ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 грудня 2023 рокуСправа №160/30468/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сидоренко Д.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (код ЄДРПОУ 43305056, 01601, місто КИЇВ, вулиця АКАДЕМІКА БОГОМОЛЬЦЯ, будинок 10), Департаменту захисту економіки Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40111732, 01601, місто КИЇВ, вулиця АКАДЕМІКА БОГОМОЛЬЦЯ, будинок 10) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Обставини справи: 21.11.2023 року за допомогою системи "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, Департаменту захисту економіки Національної поліції України, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Департаменту захисту економіки Національної поліції України у не нарахуванні та не виплаті індексації грошового забезпечення у період з 07.11.2015 по 31.10.2017.
- зобов'язати Департаменту захисту економіки Національної поліції України нарахувати та виплати індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017.
- визнати протиправними дії Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України у не нарахуванні та не виплаті компенсації за не використану відпустку та за порушенні строків розрахунку при звільненні.
- зобов'язати Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України нарахувати та виплатити компенсацію за не використану відпустку та за порушенні строків розрахунку при звільненні.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з листопада 2015 року по листопад 2019 року проходив службу в Управлінні захисту економіки в Дніпропетровській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України та з листопада 2019 року по вересень 2023 року проходив службу в управління стратегічних розслідувань в Дніпропетровській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України та наказом начальника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України №512о/с від 29.08.2023 звільнений зі служби в поліції 05.09.2023. Підставою звернення до суду за захистом законних прав та інтересів слугують протиправні дії Департаменту захисту економіки Національної поліції України у не нарахуванні та не виплаті індексації грошового забезпечення у період з 07.11.2015 по 31.10.2017 та дії Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України у не нарахуванні компенсації за не використану відпустку та порушенні строків розрахунку при звільненні.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2023 відкрито провадження у адміністративній справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
11.12.2023 року від Департаменту захисту економіки Національної поліції України надійшов відзив на позов, в якому зазначено, відповідач заперечує проти задоволення позову, вважає його безпідставним та необґрунтованим. Так, пунктом 2 Порядку № 1078 (в редакції від 24.11.2016) було встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. Зміни до Порядку № 1078 в частині розповсюдження його дії і на поліцейських було внесено шляхом доповнення абзацу п'ятого пункту 2 після слова «військовослужбовців» словом «поліцейських» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782 «Про внесення зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення». Зміни до постанови набрали чинності 24.10.2017. Отже, Порядок № 1078 до жовтня 2017 року не поширював свою дію на поліцейських. Тобто, законодавчими актами з часу утворення органу поліції у період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року, було визначено право в поліцейських на індексацію їх грошового забезпечення, однак до внесення відповідних змін до Порядку № 1078, був відсутній порядок (механізм) здійснення обрахування такої індексації саме для поліцейських, а органи поліції в силу вимог статті 8 Закону України «Про Національну поліцію», діють виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України і встановлювати нові правові норми власними рішеннями (актами, наказами) не уповноважені. Враховуючи зазначене, у Департаменту були відсутні правові підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення. Отже, відповідно до вимог зазначеного вище законодавства, позивач набув права на індексацію грошового забезпечення після внесення відповідних змін до законодавства, а саме з листопада 2017 року. Тому, при не нарахуванні та невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення у період з 07.11.2015 по 31.10.2017, Департамент діяв відповідно до вимог чинного законодавства і в межах наданих повноважень.
