26.12.23
33/812/573/23
Провадження №33/812/573/23 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
Головуюча у першій інстанції Шаронова Н. О.
Доповідачка апеляційного суду Ямкова О. О.
ПОСТАНОВА
І М Е НЕ М У К Р А Ї Н И
26 грудня 2023 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд
в складі: головуючої - судді Ямкової О. О.
за участю: секретаря Богуславської О. М.
захисниці Оверчук Ю. О.
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання захисниці особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - адвокатки Оверчук Ю. О. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16 жовтня 2023 року, стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
- якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, -
ВСТАНОВИВ:
Згідно протоколу про адмініправопорушення, 2 червня 2023 року о 21 годині 20 хвилині у селі Новоселівка Миколаївського району Миколаївської області по вулиці Миру біля будинку №6 водій ОСОБА_1 , керував автомобілем «Фольксваген Транспортер», держаний номерний знак НОМЕР_1 , з порушенням вимог, передбачених пунктом 2.9а Правил дорожнього руху України, в стані алкогольного сп'яніння.
ОСОБА_1 визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, на підставі постанови судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16 жовтня 2023 року.
Не погодившись із зазначеною постановою 30 листопада 2023 року захисниця ОСОБА_1 - адвокатка Оверчук Ю. О. за допомогою поштового зв'язку подала апеляційну скаргу, яка зареєстрована у суді 18 грудня 2023 року, та в якій адвокатка просить скасувати постанову судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16 жовтня 2023 та провадження у справі закрити.
Разом з тим клопотала про поновлення строку на апеляційне оскарження. Мотивів для його поновлення у скарзі не навела, крім направлення на її адресу судом копій матеріалів справи та постанови за супровідним листом 22 листопада 2023 року. За таких обставин, вважала початком відліку строку на апеляційне оскарження 22 листопада 2023 року.
Перевіривши доводи, викладені в клопотанні, заслухавши захисницю Оверчук Ю. О. на підтримку клопотання про поновлення строку, вивчивши матеріали справи приходжу до наступного висновку.
Згідно до положень частини 2 статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Чинні норми КУпАП в частині права на оскарження постанови судді місцевого суду є гарантією забезпечення захисту прав і законних інтересів учасників судового розгляду і за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, визначають порядок реалізації цього права, його законну мету.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.
Так, ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
Також у рішенні від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
Тому, в розумінні положень статті 294 КУпАП, строк передбачений на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства про адміністративні правопорушення та своєчасного виконання ними передбачених КУпАП України певних процесуальних дій. Інститут строків в процесі розгляду справ про адміністративні правопорушення сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого учасник справи може оскаржити рішення про накладення на нього адміністративного стягнення; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду в порядку апеляційного перегляду постанови суду першої інстанції, постанова набирає чинності та пред'являється державою в особі її компетентних органів до виконання. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Сам строк звернення до апеляційного суду - це проміжок часу з дня винесення судом першої інстанції постанови у справі про адміністративні правопорушення, протягом якого особа має право звернутися до суду з апеляційною скаргою. Початок перебігу строку звернення до суду починається з дня винесення судом першої інстанції відповідної постанови.
За таких обставин поважними причинами пропуску цього строку можуть бути визнаними лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з апеляційною скаргою, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до апеляційного суду зі скаргою починається від дня винесення постанови суду першої інстанції, а його пропуск з доведення цією особою обставин поважності його пропуску, тобто обставин незнання особи про складення відносно нею протоколу про адміністративне правопорушення та як наслідок цих обставин, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В цьому разі порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через неналежну реалізацію своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Інститут строків в справах про адміністративні правопорушення сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Розумні строки в судочинстві з розгляду справ про адміністративні правопорушення - це найкоротші за конкретних обставин строки, протягом яких правопорушник чи його захисник повинні вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Поважними причинами пропуску процесуального строку є причини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з апеляційною скаргою, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне оскарження постанови суду першої інстанції, та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Втім, оцінюючи обставини звернення захисниці ОСОБА_1 - адвокатки Оверчук Ю. О. з клопотанням про поновлення строків на оскарження постанови суду від 16 жовтня 2023 року, з урахуванням наведених вище висновків ЄСПЛ, а також положень статті 294 КУпАП України, слід врахувати, що вказаною нормою встановлено строки звернення до апеляційного суду в порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету якнайскорішого перегляду судового рішення у справах про адміністративні правопорушення, зокрема поновлення порушених прав заявника, який повинен діяти добросовісно.
