ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
10 серпня 2023 рокуСправа №160/23727/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Турової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду в адміністративній справі №160/23727/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
04.07.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій заявник просить суд:
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо не поновлення пенсії ОСОБА_1 - протиправною та дискримінаційною;
- згідно до положень ч.ч.1-3 ст.249 КАС України постановити окрему ухвалу і направити її Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, а саме зобов'язати відповідача вчинити певні дії - поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з вересня 1993 року, на вказаний нею банківський рахунок, з нарахуванням індексації та компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подати у десятиденний строк звіт про виконання рішення від 11.01.2022 у адміністративній справі № 160/23727/21.
В обґрунтування заяви зазначається, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.01.2022р. набрало законної сили, внаслідок чого ОСОБА_1 зверталась до відповідача кілька разів, зокрема востаннє 16.05.2023р., з заявою про добровільне виконання цього рішення суду, але Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у своїх листах стверджувало, що рішення не набрало законної сили та не надходило на його адресу, таким чином, рішення від 11.01.2022р. на день подачі заяви про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду в адміністративній справі №160/23727/21 залишається повністю невиконаним. Крім того, ОСОБА_1 зверталась до суду із відповідними заявами про отримання виконавчих листі у справі, проте, на теперішній час такі листи нею отримані не були. Отже, заявниця, вважаючи протиправною бездіяльністю не виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.01.2022 року у справі №160/23727/21, що набрало законної сили, звернулась із вказаною заявою до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 року прийнято до провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду в адміністративній справі №160/23727/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії та призначено заяву до розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.
Перевіривши повноваження особи, якою подано заяву, дослідивши матеріали справи та розглянувши наведені у заяві доводи, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірне питання, суд доходить висновку про залишення заяви ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду в адміністративній справі №160/23727/21 без задоволення, з огляду на таке.
Судом встановлено, що в провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №160/23727/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
У позовній заяві ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачем було заявло такі позовні вимоги:
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не поновлення пенсії ОСОБА_1 - протиправною та дискримінаційною, визнати протиправними та дискримінаційними та скасувати рішення про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 , викладене в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0400-010305-8/103038 від 04.08.2021 року, та визнати протиправними та дискримінаційними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області стосовно відмови поновити виплату пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вчинити певні дії - поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з вересня 1993 року, на вказаний нею банківський рахунок, з нарахуванням індексації та компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області кошти в сумі 100000,00 гривень (сто тисяч гривень) на відшкодування моральної шкоди, заподіяної їй протиправними та дискримінаційними рішеннями, дією та бездіяльністю, в результаті яких Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило у поновленні пенсії ОСОБА_1 .
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.01.2022 року у справі №160/23727/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в поновленні пенсії ОСОБА_1 , викладене в листі від 04.08.2021р. за вих.№0400-010305-8/103038; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про поновлення пенсії від 25.02.2021 року, подану її представником 29.07.2021р., з урахуванням правових висновків суду, викладених у цьому рішенні; в задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/23727/21 набрало законної сили 11.02.2022 року.
В подальшому, ОСОБА_1 зверталася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з відповідними листами з питання виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.01.2022 року у справі №160/23727/21.
Проте, листами від 27.03.2023р. №11705-9492/Р-01/8-0400/23, від 20.04.2023р. №0400-010305-8/51741 та від 18.05.2023р. №0400-010305-8/68431 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило заявницю про те, що розгляне питання про виконання вказаного рішення, після того, як рішення набере законної сили.
Станом на 10.08.2023 року виконавчий лист у цій справі ОСОБА_1 не отримано.
Водночас, вважаючи, що наведені у заяві про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду в адміністративній справі №160/23727/21 обставини свідчать про умисне та без поважних причин невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішення суду у справі №160/23727/21, ОСОБА_1 звернулась до суду з цією заявою.
Так, статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Із наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи. Відтак, учасник справи, якому належить виконати судове рішення, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
На переконання суду, зазначені у частині першій статті 383 КАС України правові норми мають на меті забезпечити належне виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із невиконанням судового рішення в цій справі.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду по справі №520/11829/17 від 27.11.2018.
Відтак, передбачений правовий інститут контролю за виконанням рішення суду підлягає застосуванню виключно у разі вчинення суб'єктом владних повноважень під час виконання судового рішення протиправних дій чи бездіяльності або прийняття протиправних рішень, які у свою чергу порушують законні права та інтереси позивача. Визнання судом протиправними рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідача - можливе лише у разі встановлення факту протиправного невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру на користь особи-позивача.