11.12.2023 року від Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України надійшов відзив на позов, в якому зазначено, відповідач заперечує проти задоволення позову, вважає його безпідставним та необґрунтованим. На підставі рапорту ОСОБА_1 від 28.08.2023 наказом Департаменту від 29.08.2023 № 512 о/с «По особовому складу» позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII), з 05.09.2023 з виплатою компенсації за 20 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки та 15 діб додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2023 році (витяг з наказу додається). За час проходження служби ОСОБА_1 в Департаменті залишок невикористаних відпусток становить: за 2022 рік 20 діб щорічної основної оплачуваної відпустки та 15 діб додаткової оплачуваної відпустки. Засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, питання виплати грошової компенсації за невикористані частини відпусток поліцейським, які звільняються, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом № 580-VIII та Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі - Порядок № 260). Відповідно до висновків Верховного Суду викладених у постановах від 07.08.2019 у справі №820/5122/17 та від 06.02.2020 у справі №818/1276/17, спеціальними нормами, що регулюють правовідносини позивача із відповідачем щодо питань виплати грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні є Закон № 580-VIII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Порядок № 260 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Пріоритетними є норми спеціального зазначеного законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Питання виплати грошової компенсації за невикористану частину відпустки поліцейським, які звільняються, врегульовані нормами пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260, які є спеціальними за своєю правовою природою та підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку № 260 (з яким кореспондується частина десята статті 93 Закону №580-VIII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. Із аналізу наведених правових норм та правових висновків Верховного Суду висновується, що законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, не було визначено виплачувати поліцейським при звільненні зі служби в поліції грошову компенсацію за невикористані відпустки у минулих періодах. У випадку позивача компенсації підлягала лише невикористана частина щорічної чергової основної оплачуваної відпустки та додаткової оплачуваної відпустки у 2023 році (році звільнення), і така компенсація за невикористані дні щорічної чергової основної оплачуваної відпустки та додаткової оплачуваної відпустки за 2023 рік виплачена Департаментом.
11.12.2023 року від Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 25.12.2023 року в клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.
Станом на 25.12.2023 року відповідь на відзив від позивача на адресу суду не надходила.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 з листопада 2015 року по листопад 2019 року проходив службу в Управлінні захисту економіки в Дніпропетровській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України.
Довідкою №43 від 31.10.2023 року виданої Департаментом захисту економіки Національної поліції України, надано відомості про виплату ОСОБА_1 індексації за період з 07.11.2015 по 06.11.2019. Згідно даної довідки, фактичне нарахування індексації здійснювалось з листопада 2017 року із посиланням на те, що право на індексацію грошового забезпечення поліцейських наступило після прийнятті постанови КМУ від 18.10.2017 року №782.
Згідно Витягу з наказу №512о/с від 29.08.2023 По особовому складу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" звільнено з служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 майора поліції ОСОБА_1 з 05.09.2023р, установивши йому щомісячну премію за вересень 2023 року в розмірі 197,86%, з виплатою компенсації за 20 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки та 15 діб додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2023 році.
Згідно довідки Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, ОСОБА_1 за період проходження служби в Департаменті стратегічних розслідувань Національної поліції України невикористана частина щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік становить 20 діб та додаткової оплачуваної відпустки за 2022 рік - 15 діб.
Проте, під час звільнення зі служби в Департаменті стратегічних розслідувань Національної поліції України не нараховано та не виплачено позивачу грошову компенсацію за невикористані дні відпусток за 2022 рік.
Позивач, вважає, що дії відповідача, які виявилась не нарахуванні та не виплаті індексації грошового забезпечення, грошової компенсації за невикористані дні відпусток за 2022 рік, є протиправними, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон №580-VIII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з п.4 ч.10 ст.62 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Згідно з п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Частиною 5 ст.94 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Так, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з абз.2 ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Частиною 6 ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно зі ст.3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
При цьому, відповідно до визначення, яке міститься в абз.3 ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Згідно зі ст.4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.2, ч.6 ст.5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Згідно із ст.6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у разі виникнення обставин, передбачених ст.4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (тут - і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абз.2 цього пункту.
Відповідно до абз.5 п.2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Згідно з абз.1, 2, 5, 6 п.4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Крім того, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
Пунктом 2 Порядку №1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 №782 внесено зміни до вказаного пункту Порядку №1078, шляхом доповнення абз. 5 після слова «військовослужбовців» словом «поліцейських».
Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на правомірність своїх дій щодо не проведення індексації грошового забезпечення до 18.10.2017, так як Порядок №1078 не передбачав проведення індексації саме поліцейським, оскільки індексація грошового забезпечення прямо передбачена положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у відповідності постановах Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 2140/1763/18; від 21.01.2021 у справі №160/35/20.
Крім того, п.2 Порядку №1078 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначав, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру.
Таким чином, вказана правова норма не передбачала вичерпного переліку осіб, грошове забезпечення яких підлягає індексації, оскільки такий перелік визначено законом, а не підзаконним нормативно-правовим актом.
Як встановив суд, за період перебування позивача на посаді, останньому індексація грошового забезпечення за спірний період, а саме - з листопада 2015 року по жовтень 2017 року не нараховувалась та не виплачувалась.
В позовній заяві позивач просить суд визнати протиправними дії Департаменту захисту економіки Національної поліції України у не нарахуванні та не виплаті індексації грошового забезпечення у період з 07.11.2015 по 31.10.2017.