Згідно матеріалів адміністративного провадження судове рішення про притягнення водія ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності було постановлено 16 жовтня 2023 року, в день коли відбулося судове засідання без його участі, але за наявністю його належних повідомлень про дату та час слухання справи (а.с.7, 14-19).
18 жовтня 2023 року постанова суду від 16 жовтня 2023 року направлена до Єдиного державного реєстру судових рішень, де опублікована в загальному доступі 19 жовтня 2023 року. В той же день копія постанови судді направлена на місцем проживання ОСОБА_1 (а.с.21). Апеляційна скарга за допомогою поштового зв'язку подана захисницею - адвокаткою Оверчук Ю. О. 30 листопада 2023 року. Тобто, поза межами строку встановленого статтею 294 КУпАП.
15 листопада 2023 року адвокаткою Оверчук Ю. О. подана заява про направлення їй матеріалів справи із зазначенням її номеру та номеру провадження (а.с.22).
22 листопада 2023 року матеріали справи направлені судом на електронну адресу захисниці.
При тому твердження захисниці про дату отримання нею копій матеріалів справи та постанови судді, яка нею оскаржується, якою є 22 листопада 2023 року, як підставу для початку відліку строку на апеляційне оскарження, є такими, що суперечать положенням статті 294 ЦПК України, оскільки датою початку такого строку - є дата винесення постанови судом.
За обізнаністю захисниці щодо номеру справи та наявністю опублікованої з 19 жовтня 2023 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень постанови судді, у адвокатки, як фахівця у галузі права, були відсутні перешкоди у своєчасному ознайомлені зі змістом судового рішення.
За таких обставин суд враховує те, що особі, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення було достеменно відомо про дати слухання справи, зокрема, дату останнього судового засідання, у якому судом винесено рішення. Але ОСОБА_1 , як особа, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, не скористався своїм правом, не діяв розсудливо, не цікавився рухом справи або наслідками її розгляду, і лише 12 листопада 2023 року уклав договір на надання правової допомоги у справі, а адвокатка за договором не ознайомилася зі змістом постанови, яка оприлюднена судом 19 жовтня 2023 року, подала заяву до суду для надання їй матеріалів справи лише 15 листопада 2023 року, чим зволікала зі своєчасною подачею апеляційної скарги. Внаслідок цього захисниця Оверчук Ю. О. подала скаргу з порушенням процесуального 10-ти денного строку, не навівши жодних поважних причин.
В цьому випадку незнання про порушення прав через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі за практикою ЄСПЛ не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
За наведених обставин та аналізуючи норми процесуального права, які регулюють вирішення питання про поновлення строку на право апеляційного оскарження постанови суду, апеляційний суд вважає, що апелянткою пропущений десятиденний строк, передбачений на оскарження постанови в справах про адміністративні правопорушення, якою не наведено жодної поважної причини його пропуску, а лише зазначено про відлік такого строку з дня отримання нею матеріалів справи, що суперечить, передусім, положенням статті 294 КУпАП. Тому апеляційна скарга подана захисницею невчасно без об'єктивних на то причин.
За таких обставин вважаю, що строк на апеляційне оскарження постанови суду апелянткою був пропущений без поважних причин, а тому поновленню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КУпАП
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити захисниці ОСОБА_1 - Оверчук Ю. О. в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16 жовтня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частино 1 статті 130 КУпАП.
Апеляційну скаргу з додатками невідкладно повернути - ОСОБА_2 .
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча О. О. Ямкова