Разом з тим, суд зауважує, що для визнання дій або бездіяльності протиправними недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання відповідачем обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправності дій або бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність таких дій для прав та інтересів заінтересованої особи.
Крім того, судове рішення може бути виконано в добровільному, або в примусовому порядку. Примусове виконання рішень суду в Україні покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених законом випадках - на приватних виконавців.
Порядок примусового виконання судових рішень регламентовано спеціальним законом - Законом України “Про виконавче провадження”.
За приписами ст.1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України “Про виконавче провадження” примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.
Відповідно до абз.1 ч.6 ст.26 Закону України “Про виконавче провадження” за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, встановлено статтею 63 Закону України “Про виконавче провадження”.
Так, відповідно до приписів ст.63 Закону України “Про виконавче провадження” за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (ч.1 ст.63 Закону).
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч.2 ст.63 Закону).
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником (ч.3 ст.63 Закону).
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом (ч.4 ст.63 Закону).
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ч.5 ст.63 Закону).
Отже, приписами Закону України “Про виконавче провадження” визначено певний алгоритм дій виконавця в ході примусового виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Верховним Судом у постанові від 21 березня 2019 року у справі №805/1458/17-а сформовано правову позицію відповідно до якої, повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
Вказаний висновок суду підтримано Верховним Судом у постанові від 27 червня 2019 року у справі №807/220/18.
Аналогічний підхід застосовано в ухвалах Верховного Суду від 05 липня 2021 року у справі № 260/636/19, від 18 грудня 2020 року у справі № 200/5793/20-а та від 13 вересня 2021 року у справі №9901/235/20.
Вирішуючи питання щодо необхідності визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду в адміністративній справі №160/23727/21, суд враховує, що заявником не отримано виконавчий лист у справі №160/23727/21, відтак, останнім, відповідно, і не пред'явлено виконавчий лист до державної виконавчої служби для примусового виконання рішення суду від 11.01.2022 року у справі №160/23727/21 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про поновлення пенсії від 25.02.2021 року, подану її представником 29.07.2021р., з урахуванням правових висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Отже, заявником не надано жодних доказів неможливості примусового виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.01.2022 року у справі №160/23727/21 у загальному порядку.
Тому, звернення із заявою в порядку ст.383 КАС України є передчасним, оскільки повнота та правомірність виконання рішення суду згідно Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016р. першочергово підлягає контролю зі сторони державного виконавця. Таким чином, наразі неможливо стверджувати, що примусове виконання цього рішення суду не дасть очікуваних результатів, а, отже, про наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням цього судового рішення.
Так, позивач, стверджуючи про умисне невиконання відповідачем рішення суду, яке набрало законної сили, не надав до суду доказів звернення до відповідача з цього приводу, або доказів звернення до примусового виконання рішення суду та відсутності результату по завершенню процедури примусового виконання рішення суду.
При цьому, правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст.383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
При цьому суд наголошує, що у заяві про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду в адміністративній справі №160/23727/21 заявниця взагалі просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, вчинити які пенсійний орган відповідно до рішення суду від 11.01.2022 року у справі №160/23727/21 не зобов'язувався, бо, як вказано вище, цим судовим рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було зобов'язане повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про поновлення пенсії від 25.02.2021 року, подану її представником 29.07.2021р., з урахуванням правових висновків суду, викладених у цьому рішенні, натомість у задоволенні частини позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вчинити певні дії, а саме: поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з вересня 1993 року, на вказаний нею банківський рахунок, з нарахуванням індексації та компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, цим рішенням суду було відмовлено.
Таким чином, вказані у заяві про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду в адміністративній справі №160/23727/21 вимоги взагалі не відповідають змісту і суті рішення суду у цій справі.
Відповідно до частини шостої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
На підставі вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень на виконання рішення суду, у зв'язку із чим її слід залишити без задоволення.
При цьому, суд звертає увагу на те, що рішенням Конституційного Суду України від 01.03.2023 у справі №3-27/2022(54/22) (2-р(II)/2023) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи частини першої статті 294, частини шостої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України в тім, що вони унеможливлюють апеляційне оскарження ухвали суду про залишення без задоволення заяви, поданої порядком статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Наведене свідчить про можливість апеляційного оскарження даної ухвали.
Керуючись ст. ст. 243, 248, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду в адміністративній справі №160/23727/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: О.М. Турова