За загальним правилом, діями суб'єкта владних повноважень є сукупність вчинків здійснених у межах наданих чинним законодавством повноважень. Отже, під протиправними діями суб'єкта владних повноважень слід розуміти активну форму поведінки, пов'язану з виконанням дій, які такий суб'єкт не мав права вчинювати відповідно до його повноважень, за відсутності обставин, з якими пов'язана необхідність вчинення певної дії або з порушенням процедури.
Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це завжди пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
Враховуючи зазначене, з метою ефективного способу захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення у спірному періоді та зобов'язати нарахувати таку і виплатити її.
Щодо не нарахування та не виплати компенсації за не використану відпустку у 2022 році.
Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 року №504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Згідно з статтею 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону №504/96-ВР).
Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України.
Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону №580-VIII).
Згідно з частинами першою та другою статті 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Відповідно до частин восьмої, дев'ятої, десятої та одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Частинами першою та другою статті 94 Закону №580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Положення Порядку №260 визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання).
Пунктом 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами сьомим і восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Аналізуючи наведені норми законодавства, суд зазначає, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону №580-VIII. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII, а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд дійшов висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.
Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що при звільненні зі служби в поліції позивачу була виплачена компенсація за невикористану відпустку за фактично відпрацьований час у 2023 році тривалістю 20 діб основної відпустки та 15 діб додаткової відпустки.
Разом з тим, як слідує з відзиву відповідача, за час проходження служби ОСОБА_1 в Департаменті залишок невикористаних відпусток становить: за 2022 рік 20 діб щорічної основної оплачуваної відпустки та 15 діб додаткової оплачуваної відпустки.
При цьому, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження виплати компенсації чи надання позивачу вищевказаних днів невикористаної щорічної та додаткової відпустки.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані у 2022 році 20 календарних днів основної відпустки та 15 календарних днів додаткової відпустки є протиправними.
З урахуванням наведеного суд вважає, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані у 2022 році 20 календарних днів основної відпустки та 15 календарних днів додаткової відпустки.
Щодо зобов'язання виплатити компенсацію за порушення строків розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-III від 19.10.2000 р. (далі Закон №2050-ХІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N159 від 21.02.2001 р. (далі Порядок №159).
Відповідно до ст. 1 Закону №2050-ХІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно із ст. 2 Закону №2050-ХІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до ст. 3 Закону №2050-ХІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно із приписами статті 4 Закону №2050-ХІІІ, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З урахуванням положень статті 5Закону №2050-ХІІІ, своєчасно не отриманий з вини громадянина доход компенсації не підлягає.
Статтею 6 Закону №2050-ХІІІ встановлено, що компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Вищенаведені норми дозволяють дійти висновку, що обов'язок щодо виплати компенсації є безумовним та сплачується разом із нарахуванням і виплатою основної суми заборгованості, та не потребує додаткового примусового зобов'язання.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ХІІІ та Порядком №159 є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений цей платіж і коли, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 р. по справі №522/5664/17 та по справі №336/4675/17 та від 21.02.2018 р. по справі №569/7903/16-ц.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов'язання Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України нарахувати та виплатити компенсацію за порушенні строків розрахунку при звільненні, є передчасними, а відтак задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
Згідно ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 72-77, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту захисту економіки Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40111732, 01601, місто КИЇВ, вулиця АКАДЕМІКА БОГОМОЛЬЦЯ, будинок 10) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року.
Зобов'язати Департамент захисту економіки Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40111732, 01601, місто КИЇВ, вулиця АКАДЕМІКА БОГОМОЛЬЦЯ, будинок 10) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) індексація грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року.
Визнати протиправними дії Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (код ЄДРПОУ 43305056, 01601, місто КИЇВ, вулиця АКАДЕМІКА БОГОМОЛЬЦЯ, будинок 10) щодо невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) грошової компенсації за невикористані у 2022 році 20 календарних днів основної відпустки та 15 календарних днів додаткової відпустки.
Зобов'язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України (код ЄДРПОУ 43305056, 01601, місто КИЇВ, вулиця АКАДЕМІКА БОГОМОЛЬЦЯ, будинок 10) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію за невикористані у 2022 році 20 календарних днів основної відпустки та 15 календарних днів додаткової відпустки.
В іншій частині позовних вимоги відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.В. Сидоренко