослідженим матеріалам справи, оскільки безперервність долученого відеозапису дає можливість суду встановити повний перебіг подій, які стосуються обставин адміністративного провадження, і заявлені особою свідки, з'явились вже після складання протоколу, а тому вони фактично не могли бути очевидцями. Крім того, враховуючи, що свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 є близькими родичами осо собі, яка притягається до відповідальності, а таму дана обставина впливає на об'єктивність наданих пояснень, які, зокрема, суперечать інших матеріалам справи, а тому апеляційний суд вважає їх такими, що направлені на ухилення ОСОБА_1 від відповідальності.
Що стосується доводів про відсутність підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 , то вони позбавлені підґрунтя, оскільки така причина була повідомлена особі і вона кореспондується з п.3 ч.1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Відсутність точного формулювання вказаного положення працівником поліції не спростовує те, що підстава для зупинки була повідомлена водію.
Відсутність в матеріалах справи направлення на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції не є істотним порушенням, оскільки особа відмовилась від проходження фактичного огляду. Відсутність підтвердження щодо відсторонення особи від керування транспортним засобом не виключає наявність в діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та не виключає його відповідальність за вказане правопорушення. Більше того, ОСОБА_1 пропонували викликати тверезого водія, а після прибуття на місце зупинки батьків особи, яка притягається до відповідальності, дане питання фактично було врегульоване, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_2 . Що стосується невідповідності показань цього свідка в частині тяжкого ступеня стану алкогольного сп'яніння водія ОСОБА_1 , на чому наполягає адвокат, то в цій частині показання не є ключовими, оскільки протокол на особу складено за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння. В іншій частині показання ОСОБА_2 співвідносяться з матеріалами провадження та дослідженим відеозаписом, а тому підстав визнавати їх неналежними у суду немає.
Твердження про те, що ОСОБА_1 не було вручено другого примірнику протоколу, не роз'яснено її права, та за наявності тяжкого хворобливого стану спростовується відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції. Зокрема, водій відмовилась від отримання протоколу, а також від його підписання, намагалась завадити працівнику поліції роз'яснити їй права, проте такі були роз'ясненні, відповідно до положень ст. 268 та ст. 63 Конституції України. Крім того, працівник поліції запропонував викликати карету швидкої медичної допомоги (далі - КШМД), але особа не надала ствердної відповіді, і лише в подальшому, повідомила, без наполягання, щодо необхідності виклику КШМД. Дана обставина щодо не забезпечення виклику КШМД не є взаємовиключною та не знаходить у прямому взаємозв'язку з обставинами, що підлягають доказуванню. Після фактичного складання протоколу такі вимоги в бік працівників поліції не озвучувались.
Апеляційним судом не встановлено порушень працівниками поліції порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, до того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення такого огляду та оформлення протоколу щодо неї, ОСОБА_1 не зазначала, із заявами про неправильність дій чи порушення її процесуальних прав при складанні протоколу до компетентних органів не зверталася і матеріали справи таких не містять.
Відтак, доводи апеляційних скарг про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу.
Отже, встановлені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вона, керуючи транспортним засобом, відмовилася від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушила п.2.5 ПДР України, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня вини та в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень.
Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, що притягується до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови суду не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та адвоката Биковця В.В., в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Борзнянського районного суду Чернігівської області від 06 листопада 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяМ. М. Оседач